Рішення

від 10.06.2024 по справі 554/11479/23

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 10.06.2024Справа № 554/11479/23 Провадження № 2/554/1288/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.06.2024 року м. Полтава

Октябрський районний суд міста Полтави в складі:

головуючого судді Материнко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Литвин А.С.,

представнка позивача ОСОБА_1 ,

прокурора ОСОБА_2 ,

представника третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) в інтересах якого діє ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Держави Українив особіПолтавської обласної прокуратури (36000, м.Полтава, вул. 1100-річчя Полтави,7), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна казначейська служба України (01601, м.Київ, вул. Бастіонна,6) про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Держави Українив особіПолтавської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, в якому просив стягнути з Державного бюджету України на його користь грошові кошти в сумі 274 700,00 грн. компенсації моральної шкодита судові витрати у розмірі 7000,00 грн.

В обґрунтування позову вказував, що прокуратурою Полтавської області здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №32017170000000036, внесеному до ЄРДР 29 вересня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 212, ч. 1, 2 ст. 366 КК України, в якому позивач ОСОБА_4 , за версією прокуратури, будучи одноособово засновником, директоромта головним бухгалтером ТОВ «Фінкомгруп» (код ЄДРПОУ 39161675), тобто будучи службовою особою, вчинив умисні кримінальні правопорушення у формі складання і видачі завідомо неправдивих офіційних документів, а також у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, за попередньою змовою групою осіб, про що 01 березня 2018 року йому було повідомлено про підозру.

Вироком Київського районного суду м. Полтави від 17 січня 2020 року по справі №552/5127/18, залишеного без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року ОСОБА_4 визнано невинуватим та виправдано у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.366КК України у зв`язку з недоведеністю, що в його діяннях є склад кримінального правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_4 незаконно перебував під слідством і судом з 01.03.2018 року по 05.08.2021 року тобто 41 місяць, у зв`язку з чим просив суд стягнути на його користь заподіяну йому моральну шкоду у розмірі 274700,00 грн, що відповідає мінімально гарантованому законом розміру.

Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 08.12.2023 відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 16.04.2023закрито підготовчепровадження усправі та призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позові підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у заявах по суті справи.

Представник відповідача надала суду пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, в яких не заперечувала факт незаконного перебування позивача під слідством та судом, але заперечувала проти заявленого розміру моральної шкоди та просила моральну шкоду заподіяну ОСОБА_4 визначити та стягнути у розмірі мінімально передбаченому ч. 2 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік».

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної казначейської служби України надала пояснення, в яких просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, дослідивши зібрані у справі докази, надавши оцінку доказам в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлені наступні факти щодо правовідносин, які виникли між сторонами.

Прокуратурою Полтавської області здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 32017170000000036, внесеному до ЄРДР 29 вересня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 212, та ч. 1, 2 ст. 366 КК України.

Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснювалось слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області.

01 березня 2018 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 212, ч. 1, 2 ст. 366 КК України.

Вироком Київського районного суду м. Полтави від 17 січня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року у справі №552/5127/18, ОСОБА_4 визнано невинуватим та виправдано його у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач вважає, що внаслідок незаконного перебування під слідствомта судом йому заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув у зв`язку з набранням законної сили виправдувального вироку Київського районного суду м. Полтави від 17 січня 2020 року та залишеного без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року.

Судом встановлено та не заперечується іншими учасниками справи, що позивач з 01 березня 2018 року по 05 серпня 2021 року тобто 41 місяць незаконноперебував під слідством та судом, у зв`язку з чим йому була заподіяна моральна шкода, яка підлягає стягненню на його користь з Державного бюджету України.

Визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За змістомстатті 23 ЦКУкраїни особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 130 КПК України, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

За правилами п. 2 ч. 2ст. 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Згідно з ч. 1 та 2ст.1176ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.1Закону України«Пропорядок відшкодуванняшкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

При цьому завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до ст.3Закону України«Пропорядок відшкодуванняшкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратуриі суду» у наведених в статті 1цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування,прокуратури і суду»).

Згідно з ч. 1ст. 13 Закону України«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування,прокуратури і суду», питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12.

Згідно з ч. 2, 3ст.13Закону України«Пропорядок відшкодуванняшкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратуриі суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до абз. 2 п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Аналогічний за своєю суттю правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року (провадження № 6-2203цс15), відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15 викладена правова позиція про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаютьсясудом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавствомза кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати,встановленої законодавством на момент відшкодування.

Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленогозаконодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяцьперебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бутизменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодуваннязалежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічнихстраждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість,тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу,репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такоговідновлення у необхідному чи повному обсязі.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», який набув чинності 01.01.2024 з 01 січня 2024 року установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень.

Частиною 3 ст. 8 Закону України«Про Державний бюджет на 2024 рік» визначено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.

Разом з тим, положеннями ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік», що був чинний на момент подання позовної заяви та відкриття провадження у справі не визначався розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, а відтак, нормами більш пізнього нормативно-правового акту було встановлено нові обов`язки, які значно звужують права позивача, в частині розміру мінімального гарантованого розміру моральної шкоди, з якого позивач виходив при поданні позовної заяви та на отримання якого мав правомірні очікування.

В контексті цього, суд зауважує, що відповідно до ч. 3, 4 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Закон, який встановлює новіобов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Це положення процесуального закону узгоджується з підходами Європейського суду з прав людини, який вважає, що принцип унеможливлення зворотної дії закону в часі не застосовується, коли нове законодавство ставить особу в сприятливіший стан (Scoppola v. Italy, заява № 126/05, п. 102-111).

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).

У Постанові Верховного Суду від 19.06.2018 року по справі № 820/5348/17 висловлена правова позиція про те, що розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), шо узгоджується з принципом правої визначеності.

Суд також зазначає, що у разі існування неузгодженості між актами, виданими одним і тим же органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили.

В даному випадку, положення Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» неузгоджуються з положеннями ст. 58 Конституції України,яка має вищу юридичну силу та ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку положення Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» не можуть бути застосовані, оскільки даним нормативно-правовим актом встановлені нові обов`язки, які значно звужують права Позивача в частині розміру мінімального гарантованого розміру заподіяної моральної шкоди, а відтак його положення не мають зворотньої дії в часі.

З огляду на доведеність факту незаконного перебування позивача 41 місяць під слідством та судом, позивач має право на отримання компенсації заподіяної йому моральної шкоди, розмір якого суд обраховує відповідно до положень чинного на момент подання позовної заяви та відкриття провадження у справі Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» у розмірі 274700,00 грн.(двісті сімдесят чотири тисячі сімсот гривень 00 копійок) з розрахунку: мінімальна заробітна плата у місячному розмірі 6700 грн. * 41 місяцьнезаконного перебування під слідством та судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1, 3ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8ст. 141 ЦПК Українипередбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. позивачем надано копії: квитанції№27 від 15.12.2023, витяг із договору №23/10/23 про надання правової допомоги від 23.10.2023 року,розрахунку оплати за правову допомогу №23/10/23 до Договору про надання правової допомоги від 23.10.2023, акту приймання-передачі наданих послуг №1 до Договору про надання правової допомоги №23/10/23 від 25.01.2024 року.

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістомстатті 137 ЦПК Українивитрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо,

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно,ЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Суд приймає до уваги положення частини третьоїстатті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.

Суд, враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, а також критерії розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приходить до висновку, що витрати ОСОБА_4 на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 7000 грн., оскільки саме на цю суму підтверджується доказами надання адвокатом правничих послуг у справі.

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про стягнення з Держави Українив особіПолтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_4 судових витрат в сумі 7000,00 грн.

Керуючись ст.ст.2-5,10,12,19,23,27,28,76-81,95,258,259,263-265,268,272,273 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) в інтересах якого діє ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Держави Українив особіПолтавської обласної прокуратури (36000, м.Полтава, вул. 1100-річчя Полтави,7), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна казначейська служба України (01601, м.Київ, вул. Бастіонна,6) про відшкодування моральної шкоди задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 274 700,00 грн.(двісті сімдесят чотири тисячі сімсот гривень 00 копійок) компенсації моральної шкоди.

Стягнути зДержавиУкраїнив особіПолтавської обласної прокуратури (36000, м.Полтава, вул. 1100-річчя Полтави,7) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) в інтересах якого діє ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) понесені судові витрати в сумі 7000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.06.2024 року.

Учасники справи:

Позивач: - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 Паспорт з електронний безконтактним носієм НОМЕР_1 виданий 19.02.2021 року органом 5312 РНОКПП: НОМЕР_2 Зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 Засоби зв`язку: Тел. НОМЕР_3

Відповідач:Держава Україна в особі Полтавської обласної прокуратури Юридична адреса: вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, Полтавська область, 36000 коД ЄДРПОУ: 02910060 Засоби зв`язку: Тел/факс (05322) 2-57-28 Адреса електронної пошти: secretariat@pol.gp.gov.ua

Третя особа:Державна казначейська служба України, юридична адреса: вул. Бастіона,6,м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646.

Суддя М.О. Материнко