Постанова

від 26.02.2025 по справі 320/16970/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/16970/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Чаку Є.В.,

при секретарі Братиці К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

07 серпня 2024 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від відповідача, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 17.01.2002 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 07.11.2015 року по 25.02.2023 року проходив службу в Національній поліції України, зокрема, у період з 02.05.2018 року по 25.02.2023 року в Державній установі «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» (Далі - ДУ`ЦОП НПУ»).

Як вбачається з матеріалів справи, службове розслідування призначено наказом начальника ДУ`ЦОП НПУ» від 02.01.2023 року №4, за фактом надходження інформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 01.01.2023 року о 19.47 год. на автомобільній дорозі «Київ-Знам`янка» перед залізничним переїздом в с. Яхни Обухівського району Київської області за участю молодшого інспектора відділу забезпечення охорони Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» (далі - Центр) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , який рухаючись автомобілем «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , проявив неуважність, не обравши безпечної дистанції, і здійснив зіткнення з автобусом марки «ПАЗ», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням гр. ОСОБА_2 , який рухався у попутному напрямку. У результаті дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень ніхто не отримав, а вказані транспортні засоби зазнали незначних механічних пошкоджень. На місці оформлення дорожньо-транспортної пригоди працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 виявили у нього явні ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, хитка хода, невиразна мова, почервоніння обличчя), у зв`язку з чим ОСОБА_1 в установленому законом порядку було запропоновано пройти обстеження на місці дорожньо-транспортної пригоди та огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, однак останній відмовився. Факт відмови зафіксовано за допомогою відеозйомки на портативний відеореєстратор працівників поліції. У подальшому стосовно ОСОБА_1 складено адміністративні матеріали за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 с.130 КУпАП.

У висновку службового розслідування від 31.01.2023 року вказано: Відомості, що стали підставою для проведення службового розслідування, визнати такими, що знайшли своє підтвердження.

Наказом начальника ДУ`ЦОП НПУ» від 24.02.2023 року №23 за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні службової дисципліни, вимог ч.1 с.1, п.п. 6, 11, 13 ч.3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 року за №2337-VII, п.1 ч.1 ст. 18, ч.1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 2.15, 2.16 розділу 2 посадової інструкції молодшого інспектора відділу забезпечення охорони Центру, затвердженої начальником Центру 28.04.2020 року, зареєстрованої у канцелярії за №1560/51/01-2020, вимог пунктів 2.12, 2.13 розділу 2 функціональних обов`язків, затверджених начальником Центру 08.06.2021 року, зареєстрованих у канцелярії Центру за №2559/51/01-2021, що виявилося у неповідомленні керівництву про подію, яка з ним сталася 01.01.2023 року, в особистій недисциплінованості, неуважному стеженні за дорожньою обстановкою та її змінами, допущенні небезпечного маневру, що призвело до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, в умисному невиконанні норм законодавства України, ухилянні від виконання вимог поліцейських, наданих у межах їх компетенції, передбаченої законодавством України щодо проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння за наявності у старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , визначеного законом обов`язку його пройти в ситуації, що склалася, у порушенні Присяги працівника поліції в частині дотримання законів України та особистого зобов`язання з гідністю нести високе звання поліцейського, вчиненні дій, які підривали авторитет Національної поліції України, недотриманні Правил етичної поведінки поліцейських, застосовано до молодшого інспектора відділу забезпечення охорони Центру старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0054002) дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом начальника ДУ`ЦОП НПУ» №27 о/с від 25.02.2023 року позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Позивач, не погоджуючись із оскаржуваними наказами, вважаючи їх протиправними, а свої права - порушеними, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут), Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 (далі - Порядок) та іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями статті 3 Закону №580 визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. На працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно норм ч. 1 ст. 17 Закону №580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 1 та 2 статті 18 Закону №580 передбачено, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

За Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 05.03.2018 року №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна передбачає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частинами другою, третьою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень.

Згідно з частинами першою та третьою статті 11, статті 12, частини першої статті 13 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Приписами ч. 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Судом першої інстанції було встановлено та з матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення службового розслідування стосовно позивача було повідомлення про скоєння ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до частини першої статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

Частинами першою-третьою статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», »Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

Сторонами не заперечується, що при проведенні службового розслідування, позивач надав свої пояснення, які були враховані дисциплінарною комісією при складанні висновку.

Згідно з частиною третьою статті 19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Частиною 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту визначено обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського, а саме: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Разом з тим, згідно ч. 6 ст. 19 Дисциплінарного статуту обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

Згідно з пунктами 1, 2 розділу VІІ Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

З аналізу нормативно-правових актів, які регулюють діяльність поліцейських слідує, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

З вищевикладеного висновується, що службова дисципліна полягає у дотриманні (виконанні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що передбачені такими актами. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного поліцейського, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників. Обов`язок дотримуватися етичних, правових і службово-дисциплінарних норм поведінки, загальнолюдських цінностей, які спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству, є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає у порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв`язку між ним та дією (бездіяльністю) порушника дисципліни, свідоме допущення настання несприятливих наслідків унаслідок вчинення поліцейським певних дій чи бездіяльності.

Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого вирішується питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому таке рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду дисциплінарного стягнення. Отже, службовим розслідуванням має бути встановлено, зокрема, наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) воно було призначено.

Аналогічні висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 28.07.2022 року у справі №620/3006/21.

Як було вірно визначено судом першої інстанції, спір у цій справі виник у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII.

Підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні службової дисципліни, вимог ч.1 с.1, п.п. 6, 11, 13 ч.3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 року за №2337-VII, п.1 ч.1 ст. 18, ч.1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 2.15, 2.16 розділу 2 посадової інструкції молодшого інспектора відділу забезпечення охорони Центру, затвердженої начальником Центру 28.04.2020 року, зареєстрованої у канцелярії за №1560/51/01-2020, вимог пунктів 2.12, 2.13 розділу 2 функціональних обов`язків, затверджених начальником Центру 08.06.2021 року, зареєстрованих у канцелярії Центру за №2559/51/01-2021.

Отже, однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів службового розслідування вбачається, що 02.01.2023 року о 12:37 з Департаменту головної інспекції Національної поліції України керівництву відділу кадрового забезпечення Центру надійшла інформація про дорожньо-транспортну пригоду за участю молодшого інспектора відділу забезпечення охорони Центру старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (спеціальний жетон 0054002), ІНФОРМАЦІЯ_1 , службове посвідчення серії НОМЕР_3 .

З інформаційної довідки начальника управління головної інспекції ГУНП в Київській області підполковника поліції Яковенка Д. від 01.01.2023 року №1/109/15/01-2023, наданої до Департаменту головної інспекції, встановлено, що до ГУНП в Київській області 01.01.2023 року з відділу поліції №2 (м. Миронівка) Обухівського РУП ГУНП в Київській області надійшла інформація про дорожньо-транспортну пригоду за участю молодшого інспектора відділу забезпечення охорони Центру старшого сержанта поліції ОСОБА_1 . Вказана інформація зареєстрована до системи ІПНП ВП №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області за №28 від 01.01.2023 року.

У ході попередньої перевірки встановлено, що 01.01.2023 року близько 19:47, на автомобільній дорозі «Київ-Знам`янка» перед залізничним переїздом в с. Яхни, Обухівського району ОСОБА_1 , рухаючись на автомобілі марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , проявив неуважність, не обравши безпечної дистанції, здійснив зіткнення з автобусом марки «ПАЗ», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався у попутному напрямку. У результаті дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень ніхто не отримав, а вказані транспортні засоби зазнали незначні механічні пошкодження.

У зазначеній інформаційній довідці ГУНП в Київській області від 01.01.2023 року №1/109/15/01-2023 вказано, що на місці оформлення дорожньо-транспортної пригоди, працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_4 , виявили у останнього явні ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, хитка хода, невиразна мова, почервоніння обличчя). У зв`язку з чим, ОСОБА_1 в установленому законом порядку було запропоновано пройти освідування на місці дорожньо-транспортної пригоди та в медичному закладі, однак останній на таку пропозицію відмовився. Факт відмови зафіксовано за допомогою відеозйомки на портативний відеореєстратор працівників поліції. Під час вищевказаної події ОСОБА_1 перебував поза службою, у цивільному одязі, без вогнепальної зброї.

Начальник відділу кадрового забезпечення Центру підполковник поліції Татару Д.І. негайно доповів про дану подію начальникові Центру полковнику поліції ОСОБА_6 .

Наказом Центру від 02.01.2023 року №4 відповідно до статті 17 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та статті 70 Закону України «Про Національну поліцію» на час проведення службового розслідування старшого сержанта поліції ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків, вилучено в нього службове посвідчення, жетон та картку-замісник, які зберігаються у начальника відділу забезпечення охорони Центру капітана поліції ОСОБА_7 .

За результатами службового розслідування встановлено, що в порушення вимог пункту 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України старший сержант поліції ОСОБА_1 не доповів своєму безпосередньому керівникові про подію, що з ним сталася, чим не сприяв начальнику відділу забезпечення охорони Центру капітанові поліції ОСОБА_7 в організації дотримання службової дисципліни у підрозділі, не інформував свого керівника про відмову від огляду на стан сп`яніння 01.01.2023 року на місці пригоди та відмову проходження огляду за допомогою газоаналізатора у лікарні, а також про відмову оплачувати аналіз крові у лікарні на виявлення або спростування стану сп`яніння мотивуючи це тим, що даний аналіз повинен бути для нього безкоштовним, не повідомив своєму безпосередньому керівнику про написання ним письмової заяви 01.01.2023 року у лікарні щодо відмови у проходженні обстеження на стан сп`яніння, намагаючись приховати від керівництва ці факти. У зв`язку з чим про зазначену подію його безпосередній керівник - капітан ОСОБА_7 дізнався від відділу кадрового забезпечення та керівництва Центру 02.02.2023 року.

Зібраними у ході проведення службового розслідування доказами підтверджуються обставини щодо порушення ОСОБА_1 в позаслужбовий час покладених на нього посадових та функціональних обов`язків стосовно гідної поведінки працівника поліції, неухильного дотримання положень законів України та інших нормативно-правових актів у тому числі і Правил дорожнього руху, з метою недопущення порушення прав людини на безпеку дорожнього руху.

На підставі зібраних у ході проведення службового розслідування матеріалів, дисциплінарна комісія дійшла висновку про те, що старший сержант поліції ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, а саме:

1) порушив службову дисципліну, що регламентується вимогами частини 1 статті 1 (дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників);

2) умисно, усвідомлюючи наслідки своїх дій, не виконав норми законодавства України, ухилявся від виконання вимог поліцейських, наданих у межах їх компетенції, передбачених законодавством щодо проходження в установленому порядку освідування з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння за наявності у старшого сержанта поліції ОСОБА_1 визначеного законом обов`язку його пройти в ситуації, що склалася, оскільки згідно матеріалів особової справи старший сержант поліції ОСОБА_1 у період з 15.04.2016 року до 02.05.2018 року проходив службу на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №4 Миронівського відділу поліції ГУНП в Київській області та згідно функціональних обов`язків від 18.07.2017 року, з якими він був під підпис ознайомлений, ОСОБА_8 складав протоколи про адміністративні правопорушення та здійснював у визначених законом випадках провадження про адміністративні правопорушення, тобто був обізнаний з процедурою складання адміністративних матеріалів стосовно випадку, який із ним стався, та розумів вимоги чинного законодавства з цього питання;

3) свідомо відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці події, не викликав при цьому по спецлінії « 102» інший патруль поліції з іншим технічним засобом - газоаналізатором «Drager Alcotest» у разі недовіри показникам наявного на місці дорожньо-транспортної пригоди, також не поскаржився на неправомірні на його думку дії поліцейських стосовно нього, у подальшому відмовився у тому числі і письмово від огляду на стан сп`яніння (власноручно написана заява про відмову такого огляду) у лікарні, ОСОБА_1 вчинив дії, які підривають авторитет Національної поліції України, оскільки поліцейський насамперед повинен бути взірцем дотримання законності та власним прикладом і поведінкою зобов`язаний зміцнювати авторитет закону серед громадян та неухильно його дотримуватись;

4) порушив Присягу працівника поліції, яку ОСОБА_1 склав та власноручно підписав 07.11.2015 року, в частині дотримання законів України та особистого зобов`язання з гідністю нести високе звання поліцейського (зі змісту Присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, можна зробити висновок, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту. Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби);

5) порушив Правила етичної поведінки поліцейських.

За вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні службової дисципліни, у порушенні вимог частини 1 статті 1, пунктів 6, 11 та 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 1 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», у порушенні вимог пунктів 2.15, 2.16 розділу 2 посадової інструкції молодшого інспектора відділу забезпечення охорони Центру, затвердженої начальником Центру 28.04.2020 року, зареєстрованої у канцелярії за №1560/51/01-2020, вимог пунктів 2.12, 2.13 розділу 2 функціональних обов`язків, затверджених начальником Центру 08.06.2021 року, зареєстрованих у канцелярії Центру за №2559/51/01-2021, неповідомленні керівництву про подію, яка з ним сталася 01.01.2023 року, в особистій недисциплінованості, неуважному стеженні за дорожньою обстановкою та її змінами, допущенні небезпечного маневру, що призвело до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, в умисному невиконанні норм законодавства України, ухилянні від виконання вимог поліцейських, наданих у межах їх компетенції, передбаченої законодавством України щодо проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння за наявності у старшого сержанта поліції ОСОБА_1 визначеного законом обов`язку його пройти в ситуації, що склалася, у порушенні Присяги працівника поліції в частині дотримання законів України та особистого зобов`язання з гідністю нести високе звання поліцейського, учиненні дій, які підривали авторитет Національної поліції України, недотриманні Правил етичної поведінки поліцейських, застосовано до молодшого інспектора відділу забезпечення охорони Центру старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0054002) дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Цей факт зафіксований у висновку службового розслідування, який затверджений начальником Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» 31.01.2023 року.

Таким чином, службовим розслідуванням встановлено, що позивач порушив службову дисципліну.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних наказів, позивач зазначає, що в його діях немає складу дисциплінарного проступку, підстави, перелічені в спірних наказах, це лише інформація щодо факту вчинення ним правопорушень, оцінка яким буде надана відповідним рішенням процесуальних осіб, або суду. Вказує також, що притягнення до дисциплінарної відповідальності можливо, якщо в діях посадової особи за результатами службового розслідування буде встановлено порушення норм законодавства, проте не сам факт оголошення йому підозри чи одержання неправомірної вимоги, так як ці факти не є доведеними до набрання законної сили вироком.

Так, приписами частини першої та другої статті 19 Закону №580 встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції висновується, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 10.04.2023 року у справі №520/5143/21 зазначив, що такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, встановлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 року у справі «X.v.Austria» про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 року у справі «C.v.the» про неприйнятність заяви №11882/85).

Також гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява №34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Крім того, Верховний Суд у Постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №804/4096/17 зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону №580-VІІІ), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону №580-VІІІ).

Акцентуючи увагу на тому, що Закон №580 виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі №804/4096/17 мав на меті звернути увагу, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

У постанові від 11 липня 2023 року у справі №1.380.2019.002223 Верховний Суд зазначив, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.

Отже, при вирішенні питання про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності необхідно з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.

З цією метою і проводиться службове розслідування.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Частинами 1 та 2 статті 15 Дисциплінарного статуту визначено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.

Кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування (ч. 5 ст. 15 Дисциплінарного статуту).

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку (ч. 15 ст. 15 Дисциплінарного статуту).

Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником (ч. 1 ст. 16 Дисциплінарного статуту).

У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів (ч. 2 ст. 16 Дисциплінарного статуту).

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 4 ст. 16 Дисциплінарного статуту).

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Відповідно до частин 1-7 статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 (далі Порядок №893), такий визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

Пунктом 1 розділу II Порядку №893 встановлено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Згідно з пунктом 1 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Приписами пунктів 2, 3 розділу IV Порядку №893 визначено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень.

Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

На підставі пункту 1 розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (пункт 2 розділу VI Порядку №893).

У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення (пункт 1 розділу VII Порядку №893).

Згідно з пунктом 4 розділу VI Порядку №893 в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.

Положеннями пункту 5 розділу VI Порядку №893 встановлено, що у резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Отже, з аналізу вищезазначених правових норм висновується, що підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності конкретного поліцейського є вчинений ним дисциплінарний проступок, який полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, обставини, що свідчать про не дотримання законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні Присяги, порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені та такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях конкретної особи (поліцейського) дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

Всі наведені обставини та мотиви, які стосуються вчинення дисциплінарного проступку саме позивачем повинні були бути перевірені дисциплінарною комісією шляхом зібрання відповідних доказів, які в обов`язковому порядку слід було відобразити у вступній, описовій та резолютивній частинах відповідного висновку службового розслідування.

Проведення службового розслідування було призначено з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування причин та обставин можливих неправомірних дій окремих працівників ГУНП в Київській області.

В ході проведення службового розслідування відібрано пояснення молодшого інспектора відділу забезпечення охорони Центру старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , начальника відділу забезпечення охорони Центру капітана поліції ОСОБА_7, поліцейського СРПП відділу поліції №2 Обухівського РУП ГУНАП в Київській області старшого сержанта поліції ОСОБА_9 , поліцейського СРПП відділу поліції №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області сержанта поліції ОСОБА_10 , учасника ДТП ОСОБА_3 , старшого інспектора відділу забезпечення охорони Центру майора поліції ОСОБА_11 ; інспектора відділу забезпечення охорони Центру старшого лейтенанту поліції ОСОБА_12 ; старшого інспектора відділу забезпечення охорони Центру старшого лейтенанту поліції ОСОБА_13 ; молодшого інспектора відділу забезпечення охорони Центру старшого сержанту поліції ОСОБА_14 ; молодшого інспектора відділу забезпечення охорони Центру старшого сержанту поліції ОСОБА_15 ; молодшого інспектора відділу забезпечення охорони Центру сержанта поліції Білокриницького Андрія Володимировича; досліджені: особова справа старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , чотири направлення від 08.12.2022 року лікаря-невропатолога Центральної поліклініки МВС України ОСОБА_16 , які ОСОБА_1 отримав під час медичного профілактичного огляду в грудні 2022 року в Центральній поліклініці МВС України для проведення відповідної діагностики у зв`язку з підозрою діагнозу «Вогнищеві зміни головного мозку, тремор голови та рук»; документ про реєстрацію транспортного засобу «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , яким він керував 01.01.2023 року (свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_4 від 08.06.2022 року, видане ТСЦ 7144 власник - батько ОСОБА_1 - ОСОБА_17 ); страховий поліс на автомобіль «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , дійсний до 08.06.2023 року; тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_5 ; оригінали документів про проведення профілактично-виховної роботи з підлеглими, проведеної протягом 2022 року щодо недопущення надзвичайних подій, порушень транспортної, службової дисципліни, антикорупційного законодавства, щодо категоричної заборони керування транспортними засобами у стані алкогольного та іншого сп`яніння тощо на 60-ти аркушах, а саме: 4 поквартальні плани індивідуально-виховної роботи з працівниками відділу забезпечення охорони, матеріали їх виконання, інструктажі, відомості, списки; інструктажі особового складу Центру в номенклатурній справі №51-41 відділу кадрового забезпечення Центру «Листування з питань дотримання дисципліни, законності та транспортної дисципліни працівника поліції»; лист Генерального директора комунального некомерційного підприємства Миронівської міської ради «Миронівська опорна багатопрофільна лікарня» Ситника А. від 05.01.2023 року №36 та копії: направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; журналу реєстрації медичних оглядів для встановлення факту вживання речовини та стану сп`яніння; власноручно написаної заяви ОСОБА_18 , про відмову проходження обстеження на стан сп`яніння; лист начальника відділу поліції №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області підполковника поліції Мельниченка Г. від 05.01.2023 року за вих. №152/109/1602/01-23 та додатки до нього: відеозапис з нагрудної бодікамери поліцейського та завірені копії адміністративних протоколів за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 ; інформація з інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України»; витяг із системи ІПНП ВП №2 Обухівського РУП від 01.01.2023 року №28; постанови Миронівського районного суду Київської області від 17.01.2023 року №371/17/23, від 17.01.2023 року №371/16/23.

Як вже було зазначено вище, статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 3 Закону №580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 8 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліція діє виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України Про Національну поліцію поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

За Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.

Відповідно до підпункту а) пункту 1 частини І статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (Суб`єкти, на яких поширюється дія цього Закону. Об`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на сконання функцій держави або місцевого самоврядування: Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем`єр-міністр України, Перший віце-прем`єр-міністр України, віце-прем`єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений із захисту державної мови, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» (Обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища), особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Отже, з викладеного вище висновується, що працівник поліції, керуючись Присягою, відповідно до службового обов`язку, бере на себе моральне зобов`язання бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни не лише в професійній діяльності, а також і в приватному житті, залишатися за будь-яких обставин відданим інтересам служби. Дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил етичної поведінки поліцейських є обов`язком кожного поліцейського незалежно від того перебуває він під час виконання службових обов`язків чи у поліції України.

Сторонами не заперечується, що постановою Миронівського районного суду Київської області від 17.01.2023 року у справі №371/17/23 визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124КУпАП закрито у зв`язку із малозначністю, обмежившись усним зауваженням.

Також, постановою Миронівського районного суду Київської області від 17.01.2023 року у справі №371/16/23 провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито у зв`язку із недоведеністю наявності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Отже, з огляду на правове регулювання спірних відносин, позивач, в силу своїх службових обов`язків, зобов`язаний не допускати зв`язків та дій, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер, а в силу функціональних обов`язків - не допускати проявів корупційних діянь в підрозділі.

Поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Однак, вчинення позивачем описаних у висновку дій підриває авторитет і довіру до поліції як органу, який покликаний захищати життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, є несумісним з займаною ним посадою.

Встановлення цих обставин відповідає умовам, викладеним у пункті 8 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та у пункті 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Відтак, враховуючи встановленні службовим розслідуванням обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

До того ж, порушення службової дисципліни стало можливим внаслідок особистої недисциплінованості позивача, низьких ділових та моральних його якостей, що дискредитує високе ім`я працівника Національної поліції та є несумісним з подальшим проходженням служби.

Обґрунтовуючи свої вимоги та доводи, позивач також вказував на те, що його ніхто не ознайомлював із результатами службового розслідування у зв`язку з тим, що такий обов`язок по ознайомленню з результатами службового розслідування покладений на відповідача за умови звернення позивача з відповідним письмовим рапортом про ознайомлення із матеріалами службового розслідування, проте позивач суду жодних доказів подання відповідного рапорту не надав.

Також позивач стверджує, що його умисно обмежено у праві на оскарження наказу про притягнення до дисциплінарної відповідності шляхом подання рапорту, на що судом першої інстанції було вірно зауважено, що відповідно до частинам 1 та 4 статті 22 Статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.

Наслідком звільнення працівника у період його непрацездатності є зміна дати звільнення, а не поновлення на роботі.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.11.2020 року справа №389/2004/16-ц.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо необґрунтованості оскаржуваного наказу з огляду на відсутність судового рішення (вироку), яким би підтверджувались обставини, що ставляться в провину позивачу, суд першої інстанції вірно зазначив таке.

Притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII).

Акцентуючи увагу на тому, що Закон №580-VIII виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, колегія суддів має на меті звернути увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то остання повинна зосереджуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

При цьому слід ураховувати, що на відміну від звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Судом першої інстанції було встановлено та з матеріалів справи вбачається, що основною підставою для проведення службового розслідування щодо позивача слугувала інформація про скоєння позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 130 КУпАП.

Разом з тим, метою такого розслідування було встановлення умови та причин, що передували вказаному факту, у зв`язку з чим колегія суддів також не приймає до уваги доводи позивача про відсутність обвинувального вироку суду щодо нього та про наявність постанов про закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення, а відтак - про недоведеність його вини у вчиненні правопорушень, оскільки підставою для звільнення позивача стала реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6 ч. 1 ст. 77 Закону України №580-VIII), а не набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 ч. 1 ст. 77 Закону України №580-VIII).

До того ж, у ході службового розслідування, дисциплінарна комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення позивача, а лише перевірила обставини події на предмет дотримання вимог, що ставляться до поліцейських, та наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку.

Відтак, встановлені дисциплінарною комісією обставин не свідчать про доведеність вини позивача у вчиненні правопорушень, а лише вказують на факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 та від 02.10.2018 року у справі №9901/454/18.

Так, законодавством регламентовано обов`язок осіб, які проходять службу в органах поліції неухильно, сумлінно та відповідально виконувати покладені на них завдання. Водночас, проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки. Також законодавством регламентовано спеціальний режим органів поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України та в умовах воєнного стану.

Особа, яка заступає на службу до органів поліції, бере на себе зобов`язання виконувати покладені на неї функції та завдання, зокрема, в умовах воєнного стану, та повинна усвідомлювати та розуміти специфіку проходження служби в поліції, що зумовлює вищенаведені підвищені вимоги до кожного поліцейського, якими не можна нехтувати за жодних обставин.

В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт вчинення дисциплінарного проступку, під яким варто розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Аналогічні висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 28.09.2023 року у справі №420/10847/22.

Відповідно до частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Частиною другою цієї ж статті також встановлено, що дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Згідно з частиною третьою статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Частинами четвертою та п`ятою статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначені обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність поліцейського.

Згідно з частинами сьомою та восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Частинами першою та дев`ятою статті 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що повноваження щодо застосування дисциплінарних стягнень мають керівники в межах, визначених цим Статутом.

Застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь здійснюється керівниками, які уповноважені приймати на службу до поліції, призначати на посаду та присвоювати спеціальне звання.

Таким чином, повноваження щодо оцінки результатів службового розслідування, тяжкості проступку та обставин, за яких його скоєно, розмір заподіяної шкоди, попередньої поведінки винної особи та визнання нею вини тощо, а також безпосередньо затвердження висновку службового розслідування та визначення виду дисциплінарного стягнення, яке слід застосувати до конкретної особи є виключними повноваженнями відповідного керівника, який, реалізуючи такі повноваження, приймає відповідний наказ про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільненні зі служби в поліції. Оскільки, як було вірно зауважено місцевим судом, дисциплінарне стягнення застосовано з метою, з якою надано відповідне повноваження, зокрема, для недопущення проходження служби поліцейськими, які дискредитують Національну поліцію. До того ж, застосоване дисциплінарне стягнення є пропорційним до вчиненого порушення.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно обрано позивачу такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з поліції, адже вчинений позивачем проступок є таким, що дискредитує звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований.

Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказу про звільнення зі служби, відтак підстави для їх задоволення також відсутні.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Крім того, апеляційний суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.