Рішення

від 18.06.2024 по справі 909/1085/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.06.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1085/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Перламутр",

до відповідача: Ле Коммінтер С.Р.Л.С. (La comminter s.r.l.s.) Площа Умберто Джордано, 37,

Фоджа, Італія, 71121, (Piazza U.Giordano, 37, 71121, Foggia, Italy)

про стягнення боргу за контрактом в сумі 21 500,00 євро

за участю;

від позивача: Тачинський Віктор Ярославович

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Перламутр" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Ле Коммінтер С.Р.Л.С. (La comminter s.r.l.s.) про стягнення боргу за контрактом в сумі 21 500,00 євро.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Контракту №80 від 10.05.2023 в частині здійснення повної оплати за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 21 500 євро.

Ухвалою від 05.12.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 04.06.2024. Надіслав ухвалу до Центрального органу запитуваної держави, яким в Італійській Республіці є Ufficio Unico Ufficiali Giudiziari presso la Corte d'Appello di Roma (Viale Giulio Cesare, 52, 00192 ROMA) із судовим дорученням про надання правової допомоги щодо вручення судових документів відповідачу Ле Коммінтер С.Р.Л.С. (La comminter s.r.l.s.) Площа Умберто Джордано, 37, Фоджа, Італія, 71121, (Piazza U.Giordano, 37, 71121, Foggia, Italy) в порядку, передбаченому Гаазькою Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року, провадження у справі № 909/1085/23 зупинено.

В судовому засіданні 04.06.2024 судом оголошено протокольну ухвалу суду про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи в судове засідання на 18.06.2024.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач повноваженого представника в судове засідання не направив. Відзив на позов не подав. Причини неявки суд не повідомив.

Щодо неявки представника відповідача, то суд зазначає наступне.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Отже, за висновками суду, неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 18.06.2024

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Перламутр" (по договору - продавець/по справі - позивач) та Ле Коммінтер С.Р.Л.С. (La comminter s.r.l.s.) (по договору - покупець/по справі - відповідач) укладено Контракт №80 від 10.05.2023.

Відповідно до п. 2.1. Контракту продавець зобов`язався продати покупцю, а покупець в свою чергу зобов`язався прийняти та сплатити сільгоспродукцію (далі-товар) - боби кінські.

Загальна кількість товару, що підлягало продажу - 110 тонн (п.3.2 Контракту).

Відповідно до п.4.1 Контракту ціна за товар, що постачається складає 420 євро за одну тону.

Загальна вартість Контракту 46 200,00 євро.

Відповідно до п.5.3 Контракту кожна партія товару (20т) оплачується покупцем на банківський валютний рахунок продавця у вигляді оплати 100% вартості партії товару протягом 10 днів з моменту вивантаження товару на складі покупця.

Розділом 7 контракту сторонами погоджено, що прийом товару по кількості та якості проводиться на основі фітосанітарного сертифіката, товарно-транспортної накладної CMR та рахунків-фактури (інвойсу).

Відповідно до п. 12.1 Контракту, останній набирає чинності з моменту його підписання та закінчується після виконання зобов`язання.

На виконання умов Контракту позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 46 855,20 євро наступними партіями:

- 17.05.2023 - перша партія. Кількість партії товару становила 22600 тонни на загальну суму 9492,00 євро. Факт доставки підтверджується долученими до матеріалів справи копіями рахунку-фактури (інвойсом) №111 від 17.05.2023, товарно-транспортною накладною (CMR) від 17.05.2023, вантажно-митної декларації №23UA206020008274U1 від 17.05.2023;

- 17.05.2023 - друга партія. Кількість партії товару становила 22500 тонни на загальну суму 9450,00 євро. Факт доставки підтверджується долученими до матеріалів справи копіями рахунку-фактури (інвойсом) №112 від 17.05.2023, товарно-транспортною накладною (CMR) №031189 від 17.05.2023, вантажно-митної декларації №23UA206020008277U4 від 17.05.2023;

- 08.06.2023 - третя партія. Кількість партії товару становила 22500 тонни на загальну суму 9450,00 євро. Факт доставки підтверджується долученими до матеріалів справи копіями рахунку-фактури (інвойсом) №113 від 07.06.2023, товарно-транспортною накладною (CMR) від 07.06.2023, вантажно-митної декларації №23UA206020009786U7 від 07.06.2023;

- 12.06.2023 - четверта партія. Кількість партії товару становила 21960 тонни на загальну суму 9223,00 євро. Факт доставки підтверджується долученими до матеріалів справи копіями рахунку-фактури (інвойсом) №114 від 09.06.2023, товарно-транспортною накладною (CMR) від 12.06.2023, вантажно-митної декларації №23UA206020010033U5 від 12.06.2023;

- 19.06.2023 - п`ята партія. Кількість партії товару становила 22000 тонни на загальну суму 9240,00 євро. Факт доставки підтверджується долученими до матеріалів справи копіями рахунку-фактури (інвойсом) №115 від 19.06.2023, товарно-транспортною накладною (CMR) від 19.06.2023, вантажно-митної декларації №23UA206020010533U1 від 19.06.2023.

Постачання здійснювалось на умовах DAP -71029 Troja(FG).

Відповідно до п.5.3 Контракту після розвантаження товару покупець зобов`язаний оплатити вартість отриманого товару протягом 10 банківських днів.

Проте, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, зокрема на суму 25 335,20 євро, інша сума в розмірі 21 500 євро залишилась не погашеною.

Наведені вище обставини зумовили позивача звернутись із даним позовом до суду.

За наведеного, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що строк оплати поставленого позивачем в межах Контракту товару , настав.

Проте, як було встановлено вище, товар відповідачем в повному обсязі оплачено не було, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 21 500,00 євро.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, всупереч викладеного вище, відповідачем обставини належного виконання своїх обов`язків за Контрактом №80 від 10.05.2023 в частині повної оплати товару належним чином доказово не обґрунтовано, наявності заборгованості у заявленому до стягнення розмірі не спростовано.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних і допустимих у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказів виконання своїх обов`язків за Контрактом №80 від 10.05.2023 в частині оплати в повному обсязі товару, який було поставлено у травні-червень 2023 року, не надав, а тому суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

При цьому, з приводу визначення еквівалента іноземної валюти у національній валюті у судовому рішенні, суд вважає за доцільне звернути увагу на таке.

Згідно з п. 4.1 Контракту валютою платежу визначено Євро.

Статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці на тимчасово окупованій території України.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема поставки, не суперечить чинному законодавству.

За наведеного, суд вважає правомірним щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по спірному Контракту в іноземній валюті.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, результату розгляду спору (позов задоволено), суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судовий збір в розмірі 12 641,05 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 178, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Перламутр" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Ле Коммінтер С.Р.Л.С. (La comminter s.r.l.s.) про стягнення боргу за контрактом в сумі 21 500,00 євро - задовольнити.

Стягнути з La comminter s.r.l.s., Piazza U.Giordano, 37, 71121, Foggia, Italy, ІТ 04256640717 (Ле Коммінтер С.Р.Л.С. Площа Умберто,37, Джордано, Фоджа, Італія, код ІТ 04256640717) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Перламутр" (вул.Галицька,58, с. Ямниця, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, код 39379225) - 21 500,00 євро (двадцять одна тисяча п`ятсот євро) та 12 641,05 грн. (дванадцять тисяч шістсот сорок одна гривня п`ять копійки) - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 19.06.2024

Суддя О. М. Фанда