Постанова

від 02.10.2024 по справі 580/3337/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/3337/24 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Сорочка Є.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

У С Т А Н О В И В :

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива», в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 204610,01 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 35910,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом 2022 року, встановленого ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», зокрема за наявності середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за рік у кількості 43 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність становила 0 осіб, в той час як відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, кількість таких осіб повинна становити 2 особи.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 02.10.2024.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13.03.2024 Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматичному режимі сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 204610,01 грн, з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності та за допомогою програмного комплексу «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» розміщено в електронному кабінеті роботодавця, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Вказані суми адміністративно-господарських санкцій та пені не були сплачені відповідачем своєчасно та у повному обсязі, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про їх стягнення у примусовому порядку.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що:

- в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що формуванню позивачем розрахунку адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 240520,82 грн передувало отримання від територіального органу Держпраці результатів перевірки, за наслідками якої було встановлено невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік;

- звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 240520,82 грн з посиланням лише на інформаційно-аналітичні бази даних, за відсутності встановлених актом перевірки органами Держпраці фактів недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів, є передчасним;

- суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. Із запровадженням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 воєнного стану, усім працівникам ТОВ «Агрофірма «Нива» була надана можливість звільнитися за власним бажанням, оскільки з перших днів війни на території Біловодської територіальної громади велися бойові дії, та існувала реальна загроза життю і здоров`ю працівників, які рятуючи власне життя і життя своїх рідних та близьких переїздили до центральної частини України, або інших іноземних держав. Контакти з працівниками (посадовими особами товариства) було частково втрачено. Частина працівників залишили свої основні місця роботи заради збереження власного життя, а частина працівників працювала з різних місць - дистанційно. Директор і одноособовий засновник товариства ОСОБА_1 , не маючи достатніх доказів за відсутності збережених архівних даних кадрових документів на окупованій території в районі активних бойових дій і фактично перебуваючи в місті Черкаси, забезпечив ведення достовірного по можливості обліку виконуваної працівниками роботи та обліку витрат на оплату праці, подаючи до ГУ ДПС у Черкаській області ДПІ у м. Черкаси податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску;

- суд, дослідивши зміст наданих відповідачем документів, дійшов висновку, що наведені обставини, в подальшому перешкоджали та виключали можливість ведення господарської діяльності, у тому числі організацію робочого місця для людини з особливими потребами (особи з інвалідністю), оскільки згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.04.2022 місцезнаходженням юридичної особи - ТОВ «Агрофірма «Нива» є: Луганська область, Старобільський район, село Плугатар, вул. Маяковського, буд. 8А. Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.08.2022 місцезнаходженням юридичної особи - ТОВ «Агрофірма «Нива» є: Черкаська область, м. Черкаси, бул. Шевченка, буд. 242/1, офіс 702Б;

- суд першої інстанції дійшов висновку, що внаслідок обставин непереборної сили, які є надзвичайні та невідворотними та об`єктивно унеможливили виконання ТОВ «Агрофірма «Нива» нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач навіть у випадку встановлення правопорушення у вигляді невиконання вищевказаного нормативу, не може бути притягнутий до відповідальності, шляхом застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк:

- Луганське відділення Фонду не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо обов`язку позивача подавати докази на підтвердження того, на яких підставах було сформовано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, оскільки процедура отримання інформації щодо невиконання нормативу робочих місць осіб з інвалідністю передбачена законодавством, а саме відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», в порядку визначеному постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 № 14-2 «Про затвердження Порядку та Форми надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 за № 457/39513, Пенсійний фонд України надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першої цієї статті. Розрахунок адміністративно-господарських санкцій формується виключно на підставі даних, що надаються роботодавцями самостійно у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також нарахованого єдиного внеску відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.01.2015 № 111/26556 (зі змінами), що надана роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку. Визначення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та формування розрахунку грунтуються на підставі даних, що надаються роботодавцем до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у Податковому розрахунку без втручання працівників Фонду та його територіальних відділень. Тобто, отриманий роботодавцем Розрахунок у електронному кабінеті - це наслідки показників, зазначених роботодавцем у поданому звіті ЄСВ. Здійснення Розрахунку в будь-який інший спосіб не передбачено нормами чинного законодавства України;

- отже, чинним законодавством України не передбачено іншого механізму отримання відділенням Фонду даних для нарахування сум адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю ніж той, який передбачено ст. 19 Закону № 875-ХІІ;

- Луганське відділення Фонду не погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені з посиланням лише на інформаційно-аналітичні бази даних, за відсутності встановлених актом перевірки органами Дежпраці фактів недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів, оскільки ініціювання відділенням Фонду проведення позапланової перевірки чинним законодавством не передбачено;

- відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилається на доводи відповідача, який посилається на форс-мажорні обставини, а саме запровадження в Україні Указом Президента 24.04.2022 року за № 64/2022 воєнного стану, ведення на території Луганської області бойових дій, що унеможливило ведення господарської діяльності відповідача, у тому числі організацію робочого місця для людини з особливими потребами (особи з інвалідністю), оскільки згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.04.2022 місцезнаходження юридичної особи - ТОВ «Агрофірма «НИВА» є: Луганська область, Старобільський район, село Плугатар, вул. Маяковського, буд. 8А;

- разом з тим, з наявних в справі документів, а саме виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Агрофірма «НИВА» 11.08.2022 змінило місцезнаходження за адресою Черкаська область, м. Черкаси, бул. Шевченка, буд. 242/1, офіс 70Б. та продовжило здійснення підприємницької діяльності. При подачі відзиву відповідач надав докази подачі податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також нарахованого єдиного внеску до ГУ ДПС в м. Черкаси, при цьому, відповідач не надав достатніх доказів того, що саме перешкоджало подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» до Черкаського центру зайнятості, що є таким же обов`язком підприємства, як і подання звітності до контролюючих органів за основним місцем обліку. Посилання на форс-мажорні обставини є безпідставними, оскільки на території Черкаської області протягом 2022 року не велися бойові дії. Відповідач зазначив у відзиві про звільнення працівників, в результаті чого підтверджується факт відкриття вакансій на підприємстві. Надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення, чого за період з 11.08.2022 до кінця 2022 року виконано не було, що підтверджується листом Черкаського центру зайнятості, наявного в матеріалах справи;

- суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, дійшов помилкового висновку щодо вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів, спрямованих на недопущення господарського правопорушення, не врахувавши відсутність доказів неможливості виконання вимог частини 3 статті 18 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18.10.2022 № 2682-ІХ.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначено у Законі України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-XII (далі - Закон № 875-XII).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18.10.2022 № 2682-ІХ, з 06.11.2022 внесені зміни до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991.

Так, нормами Закону № 2682-ІХ внесені зміни в ч. 3 ст. 18 Закону № 875-XII, що скасовують подання Звітів про працевлаштування осіб з інвалідністю, за формою 10-ПОІ до відповідних територіальних відділень Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. З прийняттям Закону № 2682-ІХ, Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством соціальної політики України, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, крім іншого, інформацію необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, (далі роботодавці) які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Згідно змісту ст. 19 Закону № 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

На виконання приписів частини 13 ст. 19 Закону № 875-XII, територіальне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, в строк до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно- господарських санкцій (далі АГС), що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік. обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Одночасно, частиною 4 ст. 20 Закону № 875-XII, законодавцем залишений в силі обов`язок роботодавця самостійно розраховувати та сплачувати суму АГС в строк до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулося порушення нормативу.

Згідно норм ст. 18 Закону № 875-XII, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 20 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

За змістом ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Слід врахувати, та як вже зазначалось вище, що у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18.10.2022 № 2682-IX, починаючи з 2022 року подання роботодавцями до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіту про працевлаштування осіб з інвалідністю (форма № 10-ПОІ) вже не вимагається.

Відповідну інформацію щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримує від Пенсійного фонду України.

Тож, з наведеного слідує, що підприємства, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, обов`язок суб`єкта господарювання із створення робочих місць для інвалідів, не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2020 у справі № 440/2010/19, від 01.10.2020 у справі № 520/3933/19.

Крім того, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались жодні заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення чи відмовлялось у працевлаштуванні таким особам через їх статус.

У даному випадку, позивач вказує на те, що відповідачем не виконаний норматив за звітний 2022 рік щодо чисельності робочих місць для осіб яким встановлена інвалідність, та складає менше 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників роботодавця, чим порушено норми ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XIІ, а саме, загальна чисельність працівників - 43 особи, з яких: працівників - осіб з інвалідність - 0, встановлений норматив - 2 особи.

Дійсно, на підприємство (суб`єкта господарювання) покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. У свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство (фізичну особу) здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 28.05.2019 у справі № 807/554/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 82080041) та від 28.05.2019 у справі № 820/2287/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 82079285), від 24.02.2020 у справі № 820/2132/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87779435).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, зазначив, що Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Водночас, під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що трудові договори з особами з інвалідністю у 2022 році укладені не були з об`єктивних підстав, що не залежать від ТОВ «Агрофірма «Нива».

Так, 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

Із запровадженням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 року за № 64/2022 воєнного стану, усім працівникам ТОВ «Агрофірма «Нива» була надана можливість звільнитися за власним бажанням, оскільки з перших днів війни на території Біловодської територіальної громади (Луганська область) велися бойові дії, та існувала реальна загроза життю і здоров`ю працівників, які рятуючи власне життя і життя своїх рідних та близьких переїздили до центральної частини України, або інших іноземних держав. Контакти з працівниками (посадовими особами товариства) було частково втрачено. Частина працівників залишили свої основні місця роботи заради збереження власного життя, а частина працівників працювала з різних місць - дистанційно.

Директор і одноособовий засновник товариства ОСОБА_1 , не маючи достатніх доказів за відсутності збережених архівних даних кадрових документів на окупованій території в районі активних бойових дій і фактично перебуваючи в місті Черкаси, забезпечив ведення достовірного по можливості обліку виконуваної працівниками роботи та обліку витрат на оплату праці, подаючи до ГУ ДПС у Черкаській області ДПІ у м. Черкаси податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Дослідивши зміст наданих відповідачем документів, дійшов висновку, що вищенаведені обставини, в подальшому перешкоджали та виключали можливість ведення господарської діяльності, у тому числі організацію робочого місця для людини з особливими потребами (особи з інвалідністю), оскільки згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.04.2022 місцезнаходженням юридичної особи - ТОВ «Агрофірма «Нива» є: Луганська область, Старобільський район, село Плугатар, вул. Маяковського, буд. 8А.

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.08.2022 місцезнаходженням юридичної особи - ТОВ «Агрофірма «Нива» є: Черкаська область, м. Черкаси, бул. Шевченка, буд. 242/1, офіс 702Б.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій необхідно виходити із загальних норм права щодо відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та ст.14-1 Закону «Про Торгово-промислові палати в Україні»).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Колегією суддів враховується, що апелянт вказує на те, що відповідач 11.08.2022 змінив місцезнаходження за адресою м. Черкаси, бульв. Шевченка, буд. 242/1, офіс 70 Б та продовжив здійснення підприємницької діяльності, проте відповідач вказує, що вказані доводи є недоведеними, позаяк російські військові заволоділи з перших днів війни всіма оборотними і необоротними активами, рухомим і нерухомим майном, що обліковувавея на бухгалтерському балансі відповідача і реальної змоги щодо виведення/вивезення/евакуації/порятунку/релокації бізнесу в цілому разом з наявними працівниками та всіх облікованих балансових активів до міста Черкаси - у відповідача не було і на сьогодні не має, оскільки основним видом діяльності було КВЕД: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, а тому, твердження апелянта про відкриття вакансій на підприємстві у місті Черкаси і продовження здійснення підприємницької діяльності, є необґрунтованими та недоведеними.

При порівнянні даних у вищевказаних податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (Наказ Міністерства фінансів України 13 січня 2015 року № 4) за 1 квартал 2022 року та за 4 квартал 2022 року: у Додатку 1 до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплачено) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого податку, а також сум нарахованого внеску (Д1) за 1 квартал 2022 року - обліковувалось громадян України, які перебували у трудових відносинах з відповідачем; у Додатку 1 до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплачено) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого податку, а також сум нарахованого внеску (Д1) за 4 квартал 2022року - обліковувався 31 громадянин України, які перебували у трудових відносинах з відповідачем, серед яких був інвалід 2 групи ОСОБА_1 під номером 26 (копія пенсійного посвідчення містяться в матеріалах справи).

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що внаслідок обставин непереборної сили, які є надзвичайні та невідворотними та об`єктивно унеможливили виконання ТОВ «Агрофірма «Нива» нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в 2022 році, відповідач не може бути притягнутий до відповідальності, шляхом застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені.

Колегія суддів враховує, що позивач у заяві про поновлення процесуальних строків вказав, що у зв`язку з окупацією території Луганської області, зокрема м. Рубіжне, де на момент окупації знаходилось Луганське відділення Фонду, відділення тимчасово припинило свою роботу, майже вся документація була втрачена, а з 23.05.2023 відділення зареєстроване в м. Черкаси (а.с. 26-27), з огляду на що, не встановивши, що товариство відповідача після перереєстрації в серпні 2022 року в м. Черкаси відновило господарську діяльність після вимушеної евакуації з Луганської області, нарахування адміністративно-господарських санкцій, є неправомірним та не враховує реальної можливості за 4 місця 2022 року після зміни місця реєстрації налагодити стабільну роботу та діяльність та здійснити пошук та працевлаштування осіб з інвалідністю задля виконання встановленого нормативу.

На противагу доводам апеляційної скарги, колегія суддів наголошує на тому, що позивачем не надано доказів відмови в працевлаштуванні інвалідів збоку відповідача.

Водночас, колегія суддів вважає помилковим мотивування суду першої інстанції про те, що позивач не наводить обставин, за яких було б встановлено не забезпечення відповідачем виконання у 2022 році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою статті 19 Закону № 875-XII, та не надає доказів направлення повідомлення щодо цього до територіального органу Держпраці для проведення відповідної перевірки, а отже, відсутні докази на підтвердження того, що формуванню позивачем розрахунку адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 240520,82 грн передувало отримання від територіального органу Держпраці результатів перевірки, за наслідками якої було встановлено невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, з огляду на таке.

Так, відповідно до норм ч. 6 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», в порядку визначеному постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 № 14-2 «Про затвердження Порядку та Форми надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 за № 457/39513, Пенсійний фонд України надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першої цієї статті. Розрахунок адміністративно-господарських санкцій формується виключно на підставі даних, що надаються роботодавцями самостійно у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також нарахованого єдиного внеску відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.01.2015 № 111/26556 (зі змінами), що надана роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Визначення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та формування розрахунку грунтуються на підставі даних, що надаються роботодавцем до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у Податковому розрахунку без втручання працівників Фонду та його територіальних відділень. Тобто, отриманий роботодавцем Розрахунок у електронному кабінеті - це наслідки показників, зазначених роботодавцем у поданому звіті ЄСВ. Здійснення Розрахунку в будь-який інший спосіб не передбачено нормами чинного законодавства України;

Отже, чинним законодавством України не передбачено іншого механізму отримання відділенням Фонду даних для нарахування сум адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю ніж той, який передбачено ст. 19 Закону № 875-ХІІ.

При цьому, у даних правовідносинах, ініціювання відділенням Фонду проведення позапланової перевірки чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, вказані висновки суду першої інстанції є помилковими, проте, не впливають на мотивування, з якого виходив суд першої інстанції при прийнятті рішення по суті, а саме. Щодо наявності форс-мажорних обставин, які унеможливили відповідачу виконати належним чином встановлений норматив у 2022 році, та не є достатньою підставою для скасування чи зміни рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Є.О. Сорочко