Рішення

від 18.06.2024 по справі 220/323/24

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 220/323/24

Номер провадження № 2/220/106/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Дурач О.А.

за участю секретаря Сербіної І.В.

позивача прокурора Кандиболоцької О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури (адреса: майдан Озерний, буд. 32, м. Дніпро, 49003) в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації (адреса: с. Богатир, пр. Миру, буд.23 Волноваський район Донецька область, 85530) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (адреса: вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039), ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2024 р. позивач звернувся до суду з зазначеною позовною заявою. Провадження у справі відкрито 26.02.2024 р. та 02.05.2024 р. справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 23.02.2024 р. застосовано заходи забезпечення позову по даному провадженню (справа 220,323,24, провадження 2-з/220/1/24).

Короткий зміст вимог заяви

Позовна заява мотивована наступним. 11.04.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району зареєстровано право власності ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 1421282700:02:001:0206 площею 2,00 та для ведення особистого селянського господарства на території Костянтинопільської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів.

Підставою для реєстрації за ОСОБА_2 права власності на зазначену земельну ділянку державним реєстратором зазначено наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №1293-СГ від 05.04.2019 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421282700:02:001:0206 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Костянтинопільської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів.

У подальшому, 17.12.2019 відповідно до нотаріально посвідченого державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори Кравець С.В. договору купівлі-продажу, ОСОБА_2 продав зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 .

При цьому, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ще 24.10.2018 державним реєстратором Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421280800:03:001:0143 площею 0,3487 га, розташовану в с. Багатир Великоновосілківського району Донецької області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Підставою для реєстрації прав власності зазначено рішення Багатирської сільської ради Великоновосілківського району №7/16-16 від 10.02.2017 «Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 ».

Копія рішення Багатирської сільської ради Великоновосілківського району №7/16-16 від 10.02.2017 «Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 » міститься у реєстраційній справі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до цього рішення, земельна ділянка з кадастровим номером 1421280800:03:001:0143 передається ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи,що ОСОБА_2 ще у2017році набутоправо власностіна земельнуділянку площею0,3487га зкадастровим номером1421280800:03:001:0143,розташовану вс.Багатир Великоновосілківськогорайону Донецькоїобласті зцільовим призначеннямдля веденняособистого селянськогогосподарства,він немав праванабувати назазначених вищепідставах умежах нормбезоплатної приватизаціїземельну ділянкудля веденняособистого селянськогогосподарства площею2,0000га,кадастровий номер1421282700:02:001:0206із земельдержавної власностісільськогосподарського призначення,розташовану натериторії Костянтинопільськоїсільської радиВолноваського районуДонецької областіза межаминаселених пунктів(кодцільового призначення-01.03).Натомість віннабув такогоправа власностів спосіб,який заформальними ознакамимає виглядзаконного:юридичне оформленняправа власностівідповідача наземлю сталоможливим урезультаті прийняттяорганом місцевогосамоврядування незаконногорішення.Отже,спірна земельнаділянка вибулаіз державноївласності всуперечположенням ст.ст.116,118ЗК України,внаслідок незаконноговикористання ОСОБА_2 права набезоплатну приватизаціюдвох земельнихділянок одногоцільового призначення.

Враховуючи викладене вище, наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №1293-СГ від 05.04.2019 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421282700:02:001:0206 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Костянтинопільської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів, суперечить ст. ст. 116, 118 ЗК України і порушує інтереси держави, а тому є незаконним та підлягає скасуванню, а спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1421282700:02:001:0206, площею 2,0000 га, підлягає витребуванню у ОСОБА_1 у власність територіальної громади в особі Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області.

Так, відповідно до актуальної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, власником земельної ділянки з кадастровим номером 1421282700:02:001:0206 є ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).

При цьому, ОСОБА_1 набув у власність вказану земельну ділянку в особи, яка з огляду на зазначені обставини, не мала права її відчужувати, а тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на користь держави відповідно до положень ч. 1 ст.. 317, ч. 1 ст.ст. 319, 387, 388 ЦК України.

Також, зазначає, що Велика Палата Верховного Суду (в постанові від 12.02.2020 у справі 11/811/1640/17) звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

З огляду на вказане у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

На час вибуття з державної власності (05.04.2019) уповноваженим органом нею розпоряджатись виступало Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (ч. 4 ст. 122 ЗК України у редакції на час спірних відносин).Розпорядженням Кабінету Міністрів України №710-р від 12.06.2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Донецької області», прийнятому відповідно до абз.1 ст. 7-7 розділу V «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до Великоновосілківської територіальної громади з адміністративним центром у смт. Велика Новосілка увійшли Великоновосілківська селищна, Андріївська, Багатирська, Роздольненська,Костянтинопільська, Шахтарська, Зеленопільська та Старомайорська сільські ради Великоновосілківського району Донецької області.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

З огляду на викладене, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у комунальну власність Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області.

Однак, Законом України № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до гг 31 ч. 1 ст. 85 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022, яким в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан. У подальшому Законами України від 15.03.2022 № 2119-1Х, від 21.04.2022 № 2112-ІХ, від 22.05.2022 № 2263-1Х про затвердження Указів Президента України строк продовжувався на 30 діб, від 15.08.2022 № 2500-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», №3057-ІХ від 18.05.2023 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», №3275-1Х від 27.07.2023 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану продовжено строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Указом Президента України від 04.07.2022 № 469/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області» створено Великоновосілківську селищну військову адміністрацію Волноваського району Донецької області.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 30.08.2022 №2542 «Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування, начальники Бахмутської, Сіверської, Соледарської, Часовоярської міських та Званівської сільської військових адміністрацій Бахмутського району, Великоновосілківської селищної та Комарської сільської військових адміністрацій Волноваського району, Краматорської, Лиманської, Миколаївської, Святогірської міських та Черкаської селищної військових адміністрацій Краматорського району, Курахівської міської та Шахівської сільської військових адміністрацій Покровського району Донецької області крім повноважень, віднесених до їх компетенції Законом України "Про правовий режим воєнного стану", здійснюють повноваження відповідних сільських, селищних, міських рад, їх виконавчих комітетів, відповідних сільських, селищних, міських голів.

Отже, повноваження Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області натепер здійснюються Великоновосілківською селищною військовою адміністрацією Волноваського району Донецької області.

Також у позові зазначає про компетенцію прокурора для звернення до суду з даним позовом, посилаючись на ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Порушення інтересів держави обумовлено тим, що усупереч зазначеним нормам земельна ділянка держави вибула з її власності поза її волею (без прийняття рішення компетентним органом або аукціону).

Підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області підтверджено наступним.

Волноваською окружною прокуратурою 17.10.2023 за № 51/1-1462ВИХ-23 до Великоновосілківської селищної військової адміністрації спрямовано лист, в якому повідомлено про виявлення факту порушення інтересів територіальної громади, а також про надання інформації про вжиття заходів по витребуванню земельної ділянки.

Згідно з відповіддю Великоновосілківської селищної військової адміністрації № 01-25/3070 від 27.10.2023, про порушення вимог законодавства під час передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 військова адміністрація дізналась тільки з інформації прокуратури. Вжиття заходів селищною військовою адміністрацією щодо витребування земельної ділянки з кадастровим номером 1421282700:02:001:0206 у комунальну власність до відновлення роботи в повноцінному режимі, за даними адміністрації, неможливе. Про намір самостійно звертатися до суду з позовом з листа не вбачається.

Таким чином, Великоновосілківська селищна військова адміністрація Волноваського району Донецької області самоусунулась від вжиття заходів для захисту порушених інтересів держави у сфері земельних правовідносин. За таких обставин інтереси держави залишаються незахищеними та потребують захисту.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»,Волноваською окружноюпрокуратурою попередньо,до зверненнядо суду, відповідним листом повідомлено Великоновосілківську селищну військову адміністрацію про представництво прокуратурою інтересів останньої в суді.

Про факт порушення земельного законодавства у виді безпідставної передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 1421282700:02:001:0206 Волноваська окружна прокуратура Донецької області дізналась у жовтні 2023 року за результатами опрацювання відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та отримання відповідної інформації у грудні 2023 року від Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області. Саме з дати отримання відповіді від ГУ Держгеокадастру у Донецькій області (26.12.2023) і необхідно обчислювати початок перебігу строку позовної давності для прокурора, який з цього моменту мав об`єктивну можливість дізнатись, що Відповідач є власником спірної земельної ділянки, а земельна ділянка підлягає витребуванню за рішенням суду на користь Великоновосілківської селищної територіальної громади.

Закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

Просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №1293-СГ від 05.04.2019 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення»; витребувати у ОСОБА_1 на користь Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області земельну ділянку з кадастровим номером 1421282700:02:001:0206 площею 2,000 га, розташовану на території Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області; стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь Донецької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 7570,00 грн.

Зміст відзиву відповідача ГУ Держгеокадастру у Донецькій області

08.03.2024р.у встановленістроки тау встановленомуст.178ЦПК порядкувідповідачем надановідзив посправі,у якомупросив відмовитиу задоволеннівимог позовноїзаяви доГУ Держгеокадастру.Зазначає,що основнимнормативно-правовимактом земельногозаконодавства Українипередбачено правогромадянина приватизуватибезоплатно лишеодну земельнуділянку площеюдо 2,0000га дляведення особистогоселянського господарства.Враховуючи зазначені норми закону, Головне управління не наділене функціями, повноваженнями та обов`язком перевіряти достовірність інформації про реалізоване право безоплатної приватизації земельних ділянок. Крім того, не встановлений обов`язок ведення та моніторингу осіб, які реалізували право безоплатної приватизації земельних ділянок.

Всупереч зазначеному, громадянин ОСОБА_2 двічі звернувся до органу уповноважено з розпорядження земельними ділянками щодо відведення йому безоплатно у власність земельної ділянки. Він приховав той факт, що раніше ним вже було отримано безоплатно у власність іншу земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства (рішення Багатирської сільської ради Великоновосілківського району № 7/16-16 від 10.02.2017 «Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 »).

Головне управлінняприймаючі наказвід 05.04.2019№ 1293-СГдіяло вмежах повноважень,а томувищезазначений наказвинесено безпорушень нормземельного законодавствата визнаннюнедійсним непідлягає.

Також зазначає, що наказ Головного управління про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення вичерпав свою дію фактом його виконання, результатом якого є реєстрація речового права на нерухоме майно.

Як зазначивВерховний Судв постанові№ 285/4831/22від 11.10.2023р.,для витребуваннямайна оспорюваннярішень органівдержавної владичи місцевогосамоврядування,які вжебули реалізованіі вичерпалисвою дію,оскарження всьоголанцюга договорівта іншихправочинів щодоспірного майна,державного актуна правовласності неє ефективнимспособом захиступрав;при цьомупозивач умежах розглядусправи провитребування майнаіз чужоговолодіння вправіпосилатися,зокрема,на незаконністьрішення органудержавної владичи місцевогосамоврядування,без заявленнявимоги провизнання йогонедійсним;таке рішенняза умовийого невідповідностізакону незумовлює правовихнаслідків,на яківоно спрямоване.Стосовно стягненняз Головногоуправління Держгеокадаструу Донецькіобласті витратизі сплатисудового зборув розмірі7570,00грн.,просить прийнятидо уваги,щопрокурор пред`явив зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління, відповідачем зазначив Головне управління. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державною (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління), проте позивач і відповідач не можуть збігатись, оскільки такий збіг унеможливлює наявність. Отже, підстави для стягнення судового збору відсутні.

Зміст відповіді на відзив

13.03.2024 р. у встановлені строки та у встановленому положеннями ст.. 179 ЦПК України, прокурором подано відповідь на відзив, згідно якої вважають обраний спосіб захисту ефективним, спірний наказ таким, що не вичерпав свою дію, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Інші учасники провадження правом на надання відзиву та заперечень на відзив не скористались.

Процедура судового розгляду

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та запереченнях на відзив. Зазначив, що є всі підстави для задоволення позовних вимог, посилався на сталу судову практику у розгляді даної категорії спорів. Наголосив на належному підтвердженні підстав для представництва прокурором інтересів держави за даним позовом.

Інші учасники провадження у судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи. Неявка відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є повторною, вперше не з`явились у судове засідання, призначене на 21.05.2024 р.

Представник позивача Великоновосілківської селищної військової адміністрації 01.03.2024 р., а представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Донецькій області у відзиві надали заяви, згідно яких просять провести розгляд справи за їх відсутності, представник позивача просить вимоги вирішити на розсуд суду.

Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 викликались рекомендованими листами за зареєстрованим місцем їх проживання, дані про їх реєстрацію як ВПО (внутрішньо переміщені особи) відсутні. Докази поважності причин неявки до суду не надали, заяви про відкладення розгляду справи відсутні. Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача та відповідача ГУ Держгеокадастру в Донецькій області, зважаючи на подані заяви, а також за відсутності відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , відповідно до положень п. 4 ч. 3 ст. 223 ЦПК України.

У справі достатньо даних про права та взаємовідносини сторін на теперішній час.

Фактичні обставини, встановлені судом

Вислухавши пояснення прокурора ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено наступне.

11.04.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району зареєстровано право власності ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 1421282700:02:001:0206 площею 2,00 та для ведення особистого селянського господарства на території Костянтинопільської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів.

Підставою для реєстрації за ОСОБА_2 права власності на зазначену земельну ділянку державним реєстратором зазначено наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №1293-СГ від 05.04.2019 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421282700:02:001:0206 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Костянтинопільської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів.

17.12.2019 відповідно до нотаріально посвідченого державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори Кравець С.В. договору купівлі-продажу, ОСОБА_2 продав зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 , згідно даного договору вартість майна, яке було його предметом, складала 40000 грн.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 24.10.2018 державним реєстратором Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421280800:03:001:0143 площею 0,3487 га, розташовану в с. Багатир Великоновосілківського району Донецької області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Підставою для реєстрації прав власності зазначено рішення Багатирської сільської ради Великоновосілківського району №7/16-16 від 10.02.2017 «Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 ».

Як вбачається з рішення Багатирської сільської ради Великоновосілківського району №7/16-16 від 10.02.2017 «Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 », земельна ділянка з кадастровим номером 1421280800:03:001:0143 передається ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства.

Отже, ОСОБА_2 у 2017 році набуто право власності на земельну ділянку площею 0,3487 га з кадастровим номером 1421280800:03:001:0143, розташовану в с. Багатир Великоновосілківського району Донецької області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, а тому набуття на зазначених вище підставах у межах норм безоплатної приватизації права земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, кадастровий номер 1421282700:02:001:0206 із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Костянтинопільської сільської ради Волноваського району Донецької області за межами населених пунктів є повторним.

Відповідно до актуальної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, власником земельної ділянки з кадастровим номером 1421282700:02:001:0206 є ОСОБА_1 .

На час вибуття з державної власності (05.04.2019) уповноваженим органом нею розпоряджатись виступало Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (ч. 4 ст. 122 ЗК України у редакції на час спірних відносин).Розпорядженням Кабінету Міністрів України №710-р від 12.06.2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Донецької області», прийнятому відповідно до абз.1 ст. 7-7 розділу V «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до Великоновосілківської територіальної громади з адміністративним центром у смт. Велика Новосілка увійшли Великоновосілківська селищна, Андріївська, Багатирська, Роздольненська,Костянтинопільська, Шахтарська, Зеленопільська та Старомайорська сільські ради Великоновосілківського району Донецької області.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

З огляду на викладене, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у комунальну власність Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області.

Однак, Законом України № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до гг 31 ч. 1 ст. 85 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022, яким в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан. У подальшому Законами України від 15.03.2022 № 2119-1Х, від 21.04.2022 № 2112-ІХ, від 22.05.2022 № 2263-1Х про затвердження Указів Президента України строк продовжувався на 30 діб, від 15.08.2022 № 2500-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», №3057-ІХ від 18.05.2023 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», №3275-1Х від 27.07.2023 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану продовжено строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Указом Президента України від 04.07.2022 № 469/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області» створено Великоновосілківську селищну військову адміністрацію Волноваського району Донецької області.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 30.08.2022 №2542 «Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування, начальники Бахмутської, Сіверської, Соледарської, Часовоярської міських та Званівської сільської військових адміністрацій Бахмутського району, Великоновосілківської селищної та Комарської сільської військових адміністрацій Волноваського району, Краматорської, Лиманської, Миколаївської, Святогірської міських та Черкаської селищної військових адміністрацій Краматорського району, Курахівської міської та Шахівської сільської військових адміністрацій Покровського району Донецької області крім повноважень, віднесених до їх компетенції Законом України "Про правовий режим воєнного стану", здійснюють повноваження відповідних сільських, селищних, міських рад, їх виконавчих комітетів, відповідних сільських, селищних, міських голів.

Отже, повноваження Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області натепер здійснюються Великоновосілківською селищною військовою адміністрацією Волноваського району Донецької області.

Також вирішуючи питання про компетенцію прокурора для звернення до суду з даним позовом, суд зазначає та погоджується з твердженням прокурора, про порушення інтересів держави.

Так, випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі № 1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини четвертої статті 23 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 виснувала про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Волноваською окружною прокуратурою 17.10.2023 за № 51/1-1462ВИХ-23 до Великоновосілківської селищної військової адміністрації спрямовано лист, в якому повідомлено про виявлення факту порушення інтересів територіальної громади, а також про надання інформації про вжиття заходів по витребуванню земельної ділянки.

Згідно з відповіддю Великоновосілківської селищної військової адміністрації № 01-25/3070 від 27.10.2023, про порушення вимог законодавства під час передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 військова адміністрація дізналась тільки з інформації прокуратури. Вжиття заходів селищною військовою адміністрацією щодо витребування земельної ділянки з кадастровим номером 1421282700:02:001:0206 у комунальну власність до відновлення роботи в повноцінному режимі, за даними адміністрації, неможливе. Про намір самостійно звертатися до суду з позовом з листа не вбачається.

Таким чином, Великоновосілківська селищна військова адміністрація Волноваського району Донецької області самоусунулась від вжиття заходів для захисту порушених інтересів держави у сфері земельних правовідносин. За таких обставин інтереси держави залишаються незахищеними та потребують захисту.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»,Волноваською окружноюпрокуратурою попередньо,до зверненнядо суду, відповідним листом повідомлено Великоновосілківську селищну військову адміністрацію про представництво прокуратурою інтересів останньої в суді.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що звертаючись з даною позовною заявою, прокурором належним чином обґрунтовані підстави для представництва інтересів держави та прокурор у даному випадку діє у відповідності до положень ст.. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами ЗК України, виходячи з редакції Закону, чинної на час правовідносин сторін.

Порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок регламентовано нормами статей 116, 118, 121 ЗК України, у редакції чинній на час виникнення правовідносин сторін (05.04.2019 р.).

Відповідно до пункту «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту частини четвертої статті 116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз за кожним видом використання.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до вимог частини шостої статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Визначений статтею 118 ЗК України порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується при умові дотримання вимог статей 116, 121 ЗК України.

Статтею 152 ЗК України регламентовано, що захист прав на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсним рішень, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом способів.

При цьому, відповідач ГУ Держгеокадастру у Донецькій області хоча й посилається у відзиві на позовну заяву на порушення ОСОБА_2 процедури безоплатної приватизації землі, але приймаючи оспорюваний наказ, ГУ Держгеокадастру Донецької області факт реалізації відповідачем ОСОБА_2 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не перевірило, порушило вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності, а тому наказ, яким затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку у власність особи, яка таке право вже використала, є незаконним.

З урахуванням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі 525/1225/15-ц (провадження№14-6цс19), у постанові ВС від 20.05.2020 р., справа № 706/1685/16-ц.

Тобто у випадку належного виконання ГУ Держгеокадастру Донецької області своїх повноважень та положень ст.ст. 116, 118 ЗК України, земельна ділянка кадастровий номер 1421282700:02:001:0206 не вибула би з власності держави, без належних правових підстав.

Отже, наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №1293-СГ від 05.04.2019 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» є незаконним.

Вирішуючи питання про ефективність обраного позивачем (прокурором) способу захисту порушеного права держави, суд зазначає наступне.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України).

Негаторний позов це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19, пункт 33) та від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 49).

Крім того, не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 р. по справі № 633/408/18 зауважує, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.

Отже, під час розгляду справ даної категорії необхідно встановити насамперед мету звернення прокурора з позовними вимогами та очікуваний результат у разі їх задоволення.

У даній справі мета прокурора спрямована на відновлення власником (державою) володіння спірною земельною ділянкою, про що свідчить друга вимога позовної заяви витребування земельної ділянки на користь васника. Тому не є належними й ефективними способом захисту вимоги визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №1293-СГ від 05.04.2019 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення».

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 р. по справі № 633/408/18 зазначено, що у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

Щодо вимог про витребування земельної ділянки кадастровий номер 1421282700:02:001:0206 з володіння відповідача ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Критерій законності означає, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право особи на мирне володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Легітимною метою такого втручання може бути здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

У національному законодавстві зазначено, що власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

З аналізу змісту наведеного випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння власника, у тому числі від його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Ця норма права передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Отже, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19) власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (постанова Великої Палата Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12515/15-ц, провадження № 14-190цс20).

За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18)).

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони цієї категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом державної влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки належністю її до земель сільськогосподарського призначення.

Вирішуючи питання щодо обставин та підстав вибуття спірної земельної ділянки з власності держави, суд звертає увагу, що, реєстрація права власності за відповідачем ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку відбулася на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №1293-СГ від 05.04.2019 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», який визнається судом незаконним з наведених вище підстав. Таким чином, ОСОБА_2 не мав права на отримання вказаної земельної ділянки та, як наслідок, її продаж.

Враховуючи встановленісудом обставини, вданій справіпідлягають застосуваннюположення статті388ЦК Українипро витребуваннямайна у ОСОБА_1 ,як удобросовісного набувача.

Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого законним рішенням, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

Оцінюючи додержання «справедливого балансу», з огляду на статтю 1 Першого Протоколу до Конвенції, яка гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, а також те, що для оцінки додержання в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується, суд зазначає наступне. Реєстрацію права власності за відповідачем ОСОБА_4 на земельну ділянку, яка є предметом позову, було вчинено на підставі незаконного рішення ГУ Держгеокадастру.

Підставою для реєстрації права власності відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421280800:03:001:0143 (перша земельна ділянка) зазначено рішення Багатирської сільської ради Великоновосілківського району №7/16-16 від 10.02.2017 «Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 ». Копія рішення Багатирської сільської ради Великоновосілківського району №7/16-16 від 10.02.2017 «Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 » міститься у реєстраційній справі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зі вказаними відомостями відповідач ОСОБА_1 мав можливість ознайомитись, звернувшись з відповідним клопотанням та дослідивши інформацію в Єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно. З огляду на вказане суд ставить під сумнів добросовісність відповідача ОСОБА_1 та констатує, що останній не проявив належної обачності під час укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

Визначаючи наявність суспільного інтересу у поверненні земельної ділянки державі, суд звертає увагу, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність та повернення у державну власність землі, яка вибула з власності держави незаконно поза її волею.

Окрім того, суспільний інтерес, який полягає у поверненні в розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю.

Судом під час розгляду даної справи не встановлено невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідачів критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Таким чином, судом перевірено, що втручання у власність відповідача є законним, переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Суд також враховує інтереси позивача як власника спірної земельної ділянки, який здійснює захист порушеного права власності, надаючи їм оцінку з точки зору балансу з правами та інтересами добросовісного набувача, та вважає, що права та інтереси власника, який позбувся володіння земельною ділянкою внаслідок протиправних дій, за обставин цієї справи, перевищують інтереси набувача, який набуває право власності на майно, якщо згідно зі статтею 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Отже за обставин цієї справи, вимоги позивача про витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння є обґрунтованими.

Підстав вважати, що витребування земельної ділянки є «надмірним тягарем» для ОСОБА_1 немає.

Крім того відповідач, із власності якої витребовується земельна ділянка, не позбавлений можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до відповідача ОСОБА_2 , у якого він придбала земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 591/6566/20-ц (провадження № 61-19528св21), від 25 липня 2022 року у справі № 278/607/17 (провадження № 61-2068св21), у зв`язку із чим доводи касаційної скарги про те, що безпосередньої національної практики Верховного Суду щодо питання застосування статті 388 ЦК України, в поєднанні зі статтею 661 ЦК України, немає, є безпідставними. Також, враховуючи приписи частин третьої та четвертої статті 390 ЦК України, відповідач ОСОБА_5 , не позбавлений можливості пред`явити до попереднього набувача спірної земельної ділянки позов про відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження останньої, здійснених з часу, з якого власникові належить право на її повернення, а у разі здійснення поліпшень земельної ділянки, які не можуть бути відокремлені від неї без завдання їй шкоди, позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельної ділянки.

Отже, у випадку повернення земельної ділянки від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту.

Прокурором зазначено відповідачем за даним позовом ОСОБА_2 , проте, хоча рішення і стосується його прав та інтересів, позовних вимог до нього фактично не заявлено, він не є відповідачем в силу закону, а положеннями ЦПК України не передбачено право суду виключати відповідача зі складу відповідачів, зазначених позивачем. Вказане має значення на визначення суб`єктів сплати судового збору за судовим рішенням по даній справі.

Висновки суду за результатами розгляду позову

Враховуючи вищенаведене у своїй сукупності та логічному взаємозв`язку, аналізуючи надані сторонами докази, суд вважає, що позивачем надано належні, достатні та допустимі докази на обґрунтування своїх вимог в частині необхідності витребування земельної ділянки у відповідача ОСОБА_1 на користь держави. Видаючи наказ №1293-СГ від 05.04.2019 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» ГУ Держгеокадастру Донецької області не взяло до уваги факт передання відповідачу ОСОБА_2 безоплатно у власність земельної ділянки, і всупереч вимогам закону не відмовило у затвердженні відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 . При цьому відповідач ОСОБА_2 достовірно знав як про умови отримання земельної ділянки, визначені у ст. 116 ЗК України, так і про використане ним право на безоплатне отримання земельної ділянки, право власності на яку було зареєстровано рішенням Багатирської сільської ради Великоновосілківського району №7/16-16 від 10.02.2017 «Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 », отже, наказ №1293-СГ від 05.04.2019 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» ГУ Держгеокадастру Донецької області є незаконним. З огляду на обставини даної справи, а саме на те, що земельна ділянка кадастровий номер 1421282700:02:001:0206 вибула з власності держави поза волею власника, на підставі неіснуючого наказу ГУ Держгеокадастру Донецької області, судом перевірено та встановлено, що витребування даної земельної ділянки становить суспільний інтерес, переслідує легітимну мету, буде відповідати критерію «розумного балансу» та не є надмірним тягарем для відповідача ОСОБА_1 .

Витребування земельноїділянки увідповідача ОСОБА_1 не порушуватимепринцип пропорційностівтручання уїї правовласності.Позовні вимогипро витребуванняземельної ділянкиз володіннявідповідача єобґрунтованими,перешкод длязастосування механізмустатті 388ЦК Українине встановлено,втручання державиу їхправо власностіє виправданим,оскільки порушеннячітко визначеногозаконодавством порядкунадання земельнихділянок порушуєсуспільний інтересна законнийобіг землі,як національногобагатства таположення законодавстваУкраїни прозобов`язання органіввлади діятив межахсвоїх повноваженьта упорядку передбаченомузаконом.Недотримання такогопорядку тягнеза собоюсвавілля державнихорганів тазнищення правовогопорядку удержаві.Водночас відповідач ОСОБА_1 не позбавленийправа звернутисяз вимогоюпро відшкодуваннязавданих збитківдо продавцяземельної ділянки. Позивачем обрано ефективний спосіб захисту його прав в цій частині, оскільки у даному випадку має бути застосована саме вимога про витребування майна.

Вимога про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №1293-СГ від 05.04.2019 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» є не ефективним засобом захисту права позивача, враховуючи мету звернення прокурора з жданим позовом і очікувані результати його вирішення. Метою даного позову, беручи до уваги вимоги про витребування майна, є забезпечення введення власника, у даній справі держави, у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача ГУ Держгеокадастру Донецької області, в частині неефективного захисту прав позивача про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №1293-СГ від 05.04.2019 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

При розподілі судових витрат суд керується нормами ч. 1ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Прокурор просив стягнути на його корить, як позивача, понесені витрати по сплаті судового збору. Позивачем за квитанцією № 123 від 01.02.2024 р. сплачено судовий збір у загальному розмірі 6056 грн., з яких 3028 грн. за розгляд позовних вимог майнового характеру та 3028 грн. за розгляд позовних вимог немайнового характеру. Оскільки суд відмовив у задоволенні позовних вимог немайнового характер, на користь прокурора, як позивача, підлягають стягненню сума судового збору 3028 грн. та сплачена прокурором сума судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову по даному провадженню, у сумі 1514 грн., усього 4542 грн. Дана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 , оскільки фактично він відповідає за даним позовом, як власник земельної ділянки, яку витребовує суд.

Підстави для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 19, 81, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір» суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимогиПершого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури (адреса: майдан Озерний, буд. 32, м. Дніпро, 49003) в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації (адреса: с. Богатир, пр. Миру, буд.23 Волноваський район Донецька область, 85530) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (адреса: вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039), ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки,задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області (пр.Миру, б. 23 с. Багатир Волноваського району Донецької області, 85530, код ЄДРПОУ: 44790913) земельну ділянку з кадастровим номером 1421282700:02:001:0206 площею 2,000 га, розташовану на території Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Донецької обласної прокуратури (р/р №ІІА918201720343180002000016251, Держказначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, код ЄДРПОУ 25707002, отримувач - Донецька обласна прокуратура) витрати зі сплати судового збору в розмірі 4542,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено 18 червня 2024 року.

Суддя: О.А. Дурач