Ухвала

від 19.06.2024 по справі 920/992/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.06.2024м. СумиСправа № 920/992/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/992/23

за позовом Комунального підприємства Ремдільниця Кролевецької міської ради

(бульвар Шевченка, 57-А, м. Кролевець, Конотопський район,

Сумська область, 41300, код ЄДРПОУ 31156689),

до відповідача: Приватного підприємства Інвестрембуд

(вул. Партизан Глухівщини, 23, м. Глухів, Сумська область, 41400,

код ЄДРПОУ 32064510),

про витребування майна,

УСТАНОВИВ:

18.06.2024 до суду від Приватного підприємства Інвестрембуд надійшла скарга про визнання дій старшого державного виконавця Глухівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), неправомірними та зобов`язання вчинити дії (вх. № 2844 від 18.06.2024). Відповідно до вимог якої просить суд:

-Прийняти скаргу до розгляду. Оскільки станом на 21 травня 2024 року десятиденний строк оскарження дій Глухівського ВДВС СХ МРУМЮ (від 3 травня 2024 року) сплив, просить прийняти рішення про поновлення пропущеного строку оскарження. Про оскаржувані дії скаржнику ПП «Інвестрембуд» відомо стало тільки 16 травня 2024 року. Обставини описані вище.

- Дії старшого державного виконавця Глухівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) визнати неправомірними, прийняті Постанови Глухівського ВДВС СХ МРУМЮ по ВП №74915147 скасувати, включно з постановою про заведення провадження та постанови про накладення арешту на кошти ПП «Інвестрембуд» від 3 травня 2024 року.

- Зобов`язати Глухівський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Північно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) вул. Вознесенська, будинок 21А, місто Глухів, Сумська обл., 41400 повернути безпідставно стягнуті кошти.

Ознайомившись зі змістом поданої скарги та доданих до неї документів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Ст. 340 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються (ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України).

Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права (ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Отже, встановлений приписами ст. 341 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог ст. 119 Господарського процесуального кодексу України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.

При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця, саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності непереборних обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.

За змістом статті 74 ГПК України обов`язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 по справі №5019/337/11 наведено висновок про застосування норм права, суть якого полягає в тому, що порівняльний аналіз змісту термінів "дізналася" та "повинна була дізнатися", що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, дає підстави для висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13.

Із правового контексту норм статей 118, 119 Господарського процесуального кодексу України убачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що скаржником не наведено у скарзі жодних поважних причин, які б свідчили про неможливість подання скарги на дії державного виконавця у встановлений законом строк з моменту прийняття постанови від 03.05.2024, чи з моменту коли скаржник дізнався про порушення свого права (як сам він зазначає) 16.05.2024.

При цьому суд звертає увагу, що стягувачем не наведено та не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження поважності причин пропуску пропущеного процесуального строку на звернення до суду зі скаргою у справі №920/992/23.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що скаржником не спростовано наявності у нього можливості звернення з відповідною скаргою на дії державного виконавця протягом 10 днів з дня коли дізнався про порушення свого права.

Зважаючи на те, що суд не знайшов підстав для поновлення пропущеного процесуального строку для подання скарги на дії державного виконавця, враховуючи приписи ч. 2 ст. 118 ГПК України, така скарга підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст. 113, 117, 118, 119, 233, 234, 339, 341 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання Приватного підприємства «ІНВЕСРЕМБУД» про поновлення строку на подання скарги - відмовити.

2. Скаргу Приватного підприємства «ІНВЕСРЕМБУД» від 13.06.2024 (вх. № 2844 від 18.06.2023) залишити без розгляду.

Ухвала набрала законної сили з моменту підписання її суддею 19.06.2024 та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяС.В. Заєць