Рішення

від 17.06.2024 по справі 580/3337/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року справа № 580/3337/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача (одержувач: ГУК у Луг. обл./Сєвєрод. р-н/50070000, код: 37991110, банк: Казначейство України, IBAN UA928999980313161230000012515) адміністративно-господарські санкції у розмірі 204 610,01 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 35 910,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправне невиконання відповідачем нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом 2022 року, встановленого ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ, зокрема за наявності середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за рік у кількості 43 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність становила 0 осіб, в той час як відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, кількість таких осіб повинна становити 2 особи. Вищенаведене слугувало підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, передбачених положеннями ст. 20 Закону № 875-ХІІ, у розмірі 204 610,01 грн, сума яких була розрахована в автоматичному режимі з використанням програмного комплексу «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю». Крім того, з огляду на факт несплати суми адміністративно-господарських санкцій у встановлений термін, з посиланням на положення «Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 вважає, що відповідач також повинен сплатити пеню у розмірі 35 910,81 грн, розрахунок якої додано до позовної заяви. Позивач наголосив на обов`язку відповідача надавати центрам зайнятості звітність за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з відміткою для осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю на робочих місцях в межах законодавчо встановленого нормативу за основним робочим місцем з гарантуванням їх оплати праці у розмірі, не нижчому від визначеного законом на відповідний календарний рік. На думку позивача, суб`єкт господарювання на підтвердження вказаної інформації повинен надати документ про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю або про бронювання робочих місць для осіб з інвалідністю. З огляду на вказане, позивач стверджує, що невиконання відповідачем нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю є правопорушенням, що в свою чергу, свідчить про правомірність застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів, які підтверджують доплату судового збору у сумі 538,66 грн.

12.04.2024 позивач надіслав до суду заяву про усунення недоліків з доказами доплати судового збору у сумі 538,66 грн.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

26.04.2024 відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просить відмовити повністю, з тих підстав, що згідно з Переліком територій, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» село Плугатар Старобільського району Луганської області віднесено до Біловодської територіальної громади, на території якої з 24.02.2022 офіційно велися бойові дії і яка на даний час тимчасово окупована російською федерацією, а тому всім працівникам ТОВ «Агрофірма «Нива» була надана можливість звільнитися за власним бажанням, оскільки з перших днів війни на території Біловодської територіальної громади велися бойові дії, та існувала реальна загроза життю і здоров`ю працівників, які рятуючи власне життя і життя своїх рідних та близьких переїздили до центральної частини України, або інших іноземних держав. Контакти з працівниками (посадовими особами товариства) було частково втрачено. Частина працівників залишили свої основні місця роботи заради збереження власного життя, а частина працівників працювала з різних місць - дистанційно. Відповідач по можливості зберігав робочі місця і відповідно нарахував і виплачував заробітну плату, як того вимагає ст. 97 Кодексу законів про працю України і у строки і з періодичністю згідно ст. 24 ЗУ «Про оплату праці». В умовах воєнного стану і під дією форс-мажорних обставин, директор і одноособовий засновник TOB «Агрофірма «Нива» ОСОБА_1 , одноособово як виконавчий орган товариства здійснював управління поточною діяльністю TOB «Агрофірма «Нива». Директор, не маючи достатніх доказів за відсутності збережених архівних даних кадрових документів на окупованій території в районі активних бойових дій і фактично перебуваючи у місті Черкаси, діяв відповідно до ст. 7 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», забезпечив ведення достовірного (по можчем додатково буде подано подання розрахунку з типом «Уточнюючий», у якому уточнено (зменшено) показники сум єдиного внеску, відображених у розрахунку з типом «Звітний» або «Звітний новий», поза межами звітного (податкового) періоду, заради виправлення реальної помилки з обліком і відображенням працюючих (колишніх) інвалідів за звітній період y 2022 році. Крім того, відповідач посилається на пропущення позивачем строку для застосування адміністративно-господарської санкції, яка мала бути застосована у 2023 році. З огляду на зазначене відповідач вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач посилається на пропущення позивачем строку для застосування адміністративно-господарської санкції, яка мала бути застосована у 2023 році. З огляду на зазначене відповідач вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі по тексту Закон № 875-XII).

Згідно із ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення» затверджено Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю (далі Порядок № 70).

Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку № 70 цей Порядок визначає проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - суб`єкти господарювання), щодо виконання ними нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначеного статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Предметом проведення перевірки є виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування.

З огляду на вищенаведені норми права, суд наголошує, що саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Однією із підстав для проведення позапланової перевірки суб`єкта господарювання для встановлення виконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є інформація відділення Фонду щодо неподання суб`єктом господарювання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів, у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення Фонду (пункт 9 Порядку № 70).

Відповідно до пункту 16 Порядку № 70 у разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.

Пунктом 17 Порядку № 70 визначено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства посадова особа, яка проводила перевірку, не пізніше 15 календарних днів після закінчення перевірки надсилає копію акта перевірки відділенню Фонду.

З огляду на вищенаведені положення законодавства України суд вважає, що саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Підставою для призначення територіальним органом Держпраці позапланової перевірки є, зокрема, повідомлення відділення Фонду про неподання суб`єктом господарювання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за два звітні періоди підряд без поважних причин. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.11.2022 по справі № 400/3957/21, який згідно з частиною 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 13.03.2024 Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматичному режимі сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 204 610,01 грн, з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності та за допомогою програмного комплексу «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» розміщено в електронному кабінеті роботодавця, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Суд зауважує, що наполягаючи на правомірності вказаного розрахунку, позивач лише посилається на положення частини 11 статті 19 Закону № 875-XII, відповідно до яких Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

При цьому, позивач не наводить обставин, за яких було б встановлено не забезпечення відповідачем виконання у 2022 році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою статті 19 Закону № 875-XII, та не надає доказів направлення повідомлення щодо цього до територіального органу Держпраці для проведення відповідної перевірки.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що формуванню позивачем розрахунку адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 240 520,82 грн передувало отримання від територіального органу Держпраці результатів перевірки, за наслідками якої було встановлено невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік.

Враховуючи, що після внесення змін до положень статті 19 Закону № 875-ХІІ на підставі Закону України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю», який набрав чинності 06.11.2022 та затвердження Порядку № 70 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 466 від 5 червня 2019 року не містять право Фонду захисту прав інвалідів проводити перевірки роботодавців щодо: реєстрації у Фонді, подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, а факт дотримання чи недотримання товариством визначених нормативів у порядку та у спосіб, передбачений чинним законодавством, органами Держпраці не встановлено, суд дійшов висновку про недотримання позивачем у спірних правовідносинах частини восьмої статті 19 Закону № 875-ХІІ та пунктів 2, 9, 16, 17 Порядку № 70.

А відтак, звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 240 520,82 грн з посиланням лише на інформаційно-аналітичні бази даних, за відсутності встановлених актом перевірки органами Держпраці фактів недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів, є передчасним.

Суд наголошує, що згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (частина 2 ст. 218 ГК України).

Зі змісту частини другої статті 218 ГК України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 11.09.2020 у справі № 440/2010/19 та від 03.08.2023 у справі № 120/4975/22, від 29.11.2023 у справі № 200/5659/21.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VI (далі по тексту - Закон № 5067-VI) роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, товариство фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність 07.07.2022).

В свою чергу, наказом Міністерства економіки від 12.04.2022 № 827-22 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» (діє з 07.07.2022) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН» Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання».

Відповідно до п. 1.4 та 1.5 розділу І Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» 827-22, форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами-підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Суд зауважує, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року по справі № 806/1368/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що законодавцем чітко визначені обов`язки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,

- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- в разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відтак, на товариство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та належного інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17.

При цьому, Законом № 875-ХІІ також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук відповідної роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку товариств.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.

Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, ненадання державній службі зайнятості інформації, не звітування або неналежне звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, оскільки саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2019 року у справі № 820/2190/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування.

Судом встановлено, що до штатної чисельності працівників товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» протягом 2022 року входив один працівник особа з інвалідністю, а саме ОСОБА_1 , який з 25.03.2022 виконував обов`язки директора товариства (копія пенсійного посвідчення додано до відзиву на позовну заяву).

Докази надсилання звіту Інформації про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН в матеріалами справи відсутні.

Варто зауважити, що відповідно до ч. 1, абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані, як докази у справі.

Так, на виконання вимог статті 77 КАС України позивачем до матеріалів справи надано лист, відповідь на запит «Щодо надання інформації» за підписом в.о. директора Черкаської філії Черкаського обласного центру зайнятості, зі змісту якого вбачається, що протягом 2022 року ТОВ «Агрофірма «Нива» (код ЄДРПОУ 30091359) не надавало Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН.

За цей період до ТОВ «Агрофірма «Нива» не було працевлаштовано жодної людини з інвалідністю за направленням Черкаського обласного центру зайнятості.

Черкаським обласним центром зайнятості не направлялись на працевлаштування особи з інвалідністю до вказаного товариства.

Разом з цим, в матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що трудові договори з особами з інвалідністю у 2022 році укладені не були з об`єктивних підстав, що не залежать від ТОВ «Агрофірма «Нива».

Так, 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

Із запровадженням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 року за № 64/2022 воєнного стану, усім працівникам ТОВ «Агрофірма «Нива» була надана можливість звільнитися за власним бажанням, оскільки з перших днів війни на території Біловодської територіальної громади велися бойові дії, та існувала реальна загроза життю і здоров`ю працівників, які рятуючи власне життя і життя своїх рідних та близьких переїздили до центральної частини України, або інших іноземних держав. Контакти з працівниками (посадовими особами товариства) було частково втрачено. Частина працівників залишили свої основні місця роботи заради збереження власного життя, а частина працівників працювала з різних місць - дистанційно.

Директор і одноособовий засновник товариства ОСОБА_1 , не маючи достатніх доказів за відсутності збережених архівних даних кадрових документів на окупованій території в районі активних бойових дій і фактично перебуваючи в місті Черкаси, забезпечив ведення достовірного по можливості обліку виконуваної працівниками роботи та обліку витрат на оплату праці, подаючи до ГУ ДПС у Черкаській області ДПІ у м. Черкаси податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Суд, дослідивши зміст наданих відповідачем документів, дійшов висновку, що вищенаведені обставини, в подальшому перешкоджали та виключали можливість ведення господарської діяльності, у тому числі організацію робочого місця для людини з особливими потребами (особи з інвалідністю), оскільки згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.04.2022 місцезнаходженням юридичної особи - ТОВ «Агрофірма «Нива» є: Луганська область, Старобільський район, село Плугатар, вул. Маяковського, буд. 8А.

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.08.2022 місцезнаходженням юридичної особи - ТОВ «Агрофірма «Нива» є: Черкаська область, м. Черкаси, бул. Шевченка, буд. 242/1, офіс 702Б.

Суд враховує, що відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій необхідно виходити із загальних норм права щодо відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Суд враховує, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та ст.14-1 Закону «Про Торгово-промислові палати в Україні»).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що внаслідок обставин непереборної сили, які є надзвичайні та невідворотними та об`єктивно унеможливили виконання ТОВ «Агрофірма «Нива» нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач навіть у випадку встановлення органами Держпраці правопорушення у вигляді невиконання вищевказаного нормативу не може бути притягнутий до відповідальності шляхом застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені.

За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, 371 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ