Рішення

від 28.05.2024 по справі 694/2322/22

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 694/2322/22 провадження № 2/694/66/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28.05.2024 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого -судді Сакун Д.І.,

за участісекретаря судовогозасідання Литвин Н.М.

представника позивача адвоката Гуденка Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП та засоби зв`язку невідомі), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий, тел. НОМЕР_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Звенигородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса: пров. Віктора Погорілого, 1, м. Звенигородка, Звенигородський район, Черкаська область, 20202, ЄДРПОУ 04061062, тел. (04740) 2 21 06, адреса електронної пошти невідома) про встановлення батьківства та виключення з актового запису про народження відомостей про батька, який не є кровноспорідненим,-

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

До Звенигородського районного суду надійшла дана позовна заява в якій позивач просить визнати його ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Виключити відомості з актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . відомості про ОСОБА_2 , як батька дитини. Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме в графі відомості про батька зазначити батьком позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та виправити відомості про «по-батькові» дитини, в графі по-батькові змінити з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

В обґрунтування позову позивач зазначає, що в 2013-2016 роках позивач перебував у фактичних шлюбно-сімейних відносинах з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу. 31 грудня 2013 року відповідач повідомила позивача про вагітність. З березня 2014 року сторони почали проживати разом та вести спільний побут, також разом з ними проживав син відповідача від першого шлюбу ОСОБА_8 . Вказує, що коли відповідач була вагітна на 8 місяці, він запропонував укласти шлюб, однак остання відмовилася. ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідач народила дитину, сина ОСОБА_4 . Запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень було здійснено за прізвищем та громадянством матері, ім`я та по батькові дитини, були записані за вказівкою відповідача. Позивач був присутній на виписці дитини та матері після пологів з лікарні, народжену дитину вважав своєю. Весь час спільного проживання позивач піклувався про сім`ю, матеріально забезпечував та намагався покращити житлові умови. В подальшому, у травні 2016 року стосунки між сторонами погіршилися, що призвело до припинення фактичних шлюбних відносин. Через два місяці після припинення шлюбних відносин позивач почав фінансово допомагати відповідачу та дитині шляхом надання готівкових коштів, а з 2018 року почав надсилати кошти через за стосунок « ОСОБА_9 », крім того купував одяг, взуття, оплачував дитячий садок, деякі продукти харчування, однак чеки не зберігав. ОСОБА_1 приймав участь у житті дитини, цікавився його моральним та фізичним станом, спілкувався з дитиною за допомогою месенджерів, до 2021 року регулярно бачився з дитиною на вихідних. З літа 2019 року ОСОБА_3 з дітьми та відповідачем ОСОБА_2 почали проживати разом та в подальшому уклали шлюб. Про те, що відповідач ОСОБА_2 записаний батьком дитини позивача до жовтня листопада 2022 року не знав. Про дану обставину позивач почав здогадуватися оглянувши витребуваний судом актовий запис про народження його сина, з якого він дізнався, що прізвище дитини змінено на « ОСОБА_10 », а по батькові на « ОСОБА_6 ». Стверджує, що у відповідача ОСОБА_2 та сина позивача ОСОБА_11 відсутнє кровне споріднення. Враховуючи наведене, позивач змушений звернутися до суду.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були належно повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судових повісток за адресою реєстрації, також відповідачі була повідомлені про розгляд справи шляхом оголошення на веб-сайті Звенигородського районного суду, що відповідно до вимог ч. 11 ст. 128ЦПК України - з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, однак, відзив до суду на позов не надали, про причини неподання суду відзиву не повідомили, зустрічного позову не пред`являли, а тому враховуючи ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2022 року справу передано для розгляду судді Сакун Д.І.

Ухвалою від 28.12.2022 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання для розгляду справи по суті за правилами загального позовного провадження.

25.01.2023року відпредставника позивачаадвоката ГуденкаЄ.А.надійшло клопотанняпро витребуваннядоказів асаме:-витребувати (зобов`язати)Звенигородський відділдержавної реєстраціїактів цивільногостануу Звенигородському районі, Черкаської області, Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) надати належну копію актового запису про народження № 163, від 24 вересня 2014 року, ОСОБА_4 ( ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; - витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, а саме актового запису про народження № 163, від 24 вересня 2014 року, ОСОБА_4 ( ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 21.02.2023 року дане клопотання було задоволено.

13.03.2023року наадресу Звенигородськогорайонного судуЧеркаської областііз Звенигородськоговідділу державноїреєстрації актів цивільногостануу Звенигородському районі, Черкаської області, Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) надійшли витребувані документи.

11.04.2023 року від позивача ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява про проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 11.05.2023 року заяву позивача ОСОБА_1 було задоволено та призначено судову молекулярно-генетичну експертизу. Провадження у справі було зупинено на час проведення експертизи.

02.08.2023 року на адресу Звенигородського районного суду Черкаської області із Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру надійшли матеріали цивільної справи із відміткою про неможливість проведення експертизи.

03.08.2023 року ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області провадження у справі було відновлено та призначено підготовче судове засідання.

23.08.2023 року від позивача ОСОБА_1 було подано клопотання про проведення повторної судової молекулярно-генетичної експертизи.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 23.08.2023 року було призначено повторну судову молекулярно-генетичну експертизу. Провадження у справі було зупинено на час проведення експертизи.

23.11.2023 року на адресу Звенигородського районного суду Черкаської області із Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру надійшли матеріали цивільної справи із відміткою про неможливість проведення експертизи.

24.11.2023 року ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області провадження у справі було відновлено та призначено підготовче судове засідання.

26.12.2023 року від позивача ОСОБА_1 було подано клопотання про проведення повторної судової молекулярно-генетичної експертизи.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 26.12.2023 року було призначено повторну судову молекулярно-генетичну експертизу. Провадження у справі було зупинено на час проведення експертизи.

13.03.2024 року на адресу Звенигородського районного суду Черкаської області із Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру надійшли матеріали цивільної справи із відміткою про неможливість проведення експертизи.

16.04.2024 року ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області провадження у справі було відновлено та призначено судове засідання.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 21.05.2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

28.05.2024 року в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що згідно копії актового запису про народження №163 від 24.09.2014 року ОСОБА_13 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 . Батьками дитині були записані ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . В подальшому на підставі заяви про визнання батьківства прізвище дитини змінено на « ОСОБА_10 » по батькові змінено на « ОСОБА_6 ». (а.с.12).

З наданих до матеріалів справи квитанцій вбачається, що ОСОБА_1 здійснював грошові перекази одержувачу ОСОБА_16 , призначення платежу «Переказ власних коштів, аліменти» (а.с.51-150).

Цивільна справа неодноразово направлялась до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, а саме 11.05.2023 року, 23.08.2023 року та 26.12.2023 року.

На виконання вимог зазначених ухвал експертизи не були проведені у зв`язку з тим, що відповідачка ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_17 на відбір біологічних зразків не з`явилась з невідомих причин.

Мотивувальна частина

Так, Відповідно до ст. 7 Конвенції про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради № 789-ХІІ від 27.02.1991 р. і схваленої резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995р., - дитина, наскільки це можливо, має право знати своїх батьків і має право на їх піклування. Також у ст. 16 Конвенції про права дитини зазначено, що жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійсненні її права на особисте і сімейне життя, незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина мас право на захист закону від такого втручання або посягання.

Відповідно довимог ст.121СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленомустаттями 122та125цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Частина 1 статті 126 СК України передбачає, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з вимогами ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановленост. 126цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно доЦивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно дочастини першої статті 135цього Кодексу.

Законодавством чітко визначений перелік осіб, які можуть оскаржувати батьківство, оскільки відбулися обставини, на підставі яких були внесенні зміни до актового запису про народження дитини, так, батьківство ОСОБА_2 , як вбачається з відомостей актового запису про народження дитини ОСОБА_4 були внесені відповідно до його заяви відповідно до якої він визнав себе батьком ОСОБА_4 , і оспорювати його батьківство щодо нього можуть виключно особа, яка записана батьком дитини, а такою особою являється відповідач у справі ОСОБА_2 , у випадку смерті, його спадкоємці (дружина, батьки, діти), та безпосередньо мати дитини ОСОБА_16 , а тому позивач ОСОБА_1 не має процесуального права на оскарження (оспорювання) батьківства дитини.

Крім того, не підлягають застосуванню вимоги ст.129 СК України, згідно якої особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства, оскільки на момент зачаття та народження дитини його мати не перебувала у шлюбі взагалі ні із ОСОБА_2 , ні з позивачем ОСОБА_1 або взагалі з іншим чоловіком.

У зв`язку із чим, перелічені обставини виключають можливість спору між ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 з приводу батьківства.

Також суд зазначає, що доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

При вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другоїстатті 128 СК Україниможливе за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Судом встановлено, що запис про батька дитини, яку відповідачка ОСОБА_3 народила ІНФОРМАЦІЯ_7 було проведено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проведено за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записані за її вказівкою).

24 грудня 2019 року відповідачка ОСОБА_3 уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 та на підставі їхньої спільної заяви від 18 червня 2020 року, поданої відповідно до ст. 126 СК України, органом РАЦС було внесено зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_13 та зазначено батьком ОСОБА_2 . Прізвище дитини змінено на « ОСОБА_10 », а по батькові на « ОСОБА_6 ».

Звертаючись до суду, позивач ОСОБА_1 послався на те, що саме він є батьком малолітнього ОСОБА_4 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_7 .

На підтвердження даного факту надав суду скріншоти переписок з абонентом Nataliia Staienko у Viber та Arsen у stewiegjgames, копії фотографій, на яких зображена малолітня дитина, копії квитанцій про переказ ним коштів відповідачці в період з березня 2018 року по березень 2021 року та копію та копію листа з Уманської Єпархії УПЦ про надання дозволу на розірвання церковного шлюбу між ОСОБА_15 та ОСОБА_1 31.10.2019 року. Також просив суд провести генетичну експертизу.

До наданих у якості доказів фотознімків суд ставиться критично, оскільки надані знімки не датовані та не містять інформації стосовно осіб, які на них зображені, з їх змісту не можливо зрозуміти характер відносин, які існували між даними особами, тому суд не приймає дані зображення як докази.

Щодо роздруківок скріншотів з месенджеру суд зазначає наступне. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Судув постанові від 21 червня 2023 рокуу справі№916/3027/21 суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.

Разом з тим суд позбавлений можливості встановити авторів даного листування, відтак вказаний доказ також не приймається.

Ухвалами Звенигородського районного суду Черкаської області від 11 травня 2023 року та 23 серпня 2023 року та 26.12.2023 року у справі призначались судові молекулярно-генетичні експертизи.

На виконання вимог зазначених ухвал експертизи не були проведені у зв`язку з тим, що відповідачка ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_17 на відбір біологічних зразків не з`явилась з невідомих причин. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка ОСОБА_3 отримувала копії ухвал суду про призначення експертизи та була повідомлена про дату та час проведення відбору біологічних зразків. Натомість до суду повернулись матеріали позовної заяви, повістки та копії ухвал про призначення експертизи із зазначенням на поштових конвертах про те, що адресат відсутній за вказаною адресою (місцем реєстрації).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ст. 80 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 76, ст. 77, ст. 78, ч. 6 ст. 81 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.

За правиламист. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В постанові від 16.05.2018 року (справа №591/6441/14-ц, провадження 61-6030св18) Верховний суд висловив позицію про те, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно ізст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Вирішуючи даний спір, суд приймає до уваги, що між сторонами існує спір щодо оспорювання батьківства, а тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини. Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ. Встановлення факту кровного споріднення між батьком і дитиною не може вважатися об`єктивним за відсутності висновку судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Верховний Суд наголошує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

При цьому суд не вбачає можливості для застосування положень ст. 109 ЦПК України, оскільки не встановлено факту ухилення сторони відповідачів від проведення експертизи, який є необхідною умовою для прийняття такого рішення.

Крім того суд звертає увагу на те, що позивач під час тривалого спільного проживання з відповідачкою та дитиною не виявляв бажання бути записаним у свідоцтві про народження дитини або бажання усиновити дитину.

Враховуючи те, що надані позивачем ОСОБА_1 докази не є достатньо переконливими та достатніми для встановлення кровного споріднення між ним та малолітнім ОСОБА_17 , а суд вичерпав можливості щодо належного повідомлення відповідачів про призначення та проведення відповідної експертизи, крім того останній не має процесуального права на оспорювання батьківства у даному випадку, підстав для задоволення позову на даний час не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263-268 ЦПК України,-

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП та засоби зв`язку невідомі), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий, тел. НОМЕР_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Звенигородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса: пров. Віктора Погорілого, 1, м. Звенигородка, Звенигородський район, Черкаська область, 20202, ЄДРПОУ 04061062, тел. (04740) 2 21 06, адреса електронної пошти невідома) про встановлення батьківства та виключення з актового запису про народження відомостей про батька, який не є кровноспорідненим - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте Звенигородським районним судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення виготовлено 13.06.2024 року.

Суддя Д.І. Сакун