Рішення

від 12.06.2024 по справі 731/940/23

ВАРВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №731/940/23

Провадження №2/731/33/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2024 року смт Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

судді Савенка А.І.,

за участю секретаря Трохименко Т.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Варва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільно нажитого майна, стягнення коштів та зобов`язання повернути собаку, -

В С Т А Н О В И В:

12 грудня 2024 року до Варвинського районного суду Чернігівської області надійшла вказана позовна заява.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він та ОСОБА_3 перебували у незареєстрованому шлюбі з 2010 року, спільно проживали однією сім`єю, мали спільний бюджет, вели разом господарство. Надалі спільне життя не склалося і 22 червня 2023 року ОСОБА_3 пішла жити до іншого чоловіка. Факт спільного проживання було вивчено та підтверджено Варвинським районним судом у справі №742/5580/23 від 06 грудня 2023 року.

За час спільного сумісного проживання ним та ОСОБА_3 за спільні кошти було придбано автомобіль Dacia Sandero, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . Транспортний засіб зареєстровано на ОСОБА_3 . Документи на авто також перебувають у неї.

Крім того, за час перебування у незареєстрованому шлюбі, у 2014 році ним було придбано собаку породи «лайка російсько-європейська», чорно-білого кольору, жіночого роду, на ім`я ОСОБА_4 . Собака належить йому на праві власності. Він особисто придбав її 9 років тому. Право власності на собаку підтверджено необхідними документами. 09жовтня 2023 року ОСОБА_3 викрала у нього собаку.

Розділити автомобіль та собаку у добровільному порядку вони з ОСОБА_3 не можуть. Спільне користування автомобілем та собакою також є недоцільним, оскільки стосунки між ним та ОСОБА_3 є конфліктними та унеможливлюють досягнення згоди з приводу користування спільним майном. На його думку, найбільш оптимальний для обох сторін спосіб поділу майна полягає у визнанні за ним права власності на 1/2 частку з подальшою виплатою йому грошової компенсації.

Оцінити вартість автомобіля та собаки він не може, оскільки вказані речі перебувають у фактичній власності ОСОБА_3 , яка не надає доступу до майна та не погоджується зробити їх оцінку. Правовстановлюючі документи на авто також знаходяться у відповідача. За таких обставин він обрахував суму компенсації за середньою вартістю авто в інтернет-ресурсі auto.ria.

Що стосується собаки, то вона створена для полювання, чим ОСОБА_3 не займається. Нещодавно відповідач здійснила чіпування собаки без його дозволу.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.54), ОСОБА_1 просить (дослівно): «стягнути з ОСОБА_3 на його користь 100,000 грн половину ринкової вартості, як компенсація в рахунок 1/2 частки його прав на легковий автомобіль Dacia Sandero, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_1 », а також «зобов`язати ОСОБА_3 повернути йому як власнику собаку породи «лайка російсько-європейська», чорно-білого кольору, жіночого роду, на ім`я ОСОБА_4 , 2014 року народження, яка була в нього викрадена відповідачем ОСОБА_3 03 жовтня 2023 року».

Ухвалою суду від 04січня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено відкрите підготовче судове засідання у справі на 12лютого 2024 року.

23 січня 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні (а.с. 29).

13 лютого 2024 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог (а.с.54), у якій той змінив позовну вимогу щодо частини спірного майна, а саме відмовився від позовної вимоги про стягнення компенсації за собаку у сумі 10000,00 грн, а натомість просив зобов`язати відповідача повернути йому собаку породи «Лайка російсько-європейська», чорно-білого кольору, жіночого роду, на ім`я ОСОБА_4 , 2014 року народження.

28лютого 2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Дуденок О.О., надійшли заперечення щодо заяви про уточнення позовних вимог (а.с.68-69).

Ухвалою суду від 20 березня 2024 року заяву позивача ОСОБА_1 від 13лютого 2024 року про уточнення позовних вимог прийнято до розгляду.

04квітня 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на уточнену позовну заяву ОСОБА_1 (а.с.84), у якому представник категорично заперечила проти уточнених позовних вимог.

Ухвалою від 12 квітня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 03травня 2024 року.

12червня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Дуденок О.О., надійшли додаткові пояснення у справі (а.с.121-122).

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позов, з урахуванням уточнення позовних вимог. Пояснив, що близькі відносини з відповідачем вони підтримували з 2004 року. У 2009 році він розлучився, а з 2010 року вони з відповідачем почали проживати разом. Однак, відповідач не бажала оформляти відносини в законному порядку, пропозицію таку відхилила. Разом вони проживали в с.Леляки. Згодом його знайомий, гр. ОСОБА_5 , подарував йому цуценя лайки, сам же позивач передав йому пам`ятну монету. У подальшому він зареєстрував собаку у федерації, для чого їздив у м.Чернігів. На внутрішній поверхні стегна у собаки було клеймо, яке з часом вицвіло, паспорт має фотозображення собаки. Він як мисливець мав дозвіл на зброю, оформлював документи на полювання та собаку. Після розриву відносин у 2023 році відповідач забрала собаку та не бажає її повертати. Щодо спільного життя з відповідачкою пояснив, що вони вели спільне господарство, обробляли город, робили спільні придбання, зокрема побутову техніку, посуд, меблі. У 2019 році вирішили придбати автомобіль, для чого він передав відповідачці 1000 доларів США та грошові кошти, що дорівнювали 1000 доларів у гривневому еквіваленті. Придбання відбувалось в автосалоні в м.Чернігові за суму, що приблизно дорівнювала 5000 доларів США, а через декілька днів здійснили реєстрацію права власності у сервісному центрі м.Прилуки. Експлуатувала автомобіль відповідач. У подальшому здійснила перереєстрацію вказаного транспортного засобу.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, забезпечила участь у засіданні свого представника.

Представник відповідача ОСОБА_2 не визнала позовні вимоги ОСОБА_1 , просила відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю. Пояснила, що ОСОБА_3 категорично заперечує щодо обставин, викладених у позовній заяві про поділ спільно нажитого майна, стягнення коштів та витребування собаки. ОСОБА_3 дійсно деякий проміжок часу мала відносини із позивачем, проте ці відносини не були шлюбними, вони ніколи не мали спільного бюджету, придбання нею речей здійснювалося за її особистий рахунок, а тому як авто, так і собака, є її особистою власністю та не можуть бути предметом позову. Той факт, що собака, на яку надав документи позивач, та собака, яку утримує відповідач, це одна і та сама собака, не підтвердила. Пояснила, що собаку відповідача їй подарували друзі, а позивач, імовірно, здійснив незаконну реєстрацію тварини у федерації собаківництва. Крім того, собака чіпована, що підтверджується паспортом домашньої тварини. Мисливський квиток не є реєстраційним документом та не замінює паспорта собаки. На собаці ОСОБА_3 відсутнє клеймо, але є визначений законом чіп, який містить інформацію про собаку та власника. Громадська організація «Федерація мисливського собаківництва України» не є органом, що здійснює державну реєстрацію прав на тварин, у тому числі на собак. Ветеринарний паспорт на собаку чинний до моменту її смерті і є документом, що підтверджує право власності на тварину, а тому факт належності собаки саме ОСОБА_3 є доведеним.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Зокрема, щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на його користь грошової компенсації в розмірі половини ринкової вартості легкового автомобіля Dacia Sandero, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Практика Верховного Суду виходить із того, що факт проживання чоловіката жінкиоднією сім`єюбез реєстраціїшлюбу маєбути доведеноналежними доказами.

Наприклад, у постанові Верховного Суду від 13вересня 2023 року у цивільній справі №552/4291/22 вказано, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства тощо.

Факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (Постанова ВС від 04грудня2023 року № 543/563/22).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17січня 2024 року у цивільній справі №759/14906/18, сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю. Спільний побут передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження факту спільного проживання позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, зокрема в період придбання предмета поділу. Відповідач категорично не визнає вказаний факт.

З автоматизованої системи документообігу суду вбачається, що 06грудня 2023 року Варвинським районним судом Чернігівської області винесено постанову у справі №742/5580/23 (а.с.96-97), якою позивача ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за те, що 03жовтня 2023 року він вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо своєї співмешканки ОСОБА_3 . Під час розгляду вказаної справи позивач пояснював, що вони з ОСОБА_3 перебували у шлюбі, який на теперішній час припинено.

Вказане не відповідає дійсності та нічим не підтверджуються. Крім того, позивач вказував, що вже не перебуває з ОСОБА_3 у сімейних відносинах, оскільки та підтримує фактичні шлюбні стосунки з іншим чоловіком.

Таким чином вказана постанова не містить жодної інформації про період спільного проживання позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 , а також посилання на докази такого проживання.

За таких обставин, оскільки позивач ОСОБА_1 не надав достатніх доказів на підтвердження факту спільного проживання з відповідачем ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а відповідач категорично заперечує цей факт, суд позбавлений будь-якої можливості встановити достовірність тверджень позивача про спільне проживання, а також визначити, про який саме період часу ідеться.

За таких обставин у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_3 на його користь 100,000 грн, тобто половини ринкової вартості, як компенсації в рахунок 1/2 частки його прав на легковий автомобіль Dacia Sandero, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , слід відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_3 повернути йому як власнику собаку породи «лайка російсько-європейська», чорно-білого кольору, жіночого роду, на ім`я ОСОБА_4 , 2014 року народження, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 7 Закону України «Про тваринний світ» об`єкти тваринного світу, вилучені із стану природної волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі або набуті іншим не забороненим законом шляхом, можуть перебувати у приватній власності юридичних та фізичних осіб. Законність набуття у приватну власність об`єктів тваринного світу (крім добутих у порядку загального використання) повинна бути підтверджена відповідними документами, що засвідчують законність вилучення цих об`єктів з природного середовища, ввезення в Україну з інших країн, факту купівлі, обміну, отримання у спадок тощо, які видаються в установленому законодавством порядку.

Згідно зі ст.6 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства належить зокрема - встановлення порядку видачі паспортів на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів. Документами на право полювання (для громадян України) є посвідчення мисливця, відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю у разі її використання, паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів у разі їх використання під час полювання (ст. 14). Організація обліку племінних собак мисливських порід, ведення єдиної системи накопичення інформації з племінної справи (ведення єдиних племінних книг, видача на їх підставі родоводів єдиного зразка та паспортів на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів), розроблення нормативної документації з мисливського собаківництва (інструкцій, положень, правил випробувань тощо) здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері мисливського господарства. Затвердження нормативної документації з мисливського собаківництва (інструкцій, положень, правил випробувань тощо) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства (ст. 34).

Відповідно до Положення про мисливське собаківництво України, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 10червня 2013 року №356 власник собакимисливської породи - юридична або фізична особа, яка утримує собаку мисливської породи з родовідними документами.

Паспортизація собак мисливських порід здійснюється відповідно до Порядку, затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 12 березня 2004 року N 31. Так, паспорт на собаку мисливської породи - це документ, який засвідчує породність даного собаки й дає право мисливцю, за наявності у нього інших необхідних документів, передбачених у статті 14 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», використовувати собаку під час полювання. Паспорт має містити такі дані: порода, стать, кличка, рік народження, окрас собаки, а також дані про власника (фізичну або юридичну особу), зміну власника, його адреса, назва організації, яка видала паспорт, місце для відмітки про допуск собаки до полювання у поточному році та фотокартка собаки розміром 4 х 6 см (фотографується лівий бік собаки). Паспорт видається власнику собаки після досягнення собакою десятимісячного віку і є дійсним протягом життя собаки.

Виходячи з положень статті ст. 180 ЦК України, тварини є особливим об`єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Правила поводження з тваринами встановлюються Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження».

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Кожна зі сторін, як позивач, так і відповідач, стверджують, що собака належить йому на праві власності.

При цьому, суд враховує, що законодавство не вимагає обов`язкової письмової форми договору про набуття у власність тварин (як речі), і враховуючи давність подій щодо набуття предмету спору, є очевидним складність у доведенні таких обставин.

Однак, суд вважає, що вирішення спору в цій частині можливе виходячи зокрема з встановлення наявних фактів володіння та використання предметом спору.

На підтвердження факту належності йому собаки позивач ОСОБА_1 додав до позовної заяви копію членського квитка №01430, виданого у 2016 році Чернігівським обласним осередком Федерації мисливського собаківництва України, код ЄДРПОУ37198842, який 27січня 2017 року змінив назву на Чернігівський обласний відокремлений підрозділ всеукраїнської громадської організації «Федерація мисливського собаківництва України».

Крім того, надав паспорт мисливської собаки серії НОМЕР_2 від 29грудня 2015 року, де вказано походження собаки (батько, мати, їх власники), наявне фото собаки, порода російсько-європейська лайка, кличка Айка, стать, окрас, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , клеймо 0668А-25, власник ОСОБА_1 , зазначено, що записи внесено на підставі ФМСУ №31534 (а.с.6).

Крім того, позивачем надано також копію Родоводу №31534-ФМСУ, виданого ФМСУ 27січня 2016 року на підставі довідки 037-14-8819/8, де вказано, що російсько-європейська лайка на ім`я ОСОБА_4 , жіночої статі, чорно-білого окрасу, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , заводчик ОСОБА_6 , клеймо 0668А25 (а.с.6, зворот 7).

На підтвердження факту належності їй собаки відповідач ОСОБА_3 додала копію паспорта домашньої тварини серії НОМЕР_3 , виданого 19січня 2024 року, де вказано, що власником тварини є ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 ; опис тварини: кличка - Айка, вид - собака, порода російсько-європейська лайка, стать самиця, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , масть чорно-біла; дата маркування тварини чіпом ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце розташування чіпа між лопатками; також 19січня 2024 року зроблено щеплення проти сказу (а.с.32-37).

Проаналізувавши надані сторонами докази, суд зважає на те, що собака народилася у 2014 році, після чого, 27січня 2016 року, Федерація мисливського собаківництва України оформила на неї Родовід (а.с.6, зворот 7), а Чернігівським обласним осередком Федерації мисливського собаківництва України видано позивачу ОСОБА_1 членський квиток № НОМЕР_4 (а.с.6).

При цьому сторона відповідача не змогла пояснити суду, чому паспорт на собаку та встановлення чіпу відбулось лише 19січня 2024 року, коли собаці вже виповнилося 9 років, а також вже було відкрито провадження по справі.

Аналогічно, стороні відповідача було запропоновано надати в судове засідання собаку для огляду. Провівши огляд, суд констатує, що за зовнішнім виглядом тварина відповідає фотокартці, що наявна у паспорті мисливської собаки, та іншим відомостям, зокрема віку собаки, статі, кличці тощо. Встановлено, що собака прихильно ставиться до позивача та інших оточуючих, дружелюбна, спокійна, отже, суд вважає, що повернення собаки не спричинить надмірну стурбованість тварини. Навпаки, використання тварини за призначенням, саме як мисливської, є більш доцільним, однак відповідач не надала відомостей щодо можливості використання нею тварини саме таким чином.

Ознайомившись із порядком видачі ветеринарних паспортів, суд враховує, що на відміну від реєстрації собаки як мисливської, така процедура є вкрай спрощеною, та не вимагає в обов`язковому порядку надання будь-яких документів щодо родоводу собаки, придбання тощо. Фактично, отримати такий документ має змогу будь-хто, за наявності фактичного володіння твариною.

Оскільки позивач ОСОБА_1 надав докази на підтвердження перебування собаки у його власності, починаючи з 2016 року, зокрема, копію членського квитка, виданого у2016році Чернігівськимобласним осередкомФедерації мисливськогособаківництва України, тародовід собаки, виданий 27січня 2016 року, у яких він вказаний власником тварини, то суд вважає доведеним той факт, що собака належала позивачеві ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд вважає, що позовну вимогу про зобов`язання відповідача ОСОБА_3 повернути позивачу ОСОБА_1 як власникусобаку породи«лайка російсько-європейська»,чорно-білогокольору,жіночого роду,на ім`я ОСОБА_4 ,2014року народження, слід задовольнити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», то відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ; фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ; фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_6 ) про поділ спільно нажитого майна, стягнення коштів та зобов`язання повернути собаку задовольнити частково.

Зобов`язати відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_6 , повернути позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_5 , як власнику собаку породи «лайка російсько-європейська», чорно-білого кольору, жіночого роду, на ім`я ОСОБА_4 , 2014 року народження.

В іншійчастині позовних вимог відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,ІПН НОМЕР_6 ,на користьдержави судовийзбір усумі 1073(однатисяча сімдесяттри)гривні 60копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 18 червня 2024 року.

Суддя А.І.Савенко