Рішення

від 09.05.2024 по справі 204/445/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/445/24

Провадження № 2/204/1519/24 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 травня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки площею 1,69 га,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року Перший заступник керівника Волноваської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив конфіскувати на користь держави земельну ділянку сільськогосподарського призначення громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з кадастровим номером 1421587200:04:000:0356 площею 1, 69 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території колишньої Рибинської сільської ради Волноваського району (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204685914215), шляхом припинення права власності, відомості про яке зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 06.11.2013 за № 3263224, та визнання права власності за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, Полтавська обл., поштовий індекс: 36039, ЄДРПОУ 39767332) та стягнути із ОСОБА_1 , на користь Донецької обласної прокуратури судові витрати на сплату судового збору в загальному розмірі 4 026 гривень 00 копійок. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що Волноваською окружною прокуратурою за результатами вивчення стану законності у сфері розпорядження земельними ділянками, розташованими в межах Волноваського району, встановлено порушення ОСОБА_1 вимог земельного законодавства. За результатами опрацювання відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з`ясовано, що ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.11.2013 № 1700, виданого державним нотаріусом Волноваської державної нотаріальної контори Петренко В.Є., набув право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим № 1421587200:04:000:0356 площею 1, 69 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Рибинської сільської ради Волноваського району. Право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним нотаріусом Волноваської державної нотаріальної контори Петренко В.Є. 06.11.2013 за № 3263224 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204685914215). При цьому відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на час вчинення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки ОСОБА_1 мав правовий статус іноземця, був документований паспортом громадянина російської федерації серії та номеру НОМЕР_2 , виданим ВВС «Ломоносовський» міста Москви 03.10.2002, та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . З метою підтвердження зазначених відомостей Волноваською окружною прокуратурою до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області спрямовано запит від 26.04.2023 № 51-833ВИХ-23, у відповідь на який Головне управління листом від 03.05.2023 № 1401.2.3-2350/1401.2.10-23 повідомило, що згідно бази даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами (ЄІАС УМП) ДМС України ОСОБА_1 з питань оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, набуття громадянства України не зверталася. Також з інформації відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, наданої на запит прокуратури листом від 14.04.2023 № 15329/16275-11-23/15.3, вбачається, що за результатами проведеної перевірки за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актових записів про смерть відносно осіб, зазначених у запиті, в т.ч. щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складених органами державної реєстрації актів цивільного стану Донецької області у період з 01.01.2016 по теперішній час, не виявлено. Таким чином, на підставі зазначених вище відомостей у їх сукупності достовірно встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином російської федерації і до теперішнього часу громадянства України не отримував. Разом з тим, останній, набувши в порядку спадкування право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення та зареєструвавши таке право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, всупереч вимогам Земельного кодексу України не відчужив даний об`єкт зі спливом законодавчо визначеного строку та досі залишається його власником. У зв`язку із вказаним, на теперішній час наявні підстави для конфіскації у ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим № 1421587200:04:000:0356 площею 1, 69 га шляхом припинення права власності на неї з одночасним визнанням права власності держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, раніше надала до суду заяву відповідно до якої просила розглянути справу без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягає, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України в порядку частини 11 статі 128 ЦПК України. Відзиву від відповідачки на позов до суду не надходило.

Зі згоди прокурора, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі по наступним підставам.

Судом встановлено, 06 листопада 2013 року державним нотаріусом Волноваської державної нотаріальної контори Петренко В.Є. видано ОСОБА_1 , який є громадянином рф, свідоцтво про право на спадщину на підставі заповіту посвідченого 25 серпня 1999 року на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим № 1421587200:04:000:0356 площею 1,6900 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої у межах Волноваського району та території Рибинської сільської ради (а. с. 20).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна що об`єкта нерухомого майна № 325280120 (а. с. 21-22) вбачається, що право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 06 листопада 2013 року за № 3263224 державним нотаріусом Волноваської державної нотаріальної контори Петренко В.Є. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204685914215).

26 квітня 2023 року першим заступником керівника Волноваської окружної прокуратури Авданом Р. за вихідним № 51-833вих-23 направлено запит до Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області щодо надання інформації про перебування, в тому числі ОСОБА_1 , на обліках ГУ ДМС України в Донецькій обл., наявності у неї громадянства України чи іншої держави, видачу їй посвідок на тимчасове або постійне проживання на території України (а. с. 26-27).

З відповіді заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області Зубар О. № 51-833вих-23 від 26.04.2023 року першому заступнику керівника Волноваської окружної прокуратури Авдану Р. (а. с. 28) вбачається, що за наявними обліками ГУ ДМС у Донецькій області та інформаційної підсистеми ЄІАС УМП ДМС України громадянин рф ОСОБА_1 не значиться.

07 квітня 2023 року першим заступником керівника Волноваської окружної прокуратури Авданом Р. за вихідним № 51-622вих-23 направлено запит до відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо надання інформації про те, чи реєструвалися в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відомості про факт смерті, в тому числі ОСОБА_1 (а.с. 29-32).

10 квітня 2024 року першим заступником керівника Волноваської окружної прокуратури Авданом Р. за вихідним № 51-630вих-23 направлено запит до Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області (а. с. 34-38) щодо надання інформації про те, чи вживалися і чи будуть вживатися вказаним органом заходи щодо конфіскації у ОСОБА_1 як громадянки рф земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровими № 1421587200:04:000:0356 шляхом звернення їх до суду з відповідними позовами.

27 квітня 2023 року в. о. начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області надано відповідь №10-50.62-874/2-23 першому заступнику керівника Волноваської окружної прокуратури Авдану Р. (а. с. 39-41), з якої вбачається, що Головне управління Державної міграційної служби України у Донецькій області до суду з позовами щодо конфіскації земельної ділянки, не зверталося у зв`язку з обмеженим фінансуванням на сплату судового збору.

07 грудня 2023 року першим заступником керівника Волноваської окружної прокуратури Авданом Р. за вихідним № 51-3072вих-23 направлено повідомлення до Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області (а. с. 47-50) про представництво інтересів держави, зокрема про звернення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська за позовом до ОСОБА_1 про конфіскацію на користь держави земельної ділянки.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст.131-1Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор, зокрема, звертається до суду з позовною заявою.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор, зокрема, звертається до суду з позовною заявою.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 20 ЦК України встановлює, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18) вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) вказано, що «належний спосіб або способи захисту обумовлюються змістом порушеного права та характером його порушення».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Таким чином, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Статтями 13, 14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками визначаються законами.

За змістом положень ст. 41 Конституції України, ст. ст. 319, 321ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст.38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 39 даного Закону виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Приписами ч. 2 ст. 373 ЦК України визначено, що право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Так, нормами ч. ч. 1, 2, 4 ст.374 ЦК України встановлено, що суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст.378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Статтею 80 Земельного кодексу України, з-поміж іншого, встановлено, що суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.81 ЗК України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно з вимогами ч. 3 ст.81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі, в тому числі, прийняття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 4 ст.81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно з вимогами підпунктів «д» та «е» ч. 1 ст.140 ЗК України підставою припинення права власності на земельну ділянку є конфіскація за рішенням суду.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст.145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Разом з цим, відповідно до пункту «в» ч. 1 ст.143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Крім того, п. 10 ч. 1 ст.346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Разом з цим, приписами ч. 5 ст. 41 Конституції України встановлено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Згідно з вимогами ч. 4 ст.145 ЗК України позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач є громадянином рф, тобто іноземним громадянином, в порушення вимог ч. 4 ст. 81 ЗК України, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території колишньої Рибинської сільської ради у межах Волноваського району Донецької області, з кадастровим номером 1421587200:04:000:0356 площею 1,6900 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 204685914215), добровільно не відчужив, тому слід припинити його право власності та конфіскувати вказану вище земельну ділянку, шляхом припинення права власності на неї за відповідачем, та визнання права власності за державою, в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Разом з цим, суд зазначає, що такий спосіб захисту є належним та, в даному випадку, спрямований на поновлення порушених прав держави й повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного доказу, зокрема належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними, достатніми та допустимими доказами, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача понесені позивачем судові витрати у сумі 4026 гривень, виходячи із розрахунку 2684 гривні за звернення до суду з цим позовом та 1342 гривні за звернення до суду із заявою про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 280-288, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки площею 1,69 га - задовольнити у повному обсязі.

Конфіскувати на користь держави земельну ділянку сільськогосподарського призначення громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з кадастровим номером 1421587200:04:000:0356 площею 1,69 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території колишньої Рибинської сільської ради Волноваського району (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204685914215), шляхом припинення права власності, відомості про яке зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 06.11.2013 за № 3263224, та визнання права власності за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, Полтавська обл., поштовий індекс: 36039, ЄДРПОУ 39767332).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Донецької обласної прокуратури судові витрати на сплату судового збору в загальному розмірі 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

Перший заступник керівника Волноваської окружної прокуратури, місцезнаходження: 49003, м. Дніпро, майдан Озерний, буд. 32.

Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39767332, місцезнаходження: 36039, м. Полтава, вул. Уютна, буд. 23.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання (вказано в позові): АДРЕСА_1 .

Суддя В.В. Самсонова