Постанова

від 18.06.2024 по справі 813/2570/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 813/2570/18 пров. № А/857/11546/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. Ільчишин Н.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року про зупинення провадження у справі № 813/2570/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські перспективи" до Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент економічного розвитку Львівської міської ради, АТ "Українська залізниця" про визнання протиправним і скасування рішення,

місце ухвалення судового рішення м.ЛьвівРозгляд справи здійснено за правиламизагального позовного провадженнясуддя у І інстанціїБрильовський Р.М.дата складання повного тексту рішенняне зазначенаВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року зупинено провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські перспективи» до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент економічного розвитку Львівської міської ради та Акціонерне товариство «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування рішення до вирішення справи №910/12744/22, що розглядається Господарським судом м. Києва, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/12744/22.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу про зупинення провадження у справі та поновити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №535 від 25.015.2018 року не має жодного зв`язку із справою №910/12744/22.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про дату, час та місце розгляду справи відповідач, позивач та третя особа -Департамент економічного розвитку Львівської міської ради, повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Про дату, час та місце розгляду справи третя особа - АТ "Українська залізниця" повідомлена засобами поштового зв`язку, про що матеріали справи містять відповідні докази.

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські перспективи" подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням представника позивача у відпустці за межами України. Разом з тим, колегією суддів у задоволенні вказаного клопотання відмовлено, оскільки таке не підтверджене будь-якими доказами.

В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи ухвалу про зупинення провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення у справі №813/2570/18 об`єктивно залежить від вирішення справи №910/6065/18 у зв`язку з чим розгляд справи об`єктивно неможливий до вирішення вказаної справи, оскільки вказані справи є взаємопов`язаними.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські перспективи» звернулося з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент економічного розвитку Львівської міської ради та Акціонерне товариство «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради «Про затвердження схеми впорядкування земель транспорту у межах м.Львова рекламними конструкціями» №535 від 25.05.2018.

На адресу суду надійшло клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі до вирішення справи вирішення справи №910/12744/22, що розглядається Господарським судом м. Києва, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/12744/22.

Також суд установив, що на розгляді Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/12744/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські перспективи» до Акціонерного товариства «Українська залізниця», предметом якого є визнання продовженими договорів № Л/ДН-1- 14201п/НЮ від 01.01.2014, № Л/П-1-14227п/НЮ від 06.01.2014, № Л/Т-1-14230п/НЮ, № 47ТУ-12БМЕС- 18/10, № 48ТУ-12БМЕС-18/10 від 27.02.2018 про надання рекламних послуг, укладених між ТОВ «Українські перспективи» та AT «Українська залізниця».

Предметом позову у справі № 910/12744/22 є визнання продовженими договорів, в тому числі договору № Л/ДН-1-14201п/НЮ про надання рекламних послуг 01.01.2014 та договору № Л/П-1-14227п/НЮ про надання рекламних послуг від 06.01.2014 відповідно до яких ТОВ «Українські перспективи» розміщено рекламні конструкції, демонтаж яких передбачено рішенням №535 Виконавчого комітету Львівської міської ради «Про затвердження схеми впорядкування земель транспорту у межах м.Львова рекламними конструкціями» від 25.05.2018.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Підстави та порядок зупинення провадження в адміністративній справі визначені статтею 236 КАС України, якою передбачені як підстави обов`язкового зупинення провадження у справі так і випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження у справі. Перелік підстав для зупинення провадження у справі передбачений статтею 236 КАС України є вичерпним.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Реалізація завдання адміністративного судочинства, визначеного статтею 2 КАС України, та ефективне поновлення порушеного (невизнаного, оспорюваного) права неможливе без дотримання судом встановлених законом строків розгляду та вирішення справи.

Частиною третьою статті 2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства визначено розумність строків розгляду справи судом.

Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи у стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, -до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Так, системний аналіз вказаного пункту статті 236 КАС України передбачає обов`язок суду зупинити провадження по справі за встановлення сукупності наступних умов: 1) об`єктивна неможливість розгляду справи судом, у провадженні якого така справа перебуває; 2) наявність відкритого провадження в іншій справі, яка безпосередньо створює об`єктивну неможливість (перешкоду) у розгляді справи; 3) зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під об`єктивною неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються в іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо (пункт 35 постанови Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі №826/25204/15).

За відсутності хоча б однієї із визначених у пункті 3 частини першої статті 236 КАС України складових умов, встановлених судом, суд не вправі приймати рішення про зупинення провадження у справі, адже це буде порушувати право на розгляд справи судом у розумні строки. У протилежному випадку безпідставне зупинення провадження у справі є грубим порушенням норм процесуального права та істотним порушенням гарантованих процесуальним законодавством основних прав та засад судочинства.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Таким чином, у клопотанні про зупинення провадження у справі заявник повинен надати чітке обґрунтування, у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Як неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо.

Зупиняючи провадження у справі суд першої інстанції встановив, що у справі №910/12744/22 предметом позову є визнання продовженими договорів, в тому числі договору № Л/ДН-1-14201п/НЮ про надання рекламних послуг 01.01.2014 та договору № Л/П-1-14227п/НЮ про надання рекламних послуг від 06.01.2014 відповідно до яких ТОВ «Українські перспективи» розміщено рекламні конструкції.

Предметом цієї справи є визнання протиправним та скасування рішення №535 суб`єкта владних повноважень -Виконавчого комітету Львівської міської ради «Про затвердження схеми впорядкування земель транспорту у межах м. Львова рекламними конструкціями» від 25.05.2018 року.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України та з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Натомість, суд першої інстанції не досліджував обставин з приводу того між якими суб`єктами господарювання укладені договори про які йдеться у справі №910/12744/22 та як існування перелічених договорів, впливає на реалізацію повноважень відповідача у сфері впорядкування земель транспорту у межах м. Львова та на можливість прийняття оскаржуваного рішення. Також, суд не з`ясував обставин з приводу якої земельної ділянки та розміщених на ній конструкцій стосуються договори про які йдеться у справі №910/12744/22 та у чиєму віданні перебувала вказана земельна ділянка і конструкції на час ухвалення оскаржуваного рішення.

При цьому позивач не довів що обставини, які розглядаються в цій справі з приводу відповідності оскаржуваного рішення критеріям, закріпленим у частині 2ст. 2 КАС України, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості.

За приведених обставин, судом першої інстанції передчасно зроблено висновок про існування об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи №910/12744/22, що у вказаному випадку не викликало б у сторін сумнівів чи заперечень.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржувана ухвала не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу про зупинення провадження слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року про зупинення провадження у справі № 813/2570/18 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, позаяк не перешкоджає провадженню у справі.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 18 червня 2024 року