Рішення

від 06.06.2024 по справі 914/3812/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2024 Справа № 914/3812/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації

до відповідача Фізичної особи-підприємця Мірзоєва Рустама Гідаятовича

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою

за участю представників:

від прокуратури Місінська М.А.

від позивача Палко Д.І.

від відповідача Мірзоєв Р.Г., Петролюк А.М.

від третьої особи не з`явився

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Керівником Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до відповідача Фізичної особи-підприємця Мірзоєва Рустама Гідаятовича за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою. Зокрема прокурор у позовній заяві просить усунути перешкоди у здійсненні Львівською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду - Недільчинського водосховища, площею 41,3486 га, що розташована в басейні річки Недільчина поблизу села Завадів Львівського району Львівської області на території земель Львівської міської територіальної громади, шляхом її повернення Фізичною особою-підприємцем Мірзоєвим Рустамом Гідаятовичом Львівській обласній державній адміністрації.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні позові вимоги підтримали повністю, позов просили задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, однак відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників прокуратури, позивача та відповідача, суд встановив таке.

Прокурор зазначає, що Недільчинське водосховище, що знаходиться на території Львівської міської територіальної громади (Зашківської сільської ради) в басейні річки Недільчина поблизу села Завадів, відповідно до інформації Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну №17/1259 від 23.08.2023 побудовано по проекту «Реконструкція осушувальної системи «Недільчина» Нестеровского району Львівської області. Технічний проект Том ІІ. Меліоративне будівництво. Книга Е. Загальнотехнічна записка. Львів-1980р».

Втім, як зазначено у листі БУВР річок Західного Бугу та Сяну №17/1259 від 23.08.2023, даний проект в управлінні відсутній.

Відповідно до Паспорта ставка №18 складеного за матеріалами інвентаризації на 01.08.2002 власником водосховища є Жовківське УОС, рік будівництва водосховища - 1985 рік; площа дзеркала - 42 га; джерело живлення - річка. Призначення ставка - двійне регулювання. Конструкція ставка виямка. Індивідуальні особливості ставка можна розводити рибу. На території водосховища знаходяться наступні гідротехнічні споруди: гребля грунтова: довж. 2200 м.; шир. 6 м; зал. укосів 1:1,5; підпірна споруда: шандорний рег. 3x1,5; водопідвідні споруди: канал 1200 м; водоскидні споруди: шахтний водоскид 2 х 2,0 м., h - 6 м.

Проте, Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну в листі № 17/1541 від 18.10.2023 зазначає, що вищенаведений паспорт ставка №18 складений за матеріалами інвентаризації 2002 року не відповідає вимогам «Порядку розроблення паспорта водного об`єкта», затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №99 від 18.03.2013. Згідно листа БУВР №17/1259 від 23.08.2023, паспорт на водосховище не розроблявся. Водосховище призначене для роботи в складі Недільчинської осушної системи для акумуляції води на випадок пожежі на торфах.

За твердженням БУВР річок Західного Бугу та Сяну в листі № 17/1541 від 18.10.2023, Недільчинське водосховище є водосховищем загальнодержавного значення. В листі також зазначено, що Недільчинське водосховище не відноситься до водосховищ комплексного призначення.

У 1983 році Нестеровському управлінню осушних систем на території Нестеровського району Львівської області, виконавчим комітетом Нестеровської ради народних депутатів видано Державний акт Б№060751 на право постійного користування землею площею 79,8 га для будівництва об`єктів осушної системи «Недільчина».

У зв`язку з перейменуванням м. Нестерова на м. Жовква, Нестеровське управління осушувальних систем перейменовано на Жовківське управління осушувальних систем на підставі наказу №179/2 від 30.12.1992, виданого начальником Нестеровського управління осушувальних систем.

На підставі наказу Львівського обласного виробничого управління водного господарства №187 від 27.12.2004 «Про перейменування управлінь осушних систем», Жовківське управління осушувальних систем перейменовано на Жовківське управління водного господарства.

Відповідно на наказу Державного агентства водних ресурсів України №477 від 26.05.2020 «Про реорганізацію Жовківського УВГ», вирішено реорганізувати таке шляхом приєднання до Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, яке є правонаступником Жовківського УВГ, до якого з моменту припинення діяльності переходять усі майнові права та обов`язки Жовківського УВГ.

Згідно розроблених Басейновим управлінням водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну 08.03.2023 Режимів роботи штучних водних об`єктів на території Львівської області на річці Млинівка (Недільчина) №09-3/ЗБС-23, притока річки Яричівка, притока річки Полтва, притока річки Західний Буг (суббасейн річки Західний Буг, басейн річки Вісла) на 2023 рік, куди включено Недільчинське водосховище, останнє знаходиться на балансі управління і його ціль - робота у складі Недільчинської осушної системи.

Як зазначає прокурор, водосховище розташоване на земельній ділянці державної власності з кадастровим номером 4622784100:21:000:0059 площею 41,3486 га, що підтверджується відомостями «Інформація щодо площинних водних об`єктів (озера, ставки, водосховища, водойми) на території Львівської територіальної громади» за результатами інвентаризації складеної та підписаною комісією створеною відповідно до розпорядження Львівської районної державної адміністрації від 25.08.2021 №182/02-08/21.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4600622592023 від 11.08.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 4622784100:21:000:0059 площею 41,3486 га розташована на території Зашківської сільської ради, Жовківського району, Львівської області, відноситься до категорії земель водного фонду, цільове призначення для експлуатації та догляду за водними об`єктами. Земельна ділянка зареєстрована 03.07.2014 Відділом Держземагенства у Жовківському районі. Форма власності державна.

Як зазначено у позовній заяві, вказані обставини підтверджують перебування Недільчинського водосховища та вищезазначеної земельної ділянки (під ним) в державній власності з правом постійного користування Басейновим управлінням водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну.

Однак, як вказує прокурор, незважаючи на вищезазначене, в порушення статей 125, 126 Земельного кодексу України, Недільчинське водосховише та розташована під ним земельна ділянка з кадастровим номером 4622784100:21:000:0059 площею 41,3486 га, використовуються Фізичною особою-підприємцем Мірзоєвим Рустамом Гідаятовичем без будь яких сплат орендної плати та інших платежів за використання водного об`єкту та землі.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Фізична особа-підприємець Мірзоєв Рустам Гідаятович (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) зареєстрований 03.08.2001. Видами економічної діяльності вказаної особи є: 49.41. Вантажний автомобільний транспорт (основний), 93.19. Інша діяльність у сфері спорту 93.29. Організування інших видів відпочинку та розваг, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 03.22. Прісноводне рибництво (аквакультура), 03.12. Прісноводне рибальство.

Згідно листа Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Львівській області від 27.03.2023 №1-3-16/311-23, у 2019 році надавався дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів користувачу ФОП Мірзоєв Р.Г., який проводить рибогосподарську діяльність на водоймі поблизу села Зашків (Недільчинське водосховище) на основі науково-біологічного обґрунтування та Режиму рибогосподарської експлуатації водойми в околицях села Зашків.

Відповідно до інформації, яка міститься в акті перевірки вимог земельного законодавства № 776-ДК/803/АП/09/01/-19 від 02.12.2019, що складений Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області, 03.08.2009 між Жовківським управлінням водного господарства та ФОП Мірзоєв Р.Г. укладено договір про спільну експлуатацію гідротехнічних споруд Зашківського водосховища. Термін дії договору 49 років з моменту його підписання. Договір погоджено начальником Львівського облводгоспу.

16.11.2018 Державним агентством рибного господарства України та Управлінням Державного агентства рибного господарства у Львівській області ФОП Мірзоєву Р.Г. погоджено режим рибогосподарської експлуатації водойми в околицях села Зашків, що розроблений Львівською дослідною станцією Інститут рибного господарства НААН України. Строк дії режиму встановлено з 21.09.2018 до 21.09.2028. Згідно зазначеного Режиму ФОП Мірзоєв Р.Г. отримав право на вселення до Недільчинського водосховища посадкового матеріалу та можливість вилову водних живих ресурсів згідно встановлених обсягів. Згідно листів Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Львівській області від 08.09.2023 №1-3-16/808-23, від 19.10.2023 №1-3-16/917-23 надано інформацію щодо стану використання ФОП Мірзоєвим Р.Г. водного об`єкту протягом 2019-2023 років та відомості про вселення та вилову живих ресурсів.

Так, згідно вказаної інформації протягом 2019-2023 років вселення та вилов водних живих ресурсів ФОП Мірзоєвим Р.Г. на території Недільчинського водосховища здійснювались у наступних обсягах: 2019 рік: вселення 0,005392 млн. екземплярів, вилов 0,865 тон водних біоресурсів; 2020 рік: вселення 0,001 млн. екземплярів, вилов 1,288 тон водних біоресурсів; 2021 рік: вселення не здійснювалось, вилов 0,699 тон водних біоресурсів; 2022 рік: вселення 0,002503 млн. екземплярів, вилов 1,265 тон водних біоресурсів; 2023 рік: вселення не здійснювалось, вилов 0,475 тон водних біоресурсів.

У позовній заяві прокурор також посилається на інформацію, що розміщена офіційному сайті Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Львівській області (публікація за 25.11.2019) «У Недільчинське водосховище вселять понад 6 тис. екз. риб» (посилання: https://lv.darg.gov.ua/_u_nediljchinsjke_0_0_0_636_1.html?search=%ED%E5%F4%B3). Як зазначено на сайті, 29 листопада 2019 року згідно з Режимом рибогосподарської експлуатації відбудеться зариблення «Недільчинського» водосховища. Захід відбудеться близько 13 години в с. Зашків, що у Жовківському районі Львівської області. Користувачем планується вселити водні біоресурси в такій кількості: короп (1+, 2) 2 900 екз., короп (6+, 7) 30 екз., білий амур 1 260 екз., товстолоб білий 1 680 екз. та сом 630 екз. Середня вага одного екз. малька коропа (1+, 2) становитиме 300 - 500 грамів, коропа (6+, 7) 5 500 8 000 грамів, білого амура 150 грамів, товстолоба білого 150 - 300 грамів та сома 120 - 200 грамів.

Згідно з інформації Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Львівській області (публікація за 03.12.2019) "У Недільчинське водосховище вселено 1509 кг риби, - Львівський рибоохоронний патруль" (посилання: https://lv.darg.gov.ua/_u_nediljchinsjke_0_0_0_639_1.html?search=%ED%E5%E4%B3%EB%FC%F7%8.), 29 листопада 2019 року відбулося зариблення «Недільчинського» водосховища, що у с.Зашків Жовківського району Львівської області. Вселення здійснювалось за рахунок коштів користувача водних біоресурсів відповідно до Режиму рибогосподарської експлуатації водойми. Так, до водосховища випущено 1 509 кг риби, середньою вагою 160 - 300 грамів/екз. Зокрема, 1 424 екз. (450 кг) товстолоба, 2 816 екз. (870 кг) коропа та 1 152 екз. (189 кг) білого амура.

Відповідно до інформації Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Львівській області (публікація за 10.11.2022) "Відбулося вселення водних біоресурсів в Недільчинське водосховище" (посилання: https://lv.darg.gov.ua/_vidbulosja_vselennja_vodnih_0_0_0_1207_1.html?search=%ED%5%4%B3%EB%FC%F7%E8), 07 листопада 2022 року відбувся перший етап зариблення «Недільчинського» водосховища, що знаходиться в околицях села Зашків Львівської області. Вселення здійснювалось за рахунок коштів користувача водних біоресурсів відповідно до Режиму рибогосподарської експлуатації водойми. Так, до водосховища випущено 564 кг риби. Зокрема, коропа 1 569 екз. (середня наважка 262 гр.), білого амура 289 екз. (середня наважка 460 гр.), Сом європейський 35 екз. (середня наважка 570гр.).

Згідно з інформації Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Львівській області (публікація за 14.11.2022) "У Недільчинське водосховище вселено 1509 кг риби, - Львівський рибоохоронний патруль" (посилання: https://lv.darg.gov.ua/_vidbuvsja_drugii_etap__0_0_0_1209_1.html?search=%ED%5%E4%B3%EB%FC%F7%8), 11 листопада 2022 року відбувся другий етап зариблення «Недільчинського» водосховища, що знаходиться в околицях села Зашків Львівської області. Вселення здійснювалось за рахунок коштів користувача водних біоресурсів відповідно до Режиму рибогосподарської експлуатації водойми. До водосховища випущено 140 кг риби. Зокрема білого амура 554 екз. (середня наважка 202 гр.), Сом європейський 56 екз. (середня наважка 500гр.).

Як зазначено у позовній заяві, вищевказана інформація додатково підтверджує фактичне використання ФОП Мірзоєвим Р.Г. водного об`єкта - Недільчинського водосховища і земельної ділянки водного фонду для проведення рибогосподарської діяльності на цьому водному об`єкті без законних на те підстав.

Як стверджує прокурор із посиланням на інформацію сектору у Волинській області Державного агентства водних ресурсів від 12.10.2023 №615/ВЛ/21-23, ФОП Мірзоєв Р.Г. не має дозволу на спеціальне водокористування та у період з 04.06.2017 по 10.10.2023 до сектору у Львівській області не звертався із заявами щодо видачі дозволу на спеціальне водокористування. У вказаному листі запропоновано звернутись до Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну.

Також прокурор посилається на інформацію Головного управління ДПС у Львівській області від 09.08.2023 №8746/5/13-01-24-11, відповідно до якої, згідно з реєстром діючих договорів оренди земельних ділянок державної та комунальної власності, наданого управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради, інформація щодо укладання договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 4622784100:21:000:0059 з Мірзоєвим Р.Г. відсутня.

Тобто обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що ФОП Мірзоєв Р.Г. не має жодних правовстановлюючих документів як щодо водного об`єкту (водосховища), так і щодо земельних ділянок, на яких він розміщений, і в порушення вимог статті 51 Водного кодексу України, статей 123-126 Земельного кодексу України, ФОП Мірзоєв Р.Г. безпідставно використовує зазначений водний об`єкт.

Також, посилаючись на інформацію Львівської обласної військової адміністрації, Львівської міської ради, прокурор зазначає, що рішення щодо передачі відповідачу в оренду Недільчинського водосховища в комплексі із земельними ділянками не приймалися, звернень від ФОП Мірзоєва Р.Г. щодо надання у користування земельних ділянок та водних об`єктів до зазначених органів державної влади та місцевого самоврядування не надходило, а у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня інформація про речові права відповідача на земельні ділянки під водосховищем.

Таким чином, за твердженням прокурора, на даний час за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності або оренди, у фактичному користуванні ФОП Мірзоєва Р.Г. перебуває водний об`єкт Недільчинське водосховище та земельні ділянки, на яких воно розташоване.

При цьому прокурор зазначив, що ані режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об`єктами, натомість відповідач у своїй господарській діяльності використовує земельну ділянку водного фонду за відсутності документів, що надають право користування водним об`єктом та земельною ділянкою під ним.

З огляду на вказане, прокурор звернувся до Господарського суду Львівської області та просить усунути перешкоди у здійсненні Львівською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду - Недільчинського водосховища, площею 41,3486 га, що розташована в басейні річки Недільчина поблизу села Завадів Львівського району Львівської області на території земель Львівської міської територіальної громади, шляхом її повернення Фізичною особою-підприємцем Мірзоєвим Рустамом Гідаятовичом Львівській обласній державній адміністрації.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.06.2024 проти позову заперечив, однак відзив на позовну заяву у встановленому законом порядку не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників прокуратури, позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 1, 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, відповідно до статтей 13 та 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Як вказує прокурор, усі водні об`єкти та землі водного фонду на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони протікають, та незалежно від права власності на них, становлять єдиний водний фонд та землі водного фонду України і перебувають під охороною держави. Водні об`єкти та землі водного фонду, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на землі водного фонду здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Як зазначено у позовній заяві, за таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення до суду з вимогою усунення перешкод в розпорядженні та користуванні майном шляхом його повернення є задоволення насамперед суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - користування і розпорядження землями водного фонду, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, земель водного фонду, як національного багатства України та як джерела задоволення потреб суспільства в водних ресурсах. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та водні ресурси, захист такого права шляхом повернення територіальній громаді земельної ділянки водного фонду, яка без достатньо правових підстав використовується відповідачем.

Поряд з цим, посилаючись на статтю 19 Конституції України, прокурор зазначає, що в контексті сфери правовідносин у даній справі, зокрема законності користування земельною ділянкою державної власності, важливу роль відіграє конституційний принцип законності реалізації права власності на спірне майно в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Другим елементом, який становить невід`ємну частину підстав представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також його відсутність.

Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017р. у справі №п/800/490/15 (провадження №21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

3 урахуванням викладеного, як вбачається із матеріалів справи, з метою виконання покладених на органи прокуратури функцій та завдань, Галицькою окружною прокуратурою міста Львова 31.08.2023 та 30.11.2023 скеровано до Львівської обласної державної адміністрації відповідні листи №14.50/99-9414-23 та 14.50/99-13228вих-23, якими повідомлено про неправомірне використання водного об`єкта - Недільчинського водосховища.

Львівською обласною державною адміністрацією до окружної прокуратури надано інформацію про те, що до суду із відповідними позовними заявами вона не зверталася та клопотання про представництво інтересів держави прокурором.

Підсумовуючи вказане, прокурор зазначає про те, що встановивши обставини щодо користування відповідачем спірною земельною ділянкою та проаналізувавши норми статей 6, 51 Водного кодексу України, статей 79-1, 122, 124 Земельного кодексу України, частини 1 статті 14 Закону України «Про аквакультуру», абзац 2 частини 1 статті 34, частини 1 та статті 36 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», в даному випадку вбачаються грубі порушення щодо дотримання визначеного порядку отримання в користування (оренду) земельних ділянок, із розташованими на них водними об`єктами, формування, відведення та державної реєстрації як об`єкта речових прав, обов`язкової паспортизації водного об`єкта та користування ним на платній основі відповідно до рішення уповноваженого органу та умов договору оренди, укладеного відповідно до вимог чинного законодавства.

При цьому обґрунтовуючи звернення до суду в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, прокурор посилається на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинності 27.05.2021, яким внесено зміни до статей 122, 149 Земельного кодексу України та зазначає, що обласні державні адміністрації є розпорядниками земель державної форми власності, які знаходяться на їхній території за межами населених пунктів, для всіх потреб та відповідно суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Так, у пункті 24 «Перехідних положень» Земельного кодексу України вказано, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Таким чином, як зазначив прокурор, зазначені землі та розташовані на них водні об`єкти не перейшли до комунальної власності відповідної територіальної громади та відповідно до частини 5 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції від 27.05.2021), повноваження щодо розпорядження вказаними землями покладаються на обласні державні адміністрації.

Отже, за твердженням прокурора, позивачем в межах даної справи є Львівська обласна державна адміністрація.

При прийнятті рішення Господарський суд Львівської області виходить з наступного.

Предметом позову у даній справі є усунення перешкод у здійсненні Львівською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду Недільчинського водосховища шляхом її повернення у розпорядження Львівської обласної державної адміністрації.

Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 1 Водного кодексу України, водосховище - штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку.

До водного фонду України належать, зокрема, поверхневі води: штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах (стаття 3 Водного кодексу України).

До земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, водосховищами (стаття 4 Водного кодексу України).

Відповідно до статті 5 Водного кодексу України, до водних об`єктів загальнодержавного значення належать:

1) внутрішні морські води, територіальне море, а також акваторії морських портів;

2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;

3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

4) водні об`єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об`єктів місцевого значення належать:

1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об`єктів загальнодержавного значення;

2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

За твердженням БУВР річок Західного Бугу та Сяну наведеним в листі № 17/1541 від 18.10.2023, Недільчинське водосховище відповідно до статті 5 Водного кодексу України є водосховищем загальнодержавного значення. Втім підстав та обгрунтування віднесення його до водних об`єктів загальнодержавного значення, з урахуванням положень статті 5 Водного кодексу України та беручи до уваги те, що Недільчинське водосховище знаходиться в межах Львівської області, в листі не наведено. Водночас, згідно листів БУВР Паспорт ставка №18 складений за матеріалами інвентаризації 2002 року не відповідає вимогам «Порядку розроблення паспорта водного об`єкта», затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №99 від 18.03.2013, а паспорт на Недільчинське водосховище згідно вищенаведеного Порядку не розроблявся. Водосховище призначене для роботи в складі Недільчинської осушної системи для акумуляції води на випадок пожежі на торфах.

Тим не менше, відповідно до частини 1 статті 51 Водного кодексу України, у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Водосховище комплексного призначення - водосховище, яке відповідно до паспорта використовується для двох і більше цілей (крім рекреаційних) (стаття 1 Водного кодексу України).

Згідно листа БУВР річок Західного Бугу та Сяну № 17/1541 від 18.10.2023, Недільчинське водосховище не відноситься до водосховищ комплексного призначення.

Відповідно до частини 4 статті 51 Водного кодексу України водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Згідно частини 1 статті 59 Земельного кодексу України, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Суд погоджується з доводами прокурора, що відповідно до пункту 24 «Перехідних положень» Земельного кодексу України спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4622784100:21:000:0059 не перейшла до комунальної власності та перебуває у державній власності.

Частиною 4 статті 59 Земельного кодексу України встановлено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини 5 статті 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Поряд з цим, згідно частини 3 статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб.

Тобто, статтею 122 Земельного кодексу України визначено повноваження органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок державної власності у власність або у користування.

Із положень частини 1 статті 173 Земельного кодексу України вбачається, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць (частина 2 статті 173 Земельного кодексу України).

У статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що адміністративно-територіальна одиниця - область, район, місто, район у місті, селище, село.

Територія територіальної громади - нерозривна територія, в межах якої територіальна громада здійснює свої повноваження щодо вирішення питань місцевого значення відповідно до Конституції і законів України, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4600622592023 від 11.08.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 4622784100:21:000:0059 площею 41,3486 га розташована на території Зашківської сільської ради, Жовківського району, Львівської області, відноситься до категорії земель водного фонду, цільове призначення для експлуатації та догляду за водними об`єктами. Земельна ділянка зареєстрована 03.07.2014 Відділом Держземагенства у Жовківському районі. Форма власності державна.

Суд неодноразово звертав увагу в судовому засіданні про необхідність з`ясування обставин перебування спірної земельної ділянки в межах чи поза межами території села Зашків, Львівської області, з метою підтвердження тієї обставини, що саме Львівська обласна державна адміністрація наділена повноваженнями розпоряджатися спірною земельною ділянкою під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними статтею 122 Земельного кодексу України, оскільки інформацією з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4600622592023 від 11.08.2023 підтверджується перебування спірної земельної ділянки в межах території територіальної громади села Зашків. Втім інших належних доказів, окрім витягу з Державного земельного кадастру, суду не представлено.

Відповідно до частини 8 статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць вносяться до Державного земельного кадастру на підставі проектів землеустрою щодо встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних одиниць. Відомості про межі територій територіальних громад вносяться до Державного земельного кадастру на підставі проектів землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад розробляються за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради. Відомості про межі території територіальної громади вносяться до Державного земельного кадастру ( стаття 46-1 Закону України «Про землеустрій»).

Згідно частини 1 статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Таким чином, поданими доказами не підтверджується повноваження Львівської обласної державної адміністрації розпоряджатися спірною земельною ділянкою відповідно до положень статті 122 Земельного кодексу України, оскільки земельні ділянки із земель державної власності у межах сіл для всіх потреб передають у власність або користування районні державні адміністрації на їхній території, а відтак визначений прокурором позивач Львівська обласна державна адміністрація не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах. Іншого судом не встановлено.

Якщо суд встановить, що визначений прокурором позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто, відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, це є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05.10.2021 у справі №925/1214/19, від 16.02.2022 у справі №904/1407/21, від 19.05.2022 у справі №904/5558/20, від 20.09.2023 у справі № 910/1978/22).

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку витрати по сплаті судового збору покласти на прокуратуру, оскільки у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 18.06.2024.

Суддя Петрашко М.М.