Постанова

від 21.01.2025 по справі 200/2490/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року справа №200/2490/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Гайдара А.В., суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 р. у справі № 200/2490/24 (головуючий І інстанції Чучко В.М.) за позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 , Військово-медичний клінічний центр Західного регіону ВЧ НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про:

- визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті додаткових виплат за періоди часу здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій, а саме у Курахівській, Покровській та Селидівській територіальних громадах з 20.02.2023 року по 01.03.2023 року (термін 10 днів), з 05.05.2023 року по 15.05.2023 року (термін 11 днів), з 24.05.2023 року по 02.06.2023 року (термін 10 днів), з 12.06.2023 року по 21.06.2023 року (термін 10 днів), з 30.06.2023 року по 09.07.2023 року (термін 10 днів), з 09.07.2023 року по 18.07.2023 року (термін 10 днів), з 27.07.2023 року по 05.08.2023 року (термін 10 днів), з 10.09.2023 року по 28.09.2023 року (термін 19 днів), з 25.10.2023 року по 03.11.2023 року (термін 10 днів), з 30.11.2023 року по 09.12.2023 року (термін 10 днів), з 18.12.2023 року по 27.12.2023 року ( термін 10 днів);

- зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити додаткові виплати в повному обсязі за періоди часу здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій, а саме у Курахівській, Покровській та Селидівській територіальних громадах з 20.02.2023 року по 01.03.2023 року (термін 10 днів), з 05.05.2023 року по 15.05.2023 року (термін 11 днів), з 24.05.2023 року по 02.06.2023 року (термін 10 днів), з 12.06.2023 року по 21.06.2023 року (термін 10 днів), з 30.06.2023 року по 09.07.2023 року (термін 10 днів), з 09.07.2023 року по 18.07.2023 року (термін 10 днів), з 27.07.2023 року по 05.08.2023 року (термін 10 днів), з 10.09.2023 року по 28.09.2023 року (термін 19 днів), з 25.10.2023 року по 03.11.2023 року (термін 10 днів), з 30.11.2023 року по 09.12.2023 року (термін 10 днів), з 18.12.2023 року по 27.12.2023 року (термін 10 днів).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування зазначено, що відповідно матеріалів справи позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, а саме у Курахівській, Покровській та Селидівській територіальних громадах з 20.02.2023 року по 01.03.2023 року (термін 10 днів), з 05.05.2023 року по 15.05.2023 року (термін 11 днів), з 24.05.2023 року по 02.06.2023 року (термін 10 днів), з 12.06.2023 року по 21.06.2023 року (термін 10 днів), з 30.06.2023 року по 09.07.2023 року (термін 10 днів), з 09.07.2023 року по 18.07.2023 року (термін 10 днів), з 27.07.2023 року по 05.08.2023 року (термін 10 днів), з 10.09.2023 року по 28.09.2023 року (термін 19 днів), з 25.10.2023 року по 03.11.2023 року (термін 10 днів), з 30.11.2023 року по 09.12.2023 року (термін 10 днів), з 18.12.2023 року по 27.12.2023 року ( термін 10 днів).

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає необхідним зазначити наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій.

Наказом командира 8 окремої автомобільної санітарної роти (по стройовій частині) від 03.08.2019 року №175, старшого солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом Директора департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (по особовому складу) від 31 липня 2019 року №181 на посаду водія-санітара Другого автомобільного відділення третього автомобільного взводу 8 окремої автомобільної санітарної роти НОМЕР_2 військового мобільного госпіталю (багатопрофільного, на 100 ліжок) Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (на 675 ліжок), який прибув з військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ), з 03 серпня 2019 року зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення з 04 серпня 2019 року, і вважати таким, що з 03 серпня 2019 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно наказу командира 8 окремої автомобільної санітарної роти (по стройовій частині) від 25.10.2023 року №304, вважати таким, що вибув у відрядження, з 25.10.2023 року, старшого солдата ОСОБА_1 , водія-санітара 2 автомобільного відділення 3 автомобільного взводу, з метою планової ротації особового складу НОМЕР_4 окремої автомобільної санітарної роти до ПХГ м. Курахове, з 25 жовтня 2023 року до окремого розпорядження.

Відповідно до наказу командира 8 окремої автомобільної санітарної роти (по стройовій частині) від 03.11.2023 року №313, вважати таким, що прибув і приступив до виконання службових обов`язків 03.11.2023 року з відрядження, старшого солдата ОСОБА_1 , водія-санітара 2 автомобільного відділення 3 автомобільного взводу, з ПХГ м. Курахове.

На підставі наказу командира 8 окремої автомобільної санітарної роти (по стройовій частині) від 30.11.2023 року №340, вважати таким, що вибув у відрядження, з 30.11.2023 року, старшого солдата ОСОБА_1 , водія-санітара 2 автомобільного відділення 3 автомобільного взводу до ПХГ м. Курахове, з 30 листопада 2023 року до окремого розпорядження.

За наказом командира 8 окремої автомобільної санітарної роти (по стройовій частині) від 09.12.2023 року №349, вважати таким, що прибув і приступив до виконання службових обов`язків 09.12.2023 року з відрядження, старшого солдата ОСОБА_1 , водія-санітара 2 автомобільного відділення 3 автомобільного взводу, з ПХГ м. Курахове.

У відповідності до наказу командира 8 окремої автомобільної санітарної роти (по стройовій частині) від 18.12.2023 року №358, вважати таким, що вибув у відрядження, з 18.12.2023 року, старшого солдата ОСОБА_1 , водія-санітара 2 автомобільного відділення 3 автомобільного взводу, з метою планової ротації особового складу НОМЕР_4 окремої автомобільної санітарної роти до ПХГ м. Курахове, з 18 грудня 2023 року до окремого розпорядження.

Як слідує з наказу командира 8 окремої автомобільної санітарної роти (по стройовій частині) від 27.12.2023 року №367, вважати таким, що прибув і приступив до виконання службових обов`язків 27.12.2023 року з відрядження, старшого солдата ОСОБА_1 , водія-санітара 2 автомобільного відділення 3 автомобільного взводу, з ПХГ м. Курахове.

Також, згідно посвідчення про відрядження № 64 від 02.02.2023 року ОСОБА_1 вибув до ЛСБ Селидове м. Селидове та перебував до 11.02.2023 року (термін 10 днів).

20.02.2023 року згідно посвідчення про відрядження № 105 від 20.02.2023 року вибув до ЛСБ Селидове м. Селидове та перебував до 01.03.2023 року (термін 10 днів).

05.05.2023 року згідно посвідчення про відрядження № 278 від 05.05.2023 року вибув до ЛСБ Курахове м. Курахове та перебував до 15.05.2023 року (термін 11 днів).

24.05.2023 року згідно посвідчення про відрядження № 315 від 24.05.2023 року вибув до ПХГ Курахове м. Курахове та перебував до 02.06.2023 року (термін 10 днів).

12.06.2023 року згідно посвідчення про відрядження № 368 від 12.06.2023 року вибув до ПХГ Курахове м. Курахове та перебував до 21.06.2023 року (термін 10 днів).

30.06.2023 року згідно посвідчення про відрядження № 434 від 30.06.2023 року вибув до ЛСБ Комар н.п. Комар та перебував до 09.07.2023 року (термін 10 днів).

09.07.2023 року згідно посвідчення про відрядження № 456 від 09.07.2023 року вибув до ПХГ Курахове м. Курахове та перебував до 18.07.2023 року (термін 10 днів).

27.07.2023 року згідно посвідчення про відрядження № 504 від 27.07.2023 року вибув до ПХГ Курахове м. Курахове та перебував до 05.08.2023 року (термін 10 днів).

10.09.2023 року згідно посвідчення про відрядження № 637 від 10.09.2023 року вибув до ПХГ Курахове м. Курахове та перебував до 28.09.2023 року (термін 19 днів).

25.10.2023 року згідно посвідчення про відрядження № 719 від 25.10.2023 року вибув до ПХГ Курахове м. Курахове та перебував до 03.11.2023 року (термін 10 днів).

30.11.2023 року згідно посвідчення про відрядження № 825 від 30.11.2023 року вибув до ПХГ Курахове м. Курахове та перебував до 09.12.2023 року ( термін 10 днів).

18.12.2023 року згідно посвідчення про відрядження № 862 від 18.12.2023 року вибув до ПХГ Курахове м. Курахове та перебував до 27.12.2023 року ( термін 10 днів).

Як вбачається з довідки про призначення та виплату грошового забезпечення за 2022-2023 роки, у спірні періоди позивачу виплачувалась додаткова грошова винагорода до 30000 грн. Додаткова грошова винагорода у розмірі до 100000 грн у спірні періоди позивачу не виплачувалась.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд виходить з наступного.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова № 168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1146, яка застосовується з 01.09.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

На період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;

на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;

з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

30 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткненню на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.

Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконання бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Пунктом 17 Порядку № 260 визначено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Згідно із абз. 3 п. 3 рішення (телеграми) Міністра оборони України №248/1298 від 25.03.2022 документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

1) бойовий наказ (бойове розпорядження);

2) журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

3) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

Відповідно до пункту 1 окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 (далі - окреме доручення № 912/з/29, яке почало діяти з 01.06.2022) застосовувався такий порядок та умови виплати додаткової винагороди:

"1. Під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях… слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;".

Пунктом 3 окремого доручення №912/з/29 встановлено, що документальним підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях є:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій;

рапорт командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

З огляду на наявність суперечливих відомостей про наявність у спірний період у позивача права на отримання додаткової винагороди до 100000 грн, враховуючи заперечення проти позову Військової частини НОМЕР_1 , враховуючи положення частини другої статті 90 КАС України, за якими жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили, колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги позивача, що посвідчення про відрядження є беззаперечним доказом наявності у позивача права на отримання винагороди в розмірі до 100000 грн.

Так, в постанові від 25 січня 2024 року в справі № 560/1216/23 Верховний Суд зазначив:

«49. Водночас, незважаючи на позовні вимоги, які стосувалися виплати позивачу додаткової винагороди з 24 лютого 2022 року без визначення кінцевої дати, подані позивачем докази, що охоплювали період з 24 лютого по 31 травня 2022 року, та заперечення відповідача щодо наявності підстав для виплати позивачу вказаної винагороди за час його відрядження до іншої військової частини, суди попередніх інстанцій не встановили, у який період часу та до якої військової частиниОСОБА_1 був відряджений з початку введення воєнного стану в Україні, а також якими обставинами позивач обґрунтовував позовні вимоги про виплату йому додаткової винагороди у розмірі 100000 грн на місяць за період з 01 червня 2022 року по дату звернення до суду (25 січня 2023 року). Фактично судові рішення про відмову в задоволенні позову за період з 01 червня 2022 року по 25 січня 2023 року нічим не обґрунтовані.

50. Надаючи оцінку поданим позивачем до суду довідкам військової частини НОМЕР_2 на предмет їх належності, допустимості, достовірності і достатності для підтвердження обставин безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах у період з 24 лютого по 31 травня 2022 року, суди обох інстанцій не дослідили й не з`ясували змісту документів, зазначених підставою видачі цих довідок».

Тому апеляційним судом вжито заходів щодо офіційного з`ясування обставин цієї справи.

Ухвалами Першого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року та 24 грудня 2024 року у відповідачів витребувано документи. Військово-медичний клінічний центр Західного регіону ВЧ НОМЕР_1 повідомив про неможливість надати копії бойових розпоряджень, наказів, журналів бойових дій, які підтверджують право на отримання ОСОБА_1 додаткової винагороди до 100000 грн., оскільки вищевказані документи у відповідача відсутні.

Військовою частиною НОМЕР_1 було надано витяги із журналу ведення бойових дій за 2023 рік №9дск за періоди з 20.02.2023 року по 01.03.2023 року, з 05.05.2023 року по 15.05.2023 року, з 24.05.2023 року по 02.06.2023 року, з 12.06.2023 року по 21.06.2023 року, з 30.06.2023 року по 09.07.2023 року, з 09.07.2023 року по 18.07.2023 року, з 27.07.2023 року по 05.08.2023 року, з 10.09.2023 року по 28.09.2023 року, з 25.10.2023 року по 03.11.2023 року, з 30.11.2023 року по 09.12.2023 року, з 18.12.2023 року по 27.12.2023 року.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 20.02.2023 року по 01.03.2023 року (термін 10 днів), з 05.05.2023 року по 15.05.2023 року (термін 11 днів), з 24.05.2023 року по 02.06.2023 року (термін 10 днів), з 12.06.2023 року по 21.06.2023 року (термін 10 днів), з 30.06.2023 року по 09.07.2023 року (термін 10 днів), з 09.07.2023 року по 18.07.2023 року (термін 10 днів), з 27.07.2023 року по 05.08.2023 року (термін 10 днів), з 10.09.2023 року по 28.09.2023 року (термін 19 днів), з 25.10.2023 року по 03.11.2023 року (термін 10 днів), з 30.11.2023 року по 09.12.2023 року (термін 10 днів), з 18.12.2023 року по 27.12.2023 року (термін 10 днів), позивач перебував у відрядженні в м. Селидове, м. Курахове та м. Комар.

Надані позивачем посвідчення про відрядження не належить до документів, які були передбачені пунктом 3 окремого доручення, та які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах для цілей виплати йому додаткової винагороди, установленої пунктом 1 постанови КМУ №168. Цими документами є лише: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Таким чином, посвідчення про відрядження, на які посилається позивач, не містять інформації про виконання ним завдань в конкретному районі ведення бойових дій, а також про те, чи була організована та забезпечена робота медичного пункту в такому районі і яка безпосередня участь позивача у забезпеченні такої роботи в спірні періоди.

В той же час, в журналі бойових дій підрозділу, в якому проходив військову службу позивач, відомості щодо його участі в бойових діях або виконання ним спеціальних завдань відсутні.

Сам факт виконання Позивачем якихось бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) під час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 , не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови №168, - для цього потрібно виконання дій (завдань), прямо передбачених підпунктами 1-8 пункту 2 Наказу № 392 (підпунктами 1-7 пункту 2 Наказу № 628).

Не є підтвердженням безпосередньої участі Позивача у бойових діях та відповідних заходах бойові накази (розпорядження), оскільки сама по собі видача бойового наказу (розпорядження) не є безумовним доказом його виконання військовослужбовцем та його безпосередньої участі у бойових діях чи відповідних заходах. Крім того, виконання бойових розпоряджень та участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не є тотожними поняттями.

За змістом підпунктів 1-8 пункту 2 Наказу № 392 (підпунктів 1-7 пункту 2 Наказу № 628), в основному, умовою виконання бойових (спеціальних) завдань є вогневе ураження або безпосереднє зіткнення з противником.

Саме лише перебування позивача на території вказаних населених пунктів у зазначені періоди не є підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

Також, суд зазначає, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом № 309 (зі змінами), вище вказані населені пунки, у спірний період(з 20.02.2023 року по 27.12.2023 року) були віднесені до території можливих бойових дій.

В свою чергу, позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилався лише на наявність посвідченнь про відрядження, не наводячи будь-яких фактів чи доказів виконання ним дій або завдань, які передбачені 1-8 пункту 2 Наказу № 392 (підпунктами 1-7 пункту 2 Наказу № 628).

Отже, у суду відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази (документи, матеріали) щодо виконання Позивачем у спірному періоді безпосередніх бойових дій чи заходів з безпосередньої відсічі і стримуванні збройної агресії в період перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій за спірний період, і як наслідок, наявності у нього права для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови №168.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач правомірно не нарахував та не виплатив позивачу додаткову винагороду в розмірі до 1000000 грн за спірні періоди.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду в цілому не спростовують.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 р. у справі № 200/2490/24 залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 р. у справі № 200/2490/24 залишити без змін.

Повне судове рішення 21 січня 2025 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць