Рішення

від 19.06.2024 по справі 922/291/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/291/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м.Харків (адреса: 61057, м.Харків, вул.Гоголя,10) до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України", м.Харків (адреса: 61202, м.Харків, вул. Ахсарова, буд.2) про стягнення 80360,31 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

31.01.2024 року до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" про стягнення 98327,99 грн заборгованості за Договором № 53026 від 01.01.2019, з яких: заборгованість за електричну енергію у розмірі 75863,93 грн; пеня у сумі 17967,68 грн за період з 19.11.2022 по 31.10.2023; 3% річних у сумі 1679,92 грн за період з 19.11.2022 по 31.10.2023; інфляційні втрати у сумі 2816,46 грн за період з січня 2023 по жовтень 2023.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.02.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/291/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

20.02.2024 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№4642), в якому заперечує проти позову у повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" не є належним відповідачем у справі, оскільки у останнього не було договірних відносин з позивачем. Також відповідач заперечує проти нарахування пені та розрахунку інфляційних втрат. Крім того, відповідач посилався на п.12.1 Договору №65-009 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії сторони, яким сторони звільняються від відповідальності за часткове або неповне виконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Також, у відзиві відповідач просить суд витребувати у позивача ПрАТ «Харківенергозбут» оригінали письмових документів, копії яких були долучені в якості додатків до позовної заяви.

21.02.2024 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив (вх.№4841), в якій позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.03.2024 року провадження по справі зупинено до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/1359/22 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Верховного Суду у справі №911/1359/22.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.05.2024 року провадження у справі № 922/291/24 поновлено. Продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.05.2024 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналів письмових документів, які зазначені (як копії) в додатках до позовної заяви.

04.06.2024 року позивач надав до суду заяву про зміну предмета позову (вх.№14452), якій просить суд визнати причину пропуску строку для подання заяви про зміну предмету позову поважною, поновити строк для подання заяви про зміну предмету позову, та стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 75863,93 грн. за договором №53026 від 01.01.2019р, 3% річних у сумі 1679,92 грн. за період з 19.11.2022 по 31.10.2023, інфляційні втрати у сумі 2816,46 грн. за період з січня 2023 по жовтень 2023 за договором №53026 від 01.01.2019р.

05.06.2024 року позивач надав до суду аналогічну заяву про зміну предмета позову (вх.№14592), якій просить суд визнати причину пропуску строку для подання заяви про зміну предмету позову поважною, поновити строк для подання заяви про зміну предмету позову, та стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 75863,93 грн. за договором №53026 від 01.01.2019р, 3% річних у сумі 1679,92 грн. за період з 19.11.2022 по 31.10.2023, інфляційні втрати у сумі 2816,46 грн. за період з січня 2023 по жовтень 2023 за договором №53026 від 01.01.2019р.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.06.2024 року повернуто без розгляду заяву позивача про зміну предмета позову (вх.№14452 від 04.06.2024). Поновлено позивачу строк на подання заяви (вх.№14592 від 05.06.2024) про зміну предмету позову. Прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову (вх.№14592 від 05.06.2024) та постановлено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви про зміну предмета позову.

Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України Про ринок електричної енергії від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2021 ПрАТ Харківенергозбут є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.

Відповідно до статті 4 Закону України Про ринок електричної енергії (далі Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно зі ст. 56 Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником.

Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з п.п. 3.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Відповідно до п. 3.1.7 Правил електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку лише на вимогу споживача.

Статтею 181 Господарського кодексу України внормовано, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідно до пп. 4.12, 4.13 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з п.10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

Відповідно до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами п. 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.

Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем ПрАТ Харківенергозбут проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу в порядку передбаченому умовами договору.

Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (п. 3.1.7. Правил).

Пунктом 3.2.1 Правил передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного Договору на основі примірного чи типового Договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.

Відповідно до п. 3.2.5 Правил укладення споживачем Договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до Договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Враховуючи те, що Дочірнє підприємство Харківський облавтодор відкритого Акціонерного Товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (Відповідач, Споживач) надав до Товариства підписану заяву-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах Комерційної пропозиції № 1Р, також фактично споживалась електрична енергія - договір про постачання електричної енергії споживачу № 53026 від 01.01.2019 (далі - Договір) вважається укладеним.

Згідно з п. 2.1 Договору № 53026 від 01.01.2019 за Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 5.5 Договору № 53026 від 01.01.2019 встановлено, що розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі.

Оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору (п. 5.7 Договору №53026).

Згідно з п. 5.10 Договору споживач здійснює плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або через постачальника або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу ( передачі) електричної енергії зазначається в Комерційній пропозиції яка є додатком до цього Договору.

Відповідно до п. 6.2 Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

Згідно з умовою п. 5 Комерційної пропозиції №1Р рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.

Відповідно до п. 5.8 Договору якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Пунктом 8 Комерційної пропозиції № 1Р передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.

Відповідно до п.9.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Відповідно до п.6.2 Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.9 Договору у разі виникнення у Споживача заборгованості за

електричну енергію за цим Договором Споживач повинен звернутися до Постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою Постачальника подати довідки, що підтверджують неплатоспроможність (обмежену платоспроможність) Споживача. Графік погашення заборгованості оформляється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення Сторонами та дотримання Споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від здійснення поточних платежів за цим договором.

У разі недотримання графіка погашення заборгованості або прострочення оплати поточних платежів Постачальник має право здійснимим заходи з припинення постачання електричної енергії Споживача у порядку, визначеному цим Договором та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів). У разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором.

Згідно з переданими даними від АТ Харківобленерго Відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:

- за лютий 2022 на суму 8835,51 грн., ПДВ 20 % 1767,10 грн., разом з ПДВ 10602,61 грн. Відповідачем за лютий 2022 спожито 3377 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за лютий 2022 та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені засобами поштового зв`язку 19.07.2023. Строк оплати 26.07.2023. Відповідно до розрахунку позивач просить стягнути борг за лютий 2022 в розмірі 5400,64 грн;

- за жовтень 2022 на суму 9901,76 грн., ПДВ 20 % 1980,35 грн., разом з ПДВ 11882,11 грн. Відповідачем за жовтень 2022 спожито 2457 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за жовтень 2022 та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені засобами поштового зв`язку 11.11.2022. Строк оплати 18.11.2022;

- за листопад 2022 на суму 11535,50 грн., ПДВ 20 % 2307,10 грн., разом з ПДВ 13842,60 грн. Відповідачем за листопад 2022 спожито 2924 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за листопад 2022 та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені засобами поштового зв`язку 09.12.2023. Строк оплати 16.12.2023;

- за грудень 2022 на суму 11311,61 грн., ПДВ 20 % 2262,32 грн., разом з ПДВ 13573,93 грн. Відповідачем за грудень 2022 спожито 2957 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за грудень 2022 та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені засобами поштового зв`язку 18.01.2023. Строк оплати 25.01.2023;

- за січень 2023 на суму 12591,31 грн., ПДВ 20 % 2518,26 грн., разом з ПДВ 15109,57 грн. Відповідачем за січень 2023 спожито 3076 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за січень 2023 та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені засобами поштового зв`язку 10.02.2023. Строк оплати 17.02.2023;

- за лютий 2023 на суму 13379,23 грн., ПДВ 20 % 2675,85 грн., разом з ПДВ 16055,08 грн. Відповідачем за лютий 2023 спожито 3515 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за лютий 2023 та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені засобами поштового зв`язку 08.03.2023. Строк оплати 15.03.2023.

Позивач зазначає, що предметом даної позовної заяви є заборгованість за спожиту електричну енергію за лютий 2022, та за період з жовтня 2022 по лютий 2023 у загальній сумі 75863,93 грн.

Крім того, у зв`язку з несвоєчасною сплатою за електричну енергію за договором № 53026 від 01.01.2019 в обумовлений термін відповідачу нараховані 3 % річних за період з листопада 2022 по жовтень 2023 у сумі 1679,92 грн. та інфляційні втрати за період з січня 2022 по жовтень 2023 у сумі 2816,46 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

У відповідності до ст.173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписист.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з пп. 4.12, 4.13 розділу IV "Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з п.10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

У відповідності до п.4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами п.9.1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.

Таким чином, розрахунки за спожиту відповідачем електроенергію проведені на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу - AT "Харківобленерго".

Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua.

На підставі поданої відповідачем заяви-приєднання Дочірнє підприємство Харківський облавтодор відкритого Акціонерного Товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України приєднався до договору про постачання електричної енергії споживачу № 53026 від 01.01.2019.

Пунктом 5.5 Договору № 53026 від 01.01.2019 встановлено, що розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі.

Оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору (п.5.7 Договору №53026).

Згідно з п. 5.10 Договору споживач здійснює плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або через постачальника або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу ( передачі) електричної енергії зазначається в Комерційній пропозиції яка є додатком до цього Договору.

Відповідно до п.6.2 Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами договору.

Пунктом 5 Комерційної пропозиції №1Р рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунок на попередню оплату надається Споживачу до 12 числа (включно) поточного місяця на наступний розрахунковий місяць, з терміном оплати згідно з п.4 даної комерційної пропозиції. Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв`язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення. Оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Згідно з вимогами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів сплати заборгованості чи контррозрахунку боргу відповідачем до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заборгованість за використану електричну енергію за Договором № 53026 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії споживачу у розмірі 75863,93 грн за період лютий 2022, з жовтня 2022 по лютий 2023 підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо заперечень відповідача в частині укладення договору про постачання електричної енергії споживачу №53026 від 01.01.2019, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, 6 статті 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Частиною 4 статті 64 ГК України передбачено, що підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Відповідно до частини 1, 3, 4, 5 статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Частиною 4 статті 89 ЦК України передбачено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Як вбачається з інформації, що відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичною особою є Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (ідентифікаційний код 31941174). Філія "Дергачівський райавтодор" Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України", Код ЄДРПОУ 03447262, Місцезнаходження: Україна, 62300, Харківська обл., Дергачівський р-н, місто Дергачі, вул.Лозівська, буд.86, Керівником є Травченко Роман Олександрович.

З огляду на зазначене, враховуючи, що Філія "Дергачівський райавтодор" ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", є відокремленим підрозділом відповідача - ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", а також враховуючи положення частини 4, 5 статті 64 ГК України та статті 95 ЦК України, суд зазначає про безпідставність посилань відповідача на те, що ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", є неналежним відповідачем.

Водночас, як підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, відповідачем здійснювались платежі з оплати за спожиту електричну енергію по договору про постачання електричної енергії споживачу №53026. Вказані платежі були здійснені з банківського рахунку відокремленого підрозділу - Філії "Дергачівський райавтодор", відкритого у відповідності до частини 4 статті 64 ГК України, якою передбачено, що підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Отже, здійснивши оплати за спожиту електричну енергію по договору про постачання електричної енергії споживачу №53026, відповідач своїми конклюдентними діями схвалив споживання електричної енергії відокремленим підрозділом - Філія "Дергачівський райавтодор" ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за спірним договором, тим самим, відповідач підтвердив укладення з позивачем вищезазначеного договору шляхом підписання керівником відокремленого підрозділу - Філія "Дергачівський райавтодор" заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах Комерційної пропозиції, яка є додатком №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу №53026.

Відтак, наведені вище заперечення відповідача щодо наявності договірних відносин з позивачем відхиляються судом, оскільки спростовуються матеріалами справи, є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань з оплати вартості електричної енергії, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з статтею 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17.

Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №920/505/22 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (із змінами), який триває до цього часу.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Умовами пункту 12.1., 12.2. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору. Строк виконання зобов`язань за договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Пунктом 12.4 Договору про постачання електричної енергії споживачу № 53026 від 01.01.2019 визначено, що сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючи документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 12.5 зазначено, що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від оплати Постачальнику послуг, які були надані до їх виникнення.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 зазначив, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності.

Натомість матеріали справи не містять доказів, що свідчать про виконання відповідачем погоджених з позивачем умов пункту 12.4. договору щодо повідомлення позивача про настання обставин форс-мажору. При цьому відповідачем не подано доказів, що свідчать про настання щодо нього форс-мажорних обставин з огляду на приписи статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", а також жодним чином не доведено, що зазначені обставини мають безпосередній зв`язок із фактичними обставинами даної справи та свідчать про наявність підстав для звільнення від відповідальності.

Відтак, враховуючи встановлені фактичні обставини справи та погоджені між сторонами умови договору, заперечення відповідача проти позовних вимог з причин настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо 3% річних та інфляційних.

Крім суми боргу, позивачем заявлені до стягнення інфляційні та 3% річних.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивачем правомірно заявлено до стягнення інфляційні та 3% річних на несплачені суми боргу.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8 Комерційної пропозиції №1Р у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п.5 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Позивачем нараховані 1679,92 грн - 3% річних та 2816,46 грн - інфляційних.

Відповідач у відзиві зазначив, що позивачем при розрахунку інфляційних порушено методику нарахування.

Як зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України суд з`ясував обставини щодо правильності здійснення позивачем відповідних розрахунків інфляційних та 3% річних.

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню інфляційних, суд дійшов висновку про їх невірність та невідповідність вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція); у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р (пункт 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань"). Таким чином, індекс інфляції підлягає нарахуванню за місяць.

Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляція за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (постанова Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №910/24266/16).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення (постанова Верховного Суду від 26.06.2020 року у справі № 905/21/19).

Отже, враховуючи викладене, індекс інфляції повинен нараховуватися шляхом помноження індексів інфляції за всі місяці наявності боргу, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем в прохальній частині позову зазначено про стягнення інфляційних за період з січня 2023 по жовтень 2023.

При цьому із розрахунків позивача вбачається, що розрахунок інфляційних на суму боргу за жовтень 2022 починається з грудня 2022, а кінцевим місяцем нарахування інфляційних на суми боргу за всі місяці є вересень 2023.

З детального розрахунку інфляційних (а.с.8-10, 27-28) вбачається, що позивачем зроблено розрахунок інфляційних на суми боргу за кожен місяць окремо, а не сукупно шляхом помноження індексів інфляції за весь період нарахування ( без врахування індексів дефляції за липень-серпень 2023, хоча кінцевий період нарахування інфляційних визначений вересень 2023.

Таким чином, суд перерахував інфляційні втрати на суми боргу за кожен місяць сукупно шляхом помноження індексів інфляції, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за всі місяці, у яких мала місце інфляція, в тому числі й місяці, в які індекс інфляції становив менше одиниці, тобто мала місце дефляція (липень-серпень 2023), за весь період наявності заборгованості, визначений позивачем в розрахунках, а саме:

- на суму боргу за жовтень 2022 в розмірі 11882,11 грн - за період з грудня 2022 по вересень 2023 (443,34 грн);

- на суму боргу за листопад 2022 в розмірі 13842,60 грн - за період з січня 2023 грудня 2022 по вересень 2023 (416,67 грн);

- на суму боргу за грудень 2022 в розмірі 13573,93 грн - за період з лютого 2023 по вересень 2023 (297,61 грн);

- на суму боргу за січень 2023 в розмірі 15109,57 грн - за період з березня 2023 по вересень 2023 (223,95 грн);

- на суму боргу за лютий 2023 в розмірі 16055,08 грн - за період з квітня 2023 по вересень 2023 (0,00 грн);

- на суму боргу за лютий 2022 в розмірі 5400,64 грн - за період з серпня 2023 по вересень 2023 (0,00 грн).

У зв`язку з викладеним, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 1381,57 грн інфляційних.

В частині стягнення 1434,89 грн інфляційних суд відмовляє, у зв`язку з невірним розрахунком.

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню 3% річних на суми боргу за кожен місяць, з урахуванням визначених позивачем періодів нарахування, суд дійшов висновку про їх відповідність вимогам чинного законодавства України, але часткову арифметичну невірність, а саме:

- на суму боргу за жовтень 2022 в розмірі 11882,11 грн - за період з 19.11.2022 по 31.10.2023 (338,88 грн);

- на суму боргу за листопад 2022 в розмірі 13842,60 грн - за період з 17.12.2022 грудня 2022 по 31.10.2023 (362,94 грн);

- на суму боргу за грудень 2022 в розмірі 13573,93 грн - за період з 26.01.2023 по 31.10.2023 (311,27);

- на суму боргу за січень 2023 в розмірі 15109,57 грн - за період з 18.02.2023 по 31.10.2023 (317,92 грн);

- на суму боргу за лютий 2023 в розмірі 16055,08 грн - за період з 16.03.2023 по 31.10.2023 (303,51 грн);

- на суму боргу за лютий 2022 в розмірі 5400,64 грн - за період з 27.07.2023 по 31.10.2023 (43,06 грн).

У зв`язку з викладеним позовні вимоги в частині стягнення 1677,58 грн 3% річних підлягають задоволенню.

В частині стягнення 2,34 грн 3% річних суд відмовляє, у зв`язку з невірним розрахунком.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем доказів на спростування позовних вимог, доказів оплати заборгованості, контррозрахунку боргу до суду не надано.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд визнає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та не спростованими відповідачем.

Однак, з урахуванням відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1434,89 грн інфляційних та 2,34 грн 3% річних, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи часткову відмову в позові, судовий збір в розмірі 2379,08 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта покладається на позивача, у зв`язку з частковою відмовою в позові.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 12, 13, 73, 74, 76-80, 129, 236 - 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (адреса: 61202, м.Харків, вул. Ахсарова, буд.2; код ЄДРПОУ 31941174) на користь Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут (адреса: 61057, м.Харків, вул.Гоголя,10; код ЄДРПОУ 42206328; на ХОУ АТ Ощадбанк UA323518230000026034301529792, МФО 351823) заборгованість за спожиту електричну енергію за договором №53026 від 01.01.2019 року у сумі 75863,93 грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (адреса: 61202, м.Харків, вул. Ахсарова, буд.2; код ЄДРПОУ 31941174) на користь Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут (адреса: 61057, м.Харків, вул.Гоголя,10; код ЄДРПОУ 42206328; на ХОУ АТ Ощадбанк UA673518230000026002300529792, МФО 351823) 3% річних у сумі 1677,58 грн за період з 19.11.2022 по 31.10.2023, інфляційні втрати у сумі 1381,57 грн за період з січня 2023 по жовтень 2023 за договором №53026 від 01.01.2019 року, а також 2379,08 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "19" червня 2024 р.

СуддяК.В. Аріт