Постанова

від 22.11.2007 по справі 8/84-38.1

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/84-38.1

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

22.11.07                                                                                           Справа  № 8/84-38.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Процик Т.С.

                                                            Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу Товариства співмешканців «Мрія», м.Луцьк

на рішення Господарського суду Волинської області від 02.08.2007р.

у справі № 8/84-38.1

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Волиньобленерго»в особі Луцької міської філії, м.Луцьк

до Товариства співмешканців «Мрія», м.Луцьк

про стягнення 6269,86 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Пархомчук В.М., Шух Н.А. –представники.

від відповідача: Шевчук В. –представник.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22,27 ГПК України, зокрема право відводу судді. Заяв та клопотань про відвід суддів не подано та не заявлено.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.08.2007р. у справі № 8/84-38.1 задоволено позов Відкритого акціонерного товариства «Волиньобленерго», м.Луцьк та стягнуто з Товариства співмешканців «Мрія», м.Луцьк 6237,88 грн. боргу за використану електроенергію, 13,20 грн. пені за прострочення платежів, 13,84 грн. збитків від інфляції, 4,94 грн. річних, 102 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат, пов'язаних з оплатою послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 6489,86 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване нормами ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Скаржник, відповідач у справі, з рішенням місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з мотивів неповного з»ясування обставин справи та порушення норм процесуального права, в позові відмовити. Зокрема скаржник стверджує, що судом при розгляді справи не досліджено того факту, що частину боргу ТС «Мрія»за електричну енергію становить борг жильців фізичних осіб за електричну енергію, який підлягає списанню відповідно до п.9.1 ст.9 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Крім того, як зазначив представник відповідача в доповненні до апеляційної скарги, згідно з відомістю розрахунків за електроенергію по квартиронаймачах за червень 2004р. в складі боргу товариства за спожиту електроенергію, наявні суми заборгованості по споживачах-квартиронаймачах, які фактично не проживали в жилих приміщеннях та не споживали електричну енергію, загальна сума заборгованості за електричну енергію по таких квартиронаймачах, яка нарахована позивачем в складі заборгованості ТС «Мрія»становить 4161,93 грн. На думку скаржника, судом не враховано також, що частина суми боргу перебуває за межами строку позовної давності, так як розрахована з січня 2003р., а не з червня 2004р. Крім того, суд першої інстанції допустив порушення вимог ГПК України, оскільки прийняв рішення без участі в судовому засіданні представників відповідача, що фактично позбавило відповідача права на захист.

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Представники позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 01.08.2001р.між ВАТ «Волиньобленерго», позивачем у справі, та Товариством співмешканців «Мрія», відповідачем у справі, був укладений договір на користування електричною енергією № 1345, згідно з п.п.1, 2.1, 4.1, 6.3, 8.1, 8.4 якого позивач зобов'язувався відпускати електричну енергію відповідачу в кількості та на умовах, визначених договором, а відповідач - виконувати умови договору і проводити своєчасну оплату використаної електроенергії та інших нарахувань. „Розрахунковий день" (останній день розрахункового періоду, в який проводиться запис показників приладів обліку) визначається на 21 число для місяця з 31 днем (20 число для місяця з 30-ма днями). Оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється відповідачем самостійно шляхом перерахування коштів в 10-денний термін від розрахункового дня на розрахункові рахунки позивача. У випадку неоплати або неповної оплати платежів нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочки.

Відповідно до ст.174 ГК України (ст.4 ЦК УРСР від 18.07.1963р.) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору № 1345 від 01.08.2001р.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк згідно з ст.530 ЦК України.

Відповідач в порушення умов договору, взяті на себе за договором зобов'язання щодо оплати послуг за використану електричну енергію не виконував.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків за електричну енергію від 07.06.2007р., складеним та підписаним сторонами договору в двосторонньому порядку, заборгованість відповідача перед позивачем за активну електроенергію станом на 01.06.2007р. складає 6237,88 грн.

В силу ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

У відповідності до ст.509 ЦК України кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань. Зобо»язання за договором № 1345 від 01.08.2001р. відповідач виконував не належним чином, чим і порушив умови договору та закону.

Заборгованість відповідача в сумі 6237,88 грн. підтверджена актом звірки взаєморозрахунків за електричну енергію від 07.06.2007р., складеним та підписаним сторонами договору в двосторонньому порядку,

Скаржник не погоджується з вказаною сумою заборгованості та стверджує, що частину боргу ТС «Мрія»за електричну енергію становить борг жильців фізичних осіб за електричну енергію, який підлягає списанню відповідно до ст.9 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»; частина суми боргу перебуває за межами строку позовної давності, так як розрахована з січня 2003р., а не з червня 2004р.; згідно з відомістю розрахунків за електроенергію по квартиронаймачах за червень 2004р. в складі боргу товариства за спожиту електроенергію, наявні суми заборгованості по споживачах-квартиронаймачах, які фактично не проживали в жилих приміщеннях та не споживали електричну енергію, і загальна сума заборгованості за електричну енергію по таких квартиронаймачах, яка нарахована позивачем в складі заборгованості ТС «Мрія», становить 4161,93 грн.

Однак, доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки:

- п.9.1 ст.9 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»передбачає, що на умовах, визначених цим Законом, дозволяється списання заборгованості: 9.1.2) підприємств паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, у складі: а) заборгованості по зобов'язаннях за енергоносії та послуги з їх передачі (транспортування) та/або постачання, за якою не минув строк позовної давності та яка виникла з причин: … несплати населенням за електричну енергію та природний газ у розмірі заборгованості, що виникла до 1 січня 2002 року та є непогашеною станом на розрахункову дату. Тобто Законом передбачено списання заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, яким відповідач не є;

- розрахунок за електроенергію здійснюється відповідно до кількості використаної електроенергії споживачем. Для визначення кількості використаної електроенергії, яка підлягає оплаті, енергопостачаючою організацією знімаються покази приладів обліку електроенергії, про що зазначено в договорі. Відтак, подані відповідачем акти перевірки паспортного режиму, подані відповідачем на підтвердження його доводів про неправомірність визначення позивачем суми заборгованості за спожиту електроенергію в силу того, що в склад боргу товариства включені суми заборгованості по споживачах-квартиронаймачах, які фактично не споживали електричну енергію, так як не проживали в жилих приміщеннях, не є належними та допустимими доказами фактів неспоживання електричної енергії відповідачем та відсутності заборгованості перед позивачем;

- сума боргу відповідача перед позивачем за активну електроенергію у розмірі 6237,88 грн. визначена сторонами станом на 01.06.2007р., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за електричну енергію від 07.06.2007р., складеним та підписаним сторонами договору в двосторонньому порядку. Доводи відповідача про те, що сума боргу розраховувалась позивачем з січня 2003р. (або з червня 2004р.), а тому перебуває за межами строку позовної давності, належними доказами не підтверджені.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Згідно з п.8.4 договору у випадку неоплати або неповної оплати платежів нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочки.

Нарахована позивачем відповідно до розрахунку пеня за період з липня 20006р. по червень 2007р. в сумі 13,20 грн. підставна і підлягає до стягнення.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а така 3% річних від простроченої суми.

Нараховані позивачем відповідно до розрахунку за період з вересня 2005р. по лютий 2007р. збитки від інфляції в сумі 13,84 грн. та 4,94 грн. річних за серпень 2005р. - червень 2007р. підставні і підлягають стягненню згідно з ч.2 ст.625 ЦК України.

Відтак, позовні вимоги є підставними та правомірно задоволені судом першої інстанції, судове рішення по суті спору є обґрунтованим та законним, прийнятим у відповідності з нормами матеріального права.

Твердження відповідача про порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального права, зокрема порушення його права на судовий захист, не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Волинської області про порушення провадження у справі від 16.07.2007р. була надіслана сторонам, в тому числі відповідачу, 16.07.2007р. у відповідності до ст.87 ГПК України. Відтак, відповідач не був позбавлений права на судовий захист та участь в судовому засіданні. Як випливає із змісту ст.77 ГПК України, нез»явлення в засідання представників сторін є підставою для відкладення розгляду справи лише за умови, якщо спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Ухвалою суду від 16.07.2007р. явка представників сторін не визнавалась обов»язковою. Відповідно до ст.75 ГПК України суд вправі вирішити спір за наявними у справі матеріалами, що і було зроблено судом першої інстанції.

Виходячи з того, що згідно з ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норми процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело неправильного рішення, та враховуючи те, що судом першої інстанції прийнято правильне по суті рішення у відповідності з нормами матеріального права, а доводи відповідача про порушення норм процесуального права є непереконливими, обставини справи встановлені в повному обсязі, доказам у справі дана вірна правова оцінка, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Волинської області, так як останнє є законним та обґрунтованим.

Тому керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Волинської області від 02.08.2007р. у справі № 8/84-38.1 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя                                                                      Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                          Процик Т.С.

Суддя                                                                                          Галушко Н.А.