Рішення

від 04.06.2024 по справі 348/2109/23

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2109/23

Номер провадження 2/348/103/24

04 червня 2024 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді О.Ю.Максименко

за участю секретаря судових засідань О.Р.Боєчко

за участю представника позивача Д.М.Романишина

за участю представника відповідача Н.К.Гаврищук

за участю представника третьої особи Н.В.Попової

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів,

У с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з відповідачем він перебував у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.04.2015 шлюб з відповідачем розірвано, дитину залишено проживати з відповідачем. Також рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27.10.2016 з нього стягнено аліменти на утримання малолітнього сина в розмірі 700 грн щомісячно, згодом рішенням суду від 26.02.2021 змінено спосіб та розмір стягнення аліментів на його заробітку (доходу)щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Позивач проживає разом зі своєю матір`ю і з березня 2023 року разом з ними проживає його син ОСОБА_3 , який самостійно виявив бажання проживати з батьком. Забравши свої особисті речі, які дозволила забрати мати, син прийшов за місцем проживання позивача і з того часу проживає разом із ним. Свій вибір син аргументував тим, що не може знайти спільну мову із матір`ю, і, як, наслідок, між ними часто виникають конфлікти і склалися недоброзичливі відносини. Ці відносини описані у психологічній характеристиці сімейних відносин та психоемоційного стану дитини, підготовленої психологом-діагностом ТзОВ «Серденько» Центру психологічної допомоги дітям «Серденько». Враховуючи, що син фактично проживає разом з ним з березня 2023 року та перебуває на його утриманні, просить суд визначити місце проживання сина разом із ним та припинити стягнення аліментів.

Відповідач надала суду відзив на позовну заяву, в якій заперечувала проти визначення місця проживання дитини з батьком з огляду на те, що, позивач почав негативно впливати на сина, налаштовуючи його проти неї. Коли син почав проживати у свого батька, вона має можливість бачити свого сина тільки в школі. Проживаючи з нею, син відвідував різні гуртки при центрі позашкільної освіти (танцювальний, історична реконструкція, бойовий гопак), недільну школу при церкві. Проте, після того, як син став жити зі своїм батьком, ОСОБА_4 перестав відвідувати гуртки та недільну школу. З тих пір, як ОСОБА_4 став активно спілкуватися зі своїм батьком, син став користуватися планшетом, ноутбуком без потреби, часто граючи і різні ігри, і на її зауваження реагував бурхливо негативно, ворожо, зневажливо. ОСОБА_4 після школи часто повертав до свого батька, який працює в магазині по ремонту комп`ютерної техніки, де ОСОБА_4 проводив багато часу та отримав залежність до комп`ютерних ігор. Про те, що батько час безпосередньо грає у ігри, що на думку ОСОБА_4 є позитивним для нього, відображено у психологічній характеристиці сімейних відносин та психоемоційного стану дитини, підготовленої психологом-діагностом ТзОВ «Серденько» Центру психологічної допомоги дітям «Серденько». Відповідач, яка самостійно виховує двох дітей, завжди намагалася їх оздоровити, кожного року їздили на море, в гори, з ОСОБА_4 ходили на рибалку. Позивач є військовозобов`язаним, до війни не проявляв офіційного визначення місця проживання сина із ним, а коли по м. Надвірна почали роздавати повістки, позивач згадав дуже про сина, та виявив потребу у визначенні юридично місця проживання із ним, хоча відповідач не забороняла спілкуватися сину з батьком. Також за місцем проживання позивача маються борги за житлово-комунальні послуги, що може привести до припинення їх надання та до негативних наслідків для своєї дитини, яка залишиться без світла та тепла. Просила у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання позивач не з`явився, 03.06.2024 надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

В судовому засіданні представник позивач підтримав позовні вимоги свого довірителя та просив позов задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві. Доповнив, що у сторін є малолітня дитина, шлюб між ними розірвано, визначено місце проживання дитини з матір`ю, стягнено з відповідача аліменти. Син позивача та відповідача з березня 2023 року проживає з батьком, це є самостійне рішення дитини і мати з цим погодилася. Між сторонами склалися неприязні відносини, був спір щодо порядку виховання дитини. Мета визначення місця проживання дитини з батьком припинення стягнення аліментів, а також інші питання. Мати дитини ображає його, кричить, заставляє доглядати молодшу сестру, забирала особисті речі, одяг, гіроскутер. Відповідачем було замовлено психологічну характеристику дитини, з якої вбачається його негативне ставлення до матері, в той час як образ батька є позитивним. Хлопець відвідував психолога в ліцеї № 3 м. Надвірна, після чого його стан покращився. З повторної психологічної характеристики вбачається, що відношення до матері у дитини не змінилося. Відповідач не знає про відвідування дитиною медичного закладу та поставлення діагнозу, внаслідок чого дитина покинула спортивну секцію. Впродовж спільного життя мати казала негативні речі про батька.

Відповідач в судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити. Пояснила, що вона спілкувалася із сином вкрай рідко, особиста зустріч у них була рази 3, про стан здоров`я сина вона обізнана, знає, що у нього хворі ноги і він відвідує масаж, із лікарем вона спілкується. Часто було таке, що вона телефонує сину, а він не відповідає, інколи відповідає, і при цьому вона чує звук клавіатури на комп`ютері, тобто, навіть під час розмов з нею він не відволікається від ігор. Вона неодноразово пропонувала ОСОБА_4 поїхати на вихідні на відпочинок в гори, але він відмовлявся. За 11 років син ніколи не казав, що хоче жити з батьком. В той день 31 березня син ввечері не повернувся додому від батька, на телефонні дзвінки не відповідав і вона сама поїхала до позивача, але в дорозі вони зустрілися, позивач віз ОСОБА_4 додому, але, побачивши її, позивач розвернувся, перед ними заїхав до будинку, завів ОСОБА_4 у квартиру і закрив двері, після чого викликав поліцію. ОСОБА_4 з батьком спілкувався, ходив до нього в магазин на роботу, додому, ніхто цього не забороняв. Активне спілкування батька із сином почалося з початком війни і тоді вже син почав висловлювати незадоволення, мама стала не така. Користуватися планшетом та телефоном вона не забороняла, навпаки, вона їх йому купила, однак в користуванні обмежувала. Про те, що ОСОБА_4 перестав відвідувати гуртки, їй повідомили вчителя. Зараз він відвідує лише додаткові з математики. На початку, коли ОСОБА_4 переїхав жити до батька, вчителі інколи їй телефонували і жалілися на ОСОБА_4 , на його поведінку. З позивачем вони не спілкуються взагалі. Відтоді, як син проживає за батьком, позивач аліменти не сплачує і вона цього не вимагає. Коли ОСОБА_4 переїхав до батька, вона з цим погодилася, бо так захотів сам син, і вона не вчиняла будь-яких дій щодо повернення його додому проти його волі. Це дитина, і в будь-який момент він захоче повернутися.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача та пояснила, що після двох років спільного життя сторін позивач уїхав за кордон та через деякий час повідомив, що повертатися не збирається. Однак, після розлучення, позивач повернувся в Україну, став спілкуватися з дитиною. Син внаслідок цього спілкування став негативно ставитися до матері. Відповідач постійно займалася дитиною, возила на відпочинок, на море, в гори разом із меншою дитиною від іншого шлюбу. В той день, коли ОСОБА_4 не повернувся вчасно додому від батька, відповідач на емоціях поїхала до позивача, щоб повернути дитину, бо хотіла, щоб він ночував вдома, були викликані працівники поліції. Позивач вважає поганим, що старший син допомагає матері з молодшою донькою. Проте, це є природнім. Хлопець був здоровим, активним, і те, що хлопець захворів і батько відвів дитину до лікаря, це є нормальним, мама про це знає та контролює. Після того, як ОСОБА_4 став жити з батьком, він взагалі майже перестав спілкуватися з матір`ю, вони спілкувалися тільки в присутності психолога у школі. У дитини є залежність від комп`ютерних ігор,ігор на телефоні, те, що мати забороняла це, ОСОБА_4 не влаштовувало, батько все це дозволяв. Інколи все ж таки син з матір`ю спілкуються по телефону, бачаться, і дитина в будь-який момент може змінити своє рішення і повернутися жити до матері. З того часу, як хлопчик став жити з матір`ю, він перестав відвідувати гуртки, які відвідував, коли жив із мамою. Позивач притягався до адміністративної відповідальності за хуліганство, є керівником комуністичної партії, є побоювання щодо непатріотичного виховання дитини, у ОСОБА_4 з`явилися російські висловлювання. З того часу, як дитина проживає з батьком, позивач аліменти не сплачує за заявою матері. З метою виховання дитини, мати інколи на хлопця підвищувала голос, були певні заборони, а з боку батька вседозволеність, телефон, ігри. Також бабуся, мати позивача, налаштовує дитину проти матері, розказує, якщо рішення суду буде не на користь позивача, прийдуть судові пристави та заберуть хлопця. Проте, ОСОБА_4 вже довгий час проживає з батьком і ніхто не приходить і насильно його не забирає і не повертає матері. Також просила врахувати висновок органу опіки та піклування.

Представник третьої особи в судовому засіданні пояснила, що в інтересах дитини комісія прийшла до висновку про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , вислухавши думку дитини, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі кожний окремо і в їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.18).

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.04.2015 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 розірвано та неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати з матір`ю (а.с.12).

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26.04.2016 зобов`язано ОСОБА_9 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з сином ОСОБА_3 та його вихованні кожної середи місяця з 17.00 до 19.00 год.; першої та третьої суботи місяця з 12.00 до 17.00 год, другої та четвертої неділі місяця з 12.00 до 17.00 год (а.с.15-17).

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26.02.2021 змінено розмір та спосіб стягнення аліментів та стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду до досягнення дитиною повноліття (а.с.13-14).

ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 разом із матір`ю ОСОБА_7 (а.с.19, 20).

Як вбачається із розрахунку зі сплати ОСОБА_1 аліментів станом на 15.08.2023 заборгованість по аліментам відсутня (а.с.21-22).

Позивач працює продавцем-консультантом у ФОП ОСОБА_10 , загальна сума доходів за період з 01.01.2023 по 31.08.2023 без урахування аліментів складає 55155,13 грн (а.с.24).

Як вбачається з психологічної характеристики сімейних відносин та психоемоційного стану дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , центром психологічної допомоги дітям «Серденько» 23.05.2023 рекомендована робота із психологом з метою пропрацювання сімейної ситуації, актуальних тригерів та почуттів. А також, зменшення стресоутворюючих факторів та задоволення потреби у безпеці (створення безконфліктного середовища) та підтримка хлопця у критичних ситуаціях. У дитини наявний негативний образ матері, актуальний емоційний зв`язок з матір`ю та конфлікт, образа. Спостерігаються сильні негативні переживання, пов`язані з матір`ю. Образ батька є позитивним: досліджуваний описує тата як доброго і веселого. Образ сестри та дідуся позитивний, ставлення до бабусі невизначене. Відсутність цілісного образу родини та сприйняття себе як частини сім`ї; актуальний сімейний конфлікт. Психоемоційний стан ОСОБА_4 є нестабільним. Наявна актуальна стресова ситуація, що передбачає боротьбу з перешкодами. Наявна незахищеність, актуальна по треба в безпеці та в додатковій зовнішній опорі. Соціальна адаптація дитини є нормальною, хлопець має багато друзів та є комунікабельним (а.с.27-31).

На світлинах, які надала ОСОБА_2 , відображається відпочинок сина ОСОБА_3 (на морі, в горах), сімейні відпочинки з дідусем та бабусею, відвідування гуртків при центрі позашкільної освіти (а.с.88-95).

Згідно довідки ТОВ «Прикарпатенерготрейд» за адресою: АДРЕСА_1 , споживач ОСОБА_11 , мається заборгованість за спожиту електричну енергію станом на 01.10.2023 у сумі 3607,76 грн (а.с.106).

У відповідь на запит адвоката Гаврищук Н.К. КП «Надвірнаводоканал» повідомило, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована ОСОБА_7 . За послуги централізованого водопостачання, водовідведення, обслуговування внутрібудинкових мереж та абонентської плати станом на 01.10.2023 наявна заборгованість у сумі 1920,78 грн (а.с.107).

ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» у відповідь на запит адвоката Гаврищук Н.К. повідомило, що за адресою: АДРЕСА_1 станом на 01.10.2023 наявна заборгованість у сумі 3000 грн (а.с.108-109).

Протоколами просвітницьких бесід від 03.04.2023 та 22.09.2023 з практичним психологом зафіксовано проведення бесіди із учнем ОСОБА_13 за зверненням його мами ОСОБА_2 щодо того, що син не слухає маму, не хоче іти на контакт, ігнорує будь-які прохання (рекомендовано 5 занять з психологом) та те, що батько ОСОБА_1 забрав сина ОСОБА_4 і не дозволяє матері ОСОБА_2 з ним бачитися (а.с.110, 111).

Відповідно до висновку про визначення місця проживання дитини від 28.09.2023 № 192, вважати за недоцільне визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . Малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . На засіданні комісії були присутні батько та мати дитини (а.с.123-124).

Актом обстеження умов проживання від 20.09.2023 за адресою: АДРЕСА_1 зазначено, що для виховання та розвитку дитини створено всі необхідні умови для навчання, відпочинку, проведення дозвілля. Стосунки дружні, теплі. Є повага та взаєморозуміння (а.с.126).

Довідкою від 20.09.2023 про проведену бесіду з ОСОБА_13 в присутності батька ОСОБА_1 службою у справах дітей Надвірнянської міської ради визначено, що у ОСОБА_14 з татом склалися дружні відносини, батько проводить з ним вільний час, допомагає з уроками. З мамою ОСОБА_2 ОСОБА_14 проживати не хоче, бо вона на нього постійно кричала, обзивала образливими словами, від початку літа проживає з батьком (а.с.127).

08.04.2024 ОСОБА_2 звернулася до начальника Надвірнянського ВДВС про повернення без подальшого виконання виконавчого листа про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на її користь на утримання дитини. Заборгованість по аліментам відсутня (а.с.166).

Як вбачається з довідок, станом на 01.05.2024 заборгованості по квартплаті та за послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 немає (а.с.173,174), заборгованість за спожиту електроенергію складає 530,64 грн (а.с.175), яка 10.05.2024 сплачена (а.с.176).

Як вбачається з психологічної характеристики сімейних відносин та психоемоційного стану дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , центром психологічної допомоги дітям «Серденько» від 09.05.2024, центром психологічної допомоги дітям «Серденько» рекомендовано зменшення рівня стресоутворюючих факторів та підтримка дитини у складних ситуаціях; створення безпечного середовища перебування дитини. Підтримка позитивного образу обох батьків та увага матері щодо задоволення потреби у материнській любові дитини. Також рекомендовано спостереження за психоемоційним станом дитини. У дитини присутня образа на матір через нестачу уваги та турботи до себе, наявне агресивне сприйняття матері та відсутність довірливих стосунків. До психолога хлопця приводила бабуся ОСОБА_7 , з якою була проведена бесіда (а.с.178-183).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показала, що вона є матір`ю відповідача, бабусею ОСОБА_4 . 11 років ОСОБА_4 прожив з ними в одній хаті, ніяких проблем не було. Після того, як дитина стала проживати із батьком, у нього погіршилися оцінки у школі, наразі він отримує 5, 6, дуже багато пропусків. Це вона сама особисто узнавала в школі, спеціально приходила та цікавилася. ОСОБА_4 приходив до неї на день народження вітати. Окрім цього, ще рази три він приходив до них додому з того часу, як пішов жити до батька. З матір`ю позивача свідок не спілкується, за всі 11 років вона її бачила може рази три, до ОСОБА_4 вона ніколи не приходила. ОСОБА_4 раніше відвідував багато гуртків, після того, як переїхав до батька, гуртки закинув. На телефонні дзвінки майже ніколи не відповідає, а коли бере трубку, каже, що в нього немає часу на розмови, бо він грає.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показала, що вона є матір`ю позивача, її син поїхав за кордон коли дитині було 2 роки, повернувся через 1 рік та 9 місяців, але за цей час він вже з відповідачем розлучився. Оскільки відповідач не дозволяла спілкуватися йому із сином, він звернувся до служби у справах дітей, отримав дозвіл на побачення з дитиною, ходив до сина в садочок, але ОСОБА_15 забрала сина із садочка. Коли ОСОБА_4 пішов у школу, ОСОБА_16 знову почав налагоджувати зв`язок із дитиною, спілкувався з вчителем, проте мати спочатку казала хлопцеві, що його батьком є її чоловік, а потім, коли він узнав про справжнього батька, вона дитині розказувала, що її батько цілий день їздить на машині, виловлює дітей, вивозить їх за місто і там з`їдає. Вони познайомились із ОСОБА_4 24.05.2022 і після цього він почав приходити до них додому, завжди телефонував та запитував дозволу прийти до батька. Наприкінці літа ОСОБА_4 їй казав, що мати хоче забрати його до м. Івано-Франківськ, де вона знімала квартиру, та перевести його в іншу школу, але він не хотів переїжджати і жити з чоловіком матері. До них ОСОБА_4 при ходив все частіше та на весняних канікулах, 31.03.2023 ОСОБА_4 сказав, що він не хоче їхати додому. ОСОБА_16 дома не була, вона йому подзвонила і сказала, що дитина не хоче повертатися до матері. Коли ОСОБА_16 приїхав, він повіз ОСОБА_4 додому, але по дорозі вони зустріли маму з бабусею, які їхали назустріч, батько повернув назад, через деякий час в коридорі була суцільна істерика, були крики на весь будинок, приїхали працівники поліції, зафіксували цей момент і дитина на камеру сказала, що він відмовляється їхати додому. Це було 31 березня, була п`ятниця, і всю суботу та неділю вони із сином умовляли ОСОБА_4 повернутися до матері, він не хотів. Зранку в понеділок ОСОБА_4 з батьком поїхали до відповідача додому взяти канцелярські прилади, бо то починалися заняття у школі, та одяг, бо дитина була у тому, в чому прийшла. Мати одразу почала кричати на ОСОБА_4 і ніяких особистих речей не віддала. ОСОБА_16 відвіз ОСОБА_4 у школу, а сам поїхав купувати йому одяг. І з того самого моменту дитина проживає з ними. Хлопець був наляканий, напружений, із заниженою самооцінкою та почуттям вини. За цей час дитина стала впевненою, полікувалася, у нього були хворі ноги. Раніше в нього теж хворіли ноги, але мама його до лікар не водила. Зараз дитина подорослішала, може дивитися співрозмовнику прямо в очі. Відвідує додаткові заняття із математики, навчається на 9-10 балів. До мами у нього є несприйняття, він їй не вірить, бо вона його обманювала, і повертатися не хоче. Якби 3 квітня, коли він приїхав по речі, мати йому сказала, що скучила і попросила б повернутися, він би може і повернувся. Зараз ОСОБА_4 дуже переживає яке буде рішення суду і що буде, якщо рішення буде не на користь батька і вона йому роз`яснила, що цим буде займатися виконавча служба, вони прийдуть і насильно його заберуть. Мама до ОСОБА_4 приходила у школу, розмовляли разом з психологом і психолог здійснював психологічний тиск, казав, що мама його любить і щоб він повертався жити до мами. Ані батько, ані вона, як бабуся, не заперечують і не перешкоджають ОСОБА_4 спілкувати ся із матір`ю. Вона багато років не хотіла бачити та чути про свого онука, оскільки із самого початку була проти шлюбу свого сина із відповідачем і бачила, що цей шлюб приречений і наразі в неї не прокинулася раптово любов до дитини, а вона прийняла чужу дитину, яку їй було шкода, бо в дитини була страшна психологічна травма.

Малолітній ОСОБА_3 суду пояснив, що він хоче жити з татом, бо з ним йому спокійніше. Мама на нього постійно кричала, обзивала, заставляла няньчитися із малою сестрою. З квітня 2023 року він живе з батьком. До цього він жив з мамою, разом з ним проживали бабуся, дідусь, молодша сестра та мами новий чоловік. Погані відносини були тільки з мамою, зі всіма іншими все було нормально. Мама краще ставилася до його сестри, аніж до нього. До 10 років він взагалі не знав хто його справжній батько, мама казала, що це ОСОБА_17 , мами інший чоловік. Рідний батько з першого класу при ходив до нього у школу, а мама казала, що це чужий дядько. Додому батько не приходив, бо мама не дозволяла. За рідного батька мама казала, що він краде дітей, вивозить їх та їсть, тому він його боявся. Відносини з батьком покращилися з літа між 4 та 5 класом. З 5 класу мама не заперечувала проти спілкування з батьком. Проте, час був обмеженим, в певну годину він повинен був повернутися додому. З того часу, як він проживає з батьком, з мамою він спілкувався три рази, два рази особисто і один по телефону, мама цікавилася успіхами в школі. Коли він вирішив жити з батьком, він просто залишився вдома у батька і не став повертатися додому до матері, про те, що він хоче жити з батьком, він сказав працівникам поліції, а мамі сказати побоявся, бо не знав яка в неї буде реакція. Деякі особисті речі він з будинку матері забрав, а деякі ні. Коли він жив із мамою, він їздив на море, в гори, на відпочинок, вони їздили всі разом із молодшою сестрою. Інколи мама на нього сварилася, що він не хотів вчити уроки. Тато теж його заставляє робити домашні завдання, але не кричить при цьому. Декілька разів було таке, що мама телефонувала, але він не відповідав і не передзвонював. Після того, як переїхав до батька, він перестав ходити у деякі гуртки, бо не хоче. З днем народження його вітали всі, і мама теж. До бабусі з дідусем він інколи приходить в гості, до нього відношення нормальне. З батьком любить грати в комп`ютерні ігри, коли погода нормальна він після школи гуляє з друзями, також друзі приходять до нього додому. У нього є друзі, з якими він спілкується по комп`ютеру, ці друзі не тільки з України, є з Білорусі, а також є ті, з якими він спілкується російською мовою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зазначено наступне: «Декларація прав дитини не є міжнародним договором. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. У зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 223/306/20 (провадження № 61-9005св21) зазначено, що «міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 207/3144/16-ц (провадження № 61-29090св18) вказано, що «відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку має, бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси».

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Згідно з частинами першою та другою статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

У статті 12 Конвенції про права дитини зазначено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Статтями 12-15 Конвенції про права дитини визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).

Відповідно до статті 3 Конвенції про здійснення прав дітей 1996 року, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 року, дитина має процесуальне право бути поінформованою та висловлювати свою думку під час розгляду справи, що стосується її.

Закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією.

Вказана правова позиція викладена в постанові КЦС ВС від 28.12.2020 № 487/2001/19-ц (61-12667св20).

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суд повинен надати першочергове значення саме найкращим інтересам дитини.

Судом встановлено, що син сторін з народження ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та до 31.03.2023 проживав з матір`ю. Відносини між батьками є вкрай напруженими та неприязними, що відображається на дитині. Довгий час мати перешкоджала спілкуванню батька із сином та прийнятті участі батька у вихованні дитини, що змусило його звертатися до суду для вирішення виниклого спору. Проте, в останні роки відповідач не чинить позивачу будь-яких перешкод у спілкуванні, побаченні з сином, а також його вихованні. Після того, як малолітній ОСОБА_4 виявив бажання жити з батьком, мати з цим погодилася і не намагалася силою заставити його повернутися жити до неї, що свідчить про цінування та врахування думки дитини та її інтересів. Відносини між матір`ю та сином були змінені на негативні тільки останнім часом, що знайшло своє відображення у психологічній характеристиці психоемоційного стану дитини. Як вбачається із наданих до суду світлин, матір зі своїми дітьми доволі часто виїздили на відпочинок, вона займалася дозвіллям та розвитком своїх дітей, і на них ОСОБА_4 зображений у гарному настрої, задоволеним. ОСОБА_4 відвідував різноманітні гуртки, церковну школу, при цьому жодного разу він не казав матері, що вони йому не подобаються. Проживаючи з батьком, хлопець перестав відвідувати всі гуртки та церковну школу. За рік проживання з батьком, зі слів ОСОБА_4 , вони тільки один раз з ним виїжджали на відпочинок. При цьому представник позивача ніяких доказів цього суду не надав.

Під час розгляду справи позивач не виявив зацікавленості в її розгляді, жодного разу не з`явився в судове засідання, не надав ніяких пояснень, обмежившись наданням заяви про участь у справі його представника. При цьому представник позивача в судовому засіданні не зміг пояснити мету вирішення спору, оскільки фактично відповідач погодилася із бажанням дитини проживати із батьком, з того моменту позивач аліменти не платив і відповідач цього не вимагала, на момент подачі позову позивач аліменти вже не сплачував, тобто, фактично спір між сторонами був відсутній і іншої мети представник позивача в судовому засіданні не навів.

Також, суд звертає увагу за наступне: позивач із сином 23.05.2023 відвідав центр психологічної допомоги дітям « Серденько », за результатами чого дитині була рекомендована робота із психологом з метою пропрацювання сімейної ситуації, актуальних тригерів та почуттів. Представник позивача не надав доказів виконання рекомендацій центру щодо відвідування психолога та проведеної з ним роботи щодо актуальної конфліктної ситуації в родині, у зв`язку із чим суд приходить до висновку, що батько дитини формально підійшов до рекомендацій психологічного центру, що також знайшло своє відображення у повторному відвідуванні центру, за результатами якого було встановлено, що ставлення дитини до конфліктної ситуації в родині та негативне ставлення до матері у дитини не змінилося. При цьому, в центр психологічної допомоги дітям « Серденько » вдруге ОСОБА_4 відвозила бабуся ОСОБА_7 .. На питання суду що перешкодило батькові самостійно відвідати разом із сином психологічний центр представник позивача повідомив, що це є наявні блокпости, не аргументувавши де саме встановлені блокпости (оскільки стаціонарні блокпости на шляху Надвірна-Івано-Франківськ відсутні) та в чому саме полягають перешкоди їх проїхати у разі їх наявності, що також дає суду підстави вважати щодо формального підходу батька до відвідування психолога дитиною і це було необхідним тільки для отримання висновку з метою долучення до матеріалів справи. При цьому повторне відвідування центру психологічної допомоги дітям «Серденько» відбулося після того, як в судовому засіданні з`ясовувалося питання про відвідування психолога дитиною згідно із наданими центром рекомендаціями.

В той же час мати дитини неодноразово зверталася за допомогою до психолога з тим, що відносини з дитиною погіршилися і вони не можуть знайти спільної мови.

Окрім цього, у суду викликають сумніви у щирості бабусі, ОСОБА_7 , з якою разом проживають позивач та його син. ОСОБА_7 11 років не мала бажання навіть чути про свого онука, не була з ним знайома, жодного разу не спілкувалася. І в судовому засіданні, не приховуючи свого негативного ставлення до матері дитини, дуже емоційно розповіла як ОСОБА_4 погано жилося із матір`ю і як вона погано до нього ставилася. Навіть слова психолога при розмові із ОСОБА_4 про те, що його мама любить його, вважає психологічним тиском на дитину, що не може сприяти покращенню психоемоційного стану дитини та підтримки позитивного образу обох батьків та уваги матері щодо задоволення потреби у материнській любові дитини відповідно до рекомендацій центру «Серденько». Окрім цього, роз`яснення дитині наслідків (на її думку) винесення рішення не на користь батька, а саме, що цим буде займатися державна виконавча служба і його насильно заберуть до матері, були озвучені як залякування та підтримання негативного образу матері, а не як роз`яснення одинадцятирічній дитині правових наслідків з урахуванням його психологічного стану.

Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись насамперед, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Суд приходить до висновку, що визначивши місце проживання дитини з батьком, не буде досягнуто гармонійного балансу щодо однакового ставлення обох батьків, у зв`язку із чим дитина буде позбавлена любові і розуміння з боку матері, яка, внаслідок негативного ставлення оточуючого середовища дитини до неї та здійснення психоемоційного впливу на дитину, буде позбавлена їх проявити.

Сімейні цінності дуже важливі для дітей, адже вони дають відчуття ідентичності, мети та приналежності до своєї родини. Вони також слугують ціннісним орієнтиром та створюють рамки, необхідні для формування дитячої особистості.

Суд вважає, що позивач зі своїм формальним підходом до дитини та негативним ставленням до матері дитини не ставить на меті формування у дитини сімейних цінностей і покращення психоемоційного стану дитини внаслідок подолання ним конфліктної ситуації з матір`ю.

У зв`язку із чим суд не знаходить підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 9, 12, 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою ВРУ 27.02.1991, ст. 8, 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 7, 19, 141, 161, 171 СК України, ст. 29 ЦКЕ України, ст. 9, 10, 12, 13, 77-81, 259, 263-265, 272-273, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , виданий 09.11.20018, орган видачі 2621, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Романишин Дмитро Михайлович , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 635 від 08.02.2008, адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий 23.10.2015, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2

Представник відповідача: Гаврищук Наталія Костянтинівна , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 001878 від 15.04.2022, адреса: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Надвірнянської міської ради, код ЄДРПОУ 44177912, юридична адреса: майдан Шевченка, 33 м. Надвірна Івано-Франківської області.

Суддя Надвірнянського районного суду

Івано-Франківської області О.Ю.Максименко

Повне судове рішення складено 14.06.2024.