Рішення

від 19.06.2024 по справі 904/1911/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1911/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК+К", м. Кропивницький

до Приватного акціонерного товариства "Суха балка", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 216 567,65грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СК+К" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Суха балка" заборгованість у розмірі 216 567,65грн, з яких:

- основний борг у розмірі 192 420,00грн;

- пеня у розмірі 19 825,93грн;

- 3 % річних у розмірі 2003,62грн;

- втрати від інфляції у розмірі 2318,10грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №1910 від 19 жовтня 2023 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що обов`язковою передумовою здійснення відповідачем оплати за партію товару є виставлення позивачем рахунку на його оплату. У випадку не виконання цього обов`язку позивачем у відповідача не настає обов`язок здійснювати оплату за товар, а три проценти річних за користування чужими грошовими коштами не нараховуються та інфляційні втрати не сплачуються відповідачем. Позивач не надав доказів виставлення відповідачу рахунків - фактури.

Згідно п. 7.1 договору сторони погодились, що в разі виникнення обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання стороною своїх зобов`язань за цим договором, така сторона звільняється від виконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин.

Так наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного стану підтверджується листом Торгово-Промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

10 червня 2024 року позивачем надано відповідь на відзив на позовну заяву. Позивач зазначає, що 22.11.2023 на електронну пошту Оксани Новоселової (oksana.novoselova@sbal.dp.ua) та Олени Артюх (elena.artyukn@sbal.dp.ua) направлено рахунок на оплату №812 від 22.11.2023. Також рахунок на оплату направлено на адресу відповідача, що підтверджується експрес - накладною №20450816753652 від 26.11.2023, відправлення отримано Оленою Артюх 26.11.2023.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2024 справу №904/1911/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 06.05.2024 позовну заяву залишено без руху позивачу надано строк для усунення недоліків.

13 травня 2024 року від позивача на виконання вимог ухвали суду до господарського суду надійшла заява та долучено відповідні докази.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

19 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СК+К" (постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Суха балка" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №1910 (а.с. 3-7).

За даним договором постачальник зобов`язується передати (поставити) у певний строк товар у власність покупця, а останній зобов`язаний прийняти і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі (п. 1.1 договору).

Найменування (номенклатура, асортимент), ціна, кількість, вартість, терміни поставки товару зазначається в специфікаціях до даного договору, які можуть бути частиною даного договору (п. 2.1 договору).

Загальна сума цього договору визначається вартістю всіх специфікацій (додатків), підписаних по цьому договору, які є невід`ємною частиною договору (п. 2.2 договору).

Після виставлення рахунку на конкретну партію товару, зміна ціни не допускається (п. 2.3 договору).

Згідно п. 2.4 договору оплата по даному договору здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати. Порядок, умови та строки розрахунків на поставку окремої партії товару можуть бути змінені за згодою сторін у додаткових угодах та/або специфікаціях до даного договору, які після підписання набувають чинності. Постачальник має право здійснити поставку партії товару без отримання попередньої оплати, враховуючи виробничі потреби покупця.

Ціна, вартість, кількість конкретної партії товару або інші умови поставки визначаються сторонами в специфікаціях/додаткових угодах (за згодою сторін) до договору, які стають невід`ємною частиною даного договору (п. 2.5 договору).

Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну/коригування в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений чинним законодавством термін (п. 2.6 договору).

Поставка Товару здійснюється на умовах СРТ (Міжнародні правила тлумачення термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року) (франко-склад), якщо інше не зазначено в специфікації. Завантаження товару на складі постачальника здійснюється силами і за рахунок постачальника (п. 3.2 договору).

За умовами пункту 3.3 договору товар поставляється постачальником в строк не більше 7 (семи) робочих днів з дня отримання постачальником повної оплати за замовлений товар, відповідно до виставленого рахунку вказується кількість, асортимент та ціна товару.

Датою поставки вважається дата передачі товару, що вказується в видатковій накладній, яка підписується представниками сторін під час фактичної передачі товару. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця при передачі товару (п. 3.4 договору).

Передача (приймання-здача) товару здійснюється на умовах, згідно п. 3.2. договору. При передачі товару постачальник зобов`язаний передати покупцеві наступні товаросупровідні документи: видаткову накладну на товар, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару (п. 5.1 договору).

У разі несвоєчасної оплати товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення (п. 6.1 договору).

У разі невиконання або неналежного виконання однією із сторін своїх зобов`язань за цим договором винна сторона зобов`язана відшкодувати іншій стороні заподіяні в результаті цього фактичні збитки в повному обсязі (п. 6.3 договору).

Цей договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2025 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов`язань по даному договору (п. 8.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.

09 листопада 2023 року сторонами підписано Специфікацію №1 до договору поставки №1910 від 19.10.2023 на поставку товару: сіль технічна кам`яна, сорт вищий, крупність 3 ДСТУ 4246:2003, у кількості 22,5т, ціна за тонну 9000,00грн (з ПДВ), на загальну суму 202 500,00грн (а.с. 8).

Умови оплати: 7 календарних днів з моменту отримання покупцем товару, згідно виставленого рахунку (п. 7 специфікації).

На виконання умов договору поставки №1910 від 19.10.2023 та Специфікації №1 від 09.11.2023 ТОВ "СК+К" поставило відповідачу продукцію, що підтверджується видатковою накладною №818 від 23.11.2023 на суму 192 420,00грн (а.с. 9). Видаткова накладна містить підписи сторін та печатку постачальника.

Поставка товару також підтверджується товарно-транспортною накладною №Р818 від 23.11.2023 (а.с. 11)

В обумовлений договором строк відповідач оплату поставленого товару не провів, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 192 420,00грн.

У грудні 2023 року позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. №18/12-23 від 18.12.2023, якою просив відповідача сплатити заборгованість у розмірі 192 420,00грн до 25.12.2023 (а.с. 13).

Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов`язання, поставлено узгоджений товар, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання з повної оплати не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення основного боргу у розмірі 192 420,00грн, пені у розмірі 19 825,93грн, 3% річних у розмірі 2 003,62грн та інфляційних втрат у розмірі 2318,10грн, проти чого заперечує відповідач, що і стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, факт поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до п. 2.4 договору оплата по даному договору здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати. Порядок, умови та строки розрахунків на поставку окремої партії товару можуть бути змінені за згодою сторін у додаткових угодах та/або специфікаціях до даного договору, які після підписання набувають чинності. Постачальник має право здійснити поставку партії товару без отримання попередньої оплати, враховуючи виробничі потреби покупця.

За умовами п. 7 специфікації №1 від 09.11.2023 оплата товару - 7 календарних днів з моменту отримання покупцем товару, згідно виставленого рахунку.

З огляду на положення спірного договору та специфікації до нього строк оплати товару є таким, що настав - 30.11.2023.

Доказів на підтвердження погашення заборгованості в сумі 192 420,00грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 192 420,00грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Як зазначено в ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

В пункті 6.1 договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 19825,93грн за загальний період з 19.12.2023 до 23.04.2024 (а.с. 16).

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені встановлено, що пеня розрахована відповідно до умов п. 6.1 договору, не суперечить вимогам наведених вище положень діючого законодавства в частині їх нарахування. Розрахунок є арифметично вірним.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2003,62грн за період з 19.12.2023 до 23.04.2024 та інфляційні втрати за період січень - березень 2024 року у розмірі 2318,10грн (а.с. 18, 17).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено його арифметичну вірність (тобто помилок не виявлено).

Разом з тим, суд не погоджується з визначенням позивачем величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України, про що зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19).

Сума інфляційних втрат складає 2309,04грн виходячи з наступного розрахунку:

на суму боргу 192 420,00грн*101,2% (сукупний індекс інфляції за січень - березень 2024 року) = 194 729,04грн - 192 420,00грн = 2309,04грн.

Вимога про стягнення інфляційних втрат задовольняється судом частково у розмірі 2 309,04грн, в решті заявлених вимог про стягнення інфляційних втрат (9,06грн) слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг у розмірі 192420,00грн, пеня у розмірі 19825,93грн, 3% річних у розмірі 2003,62грн та втрати від інфляції у розмірі 2309,04грн, а всього 216558,59грн.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості здійснення оплати за відсутності рахунків про оплату з огляду на таке. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти, тобто носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18.

Щодо доводів відповідача про настання форс-мажорних обставин, наведених в обґрунтування заперечень проти позовних вимог, слід зазначити наступне.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У п. 7.1 сторони погодились, що в разі виникнення обставин непереборної сили, а саме: війни, військових дій, блокади, ембарго, пожеж, повеней, іншого стихійного лиха чи природних явиш та безпосередньої дії таких обставин на сторону, яка повинна виконати господарське зобов`язання, але які унеможливлюють виконання стороною своїх зобов`язань за цим договором, така сторона звільняється від виконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин.

При виникненні вищевказаних обставин, строк виконання договірних зобов`язань відсувається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти ці обставини або їх наслідки, але не більше 30 календарних днів. Достатнім підтвердженням виникнення та дії вищевказаних обставин буде, документ, виданий Торгово-промислової Палатою Україні. Якщо вищевказані обставини та їх наслідки триватимуть більше 30 календарних днів, сторони на основі взаємних переговорів приймають рішення про розірвання цього договору та повернення другій стороні набутого за цим договором (п. 7.2 договору).

При цьому сторона, для якої виконання договірних зобов`язань стало неможливим повинна повідомити письмово (телеграмою та рекомендованим листом) іншу сторону про виникнення чи припинення дії форс-мажорних обставин оперативно (не пізніше 5-х календарних днів) (п. 7.3 договору).

Неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення про виникнення чи припинення форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на них (п. 7.4 договору).

Відповідач доказів письмового повідомлення позивача про неможливість виконання зобов`язання внаслідок настання обставин непереборної сили в порядку, визначеному пунктом 7.3 договору, суду не надав.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором, що пов`язане з настанням обставин непереборної сили, оскільки згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Тож, указаний лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

Окрім того, воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на можливість виконання зобов`язань за договором. Крім того, договір укладено між сторонами 19 жовтня 2023 року, під час війни і відповідач був обізнаний про можливі ризики.

Отже, відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення від відповідальності.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3248,51грн, що підтверджується платіжною інструкцією №923 від 23.04.2024. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 19, 25).

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 3 248,37грн (216 558,59грн * 3248,51грн / 216 567,65грн).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СК+К" до Приватного акціонерного товариства "Суха балка" про стягнення 216 567,65грн - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Суха балка" (ідентифікаційний код 01191329; вул. Конституційна, 5, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50029) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК+К" (ідентифікаційний код 43587162; вул. Холодноярська, буд. 144, м. Кропивницький, 25018) основний борг у розмірі 192 420,00грн (сто дев`яносто дві тисячі чотириста двадцять гривень 00коп.), пеню у розмірі 19 825,93грн (дев`ятнадцять тисяч вісімсот двадцять п`ять гривень 93коп.), 3% річних у розмірі 2003,62грн (дві тисячі три гривні 62коп.), втрати від інфляції у розмірі 2309,04грн (дві тисячі триста дев`ять гривень 04коп.) та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3 248,37грн (три тисячі двісті сорок вісім гривень 37коп.), видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано - 19.06.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва