Ухвала

від 18.06.2024 по справі 280/8250/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 червня 2024 року

м. Київ

справа № 280/8250/20

адміністративне провадження № К/990/23046/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу Запорізького класичного ліцею Запорізької міської ради Запорізької області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 280/8250/20 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області до Запорізького класичного ліцею Запорізької міської ради Запорізької області про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (далі - позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Запорізького класичного ліцею Запорізької міської ради Запорізької області (далі - відповідач), в якому просить застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі та приміщень Запорізького класичного ліцею Запорізької міської ради Запорізької області, розташованої за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, 23, шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію будівлі та приміщень за вказаною адресою, окрім робіт, пов`язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, до повного усунення цих порушень, що повинно бути встановлено на підставі перевірки Головного управління ДСНС України у Запорізькій області.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області подало апеляційну скаргу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року скасовано. Прийнято у справі нове рішення, яким позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області до Запорізького класичного ліцею Запорізької міської ради Запорізької області про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду задоволено. Застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі та приміщень Запорізького класичного ліцею Запорізької міської ради Запорізької області, розташованої за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, 23, шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію будівлі та приміщень за вказаною адресою, окрім робіт, пов`язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, до повного усунення цих порушень, що повинно бути встановлено на підставі перевірки Головного управління ДСНС України у Запорізькій області.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Запорізький класичний ліцей Запорізької міської ради Запорізької області звернувся через підсистему «Електронний Суд» із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Ця касаційна скарга подана на підставі пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції не враховані правові висновки, які викладено у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №816/4755/15, від 25 травня 2023 року у справі №520/14529/19, від 04 червня 2020 року у справі №826/13895/16, від 31 жовтня 2018 року у справі №826/14758/17, від 26 червня 2019 року у справі №2240/2768/18, від 28 квітня 2021 року у справі №640/10129/20, від 27 грудня 2023 року у справі №380/610/22 щодо застосування статті 67 КЦЗ України.

Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Однак, посилаючись на зазначені постанови скаржник акцентує увагу на витягах з цих постанов, які стосуються правової оцінки сукупності встановлених у конкретній справі обставин та не наводить обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у справах №816/4755/15, №520/14529/19, №826/13895/16, №826/14758/17, №2240/2768/18, №640/10129/20, №380/610/22 є подібними.

Суд зазначає, що різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм. Тому, сам факт наявності судових рішень, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог органу державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, не свідчить про застосування судами у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду.

Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судового рішення у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення скаржник також посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування Порядку управління ризиками виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру та пожеж, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 липня 2023 року №627 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2023 року за №1397/40453) (далі - Порядок № 627), ДСТУ EN IEC 31010:2022 «Керування ризиками - методи оцінки ризиків» (EN IEC 31010:2019, IDT; IEC 31010:2019, IDT) при здійсненні оцінки ймовірності ризиків для запобігання яким територіальні органи ДСНС подають позови про застосування заходів реагування.

Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Спір у цій справі виник у зв`язку із застосуванням заходів реагування до Запорізького класичного ліцею Запорізької міської ради Запорізької області за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, 23 до повного усунення порушень.

Застосовуючи заходи реагування суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виявлені позивачем порушення у будівлі Запорізького класичного ліцею Запорізької міської ради Запорізької області створюють потенційну загрозу життю та здоров`ю людей, оскільки не виключає можливості виникнення пожежі в приміщенні. У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини мають набути імперативного характеру шляхом ухвалення судом відповідного рішення про заборону використання приміщень, які не обладнані системою протипожежної безпеки.

Так, у касаційній скарзі скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування Порядку №627, ДСТУ EN IEC 31010:2022 «Керування ризиками - методи оцінки ризиків» (EN IEC 31010:2019, IDT; IEC 31010:2019, IDT).

Як слідує зі змісту Порядку № 627 він складається з двадцяти пунктів.

При цьому Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на Порядок, необхідно указати конкретну норму права, яку було застосовано судом апеляційної інстанції неправильно, яка регулює спірні правовідносини та щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.

Суд звертає увагу скаржника, що обґрунтування без чіткої вказівки на норму права (пункту, частини, статті) щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним виконанням вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

При цьому, у касаційній скарзі відсутні доводи на спростування висновку суду апеляційної інстанції, а інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, з посиланням на обставини справи, що свідчать про переоцінку доказів у справі, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Суд указує, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а скаржник обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.

Водночас касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитування правових норм та незгоду з рішенням суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

При цьому, Суд звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин у вказаній справі не застосовували Порядок №627 та ДСТУ EN IEC 31010:2022 «Керування ризиками - методи оцінки ризиків» та відповідно оцінку вказаним нормам в оскаржуваних судових рішеннях не надавали.

Поряд з цим, необхідність застосування судом норми права щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та врахування при вирішенні спірних правовідносин цього спору, скаржник також не обгрунтував, тому посилання останнього на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підству касаційного оскарження є необгрунтованими.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками суду апеляційної інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Запорізького класичного ліцею Запорізької міської ради Запорізької області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 280/8250/20 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області до Запорізького класичного ліцею Запорізької міської ради Запорізької області про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами у спосіб її надсилання до суду.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЛ.О. Єресько