Постанова

від 30.10.2024 по справі 914/3812/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2024 р. м. Львів Справа №914/3812/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддів В.М. Гриців

О.В. Зварич

секретар судового засіданняЗалуцький Д.Т.

за апеляційною скаргою Львівської обласної прокуратури, б/н від 28.06.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/1858/24 від 01.07.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 06 червня 2024 року (суддя Петрашко М.М, повний текст рішення складено 18.06.2024, м. Львів)

у справі №914/3812/23

за позовом Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації

до відповідача Фізичної особи-підприємця Мірзоєва Рустама Гідаятовича

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою.

за участю представників учасників процесу:

прокурор: Місінська М.А., згідно посвідчення;

від позивача: Палко Д.І. в порядку самопредставництва ( довіреність від 01.02.2024, витяг з ЄДРЮОФОП та ГФ);

від відповідача: Петролюк А.М. адвокат (ордер серія АО №1126902 від

третя особа: Фарйон Т.С. - в порядку самопредставництва (довіреність №13/5 від 02.01.2024; трудовий договір від 19.01.2022);

ВСТАНОВИВ:

28.12.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до Фізичної особи-підприємця Мірзоєва Рустама Гідаятовича про усунення перешкод у здійсненні Львівською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду - Недільчинського водосховища, площею 41,3486 га, що розташована в басейні річки Недільчина поблизу села Завадів Львівського району Львівської області на території земель Львівської міської територіальної громади, шляхом її повернення Фізичною особою-підприємцем Мірзоєвим Рустамом Гідаятовичом Львівській обласній державній адміністрації.

Дані позовні вимоги мотивовано інформацією сектору у Волинській області Державного агентства водних ресурсів від 12.10.2023 №615/ВЛ/21-23, про те, що ФОП Мірзоєв Р.Г. не має дозволу на спеціальне водокористування та у період з 04.06.2017 по 10.10.2023 до сектору у Львівській області не звертався із заявами, щодо видачі дозволу на спеціальне водокористування. У вказаному листі запропоновано звернутись до Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну. Також, прокурор посилається на інформацію Головного управління ДПС у Львівській області від 09.08.2023 №8746/5/13-01-24-11, відповідно до якої, згідно з реєстром діючих договорів оренди земельних ділянок державної та комунальної власності, наданого управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради, інформація, щодо укладання договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 4622784100:21:000:0059 з Мірзоєвим Р.Г. відсутня. Відтак, прокурор стверджує, що ФОП Мірзоєв Р.Г. не має жодних правовстановлюючих документів, як щодо водного об`єкту (водосховища), так і щодо земельних ділянок, на яких він розміщений, і в порушення вимог статті 51 Водного кодексу України, статей 123-126 Земельного кодексу України, ФОП Мірзоєв Р.Г. безпідставно використовує зазначений водний об`єкт.

Також, посилаючись на інформацію Львівської обласної військової адміністрації, Львівської міської ради, прокурор зазначає, що рішення, щодо передачі відповідачу в оренду Недільчинського водосховища в комплексі із земельними ділянками не приймалися, звернень від ФОП Мірзоєва Р.Г., щодо надання у користування земельних ділянок та водних об`єктів до зазначених органів державної влади та місцевого самоврядування не надходило, а у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня інформація про речові права відповідача на земельні ділянки під водосховищем. Таким чином, за твердженням прокурора, на даний час, за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності або оренди, у фактичному користуванні ФОП Мірзоєва Р.Г. перебуває водний об`єкт Недільчинське водосховище та земельні ділянки, на яких воно розташоване. При цьому прокурор відмітив, що а ні режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, а ні дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду та не визначають правових підстав користування водними об`єктами, натомість відповідач у своїй господарській діяльності використовує земельну ділянку водного фонду за відсутності документів, що надають право користування водним об`єктом та земельною ділянкою під ним.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.01.2024 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (79017, м. Львів, вул. Родини Крушельницьких, буд. 14).

Представник відповідача у клопотанні від 29.05.204 заперечив позовні вимоги, вказавши на те, що між ФОП Мірзоєвим Р.Г. та Жовківським управлінням водного господарства укладено договір про спільну експлуатацію гідротехнічних споруд Зашківського водосховища від 03.08.2009, згідно якого він передбачає та регламентує взаємовідносини, щодо спільної експлуатації гідротехнічних споруд Зашківського водосховища Жовківського району Львівської області, яке знаходиться на території села Зашків, Жовківського району. Даний договір укладено на 49 років до 02.08.2048. Також посилається на відповідь Жовківського УВГ за №54 від 02.02.2016, де Жовківське УВГ, як титульний власник (балансоутримувач) Зашківського водосховища проінформоване про виготовлення (розробку) ФОП Мірзоєвим Р.Г. «режиму рибогосподарської експлуатації водойми в околицях села Зашків» і не заперечує проти такої діяльності ФОП Мірзоєвим Р.Г. на цьому водному об`єкті. Щодо способу захисту, то вказує, що дії ФОП Мірзоєва Р.Г. не є протиправними і не порушують права власника (балансоутримувача), а отже відсутніми є підстави для пред`явлення негаторного позову. Також, відмічено, що ФОП Мірзоєвим Р.Г. подано звернення до Львівської обласної адміністрації від 17.05.2024 за вих. №1-05/24 з проханням укласти договір оренди землі під водним об`єктом. Також з посиланням на положення ст. 122 Земельного кодексу України звертає увагу на те, що власником землі під водним об`єктом має бути район, на якому він знаходиться, а це Львівська районна адміністрація чи Жовківська районна адміністрація, але ніяк не Львівська обласна державна адміністрація, відповідно, в позові - просив відмовити.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06 червня 2024 року у справі №914/3812/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Дане рішення мотивовано тим, що поданими доказами не підтверджується повноваження Львівської обласної державної адміністрації розпоряджатися спірною земельною ділянкою, відповідно до положень ст. 122 Земельного кодексу України, оскільки земельні ділянки із земель державної власності у межах сіл для всіх потреб передаються у власність або користування районній державній адміністрації на їхній території, а відтак встановлено, що визначений прокурором позивач - Львівська обласна державна адміністрація не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, а відтак в позові відмовлено.

Львівська обласна прокуратура, не погодившись з винесеним рішення подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

-судом, на думку прокурора, не надано належної оцінки факту використання водного об`єкта, зокрема без укладення договору оренди, що тягне за собою порушення інтересів держави, оскільки внаслідок такого використання держава не отримує жодних коштів;

-посилаючись на ст. ст. 59, 122, 123 Земельного кодексу України, вказує, що саме на Львівську обласну державну адміністрацію покладено обов`язок, зокрема щодо укладення договорів оренди водних об`єктів для здійснення рибогосподарської діяльності, а тому вважає, що судом помилково вказано що такае є неналежним позивачем у справі.

Відповідно, просить, рішення Господарського суду Львівської області від 06 червня 2024 року у справі №914/3812/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити. При цьому, посилається на практику суддів щодо подібних правовідносин викладених у судових рішеннях №909/255/23, №923/231/18, №912/1941/20, №615/1267/16-ц.

Третя особа Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну у відзиві вказує, що держагенству підпорядковано обласні управління водних ресурсів, 9 басейнових управлінь водних ресурсів ( Західного Бугу та Сяну, Тиси, Дунаю, Дністра-Прута, Південного Бугу, Десни, Росі, Дніпра, Сіверського Дінця); 5 управлінь каналів (Головного Каховського, Дніпро-Донбас, Дніпро-Інгулець, Північно-Кримський, каналів Інгулецької зрошувальної системи. Отже, відмічає, що на водогосподарські організації Держводагенства покладено експлуатацію водогосподарських об`єктів, зокрема захисних дамб і гребель водосховищ, насосних і компресорних станцій, шлюзів-регуляторів тощо, тобто ведення водного господарства. Вказує, що поняття «водне господарство», «ведення водного господарства» не охоплюють здійснення рибальства чи рибного господарства як виду господарської діяльності . На це вказує і те, що Держводагенство України та органи, які утворюються ним у сфері та для реалізації державної політики у сфері розвитку водного господарства не здійснюють рибогосподарської діяльності. Відтак третя особа, вважає, що прокуратурою вірно визначено суб`єкта, який представляє державу відповідно до визначеної законом правосуб`єктності і компетенції, у спірних правовідносинах щодо здійснення рибництва без відповідного договору оренди. Відповідно до ч.5 ст. 122 Земельного кодексу України встановлено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки , що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. Тому вважає, що відповідно до ч.3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації не надають в користування земельні ділянки для рибогосподарських потреб, а надають для ведення водного господарства.

Представником відповідача подано заперечення на апеляційну скаргу від 14.08.2024, в яких вказано про те, що згідно листа БУВР річок Західного Бугу та Сяну №17/1541 від 18.10.2023 Недільчинське водосховище відноситься до водосховищ комплексного призначення . Згідно ч. 1 ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Погоджується відповідач з доводами прокурора про те, що відповідно до п.24 «Перехідних положень» Земельного кодексу України спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4622784100:21:000:0059 не перейшла до комунальної власності та перебуває у державній власності. З посиланням на положення ст. ст. 59, 173, 122, 124 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та в сукупності з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-460062259023 від 11.08.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 4622784100:21:000:0059 площею 41,3486 га розташована на території Зашківської сільської ради , Жовківського району, Львівської області , відноситься до земель водного господарства, цільове призначення для експлуатації та догляду за водними об`єктами. Відтак вказує, що поданими доказами не підтверджується повноваження Львівської обласної державної адміністрації розпоряджатися спірною земельною ділянкою, відповідно до положень ст. 122 ЗК України , оскільки земельні ділянки із земель державної власності у межах сіл для всіх потреб передають у власність або користування районні державні адміністрації на їхній території , а відтак визначений прокурором позивач Львівська обласна державна адміністрація не є органом , уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах. Таким чином, просить в апеляційній скарзі відмовити.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05 липня 2024 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді Гриців В.М., Зварич О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської обласної прокуратури, б/н від 28.06.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/1858/24 від 01.07.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 06 червня 2024 року у справі №914/3812/23; витребувано матеріали справи №914/3812/23 в Господарського суду Львівської області.

15.07.2024 в канцелярію суду поступили матеріали справи №914/3812/23.

В подальшому, ухвалою суду від 22.07.2024 розгляд справи №914/3812/23 призначено в судове засідання на 21.08.2024.

21.08.2024 розгляд справи відкладено в судове засідання на 25.09.2024, з підстав зазначених в ухвалі.

25.09.2024 розгляд справи відкладено на 30.10.2024 , з підстав наведених в ухвалі.

В судове засідання 30.10.2024 з`явились усі учасники процесу, які підтримали свої доводи і заперечення з мотивів викладених в апеляційній скарзі, відзиві на неї та запереченні на таку.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивом на неї та запереченнями на таку, оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників учасників справи, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про невідповідність рішення від 06.06.2024 Господарського суду Львівської області у справі №914/3812/23 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Обставини справи.

Як вказує прокурор у позовній заяві, на території Львівської міської територіальної громади (Зашківської сільської ради) в басейні річки Недільчина поблизу села Завадів знаходиться Недільчинське водосховище , котре згідно інформації Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну №17/1259 від 23.08.2023 побудовано по проекту 1980 року.

Відповідно до паспорту ставка №18 складеного за матеріалами інвентаризації на 01.08.2022 власником водосховища являється Жовківське УОС (перейменоване на Жовківське УВГ), рік будівництва водосховища 1985 рік, площа дзеркала - 42 га., призначення ставка двійне регулювання.

Як вбачається з поданих прокурором документів на території водосховища знаходяться наступні гідротехнічні споруди: гребля грунтова дов. 2200 м., шир. 6 м , зал. укосів 1:1,5; підпірна споруда шандорний рег. 3х1,5; водо підводні споруди канал 1200 м.; водоскидні споруди шатний водоскид 2х2,0 м., h-6 м.

Разом з тим, вказує, що в інформації Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну зазначено, що даний паспорт №18 складений за матеріалами інвентаризації 2002 року і не відповідає вимогам «Порядку розроблення паспорта водного об`єкта», затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №99 від 18.03.2013, а новий паспорт на Недільчинське водосховище згідно наказу №99 від 18.03.2013 не розроблявся.

Окрім того, відмічає, що в інформації зазначено, що Недільчинське водосховище відноситься до водних об`єктів загальнодержавного значення, використовується в складі Недільчинської осушної системи та не являється водосховищем комплексного призначення.

У 1983 році Нестеровському правлянню осушних систем видано державний акт Б№060751 на право постійного користування землею площею 79,8 га для будівництва об`єктів осушної системи «Недільчина», який є чинним.

В подальшому, у зв`язку з перейменуванням м. Нестерова на м. Жовква Нестеровське управління осушувальних систем перейменовано на Жовківське управління осушувальних систем на підставі наказу №179/2 від 30.12.1992 виданого начальником Нестеровського управління осушувальних систем.

На підставі наказу Львівського обласного виробничого управління водного господарства №187 від 27.12.2004 «Про перейменування управлінь осушуваних систем», Жовківське управління осушувальних систем перейменовано в Жовківське управління водного господарства.

В подальшому, відповідно до наказу Державного агентства водних ресурсів України №477 від 26.05.2020 «Про реорганізацію Жовківського УВР» вирішено реорганізувати таке шляхом приєднання до Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, яке є правонаступником Жовківського УВР, до якого з моменту припинення діяльності переходять усі майнові права та обов`язки Жовківського УВР.

Згідно розроблених Басейновим управлінням водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну 08.03.2023 №09-3/ЗБС-23 режимів роботи штучних водних об`єктів на території Львівської області на річці Млинівка (Недільчина), притока річки Яричівка, притока річки Полтава, притока річки Західний Буг (суббасейн річки Західний Буг, басейн річки Вісла) на 2023 рік, куди включено Недільчинське водосховище, останнє знаходиться на балансі управління і його ціль - робота у складі Недільчинської осушної системи.

Факт знаходження Недільчинського водосховищап на балансі Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (раніше Жовківського управління водного господарства) підтверджується також витягом з інвентаризаційного опису №24 від 01.11.2017 , складеного на основі наказу Жовківського управління водного господарства №64 від 26.10.2017, з якого вбачається, що на балансі в управлінні знаходиться Недільчинська осушна система.

Водосховище розташоване на земельній ділянці державної власності з кадастровим номером 4622784100:21:000:0059 площею 41,3486 га, що підтверджується відомостями «Інформація щодо площинних водних об`єктів (озера, ставки, водосховища, водойми) на території Львівської територіальної громади» за результатами інвентаризації складеної та підписаної комісією створеною відповідно до розпорядження Львівської районної державної адміністрації від 25.08.2021 №182/02-08/21.

Відповідно до державного акта на право постійного користування Б№060751 вказана земельна ділянка перебувала у постійному користуванні Нестеровського правління осушних систем/Жовківське управління осушувальних систем/Жовківське управління водного господарства (Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну).

Отже, прокурор стверджує, що описані вище обставини, підтверджують перебування Недільчинського водосховища та вищезазначеної земельної ділянки під ним в державній власності з правом постійного користування Басейновим управлінням водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну.

Прокурор у позовній заяві вказує, що у порушення ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України Недільчинське водосховище та розташована під ним земельна ділянка з кадастровим номером 4622784100:21:000:0059 площею 41,3486 га, використовується ФОП Мірзоєвим Р.Г. без будь-яких оплат орендної плати та інших платежів за використання водного об`єкту та землі.

Згідно даних ЄДРЮОФОП та ГФ ФОП Мірзоєв Р.Г. (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) зареєстрований 03.08.2021 і видами економічної діяльності визначено:49.41 вантажний автомобільний транспорт (основний); 93.19 інша діяльність у сфері спорту; 93.29 організування інших видів відпочинку та розваг; 52:29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 03.22 прісноводне рибництво (аквакультура; 03.12 прісноводне рибальство.

З листа Управління Державного агенства меліорації та рибного господарства у Львівській області від 27.03.2023 №1-3-16/311-23, користувач водних ресурсів ФОП Мірзоєв Р.Г. проводить рибогосподарську діяльність на водоймі поблизу села Зашків («Недільчинське водосховище»), відповідно до науково-біологічного обгрунтування та режиму рибогосподарської експлуатації водойми в околицях села Зашків.

Зокрема, прокурор, звертає увагу на те, що ФОП Мірзоєву Р.Г. 16.11.2018 Державним агентством рибного господарства України та Управлінням Державного агентства рибного господарства у Львівській області погоджено режим рибогосподарської експлуатації водойми в околицях села Зашків, розроблений Львівською дослідною станцією Інститут рибного господарства НААН України. Строк дії режиму встановлено з 21.09.2018 до 21.09.2028. Згідно даного режиму останній отримав права на вселення до Недільчинського водосховища посадкового матеріалу та можливість вилову водних живих ресурсів, згідно встановлених обсягів.

Згідно листові Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Львівській області від 08.09.2023 №1-3-16/808-23, від 19.10.2023 №1-3-16/917-23, які прокурором долучено до позовної заяви, надано інформацію, щодо стану використання ФОП Мірзоєвим Р.Г. водного об`єкту протягом 2019-2023 років та відповідно відомості про вселення та вилову живих ресурсів. Також долучено прокурором інформацію з офіційного сайту Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Львівській області від 25.11.2019 та відповідно описано етапи зариблення «Недільчинського водосховища».

Дане, як вказує прокурор, підтверджує фактичне використання ФОП Мірзоєвим Р.Г. водного об`єкта Недільчинського водосховища і земельної ділянки водного фонду для проведення рибогосподарської діяльності на цьому водному об`єкті без законних на те, підстав.

Вказує, що згідно інформації сектору у Волинській області Державного агентства водних ресурсів від 12.10.2023 №615/ВЛ/21-23 у період з 04.06.2017 по 10.10.2023 ФОП МірзоєвР.Г. до сектору у Льввівській області не звертався із заявами, щодо видачі дозволу на спеціальне використання, не має дозволу на спеціальне водокористування та не звертався за його отриманням.

Згідно інформації Головного управління ДПС у Львівській області від 09.08.2023 №8746/5/13-01-24-11, відповідно до реєстру діючих договорів оренди земельних ділянок державної та комунальної власності, наданого управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради , інформація, щодо укладення договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 4622784100:21:000:0059 з ОСОБА_1 відсутня.

Отже, прокурор вказує, що ФОП Мірзоєв Р.Г. не має жодних правовстановлюючих документів, як щодо водного об`єкту (водосховища) , так і щодо земельних ділянок , на яких він розміщений, а відтак в порушення вимог ст. 51 Водного кодексу України, ст. ст. 123-126 Земельного кодексу України ФОП Мірзоєв Р.Г. безпідставно використовує зазначений вище об`єкт, що стало підставою для звернення з позовом в даній справі.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06 червня 2024 року у справі №914/3812/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з чим не погодилась прокуратура , подавши відповідну апеляційну скаргу.

При перегляді рішення Господарського суду Львівської області від 06 червня 2024 року у справі №914/3812/23, Західний апеляційний господарський суд керувався наступним.

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадку та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.3-5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Обґрунтовуючи «суспільний», «публічний» інтерес звернення до суду із даним позовом , прокурор виходить з того, що водні об`єкти та землі водного фонду є національним багатством держави і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні , оздоровчі , рекреаційні, естетичні, виховні , інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства у водних ресурсах.

Вказує, що усі водні об`єкти та землі водного фонду на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони протікають, та не залежно від права власності на них, становлять єдиний водний фонд та землі водного фонду України і перебувають під охороною держави.

Прокурор відмічає, що відповідно до державного акту на право постійного користування Б№060751 земельна ділянка під Недільчинським водосховищем перебуває у постійному користуванні Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну.

Відтак прокурором встановлено, що зазначені землі та розташовані на них водні об`єкти не перейшли до комунальної власності відповідної територіальної громади та відповідно до ч.5 ст. 122 Земельного кодексу України в редакції від 27.05.2021 повноваження, щодо розпорядження вказаними землями покладаються на обласні державні адміністрації тобто позивачем є Львівська обласна державна адміністрація.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді Галицькою окружною прокуратурою міста Львова 31.08.2023 та 30.11.2023 скеровано до Львівської обласної державної адміністрації відповідні листи №14.50/99-9414-23 та 14.50/99-13228 вих-23, якими повідомлено про неправомірне використання водного об`єкта Недільчинського водосховища.

В свою чергу Львівською обласною державною адміністрацією до окружної прокуратури надано інформацію про те, що до суду із відповідними позовними заявами вона не зверталась та клопотала про представництво інтересів держави прокурором.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що прокурор з дотриманням встановленого ст. 23 Закону України Про прокуратуру порядку, в межах наданих йому повноважень та за наявності обставин неналежного здійснення захисту інтересів держави звернувся до суду за захистом інтересів держави в особі Львівської обласної державної адміністрації.

Згідно з ч.ч.1-7, 12 ст.51 Водного кодексу у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що: - використовуються для питних потреб; - розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Орендарі водного об`єкта зобов`язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо).

Умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди водних об`єктів визначаються у договорі оренди.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про аквакультуру" від 18 вересня 2012 року №5293-VI аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Згідно з абз.3 ч.1 ст.11 вказаного Закону до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері аквакультури належить надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.14 вказаного Закону рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" від 8 липня 2011 року № 3677-VI водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.

Відповідно до ст. 25 вказаного Закону використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання.

Разом з тим, згідно з абз.2 ч.1 ст.34 вказаного Закону суб`єкти рибного господарства мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.36 наведеного Закону юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону.

Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.

Згідно з абз. 5 ст.53 зазначеного Закону основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства передбачають пріоритетне надання в оренду водних об`єктів (їх частин) з низькою рибопродуктивністю суб`єктам господарювання, які займаються вирощуванням водних біоресурсів.

Комплексний правовий аналіз всіх вищевказаних норм свідчить, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування.

Проте, вищевказані норми не передбачають можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів.

Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).

Матеріалами справи встановлено, що ФОП Мірзоєв Р.Г. здійснює вселення та вилучення водних живих біоресурсів (риба) на території Недільчинського водосховища на підставі документу: - Режиму рибогосподарської експлуатації в околицях села Зашків та - дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах.

За правилами ст. 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» Режим це установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об`єкта (його частини).

На підставі цього режиму відповідач, як користувач водних біоресурсів, протягом 2019-2023 років здійснював вселення та вилов риби, що підтверджується листами Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Львівській області від 08.08.2023 №1-3-16/808-23, від 19.10.2023 №1-3-16/917-23 .

Так згідно інформації, розміщеної в даних листах, протягом 2019-2023 років вселення та вилов водних живих ресурсів ФОП Мірзоєвим Р.Г. на території Недільчинського водосховища здійснювались у наступних обсягах: 2019 рік: вселення 0,005392 млн. екземплярів, вилов 0,865 тон водних біоресурсів, 2020 вселення 0,001 мл. Екземплярів , вилов 1,288 тон водних біоресурсів, 2021 вселення 0 млн. екземплярів , вилов - 0,699 тон водних біоресурсів, 2022 вселення 0,002503 млн. екземплярів, вилов 1,265 тон водних біоресурсів, 2023 вселення не здійснювалось , вилов 0,475 тон водних біоресурсів.

З огляду на це вбачається висновок, що відповідач використовує Недільчинське водосховище саме для рибогосподарських потреб, про що власне такий і не заперечує.

Суд апеляційної інстанції відмічає, що водні об`єкти мають передаватись в користування суб`єктам господарювання на підставі рішення уповноваженого органу на платній основі або інших умовах. Порядок їх експлуатації визначається уповноваженими органами з дотриманням принципу раціонального використання, охорони вод та відтворення водних ресурсів. А ні Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, а ні Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючимн документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водним об`єктом.

Як вбачається з обставин справи відповідач підтвердив факт зариблення і вислову риби на водосховищі, однак заперечив лише з підстав необхідності укладення договору та належного позивача у даній справі, стверджуючи, що позивачем у справі слід було б визначити районну державну адміністрацію, з чим і погодився суд першої інстанції. Однак, даний висновок суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим, з огляду на наступне.

В клопотанні від 29.05.2024 поданого в суді першої інстанції, відповідач звертав увагу на те, що він звертався до обласної адміністрації для укладення договору оренди землі під водним об`єктом.

Відповідно до ч.5 ст.59 Земельного кодексу України використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або з погодженням із землекористувачами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Також, слід врахувати, що відповідно до статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Отже, з даного вбачається, що відповідач безпідставно використовує земельну ділянку водного фонду для риборозведення, та без документу, що посвідчує право на неї, тобто самовільно.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків.

Статтею 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Згідно ст.16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль, зокрема, за збереженням і раціональним використанням державного майна; використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України встановлено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків , визначених частинами третьою , четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів , а також земельні ділянки що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Тому, відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації не надають в користування земельні ділянки для рибогосподарських потреб, а надають для ведення водного господарства, що має місце в даній справі.

Отже, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, беручи при цьому до уваги встановлені обставини справи та оцінюючи наведені докази та доводи сторін, щодо того, що спірне водосховище та зайнята ним земельна ділянка використовуються ФОП Мірзоєвим Р.Г. без будь-яких правовстановлюючих документів, а отже вказані об`єкти підлягають поверненню державі в особі Львівської обласної державної адміністрації.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 06 червня 2024 року у справі №914/3812/23, не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначеним ст. 236 ГПК України.

У відповідності до п.2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Водночас згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, судова колегія апеляційного суду приходить до висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2024 року у справі №914/3812/23 є таким, що не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначеним діючим процесуальним законодавством та прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є у свою чергу безумовною підставою для скасування такого в рішення, та прийняття нового про задоволення позовних вимог.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 4 ч.1 ст. 282 ГПК України встановлено, що резолютивна частина постанови складається із зазначенням, зокрема: висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги; нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури, б/н від 28.06.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/1858/24 від 01.07.2024) задоволити.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 06 червня 2024 року у справі №914/3812/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задоволити.

3.Усунути перешкоди у здійсненні Львівською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду - Недільчинського водосховища, площею 41,3486 га, що розташована в басейні річки Недільчина поблизу села Завадів Львівського району Львівської області на території земель Львівської міської територіальної громади, шляхом її повернення Фізичною особою підприємцем Мірзоєвим Рустамом Гідаятовичом ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) Львівській обласній державній адміністрації (код ЄДРПОУ 00022562).

4.Стягнути з Фізичної особи підприємця Мірзоєва Рустема Гідаятовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська область, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19; ЄДРПОУ 02910031) - 2684,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції .

5.Стягнути з Фізичної особи підприємця Мірзоєва Рустема Гідаятовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська область, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19; ЄДРПОУ 02910031) 4026,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

7.Матеріали справи №914/3812/23 повернути Господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 08.11.2024.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяВ.М. Гриців

СуддяО.В. Зварич