Рішення
від 17.06.2024 по справі 320/16970/23
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2024 року № 320/16970/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України" про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної установи "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України", у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної Установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» від 25.02.2023 № 27 о/с про звільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної Установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» вії 24.02.2023 № 23 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- зобов`язатиначальника Державної Установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» поновити на службі в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0054002) на посаді молодшого інспектора відділу забезпечення охорони Державної Установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України»;

- зобов`язати начальника Державної Установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» виплатити ОСОБА_1 грошове та речові забезпечення за встановленими нормами за весь час вимушеного прогулу;

- зобов`язати начальника Державної Установи «Центу обслуговування підрозділів Національної поліції України» виплатити ОСОБА_1 суму, яка була ним сплачена як відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився та становить 6 218 грн 35 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що накладення на нього дисциплінарного стягнення, а в подальшому звільнення з поліції є безпідставним, незаконним та здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки він не вчинив будь яких дій, що дискредитують позивача як працівника поліції, відсутні з його боку зловживання службовим становищем, позивач поводився гідно у спілкуванні з працівниками поліції відділу поліції №2 (м. Миронівка) Обухівського РУП ГУ НП в Київській області та медичними працівниками медичного закладу КНП Миронівської міської ради «Миронівська опорна багатопрофільна лікарня», не перешкоджав їм виконувати службові обов`язки, при цьому намагався відстоювати свої права та вимагав їх дотримання та недопущення їх порушення. Доказом цього є встановлені судом факти, які вказані в постанові Миронівського районного суду Київської області від 17.01.2023 про закриття адміністративного провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також акт перегляду відеозапису поліцейських дисциплінарною комісією ДУ «ЦОП НПУ» під час проведення службового розслідування від 05.01.2023. Вказує, у порушення його прав з наказом ДУ «ЦОП НПУ» від 02.01.2023 №4 про призначення службового розслідування та відсторонення його від виконання службових обов`язків (посади), та наказом ДУ «ЦОП НПУ» від 02.01.2023 №4 про продовження строку службового розслідування, було ознайомлено під підпис, але копії не надано. При цьому на нього не покладено тимчасове виконання обов`язків за іншою посадою. Також не надано можливості ознайомитися з матеріалами службового розслідування, яке завершилося 31.01.2023. Отже, відповідач умисно обмежив позивача у праві на оскарження наказу від 24.02.2023 №23 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, шляхом подання рапорту до прямого керівника відповідача, який застосував дисциплінарне стягнення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що позивачем було вчинено діяння, несумісне з несенням служби в поліції, оскільки ОСОБА_1 не доповів своєму безпосередньому керівникові про подію, що з ним сталася, чим не сприяв начальникові відділу забезпечення охорони Центру капітанові поліції ОСОБА_2 в організації дотримання службової дисципліни у підрозділі, не інформував свого керівника про відмову від огляду на стан сп`яніння 01.01.2023 на місці пригоди та про відмову проходження огляду за допомогою газоаналізатора у лікарні, а також про відмову оплачувати аналіз крові у лікарні на виявлення або спростування стану сп`яніння мотивуючи це тим, що даний аналіз повинен бути для нього безкоштовним, не повідомив своєму безпосередньому керівникові про те, що він написав письмову заяву 01.01.2023 у лікарні щодо відмови у проходженні обстеження на стан сп`яніння, намагаючись приховати від керівництва ці факти. Крім того, відповідач вважає, що зухвала поведінка позивача не сприяє формуванню іміджу Національної поліції України та створює у суспільстві наслідки, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію поліцейських та суперечать вимогам пунктів 1, 3 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179. Відповідач зазначив, що пунктом 6.3 протоколу №13 наради керівництва Національної поліції України наголошено на безальтернативному застосуванні дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції поліцейських, які знаходяться на службі у стані сп`яніння, вживають спиртні напої, керують у стані сп`яніння транспортом або відмовились від проходження огляду на стан сп`яніння у зв`язку з підозрою в цьому. З огляду на встановлені службовим розслідуванням обставини, відповідач вважає, що у спірному випадку відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку, які виразились у скоєнні проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього та унеможливлює подальше виконання ними своїх обов`язків. Позивачем було скоєно дисциплінарний проступок, який виразився у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння, вчинення дій, що негативно впливають на формування іміджу Національної поліції та підривають її авторитет, зухвалій поведінці, недотримання субординації та прояві неповаги під час спілкування з колегами.

Позивач, не погоджуючись з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву, надіслав відповідь на відзив, у якій зазначив про те, що він виконав обов`язок щодо доповіді про факт скоєння ним ДТП, та посилається на постанови у справах про адміністративні правопорушення, якими закрито провадження у справі та визнано правопорушення малозначним.

Відповідач, також надіслав заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив про те, що ОСОБА_1 звільнений зі служби в Національній поліції України через порушення службової дисципліни, протиправна поведінка позивача чітко прослідковується на відеозаписах з нагрудної боді - камери поліцейського, а не через вчинення адміністративного правопорушення як вважає позивач.

Ухвалою суду від 19.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Представником позивача подано до суду клопотання в якому останній просив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Протокольною ухвалою судді від 03.10.2023 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 17.01.2002 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 07.11.2015 по 25.02.2023 проходив службу в Національній поліції України, зокрема, у період з 02.05.2018 по 25.02.2023 в Державній установі «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» (Далі - ДУ«ЦОП НПУ»).

З матеріалів справи вбачається, що службове розслідування призначено наказом начальника ДУ«ЦОП НПУ» від 02.01.2023 №4, за фактом надходження інформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 01.01.2023 о 19.47 год. на автомобільній дорозі «Київ-Знам`янка» перед залізничним переїздом в с. Яхни Обухівського району Київської області за участю молодшого інспектора відділу забезпечення охорони Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» (далі - Центр) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , який рухаючись автомобілем «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , проявив неуважність, не обравши безпечної дистанції, і здійснив зіткнення з автобусом марки «ПАЗ», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням гр. П., який рухався у попутному напрямку. У результаті дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень ніхто не отримав, а вказані транспортні засоби зазнали незначних механічних пошкоджень. На місці оформлення дорожньо-транспортної пригоди працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 виявили у нього явні ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, хитка хода, невиразна мова, почервоніння обличчя), у зв`язку з чим ОСОБА_1 в установленому законом порядку було запропоновано пройти обстеження на місці дорожньо-транспортної пригоди та огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, однак останній відмовився. Факт відмови зафіксовано за допомогою відеозйомки на портативний відеореєстратор працівників поліції. У подальшому стосовно ОСОБА_1 складено адміністративні матеріали за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 с.130 КУпАП.

У висновку службового розслідування від 31.01.2023 вказано: Відомості, що стали підставою для проведення службового розслідування, визнати такими, що знайшли своє підтвердження.

Наказом начальника ДУ«ЦОП НПУ» від 24.02.2023 №23 за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні службової дисципліни, вимог ч.1 с.1, п.п. 6, 11, 13 ч.3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 року за №2337-VII, п.1 ч.1 ст. 18, ч.1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 2.15, 2.16 розділу 2 посадової інструкції молодшого інспектора відділу забезпечення охорони Центру, затвердженої начальником Центру 28.04.2020, зареєстрованої у канцелярії за № 1560/51/01-2020, вимог пунктів 2.12, 2.13 розділу 2 функціональних обов`язків, затверджених начальником Центру 08.06.2021, зареєстрованих у канцелярії Центру за № 2559/51/01-2021, що виявилося у неповідомленні керівництву про подію, яка з ним сталася 01.01.2023, в особистій недисциплінованості, неуважному стеженні за дорожньою обстановкою та її змінами, допущенні небезпечного маневру, що призвело до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, в умисному невиконанні норм законодавства України, ухилянні від виконання вимог поліцейських, наданих у межах їх компетенції, передбаченої законодавством України щодо проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння за наявності у старшого сержанта поліції ОСОБА_1 визначеного законом обов`язку його пройти в ситуації, що склалася, у порушенні Присяги працівника поліції в частині дотримання законів України та особистого зобов`язання з гідністю нести високе звання поліцейського, учиненні дій, які підривали авторитет Національної поліції України, недотриманні Правил етичної поведінки поліцейських, застосовано до молодшого інспектора відділу забезпечення охорони Центру старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0054002) дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Наказом начальника ДУ«ЦОП НПУ» №27 о/с від 25.02.2023 позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно Дисциплінарного статуту Національної поліції України ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Позивач, звертаючись до суду з позовом, вважає оскаржувані накази протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут), Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 (далі - Порядок) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 3 Закону №580, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. На працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно норм ч. 1 ст. 17 Закону №580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 1 та 2 статті 18 Закону №580 передбачено, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

За Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 05.03.2018 № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут).

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна передбачає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частинами другою, третьою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема:

- бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

- утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

- поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень.

Згідно з частинами першою та третьою статті 11, статті 12, частини першої статті 13 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Приписами ч. 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для проведення службового розслідування стосовно позивача було повідомлення про скоєння ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до частини першої статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

Частинами першою-третьою статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

Сторонами не заперечується, що при проведенні службового розслідування, позивач надав свої пояснення, які були враховані дисциплінарною комісією при складанні висновку.

Згідно з частиною третьою статті 19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Частиною 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту визначено обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є:

1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;

2) попередня бездоганна поведінка;

3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;

4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;

5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;

6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Разом з тим, згідно ч. 6 ст. 19 Дисциплінарного статуту, обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є:

1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння;

2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення;

3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього;

4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку;

5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

Згідно з пунктами 1, 2 розділу VІІ Порядку № 893, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

З аналізу нормативно-правових актів, які регулюють діяльність поліцейських слідує, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Із зазначеного випливає, що службова дисципліна полягає у дотриманні (виконанні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що передбачені такими актами. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного поліцейського, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників. Обов`язок дотримуватися етичних, правових і службово-дисциплінарних норм поведінки, загальнолюдських цінностей, які спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству, є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає у порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв`язку між ним та дією (бездіяльністю) порушника дисципліни, свідоме допущення настання несприятливих наслідків унаслідок вчинення поліцейським певних дій чи бездіяльності.

Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого вирішується питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому таке рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду дисциплінарного стягнення. Отже, службовим розслідуванням має бути встановлено, зокрема, наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) воно було призначено.

Аналогічні висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 28.07.2022 у справі №620/3006/21.

Спір у цій справі виник у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII.

Підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні службової дисципліни, вимог ч.1 с.1, п.п. 6, 11, 13 ч.3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 року за №2337-VII, п.1 ч.1 ст. 18, ч.1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 2.15, 2.16 розділу 2 посадової інструкції молодшого інспектора відділу забезпечення охорони Центру, затвердженої начальником Центру 28.04.2020, зареєстрованої у канцелярії за № 1560/51/01-2020, вимог пунктів 2.12, 2.13 розділу 2 функціональних обов`язків, затверджених начальником Центру 08.06.2021, зареєстрованих у канцелярії Центру за № 2559/51/01-2021.

Отже, однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.

Матеріалами службового розслідування встановлено, що 02.01.2023 о 12.37 з Департаменту головної інспекції Національної поліції України керівництву відділу кадрового забезпечення Центру надійшла інформація про дорожньо-транспортну пригоду за участю молодшого інспектора відділу забезпечення охорони Центру старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (спеціальний жетон 0054002), ІНФОРМАЦІЯ_1 , службове посвідчення серії НОМЕР_3 .

З інформаційної довідки начальника управління головної інспекції ГУНП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_3 від 01.01.2023 № 1/109/15/01-2023, наданої до Департаменту головної інспекції, установлено, що до ГУНП в Київській області 01.01.2023 з відділу поліції № 2 (м. Миронівка) Обухівського РУП ГУНП в Київській області надійшла інформація про дорожньо-транспортну пригоду за участю молодшого інспектора відділу забезпечення охорони Центру старшого сержанта поліції ОСОБА_1 . Вказана інформація зареєстрована до системи ІПНП ВП № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області за № 28 від 01.01.2023.

У ході попередньої перевірки встановлено, що 01.01.2023 близько 19.47, на автомобільній дорозі «Київ-Знам`янка» перед залізничним переїздом в с. Яхни, Обухівського району ОСОБА_1 , рухаючись на автомобілі марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , проявив неуважність, не обравши безпечної дистанції, здійснив зіткнення з автобусом марки «ПАЗ», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався у попутному напрямку. У результаті дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень ніхто не отримав, а вказані транспортні засоби зазнали незначні механічні пошкодження.

У зазначеній інформаційній довідці ГУНП в Київській області від 01.01.2023 № 1/109/15/01-2023 вказано, що на місці оформлення дорожньо-транспортної пригоди, працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_5 , виявили у останнього явні ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, хитка хода, невиразна мова, почервоніння обличчя). У зв`язку з чим, ОСОБА_1 в установленому законом порядку було запропоновано пройти освідування на місці дорожньо-транспортної пригоди та в медичному закладі, однак останній на таку пропозицію відмовився. Факт відмови зафіксовано за допомогою відеозйомки на портативний відеореєстратор працівників поліції. Під час вищевказаної події ОСОБА_1 перебував поза службою, у цивільному одязі, без вогнепальної зброї.

Начальник відділу кадрового забезпечення Центру підполковник поліції ОСОБА_6 негайно доповів про дану подію начальникові Центру полковнику поліції ОСОБА_7 .

Наказом Центру від 02.01.2023 №4 відповідно до статті 17 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та статті 70 Закону України «Про Національну поліцію» на час проведення службового розслідування старшого сержанта поліції ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків, вилучено в нього службове посвідчення, жетон та картку-замісник, які зберігаються у начальника відділу забезпечення охорони Центру капітана поліції ОСОБА_2 .

За результатами службового розслідування установлено, що у порушення вимог пункту 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України старший сержант поліції ОСОБА_1 не доповів своєму безпосередньому керівникові про подію, що з ним сталася, чим не сприяв начальнику відділу забезпечення охорони Центру капітанові поліції ОСОБА_2 в організації дотримання службової дисципліни у підрозділі, не інформував свого керівника про відмову від огляду на стан сп`яніння 01.01.2023 на місці пригоди та відмову проходження огляду за допомогою газоаналізатора у лікарні, а також про відмову оплачувати аналіз крові у лікарні на виявлення або спростування стану сп`яніння мотивуючи це тим, що даний аналіз повинен бути для нього безкоштовним, не повідомив своєму безпосередньому керівнику про написання ним письмової заяви 01.01.2023 у лікарні щодо відмови у проходженні обстеження на стан сп`яніння, намагаючись приховати від керівництва ці факти. У зв`язку з чим про зазначену подію його безпосередній керівник - капітан ОСОБА_2 дізнався від керівництва Центру та відділу кадрового забезпечення зазначеного Центру 02.02.2023.

Зокрема зібраними у ході проведення службового розслідування доказами підтверджуються обставини щодо порушення ОСОБА_1 в позаслужбовий час покладених на нього посадових та функціональних обов`язків стосовно гідної поведінки працівника поліції, неухильного дотримання положень законів України та інших нормативно-правових актів у тому числі і Правил дорожнього руху, з метою недопущення порушення прав людини на безпеку дорожнього руху.

На підставі зібраних у ході проведення службового розслідування матеріалів, дисциплінарна комісія приходить до висновку, що старший сержант поліції ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступку проступок, а саме:

1) порушив службову дисципліну, що регламентується вимогами частини 1 статті 1 (дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників);

2) умисно, усвідомлюючи наслідки своїх дій, не виконав норми законодавства України, ухилявся від виконання вимог поліцейських, наданих у межах їх компетенції, передбачених законодавством щодо проходження в установленому порядку освідування з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння за наявності у старшого сержанта поліції ОСОБА_1 визначеного законом обов`язку його пройти в ситуації, що склалася, оскільки згідно матеріалів особової справи старший сержант поліції ОСОБА_1 у період з 15.04.2016 до 02.05.2018 проходив службу на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №4 Миронівського відділу поліції ГУНП в Київській області та згідно функціональних обов`язків від 18.07.2017 з якими він був під підпис ознайомлений, ОСОБА_8 складав протоколи про адміністративні правопорушення та здійснював у визначених законом випадках провадження про адміністративні правопорушення, тобто був обізнаний з процедурою складання адміністративних матеріалів стосовно випадку, який із ним стався та розумів вимоги чинного законодавства з цього питання;

3) свідомо відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці події, не викликав при цьому по спецлінії « 102» інший патруль поліції з іншим технічним засобом - газоаналізатором «Drager Alcotest» у разі недовіри показникам наявного на місці дорожньо-транспортної пригоди, також не поскаржився на неправомірні на його думку дії поліцейських стосовно нього, у подальшому відмовився у тому числі і письмово від огляду на стан сп`яніння (власноручно написана заява про відмову такого огляду) у лікарні, ОСОБА_1 учинив дії, які підривають авторитет Національної поліції України, оскільки поліцейський насамперед повинен бути взірцем дотримання законності та власним прикладом і поведінкою зобов`язаний зміцнювати авторитет закону серед громадян та неухильно його дотримуватись;

4) порушив Присягу працівника поліції, яку ОСОБА_1 склав та власноручно підписав 07.11.2015, в частині дотримання законів України та особистого зобов`язання з гідністю нести високе звання поліцейського (зі змісту Присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, можна зробити висновок, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту. Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби);

5) порушив Правила етичної поведінки поліцейських.

За вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні службової дисципліни, у порушенні вимог частини 1 статті 1, пунктів 6, 11 та 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 1 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», у порушенні вимог пунктів 2.15, 2.16 розділу 2 посадової інструкції молодшого інспектора відділу забезпечення охорони Центру, затвердженої начальником Центру 28.04.2020, зареєстрованої у канцелярії за №1560/51/01-2020, вимог пунктів 2.12, 2.13 розділу 2 функціональних обов`язків, затверджених начальником Центру 08.06.2021, зареєстрованих у канцелярії Центру за № 2559/51/01-2021, неповідомленні керівництву про подію, яка з ним сталася 01.01.2023, в особистій недисциплінованості, неуважному стеженні за дорожньою обстановкою та її змінами, допущенні небезпечного маневру, що призвело до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, в умисному невиконанні норм законодавства України, ухилянні від виконання вимог поліцейських, наданих у межах їх компетенції, передбаченої законодавством України щодо проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння за наявності у старшого сержанта поліції ОСОБА_1 визначеного законом обов`язку його пройти в ситуації, що склалася, у порушенні Присяги працівника поліції в частині дотримання законів України та особистого зобов`язання з гідністю нести високе звання поліцейського, учиненні дій, які підривали авторитет Національної поліції України, недотриманні Правил етичної поведінки поліцейських, застосовано до молодшого інспектора відділу забезпечення охорони Центру старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0054002) дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Цей факт зафіксований у висновку службового розслідування, який затверджений начальником Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» 31.01.2023.

Таким чином, службовим розслідуванням встановлено, що позивач порушив службову дисципліну.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в його діях немає складу дисциплінарного проступку, підстави, перелічені в спірних наказах це лише, інформація щодо факту вчинення ним правопорушень, оцінка якім буде надана відповідним рішенням процесуальних осіб, або суду. Вказує також, що притягнення до дисциплінарної відповідальності можливо, якщо в діях посадової особи за результатами службового розслідування буде встановлено порушення норм законодавства, проте не сам факт оголошення йому підозри чи одержання неправомірної вимоги, так як ці факти не є доведеними до набрання законної сили вироком.

Суд зазначає, що приписами частини першої та другої статті 19 Закону №580 встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 10.04.2023 у справі №520/5143/21 зазначив, що такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X.v.Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C.v.the» про неприйнятність заяви № 11882/85).

Також гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Окрім того, Верховний Суд у Постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №804/4096/17 зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону №580-VІІІ).

Акцентуючи увагу на тому, що Закон №580 виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі № 804/4096/17 мав на меті звернути увагу, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

У постанові від 11 липня 2023 року у справі №1.380.2019.002223 Верховний Суд зазначив, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.

Отже, при вирішенні питання про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності необхідно з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.

З цією метою і проводиться службове розслідування.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Частинами 1 та 2 статті 15 Дисциплінарного статуту визначено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.

Кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування (ч. 5 ст. 15 Дисциплінарного статуту).

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку (ч. 15 ст. 15 Дисциплінарного статуту).

Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником (ч. 1 ст. 16 Дисциплінарного статуту).

У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів (ч. 2 ст. 16 Дисциплінарного статуту).

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 4 ст. 16 Дисциплінарного статуту).

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Відповідно до частин 1-7 статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 (далі Порядок №893), такий визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

Пунктом 1 розділу II Порядку №893 встановлено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Згідно з пунктом 1 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Приписами пунктів 2, 3 розділу IV Порядку №893 визначено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України "Про захист персональних даних", «Про державну таємницю" та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень.

Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

На підставі пункту 1 розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (пункт 2 розділу VI Порядку №893).

У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення (пункт 1 розділу VII Порядку №893).

Згідно з пунктом 4 розділу VI Порядку №893 в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.

Положеннями пункту 5 розділу VI Порядку №893 встановлено, що у резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Зі змісту наведених норм права слідує, що підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності конкретного поліцейського є вчинений ним дисциплінарний проступок, який полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, обставини, що свідчать про не дотримання законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні Присяги, порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені та такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях конкретної особи (поліцейського) дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

Всі наведені обставини та мотиви, які стосуються вчинення дисциплінарного проступку саме позивачем повинні були бути перевірені дисциплінарною комісією шляхом зібрання відповідних доказів, які в обов`язковому порядку слід було відобразити у вступній, описовій та резолютивній частинах відповідного висновку службового розслідування.

Проведення службового розслідування було призначено з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування причин та обставин можливих неправомірних дій окремих працівників ГУНП в Київській області.

В ході проведення службового розслідування відібрано пояснення молодшого інспектора відділу забезпечення охорони Центру старшого сержанта поліції Толюпи Віталія Івановича, начальника відділу забезпечення охорони Центру капітана поліції Васільєва Андрія Анатолійовича, поліцейського СРПП відділу поліції №2 Обухівського РУП ГУНАП в Київській області старшого сержанта поліції Обозового Сергія Станіславовича, поліцейського СРПП відділу поліції №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області сержанта поліції Юхимовича Валентина Сергійовича, учасника ДТП ОСОБА_4 , старшого інспектора відділу забезпечення охорони Центру майора поліції Бригадира Олександра Івановича; інспектора відділу забезпечення охорони Центру старшого лейтенанту поліції Ісаєвої Ольги Сергіївни; старшого інспектора відділу забезпечення охорони Центру старшого лейтенанту поліції Доля Леоніда Володимировича; молодшого інспектора відділу забезпечення охорони Центру старшого сержанту поліції Куциби Ігоря Олександровича; молодшого інспектора відділу забезпечення охорони Центру старшого сержанту поліції -Кравченка Євгенія Вікторовича; молодшого інспектора відділу забезпечення охорони Центру сержанта поліції Білокриницького Андрія Володимировича; досліджені- особова справа старшого сержанта поліції Толюпи В.І., чотири направлення від 08.12.2022 лікаря-невропатолога Центральної поліклініки МВС України ОСОБА_9 , які ОСОБА_1 отримав під час медичного профілактичного огляду в грудні 2022 року в Центральній поліклініці МВС України для проведення відповідної діагностики у зв`язку з підозрою діагнозу «Вогнищеві зміни головного мозку, тремор голови та рук»; документ про реєстрацію транспортного засобу «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , яким він керував 01.01.2023 (свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_4 від 08.06.2022, видане ТСЦ 7144 власник - батько ОСОБА_1 - ОСОБА_10 ); страховий поліс на автомобіль «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , дійсний до 08.06.2023; тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_5 ; оригінали документів про проведення профілактично-виховної роботи з підлеглими, проведеної протягом 2022 року щодо недопущення надзвичайних подій, порушень транспортної, службової дисципліни, антикорупційного законодавства, щодо категоричної заборони керування транспортними засобами у стані алкогольного та іншого сп`яніння тощо на 60-ти аркушах, а саме: 4 поквартальні плани індивідуально-виховної роботи з працівниками відділу забезпечення охорони, матеріали їх виконання, інструктажі, відомості, списки; інструктажі особового складу Центру в номенклатурній справі № 51-41 відділу кадрового забезпечення Центру «Листування з питань дотримання дисципліни, законності та транспортної дисципліни працівника поліції»; лист Генерального директора комунального некомерційного підприємства Миронівської міської ради «Миронівська опорна багатопрофільна лікарня» Ситника А. від 05.01.2023 № 36 та копії: направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; журналу реєстрації медичних оглядів для встановлення факту вживання речовини та стану сп`яніння; власноручно написаної заяви ОСОБА_11 , про відмову проходження обстеження на стан сп`яніння; лист начальника відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_12 від 05.01.2023 за вих. № 152/109/1602/01-23 та додатки до нього: відеозапис з нагрудної бодікамери поліцейського та завірені копії адміністративних протоколів за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 ; інформація з інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України»; витяг із системи ІПНП ВП №2 Обухівського РУП від 01.01.2023 №28; постанови Миронівського районного суду Київської області від 17.01.2023 №371/17/23, від 17.01.2023 №371/16/23.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 3 Закону №580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 8 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліція діє виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України Про Національну поліцію поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

За Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України.

Відповідно до підпункту а) пункту 1 частини І статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (Суб`єкти, на яких поширюється дія цього Закону. Об`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на сконання функцій держави або місцевого самоврядування: Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем`єр-міністр України, Перший віце-прем`єр-міністр України, віце-прем`єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений із захисту державної мови, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» (Обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища), особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства України, що регулює службову діяльність поліцейських, суд звертає увагу на те, що працівник поліції, керуючись Присягою, відповідно до службового обов`язку, бере на себе моральне зобов`язання бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни не лише в професійній діяльності, а також і в приватному житті, залишатися за будь-яких обставин відданим інтересам служби. Дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил етичної поведінки поліцейських є обов`язком кожного поліцейського незалежно від того перебуває він під час виконання службових обов`язків чи у поліції України.

Сторонами не заперечується, що постановою Миронівського районного суду Київської області від у справі №371/17/23 визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124КУпАП закрито у зв`язку із малозначністю, обмежившись усним зауваженням.

Також, постановою Миронівського районного суду Київської області від у справі №371/16/23 провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито у зв`язку із недоведеністю наявності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Суд зауважує, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, зобов`язаний не допускати зв`язків та дій, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер, а в силу функціональних обов`язків - не допускати проявів корупційних діянь в підрозділі.

Поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Однак, вчинення позивачем описаних у висновку дій підриває авторитет і довіру до поліції як органу, який покликаний захищати життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, є несумісним з займаною ним посадою.

Встановлення цих обставин відповідає умовам викладеним у пункті 8 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та у пункті 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд погоджується з висновками дисциплінарної комісії, що позивач вчинив дисциплінарний проступок.

Більш того, суд вважає, що порушення службової дисципліни стало можливим внаслідок особистої недисциплінованості позивача, низьких ділових та моральних його якостей, що дискредитує високе ім`я працівника Національної поліції та є несумісним з подальшим проходженням служби.

У позовній заяві позивач вказував, що його ніхто не ознайомлював із результатами службового розслідування з огляду на те, що такий обов`язок по ознайомленню з результатами службового розслідування покладений на відповідача за умови звернення позивача з відповідним письмовим рапортом про ознайомлення із матеріалами службового розслідування, проте позивач суду жодних доказів подання відповідного рапорту не надав.

Також, позивач стверджує, що його умисно обмежено у праві на оскарження наказу про притягнення до дисциплінарної відповідності шляхом подання рапорту, на що суд зазначає, що частинами 1 та 4 статті 22 Статуту визначено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.

Наслідком звільнення працівника у період його непрацездатності є зміна дати звільнення, а не поновлення на роботі.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.11.2020 справа №389/2004/16-ц.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо необґрунтованості оскаржуваного наказу з огляду на відсутність судового рішення (вироку), яким би підтверджувались обставини, що ставляться в провину позивачу, суд зазначає таке.

Так, притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII).

Акцентуючи увагу на тому, що Закон №580-VIII виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, колегія суддів має на меті звернути увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то остання повинна зосереджуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

При цьому слід ураховувати, що на відміну від звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

З матеріалів справи слідує, що основною підставою для проведення службового розслідування щодо позивача слугувала інформація про скоєння позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 130 КУпАП.

Разом з тим, метою такого розслідування було встановлення умови та причин, що передували вказаному факту.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача про відсутність обвинувального вироку суду щодо нього та про наявність постанов про закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення, а відтак - про недоведеність його вини у вчиненні правопорушень, оскільки підставою для звільнення позивача стала реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6 ч. 1 ст. 77 Закону України №580-VIII), а не набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 ч. 1 ст. 77 Закону України №580-VIII).

Крім того, у ході службового розслідування, дисциплінарна комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення позивача, а лише перевірила обставини події на предмет дотримання вимог, що ставляться до поліцейських, та наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку.

Відтак, встановлені дисциплінарною комісією обставин не свідчать про доведеність вини позивача у вчиненні правопорушень, а лише вказують на факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та від 02.10.2018 у справі №9901/454/18.

Суд зазначає, що законодавством регламентовано обов`язок осіб, які проходять службу в органах поліції неухильно, сумлінно та відповідально виконувати покладені на них завдання. Водночас проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки. Також законодавством регламентовано спеціальний режим органів поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України та в умовах воєнного стану.

Особа, яка заступає на службу до органів поліції, бере на себе зобов`язання виконувати покладені на неї функції та завдання, зокрема, в умовах воєнного стану, та повинна усвідомлювати та розуміти специфіку проходження служби в поліції, що зумовлює вищенаведені підвищені вимоги до кожного поліцейського, якими не можна нехтувати за жодних обставин.

В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт вчинення дисциплінарного проступку, під яким варто розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Аналогічні висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 28.09.2023 у справі №420/10847/22.

Відповідно до частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Частиною другою цієї ж статті також встановлено, що дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Згідно з частиною третьою статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Частинами четвертою та п`ятою статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначені обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність поліцейського.

Згідно з частинами сьомою та восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Частинами першою та дев`ятою статті 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що повноваження щодо застосування дисциплінарних стягнень мають керівники в межах, визначених цим Статутом.

Застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь здійснюється керівниками, які уповноважені приймати на службу до поліції, призначати на посаду та присвоювати спеціальне звання.

Таким чином, повноваження щодо оцінки результатів службового розслідування, тяжкості проступку та обставин, за яких його скоєно, розмір заподіяної шкоди, попередньої поведінки винної особи та визнання нею вини тощо, а також безпосередньо затвердження висновку службового розслідування та визначення виду дисциплінарного стягнення, яке слід застосувати до конкретної особи є виключними повноваженнями відповідного керівника, який, реалізуючи такі повноваження, приймає відповідний наказ про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Суд доходить висновку про обґрунтованість застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільненні зі служби в поліції.

На думку суду, дисциплінарне стягнення застосовано з метою, з якою надано відповідне повноваження, зокрема, для недопущення проходження служби поліцейськими, які дискредитують Національну поліцію. Також суд вважає, що застосоване дисциплінарне стягнення є пропорційним до вчиненого порушення.

За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Позивачем не надано суду достатніх та належних доказів щодо обґрунтованості своїх позовних вимог.

Відповідачем правомірно обрано позивачу такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з поліції, адже вчинений позивачем проступок є таким, що дискредитує звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований.

Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказу звільнення зі служби, відтак підстави для їх задоволення також відсутні.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п.30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З урахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими.

Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України). Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову. Доказів понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим їх розподіл судом не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.


Суд	Київський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	17.06.2024
Оприлюднено	20.06.2024
Номер документу	119812681
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби, з них

Судовий реєстр по справі —320/16970/23

Ухвала від 30.12.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Коротких Андрій Юрійович

Ухвала від 25.11.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Коротких Андрій Юрійович

Ухвала від 18.09.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Маринчак Нінель Євгенівна

Ухвала від 18.07.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Маринчак Нінель Євгенівна

Ухвала від 19.09.2023

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Лиска І.Г.

Рішення від 17.06.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Лиска І.Г.

Ухвала від 29.05.2023

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Лиска І.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 17.06.2024 по справі 320/16970/23КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —320/16970/23

Ухвала від 30.12.2024

Ухвала від 25.11.2024

Ухвала від 18.09.2024

Ухвала від 18.07.2024

Ухвала від 19.09.2023

Рішення від 17.06.2024

Ухвала від 29.05.2023

Рішення
від 17.06.2024 по справі 320/16970/23
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД