Рішення

від 17.06.2024 по справі 200/2490/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2024 року Справа№200/2490/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про:

- визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті додаткових виплат за періоди часу здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій, а саме у Курахівській, Покровській та Селидівській територіальних громадах з 20.02.2023 року по 01.03.2023 року (термін 10 днів), з 05.05.2023 року по 15.05.2023 року (термін 11 днів), з 24.05.2023 року по 02.06.2023 року (термін 10 днів), з 12.06.2023 року по 21.06.2023 року (термін 10 днів), з 30.06.2023 року по 09.07.2023 року (термін 10 днів), з 09.07.2023 року по 18.07.2023 року (термін 10 днів), з 27.07.2023 року по 05.08.2023 року (термін 10 днів), з 10.09.2023 року по 28.09.2023 року (термін 19 днів), з 25.10.2023 року по 03.11.2023 року (термін 10 днів), з 30.11.2023 року по 09.12.2023 року (термін 10 днів), з 18.12.2023 року по 27.12.2023 року ( термін 10 днів);

- зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити додаткові виплати в повному обсязі за періоди часу здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій, а саме у Курахівській, Покровській та Селидівській територіальних громадах з 20.02.2023 року по 01.03.2023 року (термін 10 днів), з 05.05.2023 року по 15.05.2023 року (термін 11 днів), з 24.05.2023 року по 02.06.2023 року (термін 10 днів), з 12.06.2023 року по 21.06.2023 року (термін 10 днів), з 30.06.2023 року по 09.07.2023 року (термін 10 днів), з 09.07.2023 року по 18.07.2023 року (термін 10 днів), з 27.07.2023 року по 05.08.2023 року (термін 10 днів), з 10.09.2023 року по 28.09.2023 року (термін 19 днів), з 25.10.2023 року по 03.11.2023 року (термін 10 днів), з 30.11.2023 року по 09.12.2023 року (термін 10 днів), з 18.12.2023 року по 27.12.2023 року (термін 10 днів).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходив військову службу на посаді водія-санітара 2 автомобільного відділення 3 автомобільного взводу, при цьому в період з лютого 2023 року по лютий 2024 року забезпечував здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебував безпосередньо в районі ведення бойових дій. Відтак, позивач набув право на отримання за вказаний період додаткової винагороди, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн, в розрахунку на місяць, відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України (далі КМУ) № 168 від 28.02.2022. При цьому додаткова грошова винагорода в розрахунку до 100 000 грн не виплачувалась. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, та такою, що порушує його право на отримання належних виплат.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року відкрито провадження у справі № 200/2490/24, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи, поновлено строк звернення до суду з даним позовом. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Відзив з боку відповідача до суду не надходив.

07 червня 2024 року до суду надійшли пояснення третьої особи, в яких представник зазначив, що позивачем не здійснювались заходи з національної безпеки і оборони, з відсічі і стримування збройної агресії, оскільки такі заходи є діями із забезпечення ведення бою (ведення вогню на ураження противника), накшталт підвезення боєприпасів. Функціональні обов`язки ж водія-санітара полягають у перевезенні поранених, тобто полягають у забезпеченні збереження здоров`я та життя військовослужбовців у позабойовій обстановці і не пов`язані із безпосереднім забезпеченням ведення бою. Також представник вважає, що дії позивача не мали місце саме на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України чи на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, оскільки дорожні листи, надані позивачем разом з позовною заявою вказують на те, що маршрут позивача пролягав між населеними пунктами Курахове, Покровськ, Краматорськ, Петропавлівка, Селидове, які не є територією між розташуванням сил оборони та позиціями військ держави-агресора, а є тиловою територією України. Дана позиція додатково підтверджується й тим, що позивача, згідно наданих з позовною заявою посвідчень про відрядження, було відряджено до ЛСБ (Лікарсько- сестринської бригади) та ПХГ (Передової хірургічної групи). Дані поняття, застосовані у посвідченнях про відрядження свідчать про те, що позивачем не вживалось заходів в режимі бойових дій. Так, Лікарсько-сестринська бригада є проміжною ланкою між бойовими медиками на передовій та лікарнями і шпиталями, а передова хірургічна група є тимчасово створеною військово - організаційною структурою або підрозділом зі складу військово-медичних закладів для підсилення спроможностей етапів медичної евакуації з метою наближення надання невідкладної кваліфікованої хірургічної допомоги. Вказані поняття не співставляються із поняттям бойового медика, який здійснює заходи безпосередньо у зв`язку із бойовими діями, заходами з національної безпеки і оборони, з відсічі і стримування збройної агресії . З огляду на вказане, відсутні підстави нарахування та виплати позивачу додаткової виплати у розмірі 100 000 грн згідно наявних у справі матеріалів та на підставі положень п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168. оскільки нарахування додаткової виплати у розмірі 100 000 грн здійснюється фактично лише при вчиненні безпосередніх бойових дій (націлених на ураження сил та засобів противника) або виведення з під удару чи відбиття нападу на засоби сил оборони. Єдиним винятком є лише дії медичного персоналу медичних частин та підрозділів. Так, можна дійти висновку, що коло осіб, які мають право на нарахування додаткової виплати у розмірі 100 000 грн є лише медичний персонал. Однак, законодавство не містить норм, які б свідчили, що водій-санітар входить до складу медичного персоналу. Позивачем не надано суду саме бойових наказів, журналів бойових дій (або постових відомостей) чи рапортів командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях. Натомість надано лише витяг з наказу по стройовій частині про призначення позивача до 8 Окремої автомобільної санітарної роти військової частини НОМЕР_1 Військово-медичного клінічного центру західного регіону медичних сил збройних сил України та посвідчення про відрядження, які не свідчать про участь позивача у саме бойових діях. Враховуючи викладене, представник третьої особи вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні, тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій.

Наказом командира НОМЕР_2 окремої автомобільної санітарної роти (по стройовій частині) від 03.08.2019 року №175, старшого солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом Директора департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (по особовому складу) від 31 липня 2019 року №181 на посаду водія-санітара Другого автомобільного відділення третього автомобільного взводу 8 окремої автомобільної санітарної роти 66 військового мобільного госпіталю (багатопрофільного, на ІНФОРМАЦІЯ_2 (на 675 ліжок), який прибув з військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ), з 03 серпня 2019 року зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення з 04 серпня 2019 року, і вважати таким, що з 03 серпня 2019 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно наказу командира НОМЕР_2 окремої автомобільної санітарної роти (по стройовій частині) від 25.10.2023 року №304, вважати таким, що вибув у відрядження, з 25.10.2023 року, старшого солдата ОСОБА_1 , водія-санітара 2 автомобільного відділення 3 автомобільного взводу, з метою планової ротації особового складу НОМЕР_2 окремої автомобільної санітарної роти до ПХГ АДРЕСА_2 , з 25 жовтня 2023 року до окремого розпорядження.

Відповідно до наказу командира НОМЕР_2 окремої автомобільної санітарної роти (по стройовій частині) від 03.11.2023 року №313, вважати таким, що прибув і приступив до виконання службових обов`язків 03.11.2023 року з відрядження, старшого солдата ОСОБА_1 , водія-санітара 2 автомобільного відділення 3 автомобільного взводу, з ПХГ м. Курахове.

На підставі наказу командира НОМЕР_2 окремої автомобільної санітарної роти (по стройовій частині) від 30.11.2023 року №340, вважати таким, що вибув у відрядження, з 30.11.2023 року, старшого солдата ОСОБА_1 , водія-санітара 2 автомобільного відділення 3 автомобільного взводу до ПХГ м. Курахове, з 30 листопада 2023 року до окремого розпорядження.

За наказом командира НОМЕР_2 окремої автомобільної санітарної роти (по стройовій частині) від 09.12.2023 року №349, вважати таким, що прибув і приступив до виконання службових обов`язків 09.12.2023 року з відрядження, старшого солдата ОСОБА_1 , водія-санітара 2 автомобільного відділення 3 автомобільного взводу, з ПХГ м. Курахове.

У відповідності до наказу командира НОМЕР_2 окремої автомобільної санітарної роти (по стройовій частині) від 18.12.2023 року №358, вважати таким, що вибув у відрядження, з 18.12.2023 року, старшого солдата ОСОБА_1 , водія-санітара 2 автомобільного відділення 3 автомобільного взводу, з метою планової ротації особового складу НОМЕР_2 окремої автомобільної санітарної роти до ПХГ АДРЕСА_2 , з 18 грудня 2023 року до окремого розпорядження.

Як слідує з наказу командира НОМЕР_2 окремої автомобільної санітарної роти (по стройовій частині) від 27.12.2023 року №367, вважати таким, що прибув і приступив до виконання службових обов`язків 27.12.2023 року з відрядження, старшого солдата ОСОБА_1 , водія-санітара 2 автомобільного відділення 3 автомобільного взводу, з ПХГ м. Курахове.

Також, згідно посвідчення про відрядження № 64 від 02.02.2023 року ОСОБА_1 вибув до ЛСБ Селидове м. Селидове та перебував до 11.02.2023 року (термін 10 днів).

20.02.2023 року згідно посвідчення про відрядження № 105 від 20.02.2023 року вибув до ЛСБ Селидове м. Селидове та перебував до 01.03.2023 року (термін 10 днів).

05.05.2023 року згідно посвідчення про відрядження № 278 від 05.05.2023 року вибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 та перебував до 15.05.2023 року (термін 11 днів).

24.05.2023 року згідно посвідчення про відрядження № 315 від 24.05.2023 року вибув до ПХГ Курахове м. Курахове та перебував до 02.06.2023 року (термін 10 днів).

12.06.2023 року згідно посвідчення про відрядження № 368 від 12.06.2023 року вибув до ПХГ Курахове м. Курахове та перебував до 21.06.2023 року (термін 10 днів).

30.06.2023 року згідно посвідчення про відрядження № 434 від 30.06.2023 року вибув до ЛСБ Комар н.п. Комар та перебував до 09.07.2023 року (термін 10 днів).

09.07.2023 року згідно посвідчення про відрядження № 456 від 09.07.2023 року вибув до ПХГ Курахове м. Курахове та перебував до 18.07.2023 року (термін 10 днів).

27.07.2023 року згідно посвідчення про відрядження № 504 від 27.07.2023 року вибув до ПХГ Курахове м. Курахове та перебував до 05.08.2023 року (термін 10 днів).

10.09.2023 року згідно посвідчення про відрядження № 637 від 10.09.2023 року вибув до ПХГ Курахове м. Курахове та перебував до 28.09.2023 року (термін 19 днів).

25.10.2023 року згідно посвідчення про відрядження № 719 від 25.10.2023 року вибув до ПХГ Курахове м. Курахове та перебував до 03.11.2023 року (термін 10 днів).

30.11.2023 року згідно посвідчення про відрядження № 825 від 30.11.2023 року вибув до ПХГ Курахове м. Курахове та перебував до 09.12.2023 року ( термін 10 днів).

18.12.2023 року згідно посвідчення про відрядження № 862 від 18.12.2023 року вибув до ПХГ Курахове м. Курахове та перебував до 27.12.2023 року ( термін 10 днів).

Як вбачається довідки про призначення та виплату грошового забезпечення за 2022-2023 роки, у спірні періоди позивачу виплачувалась додаткова грошова винагорода до 30000 грн. Додаткова грошова винагорода у розмірі до 100000 грн у спірні періоди позивачу не виплачувалась.

Вважаючи, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо невиплати додаткової винагороди до 100000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 за № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Пунктом 3 Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався та діє по теперішній час.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), яка набрала чинності 28.02.2022 та застосовується з 24.02.2022.

Відповідно до абзаців першого, третього, четвертого пункту 1 Постанови № 168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно із пунктом 2-1 Постанови № 168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови; особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту; порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги.

25 січня 2023 року Міністерством оборони України внесено зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджені Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44, який набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01 лютого 2023 року, пунктом 2 Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, Порядок доповнено новим розділом:

На період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;

на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;

з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

30 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткненню на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.

Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконання бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Пунктом 17 Порядку № 260 визначено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Згідно із абз. 3 п. 3 рішення (телеграми) Міністра оборони України №248/1298 від 25.03.2022 документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

1) бойовий наказ (бойове розпорядження);

2) журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

3) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

Відповідно до пункту 1 окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 (далі - окреме доручення № 912/з/29, яке почало діяти з 01.06.2022) застосовувався такий порядок та умови виплати додаткової винагороди:

"1. Під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях… слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;".

Пунктом 3 окремого доручення №912/з/29 встановлено, що документальним підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях є:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій;

рапорт командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Абзац 1-3 пункту 4 окремого доручення № 912/з/29 доручено керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цього доручення.

У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною у додатку №2 до цього доручення.

У підставах надання довідок про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях є: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій та рапорт командира підрозділу.

Так, за змістом відповідних рішень Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 та від 23.06.2022 № 912/з/29 та пунктів 1, 5 розділу XVI Порядку № 260 простежується аналогія закону, яка полягає в тому, що виплата премії та додаткової винагороди здійснюється на підставі відповідного наказу командира частини, в якому зазначається конкретний перелік військовослужбовців, які набули право на дані виплати, з врахуванням дотримання даними військовослужбовцями норм чинного законодавства та належного виконання ними покладених на них обов`язків.

Враховуючи зазначені норми законодавства, підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком №1 Окремого доручення.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 20.02.2023 року по 01.03.2023 року (термін 10 днів), з 05.05.2023 року по 15.05.2023 року (термін 11 днів), з 24.05.2023 року по 02.06.2023 року (термін 10 днів), з 12.06.2023 року по 21.06.2023 року (термін 10 днів), з 30.06.2023 року по 09.07.2023 року (термін 10 днів), з 09.07.2023 року по 18.07.2023 року (термін 10 днів), з 27.07.2023 року по 05.08.2023 року (термін 10 днів), з 10.09.2023 року по 28.09.2023 року (термін 19 днів), з 25.10.2023 року по 03.11.2023 року (термін 10 днів), з 30.11.2023 року по 09.12.2023 року (термін 10 днів), з 18.12.2023 року по 27.12.2023 року (термін 10 днів), позивач перебував у відрядженні в м. Селидове і м. Курахове.

Надані позивачем посвідчення про відрядження не належить до документів, які були передбачені пунктом 3 окремого доручення, та які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах для цілей виплати йому додаткової винагороди, установленої пунктом 1 постанови КМУ №168. Цими документами є лише: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Таким чином, посвідчення про відрядження, на які посилається позивач, не містять інформації про виконання ним завдань в конкретному районі ведення бойових дій, а також про те, чи була організована та забезпечена робота медичного пункту в такому районі і яка безпосередня участь позивача у забезпеченні такої роботи в спірні періоди.

Відповідно до частини другої статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зважаючи, що в Порядку № 260 наведено перелік документів, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), до яких такий вид документа як посвідчення на відрядження не віднесений, суд дійшов висновку, що ці посвідчення не є допустимим доказом участі позивача у спірні періоди у бойових діях або виконання відповідних завдань, що дають право на отримання збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди.

Суду не надано будь-яких інших доказів наявності у позивача права на отримання збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно дням його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за спірні періоди.

Саме лише перебування позивача на території вказаних населених пунктів у зазначені періоди не є підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів не встановлені обставини безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача; разом із цим частиною 1 цієї ж статті передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених у статті 78 цього Кодексу.

Отже, позивач повинен довести існування обставин, на які він посилається у позові на підтвердження своїх позовних вимог (обставин його участі у бойових діях чи безпосередньої та особистої участі у заходах з оборони, відсічі і стримування збройної агресії), а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен довести правомірність своєї поведінки у спірних правовідносинах у випадку встановлення таких обставин.

Такий висновок суду узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 червня 2020 року по справі № 520/2261/19, де Суд вказав, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача, суб`єкта владних повноважень, довести правомірність рішення, дій чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Додаткові докази на підтвердження участі позивача у бойових діях або у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у спірні періоди суду не надані.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про недоведеність матеріалами справи участі позивача у бойових діях або у забезпеченні здійснення відповідних заходів у зазначені вище періоди часу.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, позивач суду не надав, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Судове рішення складено та підписано 17 червня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.М. Чучко