Постанова

від 18.06.2024 по справі 734/1591/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 червня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 734/1591/23

Головуючий у першій інстанції Іванюк Т. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/849/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Мамонової О.Є.,

суддів Онищенко О.І., Шитченко Н.В.,

із секретарем: Герасименко Ю.О.,-

учасники справи:

позивач: керівник Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації,

відповідач: ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Комунальний заклад «Регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Чернігівська районна державна адміністрація, -

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 березня 2024 року (проголошено о 12:22, повний текст складено 01.04.2024) у справі за позовом керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою,-

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2023 року керівник Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Чернігівської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив:

- усунути перешкоди у здійсненні Чернігівською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,1200 га (кадастровий номер 7422083000:09:001:0110), розташованою на території Деснянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 25.01.2014, індексний номер 10291151, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га (кадастровий номер 7422083000:09:001:0110) з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 7422083000:09:001:0110;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,1200 га (кадастровий номер 7422083000:09:001:0110), розташовану на території Деснянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області на користь держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 ;

- стягнути з відповідача на користь Чернігівської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що на території колишнього Козелецького та Чернігівського районів з 27.11.2003 юридично створений регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський» як об`єкт природно-заповідного фонду, який включає 78 753,95 га земель, що перебувають під особливою державною охороною,.

Указував, що розпорядженням голови Козелецької районної державної адміністрації від 23.06.2008 № 222 затверджено проект землеустрою щодо передачі земельних ділянок безоплатно у власність громадянам для ведення садівництва із земель державної власності на території Карпилівської сільської ради згідно з додатком, у тому числі ОСОБА_1 - земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,12 га, кадастровий номер 7422083000:09:001:0110, що розташована на території Деснянської селищної ради Чернігівського району (колишньої Карпилівської сільської ради Козелецького району). 25.01.2014 на підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЖ № 370245 на право власності на земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва з кадастровим номером 7422083000:09:001:0110. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником земельної ділянки із кадастровим номером 7422083000:09:001:0110 є ОСОБА_1

Наголошував на тому, що розпорядження Козелецької районної державної адміністрації від 23.06.2008 № 222 видане з порушеннями земельного, лісового законодавства та законодавства про охорону природно-заповідного фонду, оскільки спірна земельна ділянка фактично виділена у межах регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський» та лісового фонду, у зв`язку з чим, розпорядження органу виконавчої влади є незаконним, рішення про державну реєстрацію підлягає скасуванню, а земельна ділянка поверненню у державну власність.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 27.03.2024 позовні вимоги керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Чернігівської обласної державної адміністрації, до ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, задоволено.

Усунуто перешкоди у здійсненні Чернігівською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,1200 га (кадастровий номер 7422083000:09:001:0110), розташованою на території Деснянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, скасувавши рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 25.01.2014, індексний номер 10291151, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га (кадастровий номер 7422083000:09:001:0110) з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 7422083000:09:001:0110.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,1200 га (кадастровий номер 7422083000:09:001:0110), розташовану на території Деснянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 5 368 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, закрити провадження № 2/734/188/22 у справі № 734/1591/23 та зобов`язати позивача компенсувати понесені ним судові витрати у сумі судового збору 8 052 грн, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що висновок експерта №СЕ-19/125-23/4663-ЗТ від 15.08.2023 не є належним та достовірним доказом накладання меж земельних ділянок з кадастровими номерами 7422083000:09:001:0110 та 7422055400:02:001:0026, оскільки як вихідні дані для нього бралися не межі земельних ділянок відповідно до Державного акту та планово-картографічних матеріалів Матеріалів інвентаризації, а точки поворотів меж земельної ділянки 7422055400:02:001:0026, які, як доведено матеріалами справи, визначені невірно. Уважає, що невірно винесені в натурі межі земельної ділянки 742205540:02:001:0026 не створюють прав на таку земельну ділянку й не є підставою для позбавлення законного володільця іншої земельної ділянки його права.

Зазначає, що дані ВО «Укрдержліспроект» щодо накладення меж земельних ділянок не є достовірними доказами.

На думку заявника, судом неправильно встановлено предмет спору й визнано його як негаторний, хоча по суті він є віндикаційним.

У відзиві на апеляційну скаргу в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 27.03.2024 - без змін, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, а оскаржуване рішення районного суду вважає законним, ухваленим на підставі повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи, з урахуванням судової практики, а також належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Зазначає, що судова земельно-технічна експертиза, за результатом проведення якої складено висновок експерта №СЕ-19/125-23/4663-ЗТ від 15.08.2023, проводилась на підставі наданих експерту документів, зокрема, матеріалів інвентаризації земель Остерського військового лісгоспу та надання земель в постійне користування для ведення лісового господарства з земель Остерської КЕЧ району на території Деснянської селищної ради Козелецького району і державних актів на право постійного користування земельною ділянкою з додатками, що розроблені у відповідності до закону та не скасовувалися.

Указує, що позиція відповідача щодо невідповідності державному акту визначених при винесенні в натуру поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 7422055400:02:001:0026 не підтверджена жодним доказом.

Звертає увагу суду на те, що посилання відповідача на лист Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області № 0106/2421/05 від 05.10.2023 та можливе накладення автодороги Р-69 на земельну ділянку з кадастровим номером 7422055400:02:001:0026 не є предметом спору.

Наголошує, що ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підвідомчості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування.

З посиланням на практику Верховного Суду стверджує, що прокурором у спірних правовідносинах обрано правильний спосіб захисту порушеного права законного володільця земельної ділянки лісового фонду та земель природно-заповідного фонду шляхом пред`явлення негаторного позову, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця.

У відзиві на апеляційну скаргу Чернігівська обласна державна адміністрація просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, посилаючись на її необґрунтованість.

Зазначає, що суд першої інстанції не визнав висновок експерта № СЕ-19/125-23/4663-ЗТ від 15.08.2023 необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, а відповідач не надав належних доказів на підтвердження його недостовірності.

Наголошує, що розташування спірної земельної ділянки у межах регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський» свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування у приватній власності з цільовим призначенням для садівництва.

Указує, що навіть відсутність розробленої документації із землеустрою зі встановленням у натурі меж земельної ділянки природно-заповідного фонду згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» не може бути підставою для висновку про відсутність об`єкту природнозаповідного фонду, межі якого були визначені рішенням органу місцевого самоврядування (рішення Чернігівської обласної ради від 20 червня 2002 року, та від 27 листопада 2003 року), що у свою чергу не змінює її цільового призначення як віднесеної до земель природно-заповідного фонду.

Звертає увагу, що перебування спірної земельної ділянки у приватній власності відповідача порушує права держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації як розпорядника земель державної форми власності, зокрема позбавляє можливості здійснювати розпорядження нею. При цьому заявлені прокуратурою позовні вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку є негаторним позовом, який можна заявляти впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_2 , яка просила залишити в силі рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення, розташована в межах об`єкта природно-заповідного фонду, передача її у власність ОСОБА_1 та зміна її цільового призначення відбулась без згоди землекористувача.

Суд констатував, що перебування спірної земельної ділянки у приватній власності, наявність у Державному земельному кадастрі запису про спірну земельну ділянку з цільовим призначенням земельної ділянки: категорія земель для ведення садівництва, свідчать про порушення прав держави на користування та розпорядження цією земельною ділянкою, що триває.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом у справі встановлено, що рішенням другої сесії двадцять четвертого скликання Чернігівської обласної ради від 20.06.2002 на території Козелецького району створено регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський», площею 87 672,9 га, за рахунок земель, що включаються до його складу без вилучення у землевласників та землекористувачів (том 1, а.с. 133-134).

Рішенням восьмої сесії четвертого скликання Чернігівської обласної ради від 27.11.2003 затверджено проект організації території охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів і об`єктів регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський», який погоджено відповідними уповноваженими органами упродовж липня-серпня 2003 року (том 1, а.с. 75-132).

З проекту організації території РЛП «Міжрічинський» вбачається, що останній утворено, у тому числі, і за рахунок частини земель, які станом на час створення парку перебували у постійному користуванні ДП «Остерський військовий лісгосп».

Рішенням сьомої сесії двадцять четвертого скликання Чернігівської обласної ради від 14.08.2003 внесено уточнення та зміни до додатків № 1 рішення Чернігівської обласної ради від 20.06.2002 та 29.10.2002 щодо північної межі РЛП «Міжрічинський» та мисливських угідь структурного підрозділу парку ТОВ «Міжрічинський» згідно з додатками № 1 і № 2 цього рішення (том 1, а.с. 73-74).

Рішенням чотирнадцятої сесії четвертого скликання Чернігівської обласної ради від 28.12.2004 виключено частини лісових угідь з господарської зони регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський», у тому числі тих, що перебувають у користуванні Остерського державного лісгоспу 7 600 га, Остерського військового лісгоспу 8 788 га, Чернігівського військового лісгоспу 7 331 га (том 1, а.с. 135-136).

Рішенням восьмої сесії п`ятого скликання Чернігівської обласної ради від 26.01.2007 внесено зміни до рішення обласної ради від 28.12.2004 та змінено межі регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський», встановлено площу регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський» 78 753,95 га (том 1, а.с. 137).

Розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації від 26.11.2007 № 487 «Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок у власність для ведення садівництва» дозволено громадянам, у тому числі ОСОБА_1 , замовити в землевпорядній організації розробку проектів відведення земельних ділянок у власність для ведення садівництва із земель державної власності на території Карпилівської сільської ради згідно додатку (том 1, а.с. 20).

У довідці Управління земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області № 1-16/72 від 10.01.2008 зазначено, що відповідно до земельно-облікових документів по формі 6-зем, земельна ділянка, що передбачається до відведення у власність ведення садівництва в межах території Карпилівської сільської ради гр. ОСОБА_1 обліковується в рядку 12.1 - «Землі запасу» шифр рядка 94, землі сільськогосподарського призначення, форма власності - державна (том 1, а.с. 21 зворот).

У червні 2008 року ПП «Сінав» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення садівництва за рахунок земель державної власності в межах території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області (том. 1, а.с. 16-31).

Розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації від 23.06.2008 № 222 «Про надання земельних ділянок безоплатно у власність для ведення садівництва» затверджено проект землеустрою щодо передачі земельних ділянок безоплатно у власність громадянам для ведення садівництва із земель державної власності на території Карпилівської сільської ради Козелецького району (нині - Деснянської селищної ради Чернігівського району) Чернігівської області згідно з додатком, у тому числі ОСОБА_1 . Надано земельні ділянки безоплатно у власність громадянам для ведення садівництва із земель державної власності на території Карпилівської сільської ради згідно із додатком, в тому числі ОСОБА_1 , площею 0,12 га, кадастровий номер - 7422083000:09:001:0110 (том 1, а.с. 28).

04.07.2008 ОСОБА_1 на підставі вищевказаного розпорядження видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №370245, відповідно до якого останній є власником земельної ділянки площею 0,12 га на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області з цільовим призначенням для ведення садівництва, кадастровий №7422083000:09:001:0110 (том 1, а.с. 15).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за ОСОБА_1 25.01.2014 зареєстровано право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 7422083000:09:001:0110 для ведення садівництва на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №370245, виданого 04.07.2008 (том 1 а.с. 14).

Як вбачається з охоронного зобов`язання від 12.09.2019 № 7/38-578, а також охоронного зобов`язання від 30.11.2021 № 7/38-578 ДП «Остерський військовий лісгосп» передано під охорону та дотримання встановленого режиму територія РЛП «Міжрічинський» загальною площею 4 848 га, яка розташована, у т.ч. у кварталі 269 вид. 4-9 (том 1, а.с. 143-144).

Квартал 269 вид. 4-9 ДП «Остерський військовий лісгосп» знаходиться у межах земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 7422055400:02:001:0026 площею 11,414 га, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Остерський військовий лісгосп» на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 370015, виданого 26.08.2004 (том 1, а.с. 48-49).

Згідно із листом ДП «Чернігівське лісове господарство» № 596 від 22.09.2022 земельні ділянки, зазначені у запиті прокурора, в тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 7422083000:09:001:0110, частково накладається на квартали 260 та 269 Городищенського лісництва ДП «Чернігівський лісгосп» (том 1, а.с. 36).

За інформацією ВО «Укрдержліспроект» від 21.01.2021 № 47 та доданим фрагментом публічної кадастрової карти з нанесеними межами кварталу 269 Городищенського лісництва ДП «Остерський військовий лісгосп» та межами земельної ділянки 7422083000:09:001:0110, ця земельна ділянка розташована у кварталі 269 виділ 7 Городищенського лісництва ДП «Остерський військовий лісгосп» (том 1 а.с. 32-33).

Виходячи з лісовпорядкування ДП «Остерський військовий лісгосп» 2015 року та проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Остерський військовий лісгосп», земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 є земельною ділянкою лісогосподарського призначення.

Листом від 14.02.2023 № 08-07/248 Департамент екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації повідомив, що проект землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки, у тому числі з кадастровим номером 7422083000:09:001:0110, Департаментом не погоджувався, Департамент не займався розробкою проекту створення РЛП «Міжрічинський». Наукове обґрунтування в Департаменті відсутнє (том 1, а.с. 66 зворот).

Згідно з висновком експерта від 15.08.2023 № СЕ-19/125-23/4663-ЗТ, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 24.02.2023 №42023272130000005, відповідно до документації із землеустрою на земельні ділянки наявне порушення меж, земельна ділянка з кадастровим номером 7422083000:09:001:0110 накладається та знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7422055400:02:001:0026 (том 2, а.с. 134-154).

Відповідно до наказу № 539 від 27.09.2021 Державного агентства лісових ресурсів України «Про припинення ДП «Остерський військовий лісгосп» та затвердження складу Комісії з припинення» припинено ДП «Остерський військовий лісгосп» шляхом реорганізації, а саме - приєднання до ДП «Чернігівське лісове господарство» (том 1, а.с. 43-44).

Наказом № 855 від 28.10.2022 Державного агентства лісових ресурсів України «Про припинення ДП «Чернігівське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» припинено ДП «Чернігівське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме - приєднанням до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (том 1, а.с. 45-46).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.07.2023 власником земельної ділянки із кадастровим номером 7422055400:02:001:0026 площею 11,414 га є Держава в особі Чернігівської обласної державної адміністрації, правокористувачем Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Чернігівська обласна державна адміністрація (том 2 а.с. 114).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (стаття 18 ЗК України).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).

Статтею 43 ЗК України та в частинах першій-четвертій статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі статтею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Парками-пам`ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. Парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є природоохоронними рекреаційними установами. Оголошення парків-пам`яток садово-паркового мистецтва провадиться з вилученням у встановленому порядку або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів. На території парків-пам`яток садово-паркового мистецтва можуть проводитися наукові дослідження (стаття 37 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Згідно з частиною першою статті 38 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території парків-пам`яток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не пов`язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню. На території парків-пам`яток садово-паркового мистецтва забезпечується проведення екскурсій та масовий відпочинок населення, здійснюється догляд за насадженнями, включаючи санітарні рубки, рубки реконструкції та догляду з підсадкою дерев і чагарників ідентичного видового складу, замість загиблих, вживаються заходи щодо запобігання самосіву, збереження композицій із дерев, чагарників і квітів, трав`яних газонів (частина друга статті 38 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Частиною п`ятою статті 38 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених парками-пам`ятками садово-паркового мистецтва, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Згідно зі ст. 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку.

Як визначено у статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Пунктом г) частини першої статті 150 ЗК України визначено, що до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Відповідно до частини другої статті 150 ЗК України припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах «в» і «г» частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

Системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у державній, комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення). Вилучення (викуп) земель природно-заповідного фонду із комунальної власності, зокрема, для будівництва житла був можливим тільки за рішенням відповідної місцевої ради, якщо вилучення (викуп) земельної ділянки погодила Верховна Рада України.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, за загальним правилом цивільні права, зокрема право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.

Враховуючи, що Верховна Рада України не погодила вилучення земельної ділянки на території РЛП «Міжрічинський» із державної власності, право держави на цю ділянку не припинилося і до ОСОБА_1 не перейшло.

Втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами, вільний доступ до водних та інших природних ресурсів і об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема і до РЛП «Міжрічинський».

Як вже було зазначено, фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду.

При цьому набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та інших нормативно-правових актів України заборонено.

Надання земельної ділянки для ведення садівництва на території РЛП «Міжрічинський» суперечить як статусу відповідного об`єкта природно-заповідного фонду, так і законодавчим обмеженням на ведення садівництва на відповідних землях.

Тому за змістом наведених вище положень закону, які характеризуються належною якістю як властивістю, що є умовою забезпечення юридичної визначеності у правовідносинах, і орган місцевого самоврядування, і ОСОБА_1 знали чи повинні були знати про неможливість всупереч закону передачі й отримання у приватну власність земельної ділянки на території РЛП «Міжрічинський» для вищевказаної мети.

Отже, втручання судом у право ОСОБА_1 мирно володіти спірною ділянкою відповідає закону.

Зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку.

За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов, як правильно обрано прокурором при зверненні до суду.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство відокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76 цс 22).

Районним судом встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення, розташована в межах РЛП «Міжрічинський» і належить до земель природно-заповідного фонду.

Апеляційний суд наголошує на тому, що нерозроблення уповноваженим органом проекту землеустрою щодо земельної ділянки, на якій знаходиться РЛП «Міжрічинський», та невнесення до Державного земельного кадастру меж такої земельної ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання, не свідчить про відсутність таких обмежень і можливість перебування спірної земельної ділянки у приватній власності, у тому числі ОСОБА_1 .

Таким чином, районний суд дійшов правильного висновку про задоволення негаторного позову прокурора шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку у відання держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації, оскільки формування такої земельної ділянки на території РЛП «Міжріченський» проведено з порушенням положень частини третьої статті 186-1 ЗК України та статей 51-54 Закону України «Про природно-заповідний фонд».

Також районний суд обґрунтовано задовольнив вимогу прокурора про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 25.01.2014, індексний номер 10291151 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, оскільки задоволення вимоги прокурора про повернення земельної ділянки у державну власність не є правовою підставою для внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 .

При задоволенні негаторного позову прокурора вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку відповідає ефективному способу захисту порушених прав держави.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок експерта №СЕ-19/125-23/4663-ЗТ від 15.08.2023 не є належним та достовірним доказом накладання меж земельних ділянок з кадастровими номерами 7422083000:09:001:0110 та 7422055400:02:001:0026 не заслуговують на увагу, з огляду на те, що даний висновок не спростований матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Висновок експерта №СЕ-19/125-23/4663-ЗТ від 15.08.2023 за результатом проведення судової земельно-технічної експертизи відповідає вимогам процесуального законодавства, містить відповіді на всі поставлені запитання, експерт попереджений про відповідальність за ст. 384, 385 КК України, а тому суд уважає, що він є належним та допустимим доказом.

Посилання ОСОБА_1 на те, що дані ВО «Укрдержліспроект» щодо накладення меж земельних ділянок не є достовірними доказами не є слушними з огляду на те, що ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування. Таку позицію викладено у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16-ц.

Підстави для закриття провадження у справі, про що просить заявник в апеляційній скарзі, відсутні.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 27.03.2024 - залишенню без змін, оскільки воно ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для його скасування.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 червня 2024 року.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді: О.І. Онищенко

Н.В. Шитченко