Рішення

від 10.06.2024 по справі 914/702/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2024 Справа № 914/702/24

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Драйтехсервіс», Чернігівська обл., смт Олишівкадо відповідача:Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького, Львівська обл., с. Віжомляпро:стягнення заборгованості, пені та 3% річних Суддя Крупник Р.В. Секретар Зусько І.С.Представники сторін:від позивача:Горовий О.В. адвокат;від відповідача:Харченюк І.С. адвокат.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Драйтехсервіс» (надалі Позивач, ТОВ «Драйтехсервіс») звернулось до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (надалі Відповідач) про стягнення заборгованості, пені та 3% річних.

Ухвалою від 21.03.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 15.04.2024.

У підготовчому засіданні 15.04.2024 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог (вх. №1403/24 від 10.04.2024). Ухвалою від 15.04.2024 підготовче засідання у справі відкладено на 09.05.2024.

Ухвалою від 09.05.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 30.05.2024.

Ухвалою від 30.05.2024 судове засідання у справі відкладено на 10.06.2024.

Представник позивача взяв участь у судовому засіданні 10.06.2024 у режимі відеоконференції, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач забезпечив явку повноважного представника у судове засідання 10.06.2024, просив відмовити у задоволенні позову.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.05.2023 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №0305/И, згідно із яким постачальник зобов`язується поставити у строк до 15.06.2023 зерносушарку MECMAR S55/420F вартістю 7`854`877,61 грн. з ПДВ, а покупець зобов`язується сплатити за неї грошові кошти згідно із графіком, погодженим у пункті 3 Специфікації №1 до договору.

Як стверджує позивач, він виконав свої зобов`язання щодо поставки товару. Разом з цим, відповідач у встановлений термін, не оплатив у повному обсязі вартості відповідного товару. У зв`язку із цим, у нього утворилась заборгованість у розмірі 3`046`626,99 грн., яка еквівалентно визначена до курсу Євро станом на 27.04.2024.

Оскільки у досудовому порядку вирішити спір так і не вдалось, позивач просить стягнути із відповідача 3`148`634,30 грн., з яких 3`046`626,99 грн. основний борг, 75`236,93 грн. пеня, 26`770,38 грн. 3% річних.

Аргументи відповідача.

Відповідач заперечив проти задоволення позову з таких підстав:

1. Станом на дату подання позову розмір основного боргу становить 2`879`091,18 грн. Затримки з його оплатою виникли у зв`язку із тим, що основна діяльність відповідача, яка пов`язана зі збиранням врожаю, є сезонною, а ціни на ринку сільськогосподарської продукції є низькими. Товариство не відмовляється від виконання зобов`язань за договором.

2. Позивач безпідставно заявив до стягнення суму основного боргу у розмірі 3`046`626,99 грн., визначивши її за курсом Євро станом на 27.04.2024. Сторони у договорі чітко визначили ціну товару та курс Євро до гривні, а протягом строку існування договірних відносин вони не підписували акта зміни вартості товару, як це передбачено пунктом 2.5 договору. Крім цього, постачальник не повідомляв покупця про зміну обов`язкових платежів, як це передбачено пунктом 2.4 договору.

3. Сторонами не було погоджено строків оплати третього та четвертого платежів, визначених у специфікації до договору. Строк для їх оплати слід обчислювати з 14.02.2024, враховуючи факт отримання відповідачем 06.02.2024 вимоги позивача про сплату боргу за вих. №2 від 29.01.2024. Таким чином, позивач неправильно здійснив нарахування пені та 3% річних.

4. Відповідачем проведено контррозрахунок пені та 3% річних, згідно із яким розмір пені та 3% річних за період з 03.05.2023 по 04.05.2023 становить 80,70 грн. та 19,37 грн. відповідно, а не 121,05 грн. та 29,05 грн., як визначено позивачем. Крім цього, сума пені за період з 31.05.2023 по 05.07.2023 становить 24`210,24 грн., а 3% річних 5`810,46 грн.

Відповідач вказав на безпідставність нарахування пені за 05.05.2023 та 06.07.2023, позаяк у ці дні було повністю оплачено перші два платежі за договором.

5. Відповідачем заявлено клопотання про зменшення заявлених до стягнення розмірів пені та 3% річних. Він вказує, що позивачем не надано доказів понесення збитків унаслідок допущеного порушення грошових зобов`язань за договором, а заявлені до стягнення суми є надміру великими.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

03.05.2023 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №0305/И (надалі Договір), згідно із пунктом 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця мобільну зерносушарку Mecmar S55/420F призначену для сушіння таких культур як: ріпак, пшениця, кукурудза, соняшник та інших, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, викладених у договорі.

Комплектація, ціна (вартість), кількість, строки, порядок оплати та поставки товару, визначаються сторонами в специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору (пункт 1.2 Договору).

Згідно із пунктом 2.1 Договору ціна (вартість) товару, розміри платежів визначаються в гривні з зазначенням еквіваленту у відповідній іноземній валюті (євро, надалі еквівалент), відповідно до валютного курсу НБУ на дату підписання відповідної специфікації до договору. Оплата вартості товару, зазначеного в специфікації, додаток 1 до договору, здійснюється покупцем в національній валюті України, виходячи із курсу НБУ іноземної валюти вказаної в специфікації до договору на дату відповідної оплати.

Пунктом 2.5 Договору визначено, що з метою забезпечення бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій сторони зобов`язані підписувати акти: зміни вартості товару на суму курсових різниць (згідно із пунктом 2.1 Договору), виконаних робіт (наданих послуг), звірки.

У Специфікації до Договору (Т.1; а.с. 31) сторони погодили поставку мобільної зерносушарки Mecmar S55/420F (2 електродвигуни, привід від ВВП, перфорація 1,5 мм, дизельний пальник, дах ПВХ, аспірація з циклоном, пелюстковий захист, вбудований вологомір, додаткове змащення центрального шнека, датчик рівня на контрольній панелі, серійний номер 223159, рік випуску 2023, стан новий).

Загальна вартість зерносушарки становить 7`854`877,61 грн. з ПДВ, що є еквівалентом 195`850,00 Євро.

При цьому сторони погодили такий порядок оплати:

- перший платіж у розмірі 117`823,16 грн. з ПДВ, що є еквівалентом 2`937,75 Євро, підлягає оплаті у термін до 03.05.2023 включно;

- другий платіж у розмірі 1`963`719,40 грн. з ПДВ, що є еквівалентом 48`962,50 Євро, підлягає оплаті у термін до 31.05.2023 включно;

- третій платіж у розмірі 1`963`719,40 грн. з ПДВ, що є еквівалентом 48`962,50 Євро, підлягає оплаті протягом десяти банківських днів з моменту;

- четвертий платіж у розмірі 3`809`615,64 грн. з ПДВ, що є еквівалентом 94`987,25 Євро, підлягає оплаті протягом десяти банківських днів з моменту.

Відповідно до пункту 3.4 Договору передання товару від постачальника до покупця за договором здійснюється та оформлюється актом приймання-передачі товару та/або видатковою накладною на товар, що підписуються уповноваженими представниками сторін (момент поставки). Датою поставки товару є дата, яка вказана у акті приймання-передачі товару та/або видатковій накладній на товар.

Підписанням акту приймання-передачі товару покупець підтверджує, що товар повністю відповідає вимогам цього договору і вимогам чинного законодавства України (в тому числі за кількістю та якістю) та не містить будь-яких недоліків, які можуть стати підставою для повернення товару постачальнику (пункт 4.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв зерносушарку, що підтверджується Актом прийому-передачі товару від 28.06.2023 (Т.1; а.с. 32).

Судом встановлено, що відповідач лише частково оплатив вартість товару, перерахувавши позивачу суму у розмірі 4`975`786,43 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами (Т.1; а.с. 33-42).

Позивач направляв на адресу відповідача Вимогу про оплату вартості отриманого товару №2 від 29.01.2024, яка отримана останнім 06.02.2024 (Т.1; а.с. 45-48).

Зважаючи на те, що відповідач належним чином не відреагував на отриману претензію, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення основного боргу.

Як передбачено пунктом 5.2 Договору, за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, що діяла в період нарахування пені.

Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (пункт 10.4 Договору).

На підставі пункту 5.2 Договору, а також частини 2 статті 625 ЦК України позивач здійснив нарахування на суму основного боргу 75`236,93 грн. пені та 26`770,38 грн. 3% річних, про стягнення яких також просить суд.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №0305/И від 03.05.2023.

Згідно із частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв мобільну зерносушарку Mecmar S55/420F, що підтверджується Актом прийому-передачі товару від 28.06.2023.

Вказане вище свідчить про виконання ТОВ «Драйтехсервіс» свого договірного обов`язку у повному обсязі.

Що стосується обов`язку відповідача оплатити вартість поставленого йому товару, то суд зазначає таке.

Відповідно до Специфікації до Договору загальна вартість зерносушарки становить 7`854`877,61 грн. з ПДВ, а її ціна у еквіваленті до Євро станом на дату підписання Специфікації (03.05.2023) дорівнює 195`850,00 Євро.

Сторони погодили, що оплата вартості товару здійснюватиметься шляхом перерахування чотирьох платежів. Перший та другий платежі потрібно було здійснити у термін до 03.05.2023 та 31.05.2023 відповідно.

У свою чергу, строк оплати третього та четвертого платежів сторони не погодили, зазначивши, що такі підлягають оплаті: «протягом десяти банківських днів з моменту».

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд зазначає, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу.

З матеріалів справи вбачається, а відповідачем визнається, що позивач направляв на адресу відповідача вимогу про оплату вартості отриманого товару №2 від 29.01.2024, яка отримана останнім 06.02.2024.

Таким чином, грошові зобов`язання зі сплати третього та четвертого платежів підлягали виконанню у термін до 14.02.2024.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач здійснював оплату вартості поставленого йому товару, однак не перерахував усієї його ціни. Так, перший та другий платежі оплачені ним у повному обсязі, однак із допущенням прострочення. У свою чергу, третій та четвертий платежі не були оплачені в повному обсязі.

При визначенні розміру заборгованості суд враховує положення пункту 2.1 Договору, згідно із яким оплата вартості товару здійснюється покупцем в національній валюті України, виходячи із курсу НБУ іноземної валюти вказаної в Специфікації до договору на дату відповідної оплати.

Таким чином, вартість товару, яка визначена у Специфікації у Євро (195`850,00), підлягає оплаті у Гривні. При цьому розмір відповідного платежу у національній валюті підлягає конвертації у іноземну валюту, виходячи із курсу, встановленого НБУ станом на дату проведення оплати.

Враховуючи викладене вище, а також зважаючи на розміри і дати проведених відповідачем платежів, судом встановлено, що до 14.02.2024 відповідач перерахував позивачу у національній валюті 4`975`786,43 грн., що становить 124`199,22 Євро.

Таким чином, неоплаченою залишилась сума у розмірі 71`650,78 Євро (195`850,00 - 124`199,22).

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення із відповідача 3`046`626,99 грн. основного боргу. Позивач стверджує, що відповідна сума визначена, виходячи із заборгованості відповідача у іноземній валюті 71`650,78 Євро, та курсу Євро станом на дату подання позову 27.04.2024 (42,5205 грн. за 1 Євро).

У той же ж час, відповідач переконаний, що розмір його боргу становить 2`879`091,18 грн.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд зазначає, що нарахування позивачем суми основної заборгованості, виходячи з курсу Євро станом на момент подання позовної заяви є безпідставним, оскільки в Договорі сторони не визначали його ціну в іноземній валюті, а лише зробили валютне застереження. А тому у даній справі правильним є визначення суми боргу, виходячи із курсу Євро до Гривні станом на 14.02.2024, позаяк ця дата є днем коли мало бути здійснено третій і четвертий платіж в повному обсязі.

Станом на 14.02.2024 курс Євро до Гривні дорівнював 41,1212 грн. Зважаючи на це, сума основного боргу відповідача за Договором становить 2`946`366,06 грн. (71`650,78 х 41,1212).

Оскільки доказів повної чи часткової сплати вказаної суми боргу до суду подано не було, суд доходить висновку, що із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 2 946366,06 грн.

Суд відхиляє заперечення відповідача висловлені ним у частині перерахунку суми боргу у національну валюту, які обґрунтовані посиланням на те, що сторонами у Договорі чітко визначено ціну та курс Євро, а їх зміна в односторонньому порядку не допускається.

Слід зазначити, що загальна ціна Договору не змінювалася та становила 195`850,00 Євро, як це і передбачено Специфікацією. Щодо зафіксованого у Специфікації курсу Євро, то такий не міг бути використаний при проведенні розрахунків, оскільки у пункті 2.1 Договору сторони у добровільному порядку погодили конвертацію платежів у національній валюті у іноземну валюту, послуговуючись курсом Євро станом на дату проведення оплати.

Вказане вище свідчить про безпідставність посилань відповідача на положення пункту 2.4 Договору, яким передбачено обов`язок постачальника у письмовій формі повідомити покупця про збільшення загальної вартості товару у разі зміни чи введення додаткових обов`язкових платежів, зборів, податків, мита, кодів (коду) УКТ ЗЕД тощо, які впливають на вартість товару.

Крім цього, варто зауважити, що сам по собі факт непідписання між сторонами акта зміни вартості товару на суму курсових різниць, що передбачено пунктом 2.5 Договору, не нівелює обов`язку відповідача оплатити вартість товару, яка визначена у Специфікації до Договору у Євро, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті, які підлягають конвертації у іноземну валюту станом на дату проведення оплати, про що неодноразово було зазначено вище.

Що стосується позовних вимог про стягнення 75`236,93 грн. пені та 26`770,38 грн. 3% річних, то слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено пунктом 5.2 Договору, за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, що діяла в період нарахування пені.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту розрахунків позивача вбачається, що він здійснює нарахування пені та 3% річних таким чином:

- за період з 03.05.2023 по 05.05.2023 на суму у розмірі 117`823,16 грн.;

- за період з 31.05.2023 по 06.07.2023 на суму у розмірі 1`963`719,40 грн.;

- за період з 14.02.2024 по 09.05.2024 на суму у розмірі 2 946366,06 грн.

З цього приводу слід зазначити, що ТОВ «Драйтехсервіс» безпідставно включило до періодів нарахувань 03.05.2023 та 31.05.2023, оскільки у вказані дні ще не настало прострочення відповідача, а також 05.05.2023 та 06.07.2023, які є днями фактичної сплати основної заборгованості.

Згідно із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.06.2018 у справі №922/1008/16 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних.

Крім цього, відповідно до пункту 1.9. постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Зважаючи на викладене вище, здійснивши відповідний перерахунок, суд доходить висновку, що із відповідача на користь позивача підлягають стягненню 74 483,72 грн. пені та 26 589,61 грн. 3% річних.

Щодо клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення розмірів пені та 3% річних, то відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За змістом наведеної вище норми зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17.

Вищевикладене свідчить, що зменшення розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду. Суд не зобов`язаний зменшувати заявлений до стягнення розмір неустойки.

На переконання суду, у даній справі відсутні підстави для зменшення розміру пені, оскільки такий є незначним і становить 74 483,72 грн. До того ж, основна заборгованість відповідача перевищує частково задоволений судом розмір пені у 39,5 разів.

Стягнення пені у вказаному вище розмірі не складатиме непосильного фінансового тягаря для відповідача, а також виконуватиме компенсаторну функцію за тривале порушення останнім грошового зобов`язання за Договором. Такий обсяг відповідальності, на думку суду, є пропорційним до порушення допущеного відповідачем.

Доводи про те, що позивачем не доведено заподіяння йому збитків відхиляються судом, адже частиною 1 статті 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Що стосується 3% річних, то згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

З огляду на те, що заявлений до стягнення розмір 3% річних не є очевидно неспівмірним щодо розміру основної заборгованості, яка існувала у відповідача протягом тривалого періоду часу, враховуючи часткове задоволення відповідної позовної вимоги, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, стягнути із відповідача суму 3% річних у розмірі 26 589,61 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 3`047`439,39 грн., з яких 2 946 366,06 грн. основний борг, 74 483,72 грн. пеня, 26 589,61 грн. 3% річних.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви про стягнення первісно заявленої суми у загальному розмірі 3`155`453,97 грн. позивачем сплачено судовий збір у розмірі 47`331,82 грн.

У ході розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги до суми у загальному розмірі 3`148`634,30 грн., судовий збір за подання яких становить 47`229,51 грн. (3`148`634,30 х 1,5/100).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог позивач має право на повернення судового збору у розмірі 102,31 грн. (47`331,82 - 47`229,51).

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як уже зазначено вище, позовні вимоги задоволені судом частково у загальному розмірі 3`047`439,39 грн. Відтак, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 45 711,59 грн.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначає відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Частиною 1 стаття 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві ТОВ «Драйтехсервіс» вказало, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені ним у зв`язку із розглядом справи, становить 20`000,00 грн.

Згідно із частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

У заяві вх. № 13226/24 від 16.05.2024 позивач вказав, що остаточний розмір витрат на правничу допомогу у справі №914/702/24 становить 20`000,00 грн. На підтвердження відповідних обставин ним подано до суду:

1) Копію Договору про надання правничої (правової) допомоги адвокатами №07/23 від 05.06.2023, згідно із яким ТОВ «Драйтехсервіс» (замовник) доручає, а Адвокатське об`єднання «Аліас» (виконавець) бере на себе зобов`язання надавати правничу (правову) допомогу замовнику шляхом юридичних консультацій щодо виконання замовником своїх зобов`язань за контрактом перед кредитором та виконання боржником своїх зобов`язань перед замовником за Договором поставки №0305/И від 03.05.2023:

- кредитор: MECMAR S.P.A. (Італія), юридична особа, яка заснована та зареєстрована за законодавством Республіки Італія, з місцезнаходженням за адресою: Віа Коппаро 29, 37046, Міренбе, (ВР), Італія, ВАТ код IT 01414680239;

- боржник: СТзОВ імені Данила Галицького, 81067, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Віжомля, код ЄДРПОУ 03763282.

Правнича (правова) допомога виконавця замовнику включає в себе підготовку листів, вимог, претензій та інших процесуальних документів, складання та подачу позову до суду до боржника, представництво та захист інтересів замовника в МКАС при ТПП України, в господарських судах за позовом до боржника, а також в судах апеляційної та касаційної інстанцій, в органах державної виконавчої служби (пункт 1.2 Договору №07/23).

Згідно із пунктом 1.3 Договору №07/23 послуги замовнику виконавець буде надавати через своїх представників, зокрема адвоката Горового О.В.

Як передбачено пунктом 3.1 Договору №07/23, за надання правової допомоги згідно із умови договору замовник сплачує виконавцю винагороду (гонорар) у розмірі 4`000,00 грн. без ПДВ за годину роботи представника виконавця.

Замовник сплачує виконавцю передплату в розмірі 70`000,00 грн. без ПДВ за аналіз документів, пов`язаних з договором поставки, підготовку і подачу листів, претензій, позову до боржника, а за підготовку і подачу інших процесуальних документів і доказів до суду, вчинення інших необхідних та передбачених законодавством процесуальних дій, які є необхідними та достатніми для забезпечення належного надання послуг щодо цього договору, в тому числі за представництво інтересів замовника в суді (пункт 3.2 Договору №07/23).

Відповідно до пункту 4.1 Договору №07/23 факт надання правової допомоги та її обсяг визначаються в акті приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги, який надається виконавцем замовнику після надання послуг та підписується замовником протягом 5 (п`яти) днів з дати отримання.

2) Копію рахунку на оплату №02 від 05.01.2024 на суму 70`000,00 грн. із доказами його оплати, а саме платіжною інструкцією №23 від 27.04.2024.

3) Копію Акта про надання правничої (правової) допомоги від 10.05.2024, згідно із яким замовником сплачено виконавцю 27.04.2024 згідно із рахунком №02 від 05.01.2024 суму у розмірі 70`000,00 грн. без ПДВ в якості передплати за правничу (правову) допомогу згідно із Договором №07/23 від 05.06.2023 щодо стягнення боргу за договором поставки №0305/ від 03.05.2023 з СТзОВ ім. Данила Галицького.

Виконавцем надана замовнику правнича (правова) допомога в січні-травні 2024 року у кількості 5 (п`ять) годин на загальну суму 20`000,00 грн. без ПДВ, а саме:

- проведений виконавцем аналіз правовідносин замовника з боржником у рамках виконання сторонами умов Договору поставки №0305/И від 03.05.2023, підготовлено та організовано відправку боржнику вимоги замовника №2 від 29.01.2024 про оплату отриманого товару за Договором поставки №0305/И від 03.05.2023 0,5 години;

- підготовка і подача до Господарського суду Львівської області позову №24 від 08.03.2024 до боржника на суму 3`155`453,77 грн., в тому числі отримання витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо боржника і замовника, направлення копії позову боржнику 1,5 години;

- підготовка і подача 02.04.2024 до Господарського суду Львівської області клопотання про участь представника виконавця адвоката Горового О.В. в судових засіданнях в режимі відеоконференції, в тому числі відправка копії заяви боржнику 0,5 години;

- участь представника виконавця адвоката Горового О.В. в підготовчому засіданні 15.04.2024 0,5 години;

- підготовка і подача виконавцем заяви №39 від 27.04.2024 про збільшення позовних вимог, в тому числі відправка копії заяви боржнику, отримання 19 витягів з сайту НБУ з курсами валют 1 година;

- участь представника виконавця адвоката Горового О.В. в підготовчому засіданні 09.05.2024 0,5 години;

- підготовка і направлення виконавцем боржнику та до Господарського суду Львівської області відповіді на відзив боржника від 08.05.2024 0,5 години.

У матеріалах справи наявні також копії Ордеру серії АА №1417510 від 08.03.2024, виданого Адвокатським об`єднанням «Аліас» адвокату Горовому О.В., та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №1330 від 13.01.2020.

Приписами частин 4-6 статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Здійснивши аналіз та оцінку представлених позивачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд дійшов висновку, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення остаточного розміру витрат на професійну правничу допомогу із належним обґрунтуванням його неспівмірності. Усі висловлені ним у ході розгляду справи заперечення стосувались виключно попереднього орієнтовного розрахунку суми судових витрат та зводились до того, що позивач на відповідному етапі розгляду справи не подав доказів понесення таких витрат.

Крім цього, у судовому засіданні 10.06.2024 представник відповідача залишив на розсуд суду вирішення заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу.

Пунктом 3 частини 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу на вказану суму підтверджено документально, розмір задоволеного судом гонорару не виходить за межі розумності, є співмірним з ціною позову та складністю справи, належним чином обґрунтованого клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у справі до суду не надходило, то суд вважає справедливим покладення на відповідача суми витрат на професійну правничу у розмірі 19`400,00 грн. (пропорційно до часткового задоволення позовних вимог).

Керуючись статтями 2, 4, 42, 46, 73, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 222, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (81067, Львівська обл., с. Віжомля; код ЄДРПОУ 03763282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Драйтехсервіс» (15575, Чернігівська обл., смт Олишівка, вул. Чернігівська, буд. 39; код ЄДРПОУ 44796716) 2 946 366,06 грн. основного боргу, 74 483,72 грн. пені, 26 589,61 грн. 3% річних, 45 711,59 грн. судового збору та 19`400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2024.

СуддяКрупник Р.В.