Ухвала

від 17.06.2024 по справі 200/3508/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

17 червня 2024 року Справа №200/3508/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Крилова М.М., ознайомившись з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Олександрівського районного суду Донецької області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

03 червня 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», надійшов позов ОСОБА_1 до Олександрівського районного суду Донецької області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про:

визнання протиправним наказ Олександрівського районного суду Донецької області від 23 лютого 2024 року № 20 к/33/24 «Про встановлення надбавок до посадового окладу за вислугу років на державній службі» (з 25 січня 2024 року) та скасування наказ Олександрівського районного суду Донецької області від 23 лютого 2024 року № 20 к/33/24;

зобов`язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» з 25 січня 2024 року.

Ухвалою суду від 07 червня 2024 року позовну заяву залишено без руху.

На виконання вимог ухвали позивачем надано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Обгрунтовуючи клопотання позивач посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/8348/21 від 04.04.2023 року та вважає, що ним не пропущено встановлений статтею 233 КЗпП України трьохмісячний строк звернення до суду. Також посилається на те, що він проживає та працює в смт Олександрівка, Краматорського району Донецької області, яке відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» віднесено до територій можливих бойових дій та просить врахувати тимчасові періодичні відключення електроенергії, тимчасову періодичну відсутність інтернету та інші фактори, в тому числі психологічні, у зв`язку з триваючою збройною агресією проти України, які обумовили звернення позивача до суду в останній день строку.

За частиною 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; CASE OF KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Слід зазначити, що інститут строку давності, необхідно використовувати з урахуванням конкретних обставин справи, так щоб він не перешкоджав наявним у позивача засобами захисту своїх прав. Обмеження права на звернення до суду повинно бути пропорційно меті правової визначеності, у іншому випадку це буде порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини в частині права на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини в по справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11).

Зазначене дає підстави дійти до висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Зокрема, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Однак, приписи частини 1 статті 122 КАС України також визначають, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.

Відтак, чинне процесуальне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач перебуває на державній службі в Олександрівському районному суді Донецької області, а предметом спірних правовідносин є нарахування та виплати позивачу надбавки за вислугу років на 2024 рік під час проходження ним публічної служби.

В пункті 17 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином, враховуючи те, що позивач є державним службовцем Олександрівського районного суду Донецької області, тобто проходить публічну службу, а заявлені ним позовні вимоги стосуються правовідносин щодо виплати йому надбавки за вислугу років в належному розмірі за час проходження вказаної публічної служби, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний місячний строк на звернення до суду, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України.

При цьому, враховано, що відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.

Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.

Так, вищезазначеним Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX частину 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України було викладено у наступній редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."

Таким чином, шляхом внесенням до ст. 233 Кодексу законів про працю України вказаних змін, законодавець увів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.

Відтак, починаючи з 19.07.2022, у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.

Тобто, після внесення Законом №2352-IX наведених вище змін, частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України не врегульовано питання щодо строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, а лише встановлено строк звернення до суду виключно у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).

Однак, у зв`язку з тим, що спірні правовідносини стосуються нарахування та виплати позивачу надбавки за вислугу років під час проходження ним публічної служби, а не виплати сум, належних позивачу при звільненні, аналізовані положення статті 233 Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відтак, з урахуванням викладеного, до спірних правовідносин повинен застосовуватись місячний строк звернення до суду, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України.

Цей строк є спеціальним у спірних правовідносинах та починає обчислюватися з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Підставою звернення позивача з даним позовом до суду став наказ Олександрівського районного суду Донецької області від 23 лютого 2024 року № 20 к/33/24 «Про встановлення надбавок до посадового окладу за вислугу років на державній службі» в частині розрахунку надбавки за вислугу років на державній службі стосовно позивача.

Встановлюючи момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, суд зазначає, що оскільки надбавки за вислугу років державної служби є щомісячним періодичним платежем, то в будь-якому разі розмір надбавки за вислугу років державної служби відомий особі, яка її отримує. Відтак, про порушення свого права щодо отримання надбавки за вислугу років державної служби не у повному обсязі, позивач дізнався при отриманні заробітної плати за відповідний місяць (не пізніше останнього числа кожного місяця, в якому така винагорода мала бути виплачена).

Таким чином, відлік місячного строку на звернення позивача до суду з вимогою щодо виплати надбавки за вислугу років державної служби розпочинається з першого числа місяця, наступного за тим, в якому надбавки за вислугу років державної служби в спірному розмірі була виплачена і, відповідно, закінчується останнього числа такого місяця.

Судом встановлено, що наказом Олександрівського районного суду Донецької області від 23 лютого 2024 року № 20 к/33/24 встановлено та виплачено секретарю судового засідання ОСОБА_1 надбавку за вислугу років у розмірі 16% посадового окладу, як державному службовцю, який має стаж державної служби понад 8 років з 25.01.2024 року.

Тобто, про порушення свого права позивач повинен був дізнатися отримавши заробітну плату за лютий 2024 року, а відлік місячного строку на звернення позивача до суду з вимогою щодо виплати надбавки за вислугу років державної служби розпочинається з 01 березня 2024 року.

До суду позивач звернувся за допомогою підсистеми ЄСІТС Електронний суд 31.05.2024 року.

Вказане свідчить про пропуск позивачем місячного процесуального строку на звернення до суду, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України.

Щодо посилання представника позивача на постанову від 04.04.2023 у справі № 640/8348/21, то суд зазначає, що обставини вказаної справи не є релевантними до даної справи, оскільки у згаданій справі предметом спору була виплата всіх належних сум саме при звільненні з публічної служби.

Також, суд зазначає, що посилання позивача на тимчасові періодичні відключення електроенергії, тимчасову періодичну відсутність інтернету та інші фактори, в тому числі психологічні, у зв`язку з триваючою збройною агресією проти України не є поважною причиною тривалого пропуску строку оскарження рішення суду. Позивач не надав доказів, що саме зазначені обставини були причиною пропуску процесуального строку звернення до суд із даним позовом.

Таким чином позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадку, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Частиною 2 статті 123 КАС України передбачено, зокрема, що у разі, якщо вказані у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

На підставі наведеного, керуючись ч.2. ст.123, п.1 ч.4,ч.5 ст.169, ст.241, ст.248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Олександрівського районного суду Донецької області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду у встановленому порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя М.М. Крилова