Ухвала

від 18.06.2024 по справі 461/4943/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/4943/23

Провадження № 1-кс/461/3597/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2024 року слідчийсуддя Галицькогорайонного судум.Львова ОСОБА_1 ,секретар ОСОБА_2 ,за участюзахисника ОСОБА_3 ,прокурора ОСОБА_4 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуклопотання адвоката ОСОБА_3 вінтересах ОСОБА_5 про скасуванняарешту майна,-

в с т а н о в и в :

адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в межах кримінального провадження № 42023142410000017 від 29.05.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 204 КК України.

В обгрунтування заявленого клопотання вказує на те, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 12.12.2023 року (справа № 461/4943/23) про надання дозволу на арешт майна, задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Львівській області про накладення арешту на майно, вилучене 07.12.2023 року за результатами проведених обшуків в кримінальному провадженні № 42023142410000017 від 29.05.2023 року.

Так, зокрема, накладено арешт на вилучене в ході санкціонованого обшуку за адресою, яку використовує використовує ОСОБА_6 - АДРЕСА_1 , наступне майно: дельтаплан зеленого кольору із двигуном марки «Rotex» - 1 шт.; задня частина (крило) для дельтаплана - 1 шт.

Вказує на те, що це майно належить ОСОБА_5 , є його особистою приватною власністю, не вилучене та не обмежене у використанні в цивільному обороті.

В даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , на майно якого накладено арешт, не є ні підозрюваним, ні обвинуваченою особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, відтак, просить клопотання задоволити та скасувати арешт.

Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав.

Прокурор в судовому засіданні заперечила щодо скасування арешту, оскільки вказане майно визнане речовими доказами і досудове розслідування триває.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що відділом слідчого управління ГУНП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023142410000017 від 29.05.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 204 КК України.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 12.12.2023 року (справа № 461/4943/23) про надання дозволу на арешт майна, задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Львівській області про накладення арешту на майно, вилучене 07.12.2023 року за результатами проведених обшуків в кримінальному провадженні № 42023142410000017 від 29.05.2023 року.

Так, зокрема, накладено арешт на вилучене в ході санкціонованого обшуку за адресою, яку використовує використовує ОСОБА_6 - АДРЕСА_1 , наступне майно:

дельтаплан зеленого кольору із двигуном марки «Rotex» - 1 шт.;

задня частина (крило) для дельтаплана - 1 шт.

08.12.2023 року вищевказані предмети визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Згідно ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.1ст.174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином саме на власника або володільця майна покладається обов`язок довести, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт на майно накладено необґрунтовано.

Захисник у клопотанні зазначає, що вказане вище майно належить ОСОБА_5 , є його особистою приватною власністю, не вилучене та не обмежене у використанні в цивільному обороті.

Як встановлено слідчим суддею, однією з підстав накладення арешту було те, що вказані речі відповідають вимогам ч.1 ст.98 КПК України та можуть бути використані як доказ факту і обставин вчинення кримінального правопорушення.

Майно, яке було вилучене у ОСОБА_5 , перебуває у розпорядженні органу досудового розслідування.

Слідчий суддя зазначає, що орган досудового розслідування має можливість та зобов`язаний оглянути вказані речі, встановити достовірно чи дійсно на них збереглися сліди або інші відомості, які можуть бути використанні як доказ у кримінальному провадженні, та, відповідно, за наявності, вилучити такі сліди або інші відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 не є підозрюваним у цьому кримінальному провадженні.

Таким чином, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси ОСОБА_5 як власника майна.

Статтею 41 Конституції Українивстановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до ч.1ст.174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону. А отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Стаття 1 Першого протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинипередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенціїз правлюдини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор, відповідно до п. 2, 3 ч.3 ст.132КПК України не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у право власності, про який ідеться в клопотанні, або може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається з клопотанням.

Зважаючи на доводи, викладені у клопотанні, керуючись принципами диспозитивності та змагальності сторін, слідчий суддя приходить до висновку, що в застосуванні такого засобу забезпечення кримінального провадження як арешт майна потреба відпала.

Суд вважає, що на даний час потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у право власності та подальше застосування заходів забезпечення кримінального провадження суперечить вимогам ч.3ст.132 КПК України.

Таким чином, накладення обтяження слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 171 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в :

клопотання задовольнити.

Скасувати арешт,накладений ухвалоюслідчого суддіслідчого суддіГалицького районногосуду містаЛьвова від12.12.2023року (справа№ 461/4943/23),на дельтаплан зеленого кольору із двигуном марки «Rotex» - 1 шт.; задня частина (крило) для дельтаплана - 1 шт., які належать ОСОБА_5 .

Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1