Постанова

від 03.09.2007 по справі 15/147-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/147-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2007 р.                                                           Справа № 15/147-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Плужник О.В. , Такмаков Ю.В.

при секретарі Гудкової І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Світличний Ф.І., Білоконь О.Ю.

відповідача -  Сунцов В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (вх. № 2282Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 18.06.07 р. по справі № 15/147-07

за позовом ЗАТ "НДІ лазерних технологій", м. Харків

до ТОВ "Науково-практичний центр "Елада", м. Харків

про стягнення 14180,94 грн.

та за зустрічним позовом - ТОВ "Науково-практичний центр "Елада", м. Харків

до - ЗАТ "НДІ лазерних технологій", м. Харків

про визнання договору таким, що виконаний з боку ТОВ " НПЦ "Елада" та стягнення 10749 грн.

встановила:

У березні 2007 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за невиконання умов договору № 169 від 05.07.2004р. в сумі 10749 грн., 3% річних за неповернення сплаченої передоплати за період з 20.12.2004р. по 31.12. 2006 року в сумі 637,20грн., інфляційних втрат від суми простроченого зобов'язання в сумі 2794,74 грн., всього 14180,94 грн. та просив суд зобов'язати відповідача відшкодувати судові витрати, пов'язані з розглядом справи, посилаючись на ст.ст. 526, 610, 625 ЦК України та невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо виготовлення ТВЧ - установки для поверхневого закалювання валів і нагріву деталей під гарячу посадку.

Відповідач в свою чергу звернувся до господарського суду з зустрічною позовною заявою про визнання договору таким, що виконаний з боку ТОВ “НПЦ “Елада” та стягнення заборгованості за договором в сумі 10749 грн. і судових витрат.

Позивач за зустрічним позовом звернувся  з клопотанням про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом заборони розпоряджатися грошовими коштами у розмірі 15974,49 грн. вважав, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

         Рішенням господарського суду Харківської області від 18.06.2007 р. (суддя –Лаврова Л.С.) по справі № 15/147-07 з відповідача стягнуто 10749,00 грн. основного боргу, 107,49 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на не виконання договірних зобов'язань щодо виготовлення ТВЧ –установки,  так як виявлено, що установка непридатна до експлуатації. В стягненні 3% річних –637, 20 грн. та інфляційних втрат -2794,74 грн. та в задоволенні зустрічного позову про стягнення 10749 грн., державного мита 107 грн., 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відмовлено. В задоволенні клопотання щодо вжиття заходів по забезпеченню позову відмовлено.

           Відповідач за первісними позовом з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати в частині стягнення з ТОВ “НПЦ ”Елада” на користь ЗАТ “НДІ лазерних технологій”10749,00грн., відмовити у первісному позові у повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги задовольнити, визнати договір №169 від 05.07.04р. і ТЗ до нього таким, що виконаний з боку ТОВ “НПЦ “Елада” належним чином і своєчасно, у повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача за зустрічним позовом 10749,00 грн. заборгованості за договором, стягнути з відповідача на користь позивача за зустрічними позовом судові витрати та витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката у розмірі 5000,00грн.,  оскільки рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме: ст.ст. 525, 532, 545, 613, 892-900 ЦК України  та процесуального права, не в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи.  Відповідач вказує, що від підписання акту приймання-передачі, накладної та видачі довіреності замовник відмовився, висновок фахівця від 28.05.2007р. - старшого наукового співробітника Інституту проблем машинобудування, кандидата технічних наук Сурду М.Н. - підтверджує факт виконання робіт виконавцем згідно із умовами ТЗ замовника. Отже, виконавець виконав всі свої зобов'язання за змістом договору № 169 належним чином і своєчасно з урахуванням прострочення кредитора згідно ст. ст. 545, 613 ЦК України. На думку відповідача за первісним позовом фактів порушення договору з боку виконавця немає, як немає і його вини у тому, що замовник за змістом складеного ТЗ отримав не той результат, що очікував. Підстави для застосування ст. 900 ЦК України відсутні, ризик отримання частково негативного результату за законом (стаття 899 ЦК) покладається на мовника як автора  Т3. На вимогу суду відповідач за зустрічним позовом не надав суду доказів повернення виробленої установки ТОВ “Елада”, а також не надав суду за його вимогою  приймально- здаточний акт, підписаний сторонами на передачу обладнання для поверхневого закалювання валів та нагріву деталей під гарячу посадку. Як передбачає, ч.1 ст. 545 ЦК України, кредитор за вимогою боржника (виконавця) повинен видати йому розписку про отримання виконання частково або у повному обсязі, але від виконання цієї вимоги відповідач за зустрічним позовом категорично відмовився.

           Статтею 898 ЦК України передбачений обов'язок замовника прийняти виконані роботи та оплатити їх. Здійснити оплату замовник зобов'язаний і у разі недосягнення результату, який він очікував від замовника робіт, що передбачено ст.899 ЦК України. Остаток заборгованості відповідача складає 10749,00 грн.

        Позивач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

          Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши представників сторін,  встановила:

        між ЗАТ «Науково-дослідний інститут лазерних технологій»та ТОВ «Науково-практичний центр «Елада»був укладений договір № 169 від 05.07.2004 р. на створення науково-технічної продукції, за яким відповідач зобов'язався розробити та виготовити для позивача установки ТВЧ-установки для поверхневого закалювання валів і нагріву деталей під гарячу посадку (надалі-установка). Пунктом 2.3 договору був встановлений строк виконання робіт не пізніше 20.09.2004 р.

Відповідно до п.2.2 договору позивач здійснив попередню оплату за передбачену договором роботу, в розмірі 10749грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 59 від 16.07.2004 р. та № 540 від 16.07.2004 р.

Виконавець за договором (відповідач) зобов'язався передати замовнику (позивачу) комплект експлуатаційної документації у складі : паспорта, Технічного опису, Інструкції з експлуатації, Альбому схем та креслень. Пунктом 4.3 договору передбачено, що виконавець (відповідач) гарантує дотримання всіх технічних та експлуатаційних характеристик установки діючим нормам і вимогам, а також вимогам ТЗ, технічне завдання підписано сторонами. Відповідність вказується в паспорті виробу за результатами внутрішніх випробувань.

Як пояснив позивач, на адресу відповідача було направлено листа № 257 від 03.09.2004 року, в якому попередив його щодо необхідності закінчити виготовлення установки в строк до 20 вересня 2004 р., як це передбачено договором. В обумовлений договором строк відповідачем це не було зроблено.

21.09.2004 року позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій вимагав в строк до 29.09.2004р. передати замовнику (позивачу) ТВЧ-установку, провести випробування установки на території замовника з доопрацьованим індуктором та спреєм у відповідності до вимог ТЗ.

        Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що 21.09.2004р. відповідач доставив установку на територію позивача, де в процесі випробування установки були використані закалювальні поверхні валів, діаметром 10,5мм з довжиною закалювальної поверхні 37 мм і 21 мм. Протоколом випробувань ТВЧ-установки для поверхневого закалювання валів і нагріву деталей під гарячу посадку , в присутності представників виконавця директора ТОВ НПЦ «Елада»Жирова А.С., провідного інженера Рухнилевича Ю.І. представників Замовника (позивача) Лапшина Г.В. і Бордун В.П., була перевірена працездатність ТВЧ-установки та виявлено, що установка непридатна до експлуатації.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання чи виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, правовим наслідком порушення зобов'язання, у відповідності зі ст. 611 ЦК України при порушенні зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 852 ЦК України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Таким чином, для стягнення збитків необхідно розірвати договір, позивач в порушення норм діючого законодавства не розірвав  договір та не вимагав стягнення збитків.

Суд першої інстанції не досліджував зазначених обставин справи, порушив норми матеріального права та необґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення суми попередньої оплати.

          Як свідчать матеріали справи відповідач виготовив ТВЧ - установку для поверхневого закалювання валів і нагріву деталей під гарячу посадку, провів випробування, але, на думку позивача, установка не відповідає вимогам технічного завдання та не придатна до експлуатації. Роботи були виконані згідно із умовами ТЗ, що підтверджується висновком спеціаліста від 28.05.2007р.

          Позивач 21.10.2004 р. звернувся до відповідача з листом -претензією, в який повідомив відповідача про відмову від виготовлення установки за договором № 169 та яким вимагав повернути відповідача сплачену позивачем суму передоплати в розмірі 10749 грн.

         20.12.2004р. відповідач звернувся до позивача з листом № 42 та додатковою угодою до договору про узгодження продовження строку дії договору та порядку здавання та приймання робіт, вважаючи, що для  виконання робіт, які вимагав позивач необхідно укласти окремий договір предметом якого буде виконання монтажу, пуско - наладка та різні технологічні роботи. Суд першої інстанції безпідставно вважав, що даним листом відповідач фактично підтвердив невиконання ним договірних зобов'язань щодо виготовлення ТВЧ -установки.

Отже,  позивачем не надано документів, які б підтвердили наявність істотних відступів відповідача від умов договору, не надано доказів щодо вимоги позивача про розірвання договору та стягнення збитків, а вимога про повернення попередньої оплати задоволенню не підлягала, так як установка була виготовлена, але не прийнята позивачем.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що позивачем не виконано.

          Суд першої інстанції необгрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягання попередньо оплаченої суми в розмірі 10 749 грн. і рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції правомірно відмовив в позові в частині стягнення 3% річних за неповернення сплаченої предоплати в сумі 637,20 грн. та інфляційних втрат від суми простроченого зобов'язання , що складає 2794,74 грн., так як повернення попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням.

        Позивач по зустрічній позовній заяві як на підставу своїх вимог посилається на порушення зобов'язань відповідачем щодо обов'язку по сплаті 50 % вартості робіт -з моменту підписання договору та вважає, що відповідач по зустрічному позову повинен був сплатити негайно 05.07.2004 року, бо своєчасне виконання цього обов'язку мало важливе значення для початку виконання робіт виконавцем за договором.

Судом першої інстанції встановлено, що умовами договору сторони не пов'язують здійснення передплати з початком виготовлення робіт по виготовленню установки, крім того договором не передбачений термін початку виконання робіт, а визначений лише термін закінчення робіт та строк дії договору - 20.09.2004р.

        Отже, перерахування передплати у термін в 11 днів з дати підписання договору не є порушенням зобов'язань з боку відповідача по зустрічному позову. До того ж, позивач по зустрічному позову не звертався до відповідача з вимогою негайного перерахування коштів у якості попередньої оплати.

Суд першої інстанції встановив, що позивач по зустрічному позову 08.09.2004 р. листом № 24/1 звернувся до відповідача (Замовника) з пропозицією продовжити строк виконання робіт за договором на 10 днів. Відповідач по зустрічному позову відмовив у підписанні додаткової угоди, залишивши без змін п.п 2.3 та 7.1 договору, які передбачають остаточний термін виконання робіт - 20.09.2004 р.

21.10.2004 року листом № 35/1 позивач за зустрічним позовом звернувся до відповідача з пропозицією перенести строк здавання робіт на 25.12.2004р., продовжити строк дії договору до 31.12.2004р., прийняти установку на території Виконавця робіт та здійснити повну оплату установки, а також завершити договір № 169 складанням акту приймання - передачі виконаних робіт та укласти окремий договір, предметом якого визначити монтаж, пуско- налагоджувальні роботи, технологічні доробки за бажанням і необхідністю замовника. Відповідач залишив пропозицію позивача без розгляду, доказів відмови від пропозиції або згоди на цю пропозицію відповідач за зустрічною позовною заявою не надав.

        Відповідно до п.3.1 договору виконання роботи підтверджується приймально –передаточним актом, підписаним сторонами, а п.2. договору передбачено, що завершальний розрахунок проводиться на протязі 5 -ти банківських днів з моменту підписання акту. Позивач за зустрічним позовом не надав доказів підписання  приймально –передаточного акту, тобто не довів виконання робіт відповідно до умов договору. В зв'язку з чим, відсутні підстави для визнання договору №169 від 5.07.2004р. виконаним належним чином і своєчасно, у повному обсязі і стягнення вартості виконаних робіт.

        Посилання відповідача на норми ст.ст. 898, 899 ЦК України необґрунтоване, так як відповідач не довів неможливості досягнення результату внаслідок обставин, що не залежать від виконавця, а навпаки відповідач стверджує про виконання ТЗ та умов договору.  

       Суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу за зустрічним позовом в задоволенні  позову та клопотання щодо вжиття заходів по забезпечення позову.

Таким чином, рішення господарського суду частково не відповідає вимогам норм матеріального права та підлягає зміні, керуючись ст.ст. 610, 611, 852 ЦК України, ст.ст.101 –105 ГПК України

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.06.2007р. по справі № 15/147-07 змінити.

Рішення в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 10749 грн., держмита 107,49 грн., 118 грн. судових витрат скасувати та в позові відмовити.

В іншій частині залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Стягнути з ЗАТ «НДІ лазерних технологій»м. Харків ( 61166, м. Харків, пр. Леніна,14, корпус, 3, рах. 26007100012001, МФО 350750 у філії «Райффайзенбанк Україна»у м. Харків, код 24478427) на користь ТОВ «Науково-практичний центр «Елада»м. Харків ( 61160, м. Харків, вул. Галицька, 43-А, рах. 26002820002491, МФО 351016 в ХОФ АКБ «Укрсоцбанк»в м. Харків, код 21190714) –53,75 грн. держмита.

Наказ доручити надати господарському суду Харківської області.                                 

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Плужник О.В.  

                                                                                                               Такмаков Ю.В.  

Повний текст постанови підприсано 03.09.07р.