Постанова

від 30.05.2024 по справі 361/8058/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №361/8058/20

Апеляційне провадження №22-ц/824/8116/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути земельну ділянку, припинення державної реєстрації речових прав, визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов`язання повернути земельну ділянку, припинення державної реєстрації речових прав, визнання права власності задоволено частково.

У грудні 2024 року від позивача на адресу суду надійшла заява про вирішення питання розподілу судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення у справі, в якій вона просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000, 00 гривень.

Додатковим рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2024 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути земельну ділянку, припинення державної реєстрації речових прав, визнання права власності задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу, та 7006 (сім тисяч шість) гривень 67 коп. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви позивача.

19 березня 2024 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 30.05.2024 року відповідач не з`явився, про розгляд справи належним чином повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надав.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Не погоджуючись із ухваленим додатковим рішення, апелянт наводив наступний аргумент як на підставу для його скасування - в заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу та не зазначив про стягнення судового збору. За таких умов суд не мав права вирішувати питання про розподіл судового збору.

Дана позиція апелянта не може бути прийнята апеляційним судом.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому розподіл судового збору не потребує окремої заяви сторони.

Окрім того, у відповідності до положень ст.. 270 ЦПК України, додаткове рішення може бути ухвалене не лише за ініціативою сторони, а і за ініціативою суду, який не вирішив питання розподілу судових витрат.

Іншим доводом апелянта було те, що суд безпідставно здійснив розподіл судових витрат на тій підставі, що в першій заяві по суті спору не було анонсовано витрати на правничу допомогу.

Вищевказана позиція апелянта також не може бути прийнята колегією суддів апеляційного суду.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Вищевказана правова конструкція передбачає право, а не обов`язок суду відмовити у стягненні судових витрат на правничу допомогу у разі не наведення такого орієнтованого розрахунку у першій заяві по суті спору. Стосовно того, що це є правом, а не обов`язком суду прямо зазначено у ряді постанов Верховного Суду, зокрема у справі №725/42/21-ц від 12 жовтня 2022 року, на яку посилався сам апелянт у апеляційній скарзі.

Оскільки підставами для скасування чи зміни судового рішення є недотримання вимог матеріального чи процесуального права, тобто невиконання судом обов`язку вчините певну дію, факт нескористання правом не може вважатися порушенням обов`язку, відтак не може бути підставою для скасування чи зміни судового рішення. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції ретельно дослідив види заявлених до відшкодування послуг, відхилив безпідставно заявлені витрати, а також стягнув витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Апелянтом не було відповідним чином доведено наявності передбачених законом підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, відтак апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Згідно вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько