Постанова

від 14.06.2024 по справі 907/1098/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2024 р. Справа №907/1098/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Управління міського господарства Мукачівської міської ради, вих.№470/01-04/18-24 від 18 березня 2024 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01 березня 2024 року (підписане 01.03.2024), суддя Андрейчук Л.В.

у справі №907/1098/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Моя Земля, смт Вишково, Закарпатська область

до відповідача Управління міського господарства Мукачівської міської ради, м. Мукачево, Закарпатська область

про стягнення 84 467,07 грн

в с т а н о в и в :

30 листопада 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Моя Земля звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Управління міського господарства Мукачівської міської ради про стягнення 84 467,07 грн заборгованості, з яких 79 978,50 грн суми основного боргу; 2 959,20 грн пені; 1 042,92 грн інфляційних втрат; 486,44 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 01 березня 2024 року у справі №907/1098/23 позов задоволено: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 84 467,07 грн заборгованості, в т.ч. 79 978,50 грн основного боргу, пеню у розмірі 2 959,20 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 042,92 грн, 3% річних у розмірі 486,44 грн та 2684,00 грн судового збору.

Також, враховуючи клопотання позивача, суд дійшов висновку про можливість застосування у даному випадку механізму нарахування 3% річних відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач свої зобов`язання за договором про надання послуг з виготовлення проєктів землеустрою виконав належним чином та у повному обсязі, що підтверджується актом прийомки-передачі № 1 за жовтень 2021 на загальну суму 38 085,00 грн, актом прийомки-передачі № 2 від 29.12.2021 на загальну суму 60 936,50 грн та актом прийомки-передачі № 2 від 15.12.2021 на загальну суму 79 978,50 грн. Враховуючи, що відповідач ухиляється від підписання акту прийомки-передачі № 2 від 15.12.2021 та оплати зазначених у такому акті послуг, які фактично надані позивачем та всупереч умовам укладеного договору, після отримання такого акту, відповідач не повернув позивачу його підписану копію, не надав письмової мотивованої відповіді щодо відмови від прийняття акту та не оплатив фактично отримані (спожиті) послуги, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості у розмірі 79 978,50 грн. Поряд з тим, суд дійшов висновку про наявність передбачених договором та законодавством підстав для нарахування пені у розмірі 2 959,20 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 042,92 грн, 3% річних у розмірі 486,44 грн

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач Управління міського господарства Мукачівської міської ради звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 01 березня 2024 року у справі №907/1098/23 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апелянт зазначає, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, судом першої інстанції не враховано те, що додаткова угода №1 до договору свідчить про те, що позивач надав послуги у 2021 році на суму 99021,50 грн, інші послуги останній зобов`язувався надати у 2022 році у термін до 31.12.2022, однак, на переконання апелянта суд не надав жодної правової оцінки вищевказаній обставині. Скаржник також вказує, що акт прийомки-передачі № 2 від 15.12.2021 на загальну суму 79 978,50 грн сформований позивачем в односторонньому порядку відповідно до ст.ст.76-79 ГПК України не може вважатись належним доказом. Поряд з цим, апелянт звертає увагу суду, що жодних актів від позивача, що свідчило б про виконання послуг, не надходило, а такі акти мали бути надані у строк до 31.12.2022, а договірні відносини між сторонами мали місце виключно до 31.12.2022. Скаржник зазначає, що скерування у серпні 2023 року акту № 2 від 15.12.2021 є таким, що суперечить умовам укладеного договору №2 від 16.04.2021 та додаткової угоди №1 від 28.12.2021 та не може вважатись належним виконанням умов договору, а наявність підписаної обома сторонами угоди унеможливлює існування акту від 15.12.2021 року та укладеної угоди. Стосовно задоволення позовної вимоги про стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат, апелянтом зазначено, що суд першої інстанції не врахував умови укладеного договору, додаткової угоди та норм законодавства України, оскільки, зважаючи на те, що останнім днем надання послуг є 31.12.2022, то останнім кінцевим днем оплати відповідачем є 10.01.2023, а позивач не скеровував на адресу відповідача акту прийомки-передачі від 15.12.2021 №2 ні у 2021, ні у 2022 році, то відповідно у відповідача відсутній обов`язок щодо оплати такого договору у серпні 2023 року. Апелянт зазначає, що вимога позивача про стягнення основного боргу та штрафних санкцій по зобов`язаннях, які не були виконані у строк до 31.12.2022 суперечать вимогам чинного законодавства, а такі вимоги мали б місце за умови своєчасного виконання зобов`язання позивача у частині виготовлення проектів землеустрою, скерування таких разом з актами прийомки-передачі на адресу відповідача.

Ухвалою суду від 15 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі №907/1098/23 за апеляційною скаргою Управління міського господарства Мукачівської міської ради на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01 березня 2024 року; позивачу надано строк (15 днів з дня вручення ухвали суду) для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано з Господарського суду Закарпатської області матеріали справи; справу №907/1098/23 призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.10 ст.270 ГПК України.

Судом встановлено, що ухвала суду належним чином надіслана сторонам у справі, доставлена до їх електронних кабінетів 16 квітня 2024 року, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, підписаними відповідальним працівником.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає що відповідачем на підставі виготовлених позивачем проектів землеустрою внесено до Державного земельного кадастру відомості про відповідні земельні ділянки, а факт, що позивач надав відповідні інженерні послуги підтверджується безпосередньо публічними відомостями у Державному земельному кадастрі у графі «Місце роботи інжерера-землевпорядника», тому заперечення щодо не виникнення у відповідача обов`язку щодо оплати спожитих послуг з наведених в апеляційній скарзі мотивів є недобросовісними, а отже правильно відхилені судом першої інстанції. Позивач зазначає, що підписання додаткової угоди щодо пролонгації договору було пов`язано із фактом відсутності у відповідача бюджетних асигнувань для оплати спожитих послуг, а твердження відповідача, що договірні відносини між ним та позивачем мали місце виключно до 31.12.2022 року, однак це ніяким чином не нівелює наявності у відповідача обов`язку оплатити спожиті послуги, оскільки, позивач виконав своє зобов`язання щодо виготовлення проєктів землеустрою у межах строку дії договору, через це у відповідача виник кореспондуючий обов`язок щодо оплати спожитих послуг. Позивач зазначає, що надсилання у серпні 2023 року на адресу відповідача акту прийомки-передачі № 2 від 15.12.2021 було здійснено повторно через ігнорування відповідачем прохань позивача щодо оплати наданих послуг та підписання вже наявного у відповідача примірника відповідного акту, а умовами договору сторони не узгоджували порядок надсилання/надання актів, про порушення якого безпідставно стверджує відповідач.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 16.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Моя Земля та Управлінням міського господарства Мукачівської міської ради укладено договір виготовлення проєктів землеустрою № 2 за результатами публічної закупівлі UA-2021-03-10-009829-b.

28.12.2021 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою внесли зміни до вказаного договору у частині розподілу бюджетних призначень по роках, строку надання виконавцем послуг (змінено до 31.12.2022) та строку дії договору (змінено до 31.12.2022).

Пунктом 1.1. вказаного договору сторони погодили, що виконавець зобов`язується надати з дотриманням вимог законодавства послуги: виготовлення проектів землеустрою (ДК 021:2015-71250000-5: Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги), а замовник прийняти та оплатити послуги з розробки проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування, згідно додатку 1.

Суд встановив, що позивач свої зобов`язання за вказаним договором виконав належним чином та у повному обсязі, що підтверджується наступними документами: актом прийомки-передачі № 1 за жовтень 2021 на загальну суму 38 085,00 грн; актом прийомки-передачі № 2 від 29.12.2021 на загальну суму 60 936,50 грн; актом прийомки-передачі № 2 від 15.12.2021 на загальну суму 79 978,50 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору, оплата за цим договором здійснюється на підставі підписаного акту наданих послуг протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання акту наданих послуг на розрахунковий рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач підписав акти прийомки-передачі № 1 за жовтень 2021 та № 2 від 29.12.2021 та оплатив надані послуги згідно з такими актами у загальному розмірі 99 021,50 грн., проте, відповідач ухиляється від підписання акту прийомки-передачі № 2 від 15.12.2021 та оплати зазначених у такому акті послуг, які фактично надані позивачем.

Водночас згідно з пунктами 3.2. та 3.3. договору, замовник зобов`язаний підписати акт протягом 5 банківських днів з дня одержання проектів.

У разі відмови прийняття акту, замовник зобов`язаний в 5-ти денний термін дати письмово мотивовану відповідь.

17.08.2023 позивач звернувся до відповідача із клопотанням № 134 про оплату наданих послуг за договором № 2 на виготовлення проєктів землеустрою від 16.04.2021, до якого долучив наступні документи: 2 примірника акту прийомки-передачі № 2 від 15.12.2021; 2 примірники акту прийомки-передачі виготовленої документації, щодо якої складено вищевказаний акт; витяги з Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок, щодо яких виготовлено землевпорядну документацію, зазначену в акті № 2 від 15.12.2021; рахунок-фактуру № 5 на оплату наданих послуг.

Вказані документи відповідач отримав 22.08.2023, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 8801801203787.

Однак, всупереч умовам укладеного договору, після отримання такого акту, відповідач не повернув позивачу його підписану копію, не надав письмової мотивованої відповіді щодо відмови від прийняття акту та не оплатив фактично отримані (спожиті) послуги.

Невиконання відповідачем належним чином та в повному обсязі своїх зобов`язань за договором стало підставою звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено з матеріалів справи, між сторонами у справі укладено договір виготовлення проєктів землеустрою № 2 від 16.04.2021, що укладений за результатами публічної закупівлі UA-2021-03-10-009829-b.

В силу ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України господарське зобов`язання (зобов`язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами договору, позивач зобов`язується надати з дотриманням вимог законодавства послуги: виготовлення проектів землеустрою (ДК 021:2015-71250000-5: Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги), а відповідач прийняти та оплатити послуги з розробки проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування, згідно додатку 1.

Як встановлено судом, позивач свої зобов`язання за вказаним договором виконав належним чином та у повному обсязі, що підтверджується: актом прийомки-передачі № 1 за жовтень 2021 на загальну суму 38 085,00 грн; актом прийомки-передачі № 2 від 29.12.2021 на загальну суму 60 936,50 грн; актом прийомки-передачі № 2 від 15.12.2021 на загальну суму 79 978,50 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору, оплата за договором здійснюється на підставі підписаного акту наданих послуг протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання акту наданих послуг на розрахунковий рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідач підписав акти прийомки-передачі № 1 за жовтень 2021 та № 2 від 29.12.2021 та оплатив надані послуги згідно з такими актами у загальному розмірі 99 021,50 грн., поряд з цим, відповідачем не оплачено послуги згідно з актом прийому-передачі № 2 від 15.12.2021, які фактично надані позивачем.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 910/5794/21 зроблено висновок про обґрунтованість стягнення із замовника послуг заборгованості за надані послуги у випадку ухилення такого замовника від підписання акту приймання-передачі послуг без обґрунтованих на те причин, оскільки така поведінка замовника послуг суперечить засадам добросовісності. У спірних правовідносинах у справі №910/5794/21 так само як у правовідносинах між позивачем та відповідачем, строк оплати наданих послуг був пов`язаний із фактом підписання акту наданих послуг та ухилення замовника від підписання такого акту.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у спірних правовідносинах Управління міського господарства Мукачівської міської ради, отримавши належне підтвердження надання послуг за договором, безпідставно ухиляється від підписання акту прийомки-передачі № 2 від 15.12.2021 та оплати отриманих послуг на загальну суму 79 978,50 грн, а доводи відповідача зводяться до намагання заперечити обґрунтованість позовних вимог з посиланням на певні аспекти оформлення документів щодо надання позивачем послуг.

Як встановлено судом, інформацією щодо укладеного між сторонами договору у системі Prozorro (посилання - https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-03-10-009829-b) підтверджується, що продовження договору та укладення додаткової угоди від 28.12.2021 зумовлено затримкою фінансування витрат відповідача та відповідно до рішення сесії Мукачівської міської ради (розділ Зміни договору), а позиція відповідача, що укладенням додаткової угоди від 28.11.2021 сторони узгодили, що позивач мав надати частину послуг на суму у розмірі 79 978,50 грн саме у 2022 році не відповідає змісту такої укладеної додаткової угоди.

Пунктом 4.3. договору від 16.04.2021 сторони узгодили, що позивач має право надати послуги достроково.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач виконав своє зобов`язання щодо виготовлення проєктів землеустрою у межах строку дії договору, у зв`язку з цим у відповідача виник кореспондуючий обов`язок щодо оплати спожитих послуг, а ухилення відповідача від підписання акту прийомки-передачі № 2 від 15.12.2021 та оплати послуг, які були фактично надані позивачем та спожиті (використані) відповідачем шляхом внесення відомостей про відповідні земельні ділянки до Державного земельного кадастру, суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи все наведене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості у розмірі 79 978,50 грн.

Стосовно нарахованих позивачем на прострочену заборгованість відповідача 2 959,20 грн пені, 1 042,92 грн інфляційних втрат та 486,44 грн 3% річних, суд зазначає наступне.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Відповідно до п. 5.2. договору від 16.04.2021, за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує пеню в розмірі 0,05% від загальної вартості за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Судовою колегією перевірено заявлені позивачем до стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних, відтак, судова колегія вважає такі нарахування обраховані правильно.

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 79 978,50 грн основного боргу, 2 959,20 грн. пені, 1 042,92 грн. інфляційних втрат, 486,44 грн. 3% річних та погоджується з висновком суду першої інстанції про визначення у резолютивній частині судового рішення формули для нарахування та стягнення 3% річних на прострочену суму до моменту виконання судового рішення, відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України.

Колегія суддів критично оцінює твердження скаржника про те, що у відповідача відсутній обов`язок щодо оплати такого договору у серпні 2023 року, оскільки, зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору (постанова Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №910/4962/18).

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 01 березня 2024 року у справі №907/1098/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління міського господарства Мукачівської міської ради без задоволення.

Матеріали справи №907/1098/23 повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

СуддяБойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.