Ухвала

від 25.12.2024 по справі 752/19686/13-ц

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/19686/13-ц

Провадження № 4-с/752/109/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Машкевич К.В.

за участю секретаря- Тертій К.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ ) Алексєєва В.В., заінтересована особа: ОСОБА_2 , суд

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2023 року заявник звернувся до суду із скаргою і просить:

- визнати незаконними дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ ) Алексєєва В.В.;

- визнати протиправним та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 08 серпня 2023 року, складений старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ ) Алексєєвим В.В.;

- зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) здійснити повторний розрахунок заборгованості у ВП НОМЕР_1;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ ) Алексєєва В.В. від 08 серпня 2023 року про накладення на нього штрафу в розмірі 151 641, 69 гр.

Посилається в скарзі на те, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва з нього стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі рішення суду 26 листопада 2013 року був виданий виконавчий лист.

Зазначає, що він вчасно сплачував аліменти на особисту банківську картку стягувачки ОСОБА_2 .

Оскільки у нього з нею відсутні будь-які спільні справи, перерахування ним коштів на її особисту банківську картку було виключно як аліменти на утримання сина.

Після передачі виконавчого провадження з Голосіївського до Шевченківського відділу ДВС йому стало відомо, що державним виконавцем був накладений арешт на його рахунки.

З листа відділу ДВС на запит його представника стало відомо, що йому нарахована заборгованість станом на жовтень 2022 року в розмірі 329 329. 19 гр.

Не погодившись з таким розрахунком, ним була направлена заява про перерахунок заборгованості за період часу з 2013 по 2022 рік з урахуванням квитанцій про перерахування коштів.

07 грудня 2022 року він отримав відповідь на вказану заяву, якою державний виконавець Гаджа А.В. повідомив, що надані ним квитанції про переказ власних коштів на користь стягувача не можуть бути враховані як сплата аліментів, оскільки в них відсутнє призначення платежу.

Він не погодився з цим та звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Ухвалою Голосіївського районного суд м. Києва від 13 березня 2023 року його скарга була задоволена, зобов`язано державного виконавця здійснити розрахунок заборгованості у виконавчому провадженні № 42694565 з урахуванням сплачених сум за квитанціями в період з 2013 по 2022 рік.

14 серпня 2023 року на адресу його представника надійшла відповідь Шевченківського відділу ДВС, відповідно до якої на виконання ухвали суду був здійснений розрахунок заборгованості, згідно з яким станом на 01 серпня 2023 року заборгованість становить 485 253, 41 грн., до якої входить також виконавчий збір та штраф.

Зазначає, що потягом 2013 - початку 2014 року він працював, а тому аліменти мали стягуватися з нього в розмірі частини заробітку.

З довідки - розрахунку від 03 квітня 2014 року вбачається, що заборгованість по аліментах станом на 28 лютого 2014 року становила 1 255, 00 грн.

Натомість у розрахунку заборгованості від 8 серпня 2023 року зазначена інша інформація щодо його доходів у цей період часу.

Крім того, згідно довідок ОК-5 та ОК-7 розмір його доходу є меншим, ніж вказано в розрахунку заборгованості від 08 серпня 2023 року, хоч виконавець зазначив, що заборгованість розраховувалася з урахуванням довідки форми ОК-5.

В розрахунку також зазначено, що в 2022 році щомісячна сума аліментів до стягнення з нього становить 5 336, 75 грн. на місяць.

Однак, відповідно до податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за 2022 рік, загальний обсяг його доходу за рік становив 60 459, 09 грн., тобто в середньому 5 038, 26 грн. на місяць.

Таким чином, частина з його щомісячного доходу становить 1 259, 57 грн., тобто річний розмір аліментів становить 15 114, 78 грн., в той час, коли він сплатив 16 173, 00 грн.

Даний факт додатково свідчить про неправильно здійснений розрахунок заборгованості по аліментах станом на 08 серпня 2023 року.

Крім того, 08 серпня 203 року державним виконавцем винесена постанова про накладення на нього штрафу в розмірі 151 641, 69 грн.

Не заперечуючи наявності заборгованості, в той же час вважає, що вона виникла з вини самого державного виконавця, яким неправильно визначався розмір аліментів та базу їх стягнення.

З урахуванням цього, просить задовольнити скаргу.

Скарга була зареєстрована судом 30 серпня 2023 року.

Ухвалою суду від 30 липня 2024 року в справі відкрито провадження.

Представник заявника в судовому засіданні скаргу підтримав.

Представник заінтересованої особи проти скарги заперечувала.

В подальшому, після оголошеної в справі перерви, подали заяви і просять розглядати справу в їх відсутності.

Державний виконавець у судове засідання не з`явився. Про час розгляду справи повідомлений належним чином.

Будь-яких пояснень на скаргу чи заперечень на приведені в ній обставини не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За змістом ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2013 року з заявника стягнуті аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 листопда 2013 року і до повноліття дитини.

На виконання рішення суду 26 листопада 2013 року був виданий виконавчий лист.

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Норкою Є.В. від 27 березня 2014 року відкрито виконавче провадження № 42694565.

Листом Шевченківського віділу ДВС від 12 жовтня 2022 року на звернення представника заявника повідомлено, що заборгованість заявника з урахуванням довідки форми ОК-5 станом на жовтень 2022 року становить 329 329,19 грн.

З розрахунку заборгованості вбачається, що вона визначалася виходячи з середньої заробітної плати в м.Києві.

( а.с. 11 - 13; 17 - 19 )

Ухвалою Голосіївського районного суд м. Києва від 13 березня 2023 року була задоволена скарга заявника на дії державного виконавця Гаджи А.В., визнано його дії неправомірним щодо відмови у зарахуванні сплачених ним сум за період з 2013 по 2022 рік та зобов`язано здійснити розрахунок заборгованості у виконавчому провадженні № 42694565 з урахуванням сплачених сум з 26 листопада 2013 року до 01 жовтня 2022 року.

З розрахунку державного виконавця Алексєєва В.В., здійсненого станом на 31 липня 2022 року, вбачається, що ухвала суду виконана.

При цьому ромір заборгованості на момент проведення розрахунку становив 303 283, 39 грн.

( а.с. 20 - 24; 29 - 34 )

Постановою державного виконавця Алексєєва В.В. від 08 серпня 2023 року на заявника накладено штраф відповідно до ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», а саме 50% суми заборгованості по аліментах.

( а.с. 39 )

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст.183 СК України розмір аліментів на утримання дітей визначається в частці від заробітку /доходу /платника аліментів.

Порядок стягнення аліментів на утримання дітей визначається нормами Сімейного кодексу України та ст.71 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України.

Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі, зокрема, надходження виконавчого документа на виконання від стягувача.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених ч.4 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

За змістом ч.3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Згідно з ч.2 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

З трудової книжки позивача вбачається і це підтверджується доданими довідками форми ОК-5 та ОК-7, до вересня 2014 року заявник був працевлаштований, отримував заробітну плату, з якої утримувалися податки.

В той же час, з розрахунку заборгованості станом на 31 липня 2023 року вбачається, що з листопада 2013 року до вересня 2014 року аліменти заявнику нараховувалися виходячи з розміру середньої заробітної плати по м. Києву.

Інформація в частині розміру середньої заробітної плати по регіонах України розміщена на сайті Мінфіну, є доступною та загальновідомою, перевірена судом, а тому, з точки зору ч.3 ст.82 ЦПК України, не підлягає доказуванню.

( а.с.29 - 31; 40 - 41 )

Таким чином, у порушення вимог закону, аліменти з заявника до вересня 2014 року стягувалися з порушенням вимог закону, а саме: виходячи з заробітної плати по м.Києву замість частини заробітку(доходу) відповідно до рішення суду.

Крім того, з долучених заявником квитанцій вбачається, що протягом лютого - липня 2023 року ним здійснено 7 переказів на картку стягувача з зазначеням платежу: аліменти.

В розрахунку заборгованості вказані суми враховані не були.

( а.с.29 - 34; 43 )

Представник стягувача в судовому засіданні отримання вказаних коштів стягувачкою не заперечувала.

Суд враховує, що відповідно до п.3 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень № 512/5, у разі, якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

Зі змісту скарги вбачається, що квитанції державному виконавцю про перерахування коштів стягувачці заявником надані не були.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі № 648/1102/19 та від 26 травня 2021 року у справі № 569/11466/20 Верховний Суд зробив висновки, що виконавець повинен враховувати кошти, сплачені боржником на користь стягувача, оскільки чинне законодавство не передбачає права та обов`язку у виконавця вимагати від боржника надання квитанцій із зазначенням призначення грошових переказів на ім.»я стягувача й не враховувати безпосередньо копії наданих квитанцій.

Таким чином, надані заявником квитанції про сплату аліментів протягом січня-липня 2023 року мають бути враховані при визначенні суми забогованості.

Щодо постанови про накладення штрафу, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.3 ч.14 ст.71 Закону України « Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Пунктом 8 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених ч.14 ст. 71 Закону.

Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу I цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.

Суд враховує, що дана норма закону набула чинності в листопаді 2018 року, в той час, коли заборгованість розраховується з 2013 року.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 2610/27695/2012 положення даної норми закону передбачають накладення штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у певному розмірі, який дорівнює сумі відповідних платежів за три роки.

Тобто зазначена норма права містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу на боржника, а не на період її виникнення.

Дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу до боржника.

Визначальним для вирішення справи є встановлення наявності такої заборгованості на час винесення постанови про накладення штрафу та її сума, з якою пов`язано визначення розміру штрафу.

Тобто, при винесенні вказаної постанови у державного виконавця були визначені законом підстави для застосування штрафу.

Однак, як зазначено вище, при проведенні розрахунку заборгованості за період часу листопад 2013- вересень 2014 року за основу брався показник середньої заробітної плати по м.Києву.

В той же час, з довідки ОК-5 вбачаєтся, що заявник у цей час працював, а тому цей показник не міг застосовуватися при проведенні розрахунку заборгованості.

Крім того, при складанні розрахунку не були враховані здійснені заявником 7 платежів через банківську установу на банківську картку стягувачки.

Ці обставини вплинули, хоч і в незначному грошовому виразі, на загальну суму заборгованості, що привело до неправильного визначення суми штрафу.

З урахуванням цього, суд приходить до виновку про скасування постанови про його накладення.

Щодо розміру аліментів за 2022 рік, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Розмір середньої заробітної плати як макроекономічний показник, який використовується, у тому числі, і в разі застосування ч.2 ст.195 СК України, обраховується органами статистики України на підставі Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 14 квітня 2021 року в справі № 759/1727/16, з точки зору ст.ст.6 та 22 Податкового кодексу України, середня заробітна плата для даної місцевості, із якої розраховуються аліменти у разі виникнення заборгованості в особи, яка не працювала, не належить до доходу (прибутку) або його частини, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника реального податкового обов`язку.

Тобто, середня заробітна плата для даної місцевості, як макроекономічний показник, не є реальною і не може бути об`єктом оподаткування.

В даній постанові Верховний Суд прийшов до висновку про правильність дій державного виконавця при нарахуванні заборгованості ФОП, як платнику аліментів, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, виходячи зсередньогої заробітної плати в даній місцевості.

З урахуванням цього, твердження заявника в цій частині щодо необхідності нарахування йому аліментів за 2022 рік, виходячи з його доходу, як ФОП, суперечить вимогам закону.

Щодо посилання на неправильність розрахунку заборгованості в зв`язку з працевлаштуванням 11 липня 2023 року.

Так, працевлаштування заявника підтверджується довідкою ФОП ОСОБА_4 .

В той же час, така інформація відсутня як в трудовій книжці заявника, так і в довідках ОК-5 та ОК-7, сформованих 11 серпня 2023 року.

Крім того, розрахунок заборгованості складений станом на 31 липня 2023 року, а тому працевлаштування заявника 11 липня 2023 року не вплинуло на суму заборгованості.

( а.с. 40 - 41; 45 - 46 )

Щодо визнання незаконними дій державного виконавця, а також визнання протиправним розрахунку заборгованості та постанови про накладення штрафу.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як обов`язковості виконання рішень та розумності строків виконавчого провадження.

За змістом ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Таким чином, під час розгляду скарг на дії/бездіяльність державного виконавця, судам необхідно, серед іншого, перевіряти законність вчинення/невчинення останнім відповідних дій, тобто досліджувати діяльність державного виконавця на предмет її відповідності положенням законодавства.

Відповідно до ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За рішень Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року в справі «Шмалько проти України», від 17 травня 2005 року в справі «Чіжов проти України», у справі «Фуклєв проти України» та інших зазначалося, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої п. 1 ст. 6 Конвенції.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Звертаючись до суду, заявник не зазначає, які саме дії державного виконавця в межах виконавчого провадження є незаконними.

Щодо протиправності дій при складанні розрахунку заборгованості та винесенні постанови про накладення штрафу, суд виходить з того, що ці дії державним виконавцем вчинялися у межах повноважень, наданих йому законом, та у спосіб, визначений законом.

В той же час, за обставин, приведених вище, внаслідок дій, у тому числі самого заявника, який не передав інформацію про сплачені аліменти в добровільному порядку, сума заборгованості в розрахунку заборгованості, складеному державним виконавцем, не відповідає дійсності.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З урахуванням приведеного вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги в приведенму вище обсязі.

Керуючись ст. 19, 129 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 4, 10, 18, 447 - 453 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу задовольнити частково.

Визнати неправомірним розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по аліментах у виконавчому провадженні № 42694565 станом на 31 липня 2023 року, здійснений державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ) Алексєєвим В.В.

Зобов`язати державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ) Алексєєва В.В. здійснити новий розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по аліментах у виконавчому провадженні № 42694565 з урахуванням сплачених сум за квитанціями в січні - липні 2023 року та в частині сум аліментів до стягнення в період з листопада 2013 року до вересня 2014 року.

Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ) Алексєєва В.В. від 08 серпня 2023 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 виконавчому провадженні НОМЕР_1 .

В решті скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В.Машкевич