Постанова

від 04.12.2007 по справі 16/170-07-4556

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/170-07-4556

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"04" грудня 2007 р. Справа № 16/170-07-4556

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О. О.

за участю представників сторін:

від релігійної громади: Малезіді Ю.С. –за дорученням, Крічевський В.М. –голова правління.    

від Ради: не з'явився

від Виконкому: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Білгород-Дністровської міської ради, м. Білгород–Дністровський, Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області

від  14 вересня 2007 року                    

у справі № 16/170-07-4556                                                                                                                                                                                                                                                                                    

за позовом Іудейської релігійної громади м. Білгород-Дністровського і південних районів Одеської області, м. Білгород-Дністровський, Одеської області

до:

-          Білгород-Дністровської міської ради, м. Білгород-Дністровський, Одеської області;

  -  Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, м. Білгород-Дністровський, Одеської області

про визнання права власності

В С Т А Н О В И Л А:

      30.05.2007 р. Іудейська релігійна громада м. Білгород-Дністровського і південних районів Одеської області (далі Громада) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради (далі Виконком) про передачу будівлі колишньої Синагоги, розташованої в м. Б-Дністровському по вул. Кірова, 29 у власність позивача з видачею документів на право власності на зазначену будівлю, посилаючись на Указ Президента України № 125 від 04.03.1992 р. „Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна” та ст. 17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації”.

   Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2007 р.  до участі в розгляді справи в якості другого відповідача залучена Білгород-Дністровська міська рада (далі Рада).

   Заявою від 10.09.2007 р. Громада змінила свої позовні вимоги та просила суд визнати за нею право власності на будівлю під літ. „А”, а також прибудовані до неї будівлі під літ. „А1” (с 1-1 по 1-4, с 1-6 по 1-8, с 2-1 по 2-4), будівлі під літ. „Б” та під літ. „В”, що розташовані по вул. Кірова, 29 у м. Білгород-Дністровському, посилаючись на Указ Президента України № 125 від 04.03.1992 р. „Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна” та ст. 17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації”.

   Виконком та Рада позовні вимоги не визнали та просили суд залишити їх без задоволення.

   Рішенням господарського суду Одеської області від 14.09.2007 р. (суддя Желєзна С. П.) позов задоволений у повному обсязі та за Громадою визнано право власності на будівлі під літ. „А” (приміщення 1-5),  під літ. „А1” (с 1-1 по 1-4, с 1-6 по 1-8, с 2-1 по 2-4), прибудови під літ. „Б” та під літ. „В”, що розташовані по вул. Кірова, 29 у м. Білгород-Дністровському Одеської області. З Ради та Виконкому на користь Громади стягнуто по 42 грн. 50 коп. понесених витрат на сплату держмита та по 59 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Рішення суду мотивовано тим, що Громада правомірно набула право власності на будівлю синагоги, що розташована по вул. Кірова, 29 у м. Білгород-Дністровському Одеської області (літ. „А”) та прибудови до неї під літ. „А1” (с 1-1 по 1-4, с 1-6 по 1-8, с 2-1 по 2-4), прибудови під літ. „Б” та під літ. „В”, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

   В апеляційній скарзі Рада просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з  порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог Громади.

   У відзиві на апеляційну скаргу Громада просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу Ради без задоволення. В судовому засіданні представники Громади доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримали.

   Рада та Виконком були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, але їх представники в судове засідання не з'явилися та не скористалися своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

   Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників Громади, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована і підлягає задоволенню з наступних підстав.

   Як вбачається з матеріалів справи, та проти чого не заперечують представники Громади, приміщення колишньої синагоги, до її вилучення, складалося лише з одного приміщення під літ. А загальною площею 174.4 кв. м., а пристрої під літ. „А1” (с 1-1 по 1-4, с 1-6 по 1-8, с 2-1 по 2-4), прибудови під літ. „Б” та під літ. „В” зовнішньою площею 117.5 кв. м. та площею внутрішніх приміщень 83.8 кв. м. були прибудовані до приміщення синагоги в 1956 році за рахунок коштів місцевого бюджету.    

   До введення в дію Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” все майно церковних і релігійних громад в Україні було визнане державною власністю  згідно  зі ст. 366 Адміністративного кодексу Української РСР 1927 року. Тому держава в особі органів, передбачених ст. 17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” є належним власником культових будівель і майна, а зазначені органи мають право володіти, користуватися та розпоряджатися цими будівлями і майном,  а також вчинити щодо  них будь-які дії, що не суперечать закону.

   Відповідно  до  ст. 17 Закону України „Про  свободу  совісті та релігійні організації” культові будівлі і майно,  які складають  державну  власність,  передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у  власність релігійних організацій безоплатно за рішенням обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, Уряду Автономної Республіки Крим.  

   Згідно з Указом Президента України від 04.03.1992 р. № 125 „Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна” і розпорядження Президента України від 22.06.1994 р. № 53/94-рп названі державні органи зобов'язані були в  установлені строки здійснити передачу релігійним громадам у власність чи безоплатне користування культових будівель, що використовувались не за призначенням.

   Таким чином, на підставі вищеназваного законодавства, передача у безоплатне користування або повернення у власність релігійних організацій безоплатно культових будівель і майна повинно здійснюватися лише за рішенням обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, Уряду Автономної Республіки Крим.

   Як вбачається з матеріалів справи, відповідне рішення Одеською обласною держадміністрацією щодо передачі у безоплатне користування або повернення у власність Громаді приміщення колишньої синагоги не приймалося, а тому висновки суду першої інстанції про правомірність набуття Громадою права власності на це приміщення відповідно до рішення Білгород-Дністровської міської ради № 55-ХХІІІ від 25.06.1998 р. „Про передачу на баланс іудейської релігійної громади будівлі дитячої юнацької спортивної школи  відділу освіти виконкому по вул. Кірова, 29” та листів № 349-15 від 18.06.2001 р., № 15-7-370 від 20.07.2006 р.  відділу у справах релігій Одеської обласної державної адміністрації і листа № 15-7-131 від 12.03.2007 р. управління у справах національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації є помилковими, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи та чинному, вищеназваному законодавстві України, внаслідок чого вважати, що приміщення колишньої синагоги було передано у власність Громаді в установленому законом порядку, уповноваженим державою органом –неможливо, так як такого рішення останнім не приймалось.

   Згідно п. 4 роз'яснень Вищого арбітражного суду України   від   29.02.1996 р. № 02-5/109 „Про деякі питання, що вникають при застосуванні Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” під культовими будівлями та майном слід розуміти будівлі і речі, спеціально призначені для задоволення релігійних потреб громадян. Тому, зокрема, не можуть бути визнані культовими будівлями та приміщення, що пристосовані для проживання священнослужителів та інших служителів культу, якщо вони не є невід'ємною частиною культової споруди і не знаходяться на земельній ділянці, необхідній для обслуговування цієї споруди (сторожка тощо).

   Як слідує з матеріалів справи, будівлі, прибудовані в 1956 році до приміщення колишньої синагоги, були збудовані за рахунок коштів місцевого бюджету для задоволення потреб дитячої юнацької школи, яка тривалий час знаходилась у будівлі колишньої синагоги та ніколи не були у власності Громади, у зв'язку з чим вважати названі прибудови культовими будівлями –неможливо, оскільки вони були побудовані за рахунок місцевого бюджету та відносяться до комунальної власності територіальної громади м. Білгорода-Дністровського, а тому не є державною власністю та не можуть бути передані у безоплатне користування або власність релігійних організацій безоплатно відповідно до вимог ст. 17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації”, так як цією статтею передбачена передача будівель та майна, що становлять державну власність, а ніяким чином не комунальної власності.

  Рішенням Ради № 55-ХХШ від 25.06.1998 р. „Про передачу на баланс іудейської релігійної громади будівлі дитячої юнацької спортивної школи відділу освіти виконкому по вул. Кірова, 29” було доручено Виконкому здійснити передачу іудейській релігійній громаді на баланс будівлю колишньої синагоги по вул. Кірова, 29, а також дозволено викуп допоміжних будівель та споруд за експертною оцінкою.

   Згідно акту від 10.08.1998 р. вартість прибудов до будівлі синагоги складає 26381 грн. Вказаний акт підписаний представником Громади (Кричевським В. М.) без будь-яких зауважень та застережень.

   Відповідно до експертної оцінки вартості прибудов, що проведена приватним підприємством „Дирекцію споруджувальних підприємств” на замовлення Громади вартість названих прибудов складає 3543 грн.

   З листа начальника Представництва Фонду держмайна України в м. Білгороді-Дністровському від 09.07.1998 р. № 116, вбачається, що на виконання рішення міської ради від 25.06.1998 р. № 55-ХХШ була проведена експертна оцінка зазначених прибудов та їх вартість складає 110000 грн.

   Відповідно до п. 30 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” –виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про прийняття рішення щодо відчуження відповідно до закону комунального майна, затверджуються місцеві програми приватизації.

   Як слідує з матеріалів справи, Радою рішення щодо затвердження оцінки спірних, добудованих приміщень та їх відчуження на підставі затвердженої оцінки не приймалося, у зв'язку з чим вважати, що Громада правомірно набула право власності на ці приміщення також неможливо, внаслідок чого позовні вимоги задоволені бути не можуть.

  Оскільки, при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

                    Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів, –

                                           П О С Т А Н О В И Л А:

 Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської міської ради, м. Білгород–Дністровський, Одеської області –задовольнити.      

   Рішення господарського суду Одеської області від 14.09.2007 року у справі № 16/170-07-4556 –скасувати, а в позові відмовити.  

   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

           Головуючий суддя                                                         В. В. Шевченко

            Судді                                                                               В. В. Бєляновський

                                                                                                     М. А. Мирошниченко

            Постанову підписано 05.12.2007 р.