Рішення

від 13.05.2024 по справі 587/2531/21

СУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 587/2531/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І., представника відповідачки - адвоката Смирнової О.Л., представника третьої особи - Максименко Н.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми справу за позовом відділу «Служба у справах дітей» Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - служба у справах дітей Сумської районної державної адміністрації, комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради «Сумський обласний спеціалізований будинок дитини» про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначаючи, що ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_2 ( на час звернення ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . 17 грудня 2020 року за рішенням виконавчого комітету Верхньосироватської сільської ради Сумського району № 132 «Про тимчасове відібрання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та поміщення її до КНП СОР «Сумський обласний спеціалізований будинок дитини», малолітню ОСОБА_4 було вилучено із родини матері - відповідачки ОСОБА_3 у зв`язку з неналежним виконанням нею своїх батьківських обов`язків. Рішенням Сумського районного суду Сумської області № 587/2743/20 ОСОБА_4 відібрана у матері ОСОБА_3 без позбавлення її батьківських прав та залишена на виховання у державному дитячому закладі на повному державному утриманні. ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, чим грубо порушує право дитини на виховання в сім`ї. Просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_5 та стягнути аліменти на утримання дитини.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, позивача надійшла письмова заява про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги позивач підтримав в повному обсязі.

Відповідачка ( яка брала участь у розгляді справи як в режимі відеоконференції з приміщення Сумського СІЗО, так і безпосередньо в судовому засіданні) та її представник - адвокат Смирнова О.Л. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі.

Представник служби у справах дітей Сумської РДА Максименко Н.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумський обласний спеціалізований будинок дитини» в судове засідання не зявився, КНП СОР «Сумський обласний спеціалізований будинок дитини» направило до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримало повінстю, просило слухати справу без участі свого представника.

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази по справі, з`ясувавши правові позиції сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Суми) 27.04.2022, актовий запис № 1522).

Батько ОСОБА_4 був записаний згідно частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 03.10.2019 № 00024128594) т.2 ар.с.114, 115 -116).

Згідно заяви ОСОБА_7 про визнання батьківства № 17-21.15-106 від 30 грудня 2021р., відмості про дитину було змінено: прізвище ІНФОРМАЦІЯ_5 на ІНФОРМАЦІЯ_5 , по батькові ІНФОРМАЦІЯ_5 на ІНФОРМАЦІЯ_5

ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обовязків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, створює загрозу здоров`ю дитини.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позов не визнала і пояснила, вона вчасно здійснювала догляд за дитиною, відвідувала лікарів згідно графіку, у дитини були всі необхідні речі, а саме: одежа, ліжко, манеж, коляски. В період вагітності вона вживала алкоголь, бо не знала що вагітна, дізналася про це лише на 26-му тижні вагітності. Коли вона народила доньку, то виявилося що у дитини проблеми з диханням, тому їх перевили в обласну лікарню, де вони з дитиною пробули майже місяць. Після виписки вони поїхали в центр матері та дитини. Там проживали до грудня 2019 року. Дитина почувала себе нормально, але у неї були проблеми з щитовидною залозою. Вона за свої кошти купувала ліки, а паспорт допомогли оформити у Центрі матері та дитини. В Центрі перебувала недовго, оскільки у Центрі матері та дитини у неї знайшли алкоголь і виселили з центру, хоча алкоголь вона не вживала. Після цього вона проживала у флігелі на АДРЕСА_1 ( знімала житло), потім у с. Никонці Сумського району на дачі, де проживали і її знайомі, а також ОСОБА_5 - біологічний батько дитини. Згодом ОСОБА_7 записав дитину на себе. На отриману допомогу вона купувала памперси, а ОСОБА_7 допомагав їй з продуктами харчування, гуляв з дитиною. Коли вилучили дитину її не було вдома, був ОСОБА_5 ( батько дитини). До дитини приходила лікар ОСОБА_11 , яка не висловлювала до неї претензій стосовно догляду за дитиною. Вона бачила, що у дитини проблеми зі шкірою: свищ, дерматит, але він був не постійно. Коли дитину забрали у лікарню, вона проживала на дачі, працювала на тимчасових підробітках, приходила до дитини в дитячий будинок по можливості, приносила сік, але записи в журнал не завжди вносили. Вважала, що вона належним чином виконувала батьківські обов`язки, тому просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підтвердження своїх заперечень позивачка та її представник послались на показання свідка ОСОБА_11 , яка пояснила, що у вересні 2019 року вона працювала у МЦСССДМ (Міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді). Коли ОСОБА_3 з дитиною перебували в соціальному гуртожитку по АДРЕСА_2 ( Центр матері та дитини), вона, виконуючи свої службові обов`язки, відвідувала відповідачку, яка виконувала обов`язки матері, вакцинувала дитину, ходила з дитиною на огляд, дитина була доглянутою, претензій з боку адміністрації гуртожитку до ОСОБА_3 не було.

Допитаний за клопотанням відповідачки та її представника - адвоката Смирнової О.Л. свідок ОСОБА_13 ( який також був свідком по кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_3 ) в судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_14 вони разом працювали у фермерському господарстві, яке розташоване на околиці с. Кам`яне Сумського району (станом на 2019 р. Краснопільського району) Сумської області, власником якого є ОСОБА_15 ( що зазначено у вироку Сумського районного суду Сумської області від 05 грудня 2023 року). Він бачив ОСОБА_16 з дитиною влітку в с. Кам`яному у будинку ОСОБА_7 ОСОБА_16 приїздила до ОСОБА_7 , у неї були речі для дитини, був манеж, одяг, продукти харчування. ОСОБА_16 жила в домі ОСОБА_7 деякий час після народження дитини, належним чином відносилася до дитини.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив що ОСОБА_16 виконувала добросовісно свої обов`язки, була забезпечена продуктами харчування, вчасно водила дитину до лікаря. Коли ОСОБА_3 відрахували з гуртожитку, то вона жила на АДРЕСА_1 , він надавав їй кошти для проживання. На АДРЕСА_1 вона проживала до року, у дитини було ліжко, одежа, продукти харчування. В подальшому вони з відповідачкою подали заяви в органи РАЦС і він зареєстрував дитину на себе.

Разом з тим, свідок ОСОБА_11 пояснила, що знайома з відповідачкою, оскільки з 9 вересня 2019 року розпочався соціальний супровід щодо дитини відповідачки, супровід розпочався за зверненням відділення патології Сумської обласної дитячої клінічної лікарні, оскільки дитина мала патології, народилася раніше строку і мала відхилення. ОСОБА_3 пояснила при спілкуванні, що не має де проживати і в неї відсутні кошти, тому вона буде вимушена віддати дитину до будинку дитини. З відповідачкою ОСОБА_3 вона як працівник МЦСССДМ спілкувалася з осені 2019 року по травень 2020 року, з квітня 2020 року ОСОБА_3 перестала відповідати на телефонні дзвінки і вона не змогла знайти відповідачку, яка зникла з місця останнього проживання ( АДРЕСА_1 ), куди переселилася після виселення з соціального гуртожитку. Коли ОСОБА_3 була в Центрі матері і дитини, то працівники казали, що вона порушувала порядок - приходила пізніше визначеного часу, вживала алкоголь, що і стало причиною її виселення з соціального гуртожитку Центра матері та дитини.

Крім того, свідок ОСОБА_11 , на показання якої як на підставу своїх заперечень посилалась відповідачка, пояснила суду, що під час супроводу і спілкування з ОСОБА_3 вона особисто дитину не оглядала і про те, що дитина здорова, їй повідомляла сама ОСОБА_3 .

Показання свідка ОСОБА_13 в тій частині, що він бачив ОСОБА_16 з дитиною в будинку ОСОБА_7 , куди відповідачка приїздила з дитиною, суперечать показанням самого ОСОБА_7 , який пояснив, що після пологів ОСОБА_16 не проживала в нього будинку, а лише приїжджали, відтак, показання ОСОБА_13 в тій частині, що він бачив в будинку ОСОБА_7 дитячі речі - манеж, одяг, продукти харчування - є сумнівними і іншими доказами не підтверджуються.

Натомість свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що вона працює лікарем - педіатром у лікувально-профілактичному закладі - Сумському обласному спеціалізованому будинку дитини, куди 30 грудня 2020 року поступила дитина відповідачки - ОСОБА_4 . Вона поступила з дитячої лікарні, де перебувала з 10 грудня 2020 року на постійному лікуванні. Свідок пояснила, що стан дитини був нею описаний у первинному лікарському огляді дитини ( т. 1 ар. с. 174, 175,176, 177, 178,179). У дитини була затримка розвитку, вона не говорила, пересувалася на «ходунках», при огляді у дитини був виявлений абсцес статевої губи, свищі, збільшені пахові лімфовузли, дерматит, гнійне запалення. Дитина з моменту надходження перебуває під постійним наглядом у ендокринолога, окуліста; щодня отримує лікування з приводу ендокринного захворювання щитовидної залози. Весь час лікування відбувалося за рахунок коштів медичного закладу. Мати дитини - відповідачка ОСОБА_3 - жодного разу до закладу не зверталася, з медичних працівників її ніхто у закладі не бачив, в тому числі і вона - свідок ОСОБА_17 , про контакти установи, де перебувала дитина, з відповідачкою їй теж нічого невідомо. Наявність таких захворювань як дерматит, гнійне запалення, свищі, а також запущена стадія розвитку цих захворювань у дитини свідчили про те, що за дитиною не здійснювався належний нагляд.

Свідок ОСОБА_18 пояснив суду, що він працює інспектором поліції управління групи реагування ГУНП В Сумській області. В 2019 чи 2020 році, коли він працював старшим інспектором ювенальної превенції Сумського ВП ГУНП в Сумській області, він мав справу з ОСОБА_3 за наступних обставин. В кінці осені-на початку зими до відділу поліції був запрошений громадянин з малою дитиною в занедбаному стані. Колеги повідомили йому, що це батько дитини, але прізвище чоловіка з прізвищем дитини не збігалося, у громадянина не було документів на підтвердження батьківства, мати присутня не була, чоловік перебував у стані алкогольного сп`яніння. Дитині було трохи більше року, це була дівчинка, на ній було багато попрілостей, в той день був дощ та холодно, дитина була одягнута не по погоді, в холодній одежі, була недоглянута, брудна. Він направив до поліції матеріали реєстрації, потім повіз дитину до Сумської обласної дитячої лікарні. Згодом з`ясувалося, що ця дитина - ОСОБА_4 - дочка відповідачки ОСОБА_3 .

Згідно рішення виконавчого комітету Верхньосироватської сільської ради Сумського району № 132 від 17.12.2020 року «Про тимчасове відібрання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та поміщення її до КНП СОР «Сумський обласний спеціалізований будинок дитини», малолітню ОСОБА_4 було вилучено із родини матері ОСОБА_3 у зв`язку з неналежним виконанням нею своїх батьківських обов`язків.( т.1 ар.с.13).

З листа комунальної установи «Центр матері та дитини» Сумської міської ради від 23 грудня 2020 року №86 на адресу відділу «Служба у справах дітей» Верхньосироватської сільської ради Сумського району вбачається, що ОСОБА_3 проживала в КУ «Центр матері та дитини» з новонародженою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 9 серпня 2019 року до 27 грудня 2019 року. До установи була поселена за направленням Сумського МЦСССДМ (Міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді). На момент прибуття до КУ «Центр матері та дитини» ОСОБА_3 не мала паспорту, коштів. Дитина потребувала особливого догляду та продовження лікування (алкогольна фетопатія, абстинентний синдром новонародженої). Протягом проживання в установі ОСОБА_3 здійснювала елементарний догляд за дитиною, порушувала правила внутрішнього розпорядку (вживала алкоголь, курила). Після відрахування з установи вибула за адресою: АДРЕСА_1 та передана під соціальний супровід МЦСССДМ. Неодноразово відвідувала з дитиною установу та отримувала гуманітарну допомогу у вигляді одягу та взуття для дитини. Під час цих відвідин від неї був відчутний запах перегару ( т.1 ар. с. 14).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка лікар педіатр Сумського обласного спеціалізованого будинку дитини ОСОБА_17 пояснила суду, що синдром алкогольної фетопатії - це хронічне алкогольне ураження плоду в утробі матері. Тобто вже в період внутрішньоутробного розвитку плід зазнає отруйної дії алкоголю і в момент своєї появи на світ дитина хронічно, а іноді навіть безнадійно хвора. Абстинентний синдром у дитини може виникати в разі довготривалого вживання матір`ю дитини алкоголю у великих кількостях.

Відповідно до довідки «Сумського обласного спеціалізованого будинку дитини» № 824/01 від 21.09.2021 року ОСОБА_4 перебуває в закладі на вихованні з 08.12.2020 р. на повному державному утриманні. За час перебування дитини в закладі мати дівчинки провідувала зрідка, останній раз 19.07.2021 року ( т.1 ар.с.19).

Згідно актів обстеження умов проживання від 08.08.2019 та 17.12.2020 ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 ( де відповідачка була зареєстрована) у приміщенні не створені належні умови для проживання дитини (т.1 ар.с.8,11-12).

З копії листа старости Великобобрицького старостинського округу від 07.10.2021 року, довідки - характеристики Верхньосироватської сільської ради від 07.10.2021, довідки Верхньосироватської сільської ради від 24 січня 2022 року вбачається, що відповідачка ОСОБА_3 разом з дитиною ОСОБА_4 дійсно зареєстровані за адресою АДРЕСА_4 з 13 листопада 2019 року. Родинних стосунків з власником домоволодіння ( ОСОБА_7 , 1962 року народження) та з іншими особами, зареєстрованими за цією адресою, не має ( т. 1 ар. с. 20, 21, 47, 172, 173, т. 2 ст. 118).

З висновку Верхньосироватської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 від 17 січня 2022 року №03-24/96 вбачається, що у відповідності з ст. ст. 157, 164 Сімейного кодексу України Верхьносироватська сільська рада Сумського району Сумської області вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 та стягнути аліменти на користь дитини згідно чинного законодавства ( т. 1 ар.с.32-34).

З зазначеного висновку вбачається, що відповідачка по справі - ОСОБА_3 - є матір`ю малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини. 17 грудня 2020 року за рішенням виконавчого комітету Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області № 132 «Про тимчасове відібрання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та поміщення її до КНП СОР «Сумський обласний спеціалізований будинок дитини», малолітню ОСОБА_4 було вилучено із родини матері - ОСОБА_3 з причини неналежного виконання нею своїх батьківських обов`язків та прямої загрози життю дитини. Відповідачка характеризується сільською радою та сусідами негативно, домашнє господарство не вела, за місцем реєстрації за адресою с. Кам`яне Краснопільського району Сумської області проживала влітку 2020 року, лікарню з дитиною не відвідувала, не створила для дитини належні умови для розвитку та безпечного життя.

Починаючи з осені 2020 року ОСОБА_3 разом із малолітньою дитиною фактично проживала в с. Никонці Сумського району Сумської області, де 10.12.2020 року працівниками поліції була знайдена в нетверезому стані з групою людей, які не мають постійного місця проживання. Дитина працівниками поліції була доставлена до інфекційного відділення КНП СОР «Сумська обласна дитяча клінічна лікарня» у жахливому, занедбаному стані. Вранці 17.12.2020 року до відділу «Служба у справах дітей» Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області надійшла копія повідомлення про дитину, яка постраждала від жорсткого поводження або стосовно якої існує загроза його вчинення, надіслане КНП СОР «Сумська обласна дитяча клінічна лікарня». В той же день відділ «Служба у справах дітей» Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області разом із фахівцем із соціальної роботи та місцевим депутатом виїхали до місця реєстрації ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_4 для здійснення перевірки умов проживання малолітньої ОСОБА_4 .

За вказаною адресою - АДРЕСА_4 - власник будинку ОСОБА_7 , 1962 року народження, в телефонній розмові повідомив, що ОСОБА_3 з осені 2020 року не проживає та знаходиться разом із дитиною за адресою с. Никонці Сумського району Сумської області. Умови для безпечного перебування дитини та нормального розвитку дитини за адресою АДРЕСА_4 відсутні. З`ясовано той факт, що ОСОБА_3 разом із новонародженою дитиною після виписки з пологового будинку перебувала в КУ СМР «Центр матері та дитини» включно по грудень 2019 року, що підтверджується листом № 86 від 23 грудня 2020 року КУ СМР «Центр матері та дитини». За період перебування в Центрі ОСОБА_3 постійно вживала алкогольні напої, палила та порушувала режим роботи установи, не здійснювала належний догляд за новонародженою дитиною.

На підставі вищезазначених фактів, відділ «Служба у справах дітей» Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області терміново звернувся до виконавчого комітету Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області з клопотанням про термінове відібрання ОСОБА_4 у матері ОСОБА_3 без позбавлення її батьківських прав та про тимчасове терміном на три місяці поміщення дитини до КНП СОР «Сумський обласний спеціалізований будинок дитини», про що зазначене в рішенні виконавчого комітету Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області від 17.12.2020 року № 132 «Про тимчасове відібрання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та поміщення її до КНП СОР «Сумський обласний спеціалізований будинок дитини».

Обґрунтовуючи свої рішення відділ «Служба у справах дітей» Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області послався, на те, що згідно пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Порядок провадження органами опіки і піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини», орган опіки та піклування у семиденний строк після прийняття рішення про вилучення дітей звертається до суду про відібрання дітей у батьків без позбавлення їх батьківських прав. Відділ «Служба у справах дітей» Верхньосироватської сільської ради Сумського району виходив з того, що ОСОБА_3 веде аморальний спосіб життя, пиячить, не піклується про свою дитину, створює небезпечні умови, які несуть загрозу життю дитини ОСОБА_4 та усіляко ухиляється виконувати свої батьківські обов`язки. Гідних умов для виховання та розвитку дитини ОСОБА_3 створити не може, постійно вживає алкоголь та перебуває в компанії з особами без певного місця проживання, а це є прямою загрозою для життя та здоров`я дитини.

Батько ОСОБА_4 був записаний згідно частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 03.10.2019 № 00024128594.

Рішенням Сумського районного суду від 11.02.2021 року справа № 587/2743/20 ОСОБА_4 відібрана у матері ОСОБА_3 без позбавлення її батьківських прав та залишена на виховання у державний дитячий заклад на повне державне утримання.( т.1 ар.с.32-34).

З листа адміністрації КНП СОР «Сумський обласний спеціалізований будинок дитини» №195/14 від 17.03.2023 вбачається, що в закладі на вихованні з 08.12.2020 року перебуває малолітня дитина ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , на повному державному утриманні. За весь час перебування дитини в закладі матір дитину провідувала : 05.01.2021, 10.03.2021, 26.03.2021, 09.04.2021, 21.05.2021, 07.06.2021. 11.06.2021, 14.06.2021; на протязі останніх півтори року не цікавилась станом здоров`я дитини, не провідувала, не телефонувала, не приймала участі в виховані дитини ( т. 1 ар .с. 126).

З висновку Служби у справах дітей Сумської районної державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 від 01 лютого 2022 року №42/01-17 вбачається, що відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч.2 , 3 ст. 150, 180, 164 Сімейного кодексу України, ст. ст. 3, 18 Конвенції ООН про права дитини Служба у справах дітей Сумської районної державної адміністрації вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 ( т. 1 ар.с.43-44).

При цьому Служба у справах дітей Сумської районної державної адміністрації зазначила, що дитина відповідачки виховується у КЗ СОР «Сумський обласний спеціалізований будинок дитини» з 17.12.2020 у зв`язку із тим, що її вилучили у матері за рішенням виконавчого комітету Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області від 17.12.2020 №132. Матір дитини характеризується сільською радою негативно, зловживає спиртними напоями, не працює, веде бродячий спосіб життя. Після народження доньки відповідачка перебувала разом з нею у КУ СМР «Центр матері та дитини», вживала спиртні напої, не здійснювала належний догляд за дитиною. Дитину було відібрано у матері у с. Никонці Сумського району, де вона проживала разом з особами без постійного місця проживання та професії, в антисанітарних умовах. Враховуючи вище викладені факти, відділ «Служба у справах дітей» Верхньосироватської сільської ради подав позовну заяву до Сумського районного суду Сумської області про відібрання дитини у матері ОСОБА_3 без позбавлення її батьківських прав. Заяву було задоволено 11.02.2021. Дитині надано статус позбавленої батьківського піклування. Згодом ставлення відповідачки до дитини не змінилося. За весь час перебування ОСОБА_4 в закладі (13 місяців), матір відвідувала її 7 разів, останній раз - 19.07.2021. Більш ніж півроку відповідачка не відвідувала дочку, що підтверджується довідкою КНП СОР «Сумський обласний спеціалізований будинок дитини» від 28.01.2022 № 76/01 ( т. 1 ар. с. 45). Відповідачка не зверталася до суду, відділу «Служба у справах дітей» Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області з питання повернення дитини в родину, не цікавилася її подальшою долею. Відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_3 від 26.10.2021, матеріально-побутових умов для повернення дитини в біологічну родину відповідачкою не створено. Фактично, відповідачка самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, злісно ухиляється від їх виконання ( т. 1 ар. с. 43-44).

Таким чином, суд вважає встановленим, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти позову, представник відповідачки послалась на те, що після народження дитини ОСОБА_3 разом з донькою деякий час проживали в КУ «Центр матері та дитини», оскільки в помешканні у АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_7 , проводився ремонт.

Сам ОСОБА_7 цю обставину не підтвердив.

Отже, доньку відповідачки було поміщено до КНП СОР «Сумський обласний спеціалізований будинок дитини» у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 батьківських обов`язків та через реальну загрозу життю та здоров`ю дитини, а не з будь-яких інших підстав. У відповідності з п.1.1. Типового положення про будинок дитини ( затверджено Наказом МОЗ України 18.05.98 N 123, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 червня 1998 р. за N 372/2812) Будинок дитини є комунальним закладом охорони здоров`я для медико-соціального захисту дітей-сиріт, дітей, які залишились без піклування батьків, а також дітей з вадами фізичного та розумового розвитку. Типовим положенням не передбачена можливість поміщувати до Будинку дитини на проживання батьків дітей у зв`язку з проводженням ремонту у будівлях та приміщеннях, в яких проживають батьки дитини.

Таким же чином суд критично ставиться до стверджень відповідачки та представника про те, що перебування доньки відповідачки у Сумському обласному спеціалізованому будинку дитини пов`язане з притягненням ОСОБА_19 до кримінальної відповідальності; з тривалими допитами, внаслідок яких дитина на тривалий термін не могла залишатись одною, тому була поміщена до будинку дитини. ( вироком Сумського районного суду Сумської області від 05 грудня 2023 року відповідачка ОСОБА_3 визнана винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 3 ст. 152 КК України і засуджена до покарання у виді 7 років позбавлення волі. Вирок не набрав законної сили, кримінальне провадження перебуває на розгляду в Сумському апеляційному суду).

Під час розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_3 встановлено, що недозволених методів ведення слідства до обвинуваченої не застосовувалось, необхідності у «тривалих допитах» обвинуваченої не було необхідності, під час розгляду кримінального провадження ані ОСОБА_3 , ані інший обвинувачений ОСОБА_20 не заявляли про застосування до них недозволених методів ведення слідства, в тому числі про «тривалі допити», які б могли завадити відповідачці належним чином доглядати за дитиною та виконувати свої батьківські обов`язки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка була поміщена в СІЗО м. Суми 26 січня 2022 року. Також треба зазначити, що відповідно до довідки КНП Сумської обласної ради «Сумський обласний спеціалізований будинок дитини» від 28 січня 2022 року №76/01 ( т. 1 ар.с. 45) ОСОБА_3 останній раз відвідувала дитину 19.07.2021, тобто за півроку до поміщення її у СІЗО. Відтак, досудове розслідування по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_3 ніяким чином не могло завадити відповідачці виконувати належним чином свої батьківські обов`язки відносно малолітньої дитини.

Крім того, відповідачка, оспорюючи позовні вимоги, зазначала, що акти обстеження умов проживання її та дитини працівниками служби у справах дітей від 08.08.2019 р. та від 17.12.2020 р. в с.Кам`яне Краснопільського району ( т. 1 ар. с. 8, 11-12) не мають доказового значення, оскільки на момент обстеження і складення цих актів вона за адресою АДРЕСА_4 не проживала, а проживала в АДРЕСА_1 на орендованій квартирі, де вона як мати забезпечувала дитині всі необхідні умови для життя, здійснювала догляд, придбавала для доньки всі необхідні речі, харчування, отримувала соціальну допомогу на дитину.

Та обставина, що, за словами відповідачки, під час проживання на АДРЕСА_1 ОСОБА_3 створила всі належні умови для проживання дитини є сумнівним, оскільки такі умови, якщо вірити словам відповідачки, були створені тільки під час проживання на АДРЕСА_1 , і чомусь не були створені ані за місцем реєстрації ОСОБА_3 в АДРЕСА_4 , ані в інших місцях, де, зі слів самої ОСОБА_3 , вона проживала після народження дитини, в тому числі і під час проживання в с. Никонці Сумського району, де 10.12.2020 року працівниками поліції ОСОБА_3 була знайдена в нетверезому стані з групою людей, які не мають постійного місця проживання, після чого дитина була доставлена працівниками поліції до інфекційного відділення КНП СОР «Сумська обласна дитяча клінічна лікарня».

Судом встановлено, що, не дивлячись на низку хвороб у дитини, жодного разу ОСОБА_3 не була ініціатором звернення до лікарні, до інших державних установ, в компетенцію яких входить нагляд за здоров`ям дитини, медична та соціальна допомога дітям з вадами фізичного та розумового розвитку. Працівникам соціальних служб, які здійснюють соціальний супровід сімей, в яких виховуються діти - сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, доводилося вживати заходів щодо пошуку відповідачки, виявлення її місця знаходження, перебування та проживання, а також з`ясування місця знаходження дитини з метою надання необхідної допомоги дитині, в тому числі і в умовах медичного закладу.

Представник служби у справах дітей Сумської РДА Максименко Н.В. в судовому засіданні підтримала свою позицію, викладену в запереченні на перегляд заочного судового рішення про позбавлення відповідачки батьківських прав, зазначивши, що ОСОБА_3 засуджена за вчинення тяжкого злочину до тривалого строку позбавлення волі, тому позиція відповідачки є маніпулятивною, такою, що відповідає лише її інтересам, а не інтересам дитини, оскільки залишення дитини на утриманні відповідачки зможе в подальшому пом`якшити покарання засудженій ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року (ратифікована ) та ч. ч. 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України усі дії щодо дітей та регулювання сімейних відносин мають здійснюватися з урахуванням інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі «6» проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статей 11,12 Закону України «Про охорону дитинства» - сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного культурного, інтелектуального, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього; виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості виховання дитини, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за навчання, виховання і розвиток дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з положеннями ст.11 Закону сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст.12 Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-5 ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Батьки зобов`язані поважати дитину.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з ч.2 ст.155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст.. 164 СК України - мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У пунктах 15, 16, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Таким чином, дослідивши надані суду докази, суд вважає встановленим, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, а тому у відповідності з положеннями ст. 164 Сімейного кодексу України її слід позбавити батьківських прав, задовольнивши позовні вимоги, роз`яснивши ОСОБА_3 , що згідно ч. 1 ст. 169 СК України вона як мати позбавлена батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, після зміни поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Крім того, з відповідачки слід стягнути аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини з усіх видів її доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідно віку, щомісячно, і до повноліття дитини, починаючи стягнення з дня подання позову, тобто з 01.12.2021 року,переразовуючи кошти на особистий рахунокдитини в Ощадному банку України.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стаття 183 Сімейного кодексу передбачає можливість стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 Сімейного кодексу України).

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 18, 81, 89, 263 - 265 ЦПК України, ст. ст. 150, 155, 164 , 169, 180, 183 СК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов відділу «Служба у справах дітей» Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області в інтересах малолітньої ОСОБА_2 - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянку України, зареєстровану в АДРЕСА_4 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м.Суми, Сумської області ( свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Суми) 27.04.2022, актовий запис № 1522).

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини з усіх видів її доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідно віку, щомісячно, і до повноліття дитини, починаючи стягнення з дня подання позову, тобто з 01.12.2021 року.

Кошти перераховувати на особистий рахунок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в Ощадному банку України.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити на виховання у державному дитячому закладі.

Стягнути з ОСОБА_3 - 1 816 гривень судового збору в доход держави.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 19 червня 2024 року.

Суддя О.А.Степаненко