Постанова

від 28.11.2007 по справі 15/147-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/147-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 28 листопада 2007 р.                                                                                    № 15/147-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенко Г.П. –головуючого,

Костенко Т.Ф.,Рогач Л.І.

розглянувши матеріали касаційної скаргизакритого акціонерного товариства "НДІ лазерних технологій", м. Харків

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 27.08.2007р.

у справігосподарського суду Харківської області

за позовомзакритого акціонерного товариства "НДІ лазерних технологій", м. Харків

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-практичний центр "Елада", м. Харків

простягнення 14180, 94 грн.

та за зустрічним позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-практичний центр "Елада", м. Харків

дозакритого акціонерного товариства "НДІ лазерних технологій", м. Харків

провизнання договору таким, що виконаний з боку ТОВ "НПЦ "Елада" та стягнення 10749 грн.

за участю представників:

позивача: Поддашкіна О.Ю. за дов. від 27.11.2007р. б/н, дир. Неофітний М.В.

відповідача: не з'явився          

ВСТАНОВИВ:

          Закрите акціонерне товариство "Науково-дослідний інститут лазерних технологій" (далі ЗАТ "НДІ лазерних технологій") звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-практичний центр "Елада" (далі ТОВ "НПЦ "Елада"), боргу за невиконання умов договору № 169 від 05.07.2004р. в сумі 10749 грн., 3 % річних за неповернення сплаченої передоплати за період з 20.12.2004р. по 31.12.2006 року в сумі 637,20грн., інфляційних втрат від суми простроченого зобов'язання в сумі 2794,74 грн., всього 14180,94 грн., зобов'язати відповідача відшкодувати судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

ТОВ "НПЦ "Елада" звернулось до господарського суду з зустрічною позовною заявою про визнання договору таким, що виконаний з боку ТОВ “НПЦ “Елада” та стягнення заборгованості за договором в сумі 10749 грн. та судових витрат.

01.06.2007 року (вх. № 10910) позивач за зустрічним позовом звернувся з клопотанням про стягнення судових витрат по справі та з клопотанням (вх.№ 10911) про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом заборони розпоряджатися грошовими коштами у розмірі 15974,49 грн.,тому що вважає, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.06.2007р. зі справи №15/147-07 зобов'язано стягнути з ТОВ "НПЦ "Елада" на користь ЗАТ "НДІ лазерних технологій" заборгованість в сумі 10 749 грн. та судові витрати. В стягненні 3% річних та інфляційних витрат  відмовлено. В задоволенні зустрічного позову  ТОВ "НПЦ "Елада" до ЗАТ "НДІ лазерних технологій"  та клопотання щодо вжиття заходів по забезпеченню позову відмовлено.

Рішення суду в частині задоволення первісного позову мотивовано порушенням ТОВ "НПЦ "Елада" договірних зобов'язань щодо виготовлення ТВЧ-установки, з посиланням на докази наявні в матеріалах справи; в частині відмови в задоволенні  позову  в частині  стягнення 3% річних та інфляційних витрат рішення суду мотивовано тим, що повернення попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням; в частині відмови в задоволенні зустрічного позову рішення мотивовано його необґрунтованістю з посиланням на докази наявні в матеріалах справи.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2007р. у справі 15/147-07, рішення господарського суду Харківської області від 18.06.2007р. з даної справи змінено, а саме рішення в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 10749 грн., держмита 107, 49 грн., 118 грн. судових витрат скасовано та в позові відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції, в частині скасування рішення, мотивована тим, що позивачем не надано документів, які б підтвердили наявність істотних відступів відповідача від умов договору від 05.07.2004р. №169 укладеного між ЗАТ "НДІ лазерних технологій" та ТОВ "НПЦ "Елада" та не надано доказів щодо вимоги позивача про розірвання договору та стягнення збитків, з посиланням на ст.ст. 610, 852 ЦК України.

         Не погоджуючись із вказаною постановою у даній справі, ЗАТ "НДІ лазерних технологій" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу тим, що апеляційним господарським судом порушені норми процесуального права, невірно застосовані норми матеріального права, а саме ст.ст. 35, 43 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 610, 611, 582 Цивільного кодексу України, та не застосовані ст.ст. 526, 530, 631, 1212 Цивільного кодексу України.

          Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 26.11.2007р. №02-12.2/387 у зв'язку з відпусткою судді Божок В.С. для перегляду в касаційному порядку справи №18/282пд утворена колегія суддів в наступному складі: головуючий –Коробенко Г.П., судді –Костенко Т.Ф., Рогач Л.І.      

         Відповідач за первісним позовом не скористався своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

         Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.      

         Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2004 року між ЗАТ "НДІ лазерних технологій" (замовник) та ТОВ "НПЦ "Елада" (виконавець) було укладено договір № 169 на створення науково-технічної продукції, за яким відповідач зобов'язався розробити та виготовити для позивача установки ТВЧ- установки для поверхневого закалювання валів і нагріву деталей під гарячу посадку (надалі-установка) (далі Договір).

Відповідно до п.2.2 Договору позивач здійснив попередню оплату за передбачену договором роботу, в розмірі 10749грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 59 від 16.07.2004 року. та № 540 від 16.07.2004 року.

Відповідно до п.2.3 Договору строк виконання робіт був встановлений не пізніше 20.09.2004 року.

Пунктом 3.1. Договору передбачалося, що виконання робіт підтверджується приймально-передавальним актом, підписаним сторонами.

Згідно п.4.2 Договору виконавець (відповідач) зобов'язався передати замовнику (позивачу) комплект експлуатаційної документації у складі: паспорта, Технічного опису, Інструкції з експлуатації, Альбому схем то креслень. Пунктом 4.3 договору передбачено, що виконавець (відповідач) гарантує дотримання всіх технічних та експлуатаційних характеристик діючим нормам і вимогам, а також вимогам ТЗ. Технічне завдання підписано сторонами. Відповідність вказується в Паспорті виробу за результатами внутрішньозаводських випробувань.

         Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

         Як встановлено господарським судом, 21.09.2004 року відповідач доставив установку на територію позивача, де в процесі випробування установки були використані закалювальні поверхні валів, діаметром 10,5 мм з довжиною закалювальної поверхні 37 мм і 21 мм. Протоколом випробувань ТВЧ-установки для поверхневого закалювання валів і нагріву деталей під гарячу посадку, в присутності представників виконавця  та замовника була перевірена працездатність ТВЧ-установки та виявлено, що установка непридатна до експлуатації.

Позивач за первісним позовом 21.10.2004 року звернувся до відповідача з листом - претензією, в якій повідомив відповідача про відмову від виготовлення установки за договором № 169 та яким вимагав повернути йому сплачену передоплату в розмірі 10749 грн.

20.12.2004 року відповідач за первісним  позовом звернувся до позивача з листом № 42 та додатковою угодою до договору про узгодження продовження строку дії договору та порядку здавання та приймання робіт.

Проаналізувавши умови Договору та матеріали справи місцевий  господарський суд дійшов правильного висновку, що оскільки строк дії цього  договору встановлений до 20.09.2004 року, тобто на час звернення відповідача  з листом №42 від 20.12.2004 року строк дії договору закінчився, то зазначеним листом відповідач фактично підтвердив невиконання ним договірних зобов'язань щодо виготовлення ТВЧ –установки у встановлені договором   терміни.

Таким чином позовні вимоги позивача щодо стягнення попередньо оплаченої суми в 10749 грн., як правильно зазначив місцевий господарський суд, підлягають задоволенню, а зустрічний позов з тих же підстав - відмові.

З урахуванням наведеного висновки суду апеляційної інстанції про   безпідставність тверджень суду 1-ї інстанції щодо підтвердження відповідачем листом № 42 від 20.12.2004 невиконання ним договірних зобов'язань щодо виготовлення ТВЧ –установки у встановлені договором терміни та відмову в   первісному позові колегія визнає помилковими та такими, що спростовуються  матеріалами справи.

Погоджується колегія і з висновками суду першої інстанції, які підтримав  і суд 2-ї інстанції щодо відмови в позові в частині стягнення 3% річних за неповернення сплаченої передоплати в сумі 637,20 грн. та інфляційних втрат від суми простроченого зобов'язання, що складає 2794,74 грн., оскільки з   огляду на приписи ст.625 Цивільного кодексу України повернення попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням, а тому позовні вимоги у частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

 Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним  господарським судом при вирішенні даного спору були неправильно застосовані норми матеріального права, що є підставою для скасування  оскаржуваної постанови в частині відмови в задоволенні первісного позову із  залишенням рішення місцевого господарського суду в цій частині в силі,  оскільки воно відповідає чинному законодавству України та обставинам справи. В решті оскаржувана постанова має бути залишена без змін.

 Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

         Касаційну скаргу задовольнити частково.

      Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2007р. у справі 15/147-07 в частині відмови в позові про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10749 грн., держмита 107, 49 грн. та 118 грн. судових витрат скасувати із залишенням рішення господарського суду Харківської області від 18.06.2007р. з даної справи  в цій частині в силі.

          В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2007р. у справі 15/147-07 залишити без змін.      

Головуючий суддя                                                               Г.П. Коробенко          

Судді:                                                                            Т.Ф. Костенко    

                                                                             Л.І. Рогач