Рішення

від 18.06.2024 по справі 686/12156/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 686/12156/23

РІШЕННЯ

іменем України

18 червня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Пенсійного фонду України про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області в особі Голови комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області Рокицького Володимира Володимировича, Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Просить: скасувати наказ №86-к від 12.04.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області. Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області (ЄДРПОУ 41316723) правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ЄДРПОУ 21318350) з 19.04.2023 року та внести відповідні записи в трудову книжку. Стягнути з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області (ЄДРПОУ 41316723) правонаступником якого є Головне управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення та по день ухвалення рішення судом з розрахунку 472,19 грн. на день з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів. Стягнути з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області правонаступником якого є Головне управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області на її користь заподіяну моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

На обґрунтування свого позову вказала, що відповідно до наказу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області №10-К від 14.09.1994 року вона була прийнята на посаду провідного спеціаліста контрольно-ревізійного відділу виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування, а відповідно до наказу №1 від 22.01.1998 року переведена на посаду головного спеціаліста контрольно-ревізійного відділу виконавчої дирекції фонду. Згідно постанови правління Фонду від 26.06.2001 року №13, виконавчу дирекцію Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування України реорганізовано у виконавчу дирекцію Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Згодом, згідно наказу № 1 від 02.07.2001 року її призначено на посаду головного спеціаліста контрольно ревізійного відділу виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, правонаступником якого, із 01 серпня 2017 року, є управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області. Відповідно до наказу №207-к від 25 липня 2017 року її прийнято в порядку переведення на посаду головного спеціаліста контрольно-ревізійної роботи та аудиту управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області. Згодом, згідно наказу №494-к від 28.12.2017 року її переведено спочатку на посаду головного спеціаліста відділу фінансового контролю та аудиту, а наказом №99-к від 25.03.2019 року на посаду головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області. На виконання вимог п.2 Розділ VII Прикінцевих та Перехідних Положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року №1105-ХІУ (в редакції Закону № 2620-ІХ від 21.09.2022) Головою комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду 16.01.2023 року її ознайомлено з наступними наказами: «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» без номера та дати, «Про скорочення чисельності та штату працівників відділень управляння виконавчої соціального дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області» від 16.01.2023 року №13-к. Згідно наказу від 12.04.2023 року №137-к, за підписом голови комісії з реорганізації, її звільнено з 18 квітня 2023 року з посади головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скорочення чисельності та штату працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області. При звільнені їй виплачені розрахункові кошти та видано трудову книжку.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 березня 2024 року по справі № 686/12156/23 апеляційну скаргу Пенсійного фонду України задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2023 року скасовано та провадження у справі № 686/12156/23 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, закрити. Роз`яснити ОСОБА_1 її право протягом 10 днів з дня отримання нею відповідної постанови звернутися до Хмельницького апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Пенсійного фонду України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024 головуючим суддею обрано Шевчука О.П.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на адресу суду надійшов відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що наказом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області № 10-К від 14.09.1994 ОСОБА_1 була прийнята на посаду провідного спеціаліста контрольно-ревізійного відділу виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування.

Відповідно до наказу № 1 від 22.01.1998 ОСОБА_1 переведена на посаду головного спеціаліста контрольно-ревізійного відділу виконавчої дирекції фонду.

Постановою правління Фонду від 26.06.2001 №13 виконавчу дирекцію Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування України реорганізовано у Хмельницьке обласне відділення ФСС з тимчасової втрати працездатності.

Наказом № 1 від 02.07.2001 ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста контрольно-ревізійного відділу Хмельницького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності (підстава с. 3 ст. 36 КЗпП України).

Наказом № 207-к від 25 липня 2017 року позивачку прийнято в порядку переведення на посаду головного спеціаліста контрольно-ревізійної роботи та аудиту управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області.

Наказом № 494-к від 28.12.2017 ОСОБА_1 переведено на посаду головного спеціаліста відділу фінансового контролю та аудиту.

Наказом № 99-к від 25.03.2019 ОСОБА_1 переведено на посаду головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту.

01 січня 2023 року набрав чинності Закон України від 21.09.2022 № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким Закон України від 23.09.1999 №1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» викладено в новій редакції.

Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105-ХІV (в редакції Закону №2620-ІХ, що діє з 01.01.2023) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року.

Наказом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 16 січня 2023 року «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» скорочено увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18 квітня 2023 року; комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України, з дотриманням вимог статті 49-4 КЗпП України, статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», положень Колективного договору, укладеного між виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування України та Професійною спілкою працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування 29.10.2020, повідомити Професійну спілку працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України щодо прийнятого рішення про масове вивільнення працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві та провести відповідні консультації; управлінню по роботі з персоналом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з дотриманням порядку і термінів, встановлених вимогами ст. 49-2 КЗпП України, персонально попередити працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України про скорочення чисельності та штату працівників та про наступне їх звільнення.

Відповідно до наказу №86-к від 12 квітня 2023 року, за підписом голови комісії з реорганізації, ОСОБА_1 звільнена з 18 квітня 2023 року з посади головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

Не погоджуючись з таким наказом відповідача позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті (зокрема у разі ліквідації, реорганізації), допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч.1, З ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Правові засади i гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної i творчої праці визначає Кодекс законів про працю України, відповідно до статті 40 якого трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у визначених випадках, зокрема, змін в організації виробництва i праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства a6o перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності a6o штату працівників (п. 1 ч. 1 цієї статті). Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої i третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Верховний Суд в постанові від 05.10.2020 у справі № 451/1028/18 зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва i праці, скорочення чисельності a6o штату працівників, чи додержано власником a6o уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу a6o що власник, a6o уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так i від характеру його порушення, невизнання a6o оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання a6o оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Пунктом 2 розд. VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (в редакції, що діє з 01.01.2023) (далі Закон N 1105) передбачено припинити Фонд соціального страхування України (далі ФСС України) та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши ix шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та ix відділень.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: - УВД ФСС в Хмельницькій області припинено 15.05.2023 (номер запису 1006731120017016210, підстава - рішення щодо реорганізації), правонаступник - Пенсійний фонд України.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) a6o ліквідації.

У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Частиною п`ятою цієї статті визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно із ч. 3 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд a6o орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії a6o ліквідатора та встановлюють порядок i строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1442 Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі Постанова № 1442), зокрема: утворено комісію з реорганізації ФСС України та комісію з реорганізації управлінь виконавчої дирекції ФСС України (далі управління ВД ФСС України), установлено, що до голови комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України переходять повноваження щодо управління справами Фонду та управлінь ВД ФСС України на період до завершення ix реорганізації зобов`язано голову комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України здійснити заходи з припинення Фонду та управлінь ВД ФСС України у чотиримісячний строк з дня набрання чинності Законом № 2620.

Наказом Голови комісії з реорганізації від 16.01.2023 № 9-ОД Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України скорочено увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції ФСС України та управлінь виконавчої дирекції ФСС України в областях та м. Києві з 18.04.2023.

Суд також зазначає, що вимога Позивача про поновлення ii на роботі, зокрема, на посаді в Управлінні ВД ФСС України у Хмельницькій області, тобто в юридичній особі яку припинено, є неефективним способом захисту прав, оскільки не дозволить в подальшому позивачу реалізувати свої права (приступити та виконувати роботу, отримувати заробітну платню за виконану роботу тощо). Крім того, законодавчо визначений механізм щодо поновлення Пенсійним фондом Позивача на роботі в УВД ФСС України у Хмельницькій області відсутній.

Відповідно до пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485 (із змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 21.12.2022 № 28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20.01.2023 за № 124/39180) (далі - Положення № 28-2), Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).

Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.

Пунктом 12 Положення № 28-2 визначено, що управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс та кошторис видатків, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Відповідно до підпункту 6 пункт 10 Положення № 25-2 начальник Головного управління призначає на посади та звільняє з посад керівників самостійних структурних підрозділів головного управління Фонду, інших державних службовців та працівників головного управління Фонду, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо ix заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до підпункту 7 пункту 11 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення № 280), Голова правління Пенсійного фонду України призначає на посади та звільняє з посад за погодженням з Міністром соціальної політики лише керівників та заступників керівників територіальних органів Пенсійного фонду України відповідно до законодавства про державну службу.

Таким чином, Пенсійний фонд України не є суб`єктом призначення державних службовців головних управлінь Фонду.

Суд також звертає увагу, що часткове правонаступництво, зокрема публічне правонаступництво, є окремим, особливим видом правонаступництва, під яким розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому.

Верховний Суд у постанові від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18 виходив із специфіки публічно-правових відносин, а саме тієї обставини, що повноваження відповідних державних органів не є статичними i можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. Суд наголосив, що такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.

Внаслідок передачі Пенсійному фонду України та його територіальним органам функцій Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та ix відділень з 01.01.2023 виникло публічне правонаступництво, тобто передання адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого внаслідок припинення виконання першим суб`єктом покладеної на нього функції. За часткового правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права i обов`язки.

При цьому, повне (універсальне) правонаступництво передбачає перехід до правонаступника ycix прав i обов`язків (у тому числі майнових) того суб`єкта, якому вони належали раніше. Це має місце, зокрема, у разі припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення). Підстави для повного (універсального) правонаступництва виникають з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, що реорганізується.

Суд встановив, що позивачка перебувала на посаді головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту УВД ФСС України у Хмельницькій області.

Згідно пункту 1 Положення № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується i координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1105 правовий статус, порядок утворення та діяльності уповноваженого органу управління визначаються відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

У період до перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію відповідно до пункту 12 розділу XV Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058) Пенсійний фонд функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України.

Пенсійний фонд України є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках (п. 14 Положення № 280).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1105 (у редакції з 01.01.2023) уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Правові основи організації та діяльності Пенсійного фонду України визначаються, зокрема, Законом України № 1058, Положенням № 280.

Згідно із пунктом 12 розділу Прикінцеві положення Закону № 1058 на працівників Пенсійного фонду та його територіальних органів, які здійснюють повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань i функцій Пенсійного фонду, поширюється дія Закону України "Про державну службу".

Відповідно до пункту 14 Положення № 280 гранична чисельність державних службовців та працівників Пенсійного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Посилання позивача на п. 17 ч. 1 ст. 61 Закону № 1058 щодо повноважень правління Пенсійного фонду України не ґрунтуються на законодавстві, оскільки зазначена норма не набрала чинності. Відповідно до абз. 6 п. 1 розд. XV Прикінцеві положення ст. 61 Закону №1058 набирає чинності після перетворення Пенсійного фонду України у неприбуткову самоврядну організацію.

Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України від 17.03.2011 № 3166-VI Про центральні органи виконавчої влади державні службовці апарату центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади в порядку, передбаченому законодавством про державну службу (якщо інше не передбачено законом).

Відповідно до додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 № 85 (зі змінами) гранична чисельність працівників апарату Пенсійного фонду України становить 302 працівника, у тому числі державних службовців - 302.

Отже, штат працівників апарату Пенсійного фонду України складають посади державної служби, умови призначення (переведення, звільнення) на які визначаються Законом України від 10.12.2015 № 889VIII Про державну службу (далі Закон № 889).

Суд звертає увагу, що згідно з додатком 2 до постанови правління ФСС України від 18.11.2021 № 35 Про внесення змін до структури органів Фонду соціального страхування України та граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України гранична чисельність працівників ФСС України становила 4829 осіб. Посади працівників ФСС України на відміну від працівників Пенсійного фонду не належать до посад державної служби. На зазначених працівників поширюється законодавство про працю.

Обов`язок щодо застосування норм спеціального законодавства був неодноразово предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, Верховний Суд в постанові від 29.03.2023 у справі № 380/6745/21 зазначив, що за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби регулює Закон № 889. Цим Законом визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави i суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (ч. 3 ст. 5 Закону № 889).

Відповідно до частин першої та другої ст. 21 Закону № 889 вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Прийнявши рішення про припинення ФСС України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників ФСС України, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби у Фонді чи його територіальних управліннях.

В силу положень пунктів 1 i 2 частини першої статті 41 Закону № 889 без обов`язкового проведення конкурсу переведений може бути лише державний службовець: на іншу рівнозначну a6o нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби a6o суб`єкта призначення; на рівнозначну a6o нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення a6o керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та cy6єкта призначення a6o керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Поняття рівнозначна посада закріплено на законодавчому рівні та визначено у п. 6 ч. 1 ст.2 Закону № 889, згідно якого, це посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

Відповідно до ст. 51 цього Закону № 889 посади державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів поділяються на такі групи оплати праці: до групи 1 належать посади керівників державних органів i прирівняні до них посади; до групи 2 належать посади перших заступників керівників державних органів i прирівняні до них посади; до групи 3 належать посади заступників керівників державних органів i прирівняні до них посади; до групи 4 належать посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів i прирівняні до них посади; до групи 5 належать посади заступників керівників самостійних структурних підрозділів державних органів i прирівняні до них посади; до групи 6 належать посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів, ix заступників i прирівняні до них посади; до групи 7 належать посади головних спеціалістів державних органів i прирівняні до них посади; до групи 8 належать посади провідних спеціалістів державних органів i прирівняні до них посади; до групи 9 належать посади спеціалістів державних органів i прирівняні до них посади.

Прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, погодженим із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Отже, саме Закон № 889 визначає поняття рівнозначної посади, як посади державної служби, що належать до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.

Натомість, КЗпП України такого поняття як рівнозначна посада не містить.

Розмежування сфер застосування принципів та норм публічного i приватного права є одним із ключових принципів, який реалізовано шляхом регламентування Законом про державну службу ycix питань вступу, проходження та припинення державної служби (зокрема, оформлення прийняття на службу та звільнення, надання відпусток, встановлення соціальних гарантій тощо).

Необхідність розрізнення у законі проходження державної служби та звичайної трудової діяльності зумовлена тим, що державні службовці, виконуючи завдання i функцій держави, мають особливий статус, забезпечують права та свободи громадян, захист публічного інтересу.

Таким чином, чинним законодавством України не передбачено переведення працівника, посада якого скорочується та на якого поширюється дія законодавства про працю, на посаду державної служби в новоутвореному державному органі.

За таких умов, переведення працівників ФСС України на посади державної служби у Фонді чи його територіальних управліннях суперечить Закону № 889.

Таким чином, чинним законодавством України не передбачено переведення працівника, посада якого скорочується та на якого поширюється дія законодавства про працю, на посаду державної служби в новоутвореному державному органі.

Суд зазначає, що вказана норма передбачає саме призначення на посаду державної служби, яке, у відповідності до абз. 2 ст. 7 Закону № 389 є строковим. Зазначена норма не врегульовує умови та порядок переведення працівників підприємств (установ, організацій), що ліквідуються (припиняються) на посади державної служби.

Відповідно до абз. 2 ст. 7 Закону № 389 після припинення чи скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців з дня його припинення чи скасування, на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, посади керівників комунальних підприємств, установ, організацій, на які особи призначені відповідно до абзацу першого частини п`ятої цієї статті, оголошується конкурс. Граничний строк перебування особи на посаді, на яку її призначено відповідно до абзацу першого частини п`ятої цієї статті, становить 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що оскаржуваний позивачкою наказ, винесений відповідачем, є на думку суду правомірним, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Оскільки, основні позовні вимоги не підлягають задоволенню, а тому похідні вимоги є безпідставними, а саме: щодо поновлення позивачки на посаді, та стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Враховуючи викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд відмовив у задоволенні позовних вимог, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Пенсійного фонду України про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Пенсійний фонд України (вул. Бастіонна, 9,м. Київ,01601 , код ЄДРПОУ - 00035323)

Головуючий суддя О.П. Шевчук