Постанова

від 04.06.2024 по справі 305/1364/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 305/1364/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 червня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Джуги С.Д., Мацунича М.В.,

за участі секретаря Савинець В.Ю.

розглянувши увідкритомусудовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Білас Любов Вікторівна, на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2020 року (головуюча суддя Марусяк М.О.) у справі № 305/1364/19 за позовом ОСОБА_2 до Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Рахівського нотаріального округу Маріна Алла Степанівна, ОСОБА_1 про захист права власності,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Рахівського нотаріального округу Маріна Алла Степанівна, ОСОБА_1 , у якому просила: визнати незаконним та скасувати рішення Великобичківської селищної ради від 22.12.2017 № 829, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у власність ОСОБА_3 , мешканці АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,0837 га, кадастровий номер: 2123655500:05:002:0258, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі нотаріально-посвідченого договору дарування від 24.04.2009, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Щодо цього договору дарування діє презумпція правомірності правочину, такий договір ніким не оспорювався та не визнавався судом недійсним, земельна ділянка у позивачки не вилучалася у встановленому законом порядку.

У травні 2019 року позивачка дізналася, що рішенням Великобичківської селищної ради від 22.12.2017 № 829 затверджено ОСОБА_3 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку, площею 0,0837 га, кадастровий номер: 2123655500:05:002:0258, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане рішення позивачка вважає незаконним, таким, що порушує право власності позивачки ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.

Оскільки право власності на земельну ділянку у ОСОБА_2 виникло на підставі договору дарування від 24.04.2009, тому сільська рада не мала права 22.12.2017 повторно передавати у власність ОСОБА_3 (дарувальнику) земельну ділянку без визнання недійсним договору дарування цієї земельної ділянки та вилучення її у обдаровуваної ОСОБА_2 .

Посилаючись на дані обставини, просила визнати незаконним та скасувати рішення Великобичківської селищної ради від 22.12.2017 № 829.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Великобичківської селищної радивід 22.12.2017 № 829 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі її у власність громадянці ОСОБА_3 , мешканці АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , площею, 0,0837 га, кадастровий номер земельної ділянки 2123655500:05:002:0258.

Судові витрати залишено за позивачем.

Рішення судупершої інстанціїмотивовано тим,що позивачка ОСОБА_2 є власникомспірної земельноїділянки напідставі договорударування від24.04.2009,який єчинним,ніким неоспорювався тане визнававсянедійсним.Тому Великобичківськаселищна радане малаправа розпоряджатисяцією земельноюділянкою,у зв`язкуз чим рішення Великобичківської селищної ради від 22.12.2017 № 829 є незаконним та підлягає скасуванню.

Короткий зміст апеляційної скарги

На це рішення подала апеляційну скаргу третя особа без самостійних вимог ОСОБА_1 . Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивачка ОСОБА_2 не уточнювала позовні вимоги, а суд при ухваленні рішення вийшов за межі позовних вимог; усупереч вимог ст. 189, 200 ЦПК України до матеріалів справи приєднано документи, які не відомі сторонам.

Вказує, що з матеріалів справи та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що саме ОСОБА_3 була єдиним власником спірної земельної ділянки. ОСОБА_3 вчинила заповіт від 31.12.2015, яким все своє майно, у тому числі спірну земельну ділянку, заповіла ОСОБА_4 . Посилається на те, що позивачці ОСОБА_2 було відомо, що згідно з пунктом 11 договору дарування від 24.04.2009, право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності на неї (державного акта про право власності на земельну ділянку) та його державної реєстрації. Однак ОСОБА_2 до матеріалів справи не надано документів, які посвідчують її право власності на земельну ділянку.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду залишити без змін. Зокрема зазначала про безпідставність доводів скаржника щодо незаконного приєднання до матеріалів справи правовстановлюючих документів. Цими документами, зокрема, копією технічної документації та державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 466634, виданого ОСОБА_3 , підтверджується те, що селищна рада незаконно передала земельну ділянку повторно у власність ОСОБА_3 , яка раніше була приватизована нею та вже подарована іншій особі.

Межі розгляду справи та явка учасників справи

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апелянтка ОСОБА_1 , її представник, представник Великобичківської селищної ради та третя особа в судове засідання не з?явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с. 44, 47-51 т. 2).

Колегія судів, відповідно до ч. 2 ст 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності осіб, які не з?явились в судове засідання, з участю представника позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію представника позивача, дослідивши матеріали даної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла таких висновків.

Фактичні обставини справи та застосовані норми права

Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно виписки з рішення Великобичківської селещної ради Рахівського району від 01.08.2008 №753 ОСОБА_3 , мешканці АДРЕСА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації по посвідченню права власності на земельну ділянку у АДРЕСА_1 (а.с.139 т. 1).

На підставі заяви ОСОБА_3 29.08.2008 відділом земельних ресурсів у Рахівському районі було погоджено технічне завдання на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 , загальна площа 0,0837 га.(а.с.140 т. 1).

На замовлення ОСОБА_3 , згідно договору від 29.08.2008 № 369, ТОВ «Моя Земля» було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2123655500:05:002:0258 (а.с. 134-157 т.1)

17.03.2009 ОСОБА_3 на підставі рішення 25 сесії 5 скликання Великобичківської селищної ради від 24.12.2008 № 910 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯЕ№466634 (а.с.158 т. 1)

Згідно з довідкою Відділу земельних ресурсів у рахівському районі Головного управління земельних ресурсів у Закарпатській області Державного агенства земельних ресурсів України від 17.09.2008 земельна ділянка, площею 0,0837 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 має наступний кадастровий номер: 2123655500:05:002:0258 (а.с.143 т. 1).

24.04.2009 укладено договір дарування, згідно якого ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 2123655500:05:002:0258 (а.с.9-10 т. 1).

Також встановлено, що 31.12.2015 ОСОБА_3 все своє майно, що буде їй належати на день її смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, в тому числі належний їй житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , за номером 57 з надвірними спорудами та присадибною ділянкою, а також все що за законом буде мати заповіла ОСОБА_5 а.с.56) ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується заповітом, зареєстрованим у реєстрі за №1856 та посвідченого приватним нотаріусом Маріна Аллою Степанівною (а.с.59).

Відповідно довиписки зрішення Великобичківськоїселищної радиРахівського районувід 22.12.2017№ 829за заявою ОСОБА_3 затвердженотехнічну документаціюіз землеустроющодо встановленнямеж земельноїділянки внатурі,кадастровий номер2123655500:05:002:0258та переданоїї увласність ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.16-20 т.1)

Відповідно до відомостей зазначених у Лікарському свідоцтві про смерть №3 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11 т.1).

Провадження у даній справі зупинялось до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 305/725/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 24.04.2009, за яким ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 , земельну ділянку площею 0,0837 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку з господарськими будівлями і спорудами, з кадастровим номером 2123655500:05:002:0258 за адресою: АДРЕСА_1 . З таким позовом ОСОБА_1 звернулась в суд квітні 2021 року.

Рішенням Рахівського районного суду від 29.11.2022, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 28.02.2024, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117833698).

Таким чином, на час прийняття Великобичківською селищноюрадою Рахівськогорайону рішеннявід 22.12.2017№ 829про передачуу власність ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2123655500:05:002:0258, ця земельна ділянка була власністю позивачки ОСОБА_2 на підставі нотаріально-посвідченого договору дарування від 24.04.2009, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, ЦК України, ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно із ч.ч.1-3 ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно зі ст.144 Конституції України, ст.ст.12,122 ЗК України, ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції, зокрема, селищних рад, належить вирішення питань про передачу у власність земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).

Згідно статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Таке ж положення щодо захисту права власності закріплено статтею 391 ЦК України.

Отже, законодавець чітко встановлює, що саме власник чи користувач земельної ділянки має право вимагати усунення порушень його прав на землю.

Згідно із п.10 ч.2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси .

Відповідно до п. г) ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Встановлено, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2123655500:05:002:0258, на підставі рішення 25 сесії 5 скликання Великобичківської селищної ради від 24.12.2008 № 910, на праві приватної власності належала ОСОБА_3 , якій 17.03.2009 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ№466634, а отже, не відносилась до земель комунальної власності.

З 2009 року на праві приватної власності належала ОСОБА_2 .

Отже,Великобичківською селищноюрадою Рахівськогорайону 22.12.2017було прийняторішення №829про передачуу власність ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2123655500:05:002:0258, яка уже передавалась їй у приватну власність у 2008 році, її право власності посвідчувалось державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ№466634, виданим 17.03.2009, та була нею відчужена ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 24.04.2009.

Таким чином, орган місцевого самоврядування не маючи на це повноважень, розпорядився земельною ділянкою, яка не перебувала у комунальній власності, безпідставно повторно розглянув питання про передачу у приватну власність земельної ділянки, щодо якої уже було прийнято рішення Великобичківської селищної ради від 24.12.2008 № 910 про передачу її у власність тій же особі - ОСОБА_3 , та яка, в подальшому, була відчужена ОСОБА_2 .

Зважаючи на викладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуваним рішенням Виликобичківської селищної ради 829 від 22.12.2017 порушується законне право власності позивачки на земельну ділянку і таке право підлягає захисту, а тому суд правомірно задовольнив позов. Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін.

Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рахівського районного суду від 05 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 червня 2024 року.

Головуюча:

Судді: