Постанова

від 18.06.2024 по справі 752/19686/13-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 752/19686/13-ц

номер провадження: 22-ц/824/2553/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шашликова Дениса Геннадійовича на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 05 вересня 2023 року у складі судді Машкевич К.В., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Алексеєва Валентина Валентиновича, заінтересована особа: ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) (далі - Шевченківський ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ) Алексеєва В.В., в якій просив:

визнати незаконними дії старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ Алексеєва В.В.;

визнати протиправним та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 08 серпня 2023 року, складений старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ Алексеєвим В.В.;

зобов`язати Шевченківський ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ здійснити повторний розрахунок заборгованості по виконавчому провадженні НОМЕР_1 з урахування усіх обставин справи;

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ Алексеєва В.В. від 08 серпня 2023 року по накладенню штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 50% від суми боргу зі сплати аліментів у розмірі 151 641 грн 69 коп.;

стягнути із Шевченківського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 05 вересня 2023 року скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику.

Не погоджуючись з ухвалою судді першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Шашликов Д.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення суддею першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суддя першої інстанції у порушення вимог процесуального законодавства не звернув уваги на те, що вимоги ч.2 ст. 183 ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини, тому не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказана норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог ч.ч.1,2 цієї статті.

Також вказує, що Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» - це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ. У даному випадку, вирішивши питання про повернення скарги без розгляду, суд першої інстанції помилково застосував положення ст.183 ЦПК України, замість застосування загальних положень, що регулюють прийняття скарги до розгляду.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвокат Грищук К.П. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що скарга ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ подана з порушенням вимог ч.2 ст.183 ЦПК України, унаслідок чого суд дійшов правильного висновку про її повернення без розгляду, оскільки ОСОБА_1 не надав доказів, що він виконав всі приписи ст.183 ЦПК України. У матеріалах справи відсутні докази надсилання скарги усім учасникам справи, а також скаржник не роз`яснив з чим саме пов`язані вищевказані недоліки.

Зазначає, що скаржник в апеляційній скарзі вказує лише на своє право на судовий розгляд, однак суд першої інстанції не лишив його права на звернення до суду, а лише виконав приписи ч.4 ст.183 ЦПК України.

З урахуванням наведеного, адвокат Грищук К.П. просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу судді Голосіївського районного суду міста Києва від 05 вересня 2023 року - без змін.

Старший державний виконавець Шевченківського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ Алексеєв В.В. не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала судді першої інстанції не відповідає.

Повертаючи скаргу заявнику, суддя першої інстанції виходив із того, що всупереч вимогам ч.2 ст.183 ЦПК України, до матеріалів справи не долучені докази надсилання (надання) скарги іншим учасникам справи, що є підставою для повернення її заявникові без розгляду на підставі ч.4 ст.183 ЦПК України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судді першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У справі «Дія 97» проти України» (заява № 19164/04, рішення від 21 жовтня 2010 року) Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення ЄСПЛ у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року, заява № 39843/98; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України, та містити відомості, зазначені у ч.4 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною 4 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність виконавця є формою звернення за судовим захистом на стадії виконання судового рішення, тому до скарги, яка подається відповідно до ст.447 ЦПК України, застосовуються загальні вимоги (правила) щодо форми та змісту позовної заяви, а не правила, які процесуальний закон визначив для заяв з процесуальних питань (ст.182 ЦПК України). Це пояснюється тим, що Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» - це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ, а тому, до скарг, якими ініціюється початок провадження у справі на дії виконавця, застосовуються загальні положення позовного провадження, у тому числі, залишення скарги без руху, якщо є для цього підстави».

Повертаючи скаргу заявнику, суддя першої інстанції не звернув увагу, що вимоги ч.2 ст.183 параграфу 2 «Заяви з процесуальних питань» глави 1 Розділу III «Позовне провадження» ЦПК України не регулюють спірні процесуальні відносини, а положення ч.4 статті 183 ЦПК України поширюються виключно на заяви (клопотання, заперечення) з процесуальних питань, подані до суду без дотримання вимог ч.ч.1,2 цієї статті.

Натомість процесуальні відносини, пов`язані із поданням скарги на рішення, дії або бездіяльність виконавця, регулюються Розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», який встановлює окремий процесуальний режим розгляду відповідних справ.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27 січня 2021 року у справі №569/13154/20 (провадження №61-15520св20), від 17 лютого 2021 року у справі № 569/13160/20 (провадження №61/15478св20), від 10 березня 2021 року у справі №766/17333/20-ц (провадження №61-1124св21), від 04 травня 2022 року у справі №711/12038/14-ц (провадження №61/20375св21), від 15 вересня 2021 року у справі №761/16863/14-ц (провадження №61-9843св21), від 23 листопада 2022 року у справі №201/4132/19 (провадження №61-5285св22).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, у порушення вищевказаних вимог процесуального законодавства, не звернув увагу на те, що вимоги ч.2 ст.183 Розділу ІІ «Заяви з процесуальних питань» ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини, тому не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказана норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог ч.ч. 1,2 цієї статті.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» - це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ.

Крім того, виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що у судді першої інстанції не було підстав для повернення скарги ОСОБА_1 відповідно до ч.4 ст.183 ЦПК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а оскаржувана ухвала судді першої інстанції про повернення скарги заявнику постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, оскаржувана ухвала судді першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення суду призвели до постановлення помилкової ухвали, що в силу ст.379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали судді першої інстанції і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з наведених вище підстав, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шашликова Дениса Геннадійовича задовольнити.

Ухвалу судді Голосіївського районного суду міста Києва від 05 вересня 2023 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: