Рішення

від 17.06.2024 по справі 926/1035/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/1035/24

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Скрипник Д.М., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд.3-5, код ЄДРПОУ 00135390)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромальп» (60236, Чернівецька обл., м.Новодністровськ, мр-н «Діброва», квартал 4, буд. 27, код ЄДРПОУ 38171724)

про стягнення збитків у сумі 21995,61 грн

Представники сторін:

від позивача Чернецький В.В. представник;

від відповідача не з`явився.

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромальп» про стягнення збитків в сумі 21995,61 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те що 01.02.2022 між публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (далі Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромальп» (далі Підрядник) було укладено договір підряду №11/04/185-р, згідно умов якого підрядник зобов`язався на свій ризик виконати роботи за завданням замовника, а замовник в особі Гнідинцівського газопереробного заводу ПАТ «Укрнафта» зобов`язався прийняти та оплатити роботи, на умовах визначених Договором. В подальшому, 28.07.2022 та 07.09.2022 сторонами було укладено Додаткові угоди №1 та №2 до Договору підряду №11/04/185-р.

На виконання умов Договору (із врахуванням змін, внесених Додатковими угодами) Гнідинцівським ГПЗ ПАТ «Укрнафта» перераховано на поточний рахунок ТОВ «Укрпромальп» авансовий платіж на загальну суму 239380,80 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1449 від 23.09.2022 та №1454 від 26.09.2022.

31.10.2022 між Замовником та Підрядником було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 на загальну суму 618198,43 грн, які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

На виконання п. 2.5 Договору (із врахуванням змін, внесених Додатковими угодами) позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача решта коштів в сумі 378817,63 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться у матеріалах справи.

Далі позивач зазначає, що з метою встановлення достовірності фактично виконаних робіт по Договору підряду, Управлінням Північного офісу Держаудитслужби України в Чернігівській області проведено державний фінансовий аудит діяльності Гнідинцівського ГПЗ ПАТ «Укрнафта». За висновками фахівців Держаудитслужби встановлено завищення відповідачем обсягів робіт на загальну суму 21995,61 грн, що є порушенням вимог пунктів 1.1, 1.2, 4.4.1 Договору та вимог частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, а також, пункту 6.2 КНУ «Настанова з визначення вартості будівництва», чим завдав позивачу збитків в сумі 21995,61 грн, у зв`язку з чим, позивач змушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідач наданим правом на подання відзиву не скористався, жодних пояснень на предмет спору не надав.

2. Рух справи.

11.04.2024 відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду матеріали позовної заяви зареєстровані за вх.№1035.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2024 позовну заяву передано судді Гурину М.О.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16.04.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07.05.2024.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2024 відкладено розгляд справи по суті на 29.05.2024.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 29.05.2024 відкладено розгляд справи по суті на 17.06.2024.

17.06.2024 через відділ документального та інформаційного забезпечення від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№1619).

На призначений день розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов з підстав зазначених у позовній заяві, заперечував проти відкладення розгляду справи посилаючись при цьому на належне повідомлення сторін про день та час розгляду справи та тривалість її розгляду.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про доставку копії ухвали на офіційну електронну адресу та телефонограмою.

Крім цього, ухвали суду неодноразово надсилались відповідачу на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте повернулись до суду неврученими із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується довідками ф.20 відділення поштового зв`язку. Крім того, виклик відповідача здійснювався також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

За таких обставин суд, керуючись статтями 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, констатує, що ним вживались усі можливі та передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, однак останній не скористався своїм правом на участь у судових засіданнях та подання заяв по суті спору.

Окремо суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відтак суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних матеріалів без участі представника відповідача.

Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№.1619), суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромальп», код ЄДРПОУ 38171724 не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Згідно статті 169 Господарського процесуального кодексу України заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до норм частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України, суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Відповідач, як юридична особа, зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет в обов`язковому порядку, що унеможливлює прийняття судом поданих документів до розгляду в силу імперативних положень частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, враховуючи вищевикладене та встановивши, що клопотання про відкладення розгляду справи подано без додержання вимог частини шостої статті 6 та частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України, суд повертає його заявнику без розгляду.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

01.02.2022 між публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (далі Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромальп» (далі Підрядник) укладено договір підряду №11/04/185-р (далі Договір) за умовами якого Підрядник зобов`язувався на свій ризик за завданням Замовника виконати роботи з антикорозійного захисту ємностей Е-1-Е8, Е-13-Е-15, трубопроводів та площадок обслуговування цеху відгрузки готової продукції Гнідинцівського ГПЗ, а Замовник в особі Гнідинцівського газопереробного заводу ПАТ «Укрнафта» зобов`язувався прийняти та оплатити ці роботи на умовах, визначених Договором (п.п. 1.1, 1.2. Договору).

У відповідності до п. 2.1. Договору (з урахуванням внесених змін додатковими угодами) загальна вартість робіт по Договору становить 1569328,18 грн, в тому числі ПДВ 261554,70 грн.

Згідно п. 2.5. Договору (з урахуванням внесених змін додатковими угодами) оплата вартості Робіт здійснюється поетапно в такому порядку:

- авансовий платіж у розмірі 35% від вартості сировини та матеріалів, яка складає суму 239380,80 грн у тому числі ПДВ 39896,80 грн;

- решта, в сумі 1329947,38 грн у тому числі ПДВ 221657,90 грн, на основі проміжних платежів на підставі Актів виконаних будівельних робіт, з врахуванням погашення авансу, протягом 30 календарних днів.

На виконання умов Договору Гнідинцівським ГПЗ ПАТ «Укрнафта» платіжними дорученнями №1149 від 23.09.2022, №1454 від 26.09.2022 на поточний рахунок ТОВ «Укрпромальп» було перераховано грошові кошти на загальну суму 239380,80 грн.

31.10.2022 між сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф. КБ-3), згідно з якими вартість робіт склала 618198,43 грн.

Позивач сплатив на користь відповідача кошти за виконані роботи, що підтверджується платіжними дорученнями №21376УГ23 від 04.05.2023 на суму 63136,27 грн, №32351УГ23 від 27.06.2023 на суму 63136,27 грн, №15469УГ23 від 03.04.2023 на суму 63136,27 грн, №9814-УГБ23 від 03.03.2023 на суму 63136,28 грн, №17384УГ23 від 11.04.2023 на суму 63136,27 грн, №37652УГ23 від 20.07.2023 на суму 63136,27 грн.

Таким чином, з урахуванням авансового платежу, позивач повністю оплатив виконані роботи на загальну суму 618198,43 грн.

Відповідно до Довідки участі у державному фінансовому аудиті діяльності Гнідинцівського ГПЗ ПАТ «Укрнафта» за період з 01.01.2017 по 31.12.2022, складеної Управлінням Північного офісу Держаудитслужби України в Чернігівській області 30.06.2023, фахівцями Держаудитслужби здійснено фактичні огляди обсягів робіт по Договору та встановлено, що в порушення вимог пункту 5.2, додатку 30 КНУ «Настанова з визначення вартості будівництва» в Договірних цінах зазначено що в основу визначення вартісних показників покладено ДСТУ Б Д.1.1-1:2013. Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат ф. № КБ 3, акту приймання виконаних будівельних робіт ф.№ КБ 2в за жовтень 2022 року ТОВ «Укрпромальп» виконано антикорозійний захист ємностей Е-1-Е8, Е-13-Е-15, трубопроводів та площадок обслуговування цеху вигрузки готової продукції Гнідинцівського ГПЗ вартістю 618,2 тис. грн. Для визначення вартості робіт з нанесення на зовнішню поверхню резервуару поліуретанового покриття WG-Weleforce FD за один раз (80 мкм за 1 шар) застосовано кошторисну норму ПР13-10085-1 «нанесення імпортних лаків і емалей на зовнішні поверхні устаткування і конструкцій, нанесення емалі «Нормаспид 50» товщина шару 80 мкм, безповітряним розпиленням, поверхні суцільні». У підсумковій відомості ресурсів (п.15) Відповідачем зазначено, що на поліуретанове покриття поверхонь резервуарів Замовника площею 1056 м2 за один раз (80 мкм за 1 шар) витрачено 180,576 літрів покриття WG-Weleforce FD, що становить витрати в розмірі 5,848 м2/л (1056м2/180,576л). В свою чергу, відповідно до технічного паспорта при покритті поверхні товщиною 80 мкм, одним літром покриття покривається площа 9,7 м2. Таким чином, на покриття площі 1056 м2 повинно було витрачатися 108,866 л. (1056м2/9,7л.) покриття WG-Weleforce FD (Завищено списання покриття WG-Weleforce FD в кількості 71,71 л. на суму 21995,61 грн).

У зв`язку з виявленими Управлінням Північного офісу Держаудитслужби порушеннями, позивач звернувся із даним позовом до суду у якому просить стягнути з відповідача збитки в сумі 21995,61 грн.

4. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.

Дослідивши наведені в позовній заяві доводи, дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Стаття 6 цього Кодексу визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом частин 1-3 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст 629, 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України визначено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

При цьому, частиною 3 ст. 632 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Суд встановив, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором підряду та регулюється положеннями глави 61 Цивільного кодексу України, зокрема, її параграфом 3.

Статтею 843 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Посилаючись на положення статтей 22 Цивільного кодексу України та 225 Господарського кодексу України, позивач вказує про наявність підстав для стягнення з відповідача збитків в сумі 21995,61 грн, на яку, як було вказано у Довідці Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області, було завищено вартість робіт за Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (надалі - орган державного фінансового контролю).

Статтею 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право, зокрема: проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється (п. 12 ч. 1); при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку(п. 13 ч. 1).

Згідно п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, інспектування (ревізії) (підпункти 3 п. 4 Положення).

Відповідно до підпункту 23 п. 6 Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Втім, матеріали справи не містять доказів пред`явлення контролюючим органом (Північним офісом Держаудитслужби) позивачу вимог щодо усунення виявлених порушень, в той час як Довідка участі у державному фінансовому аудиті діяльності Гнідинцівського ГПЗ ПАТ «Укрнафта» за період з 01.01.2017 по 31.12.2022, яка складена Управлінням Північного офісу Держаудитслужби України в Чернігівській області 30.06.2023, не вважається такою вимогою.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17 зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Нормами ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого виду господарської санкції (правового наслідку порушення зобов`язання), як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками; вини. При відсутності хоч б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, договір підряду №11/04/185-р від 01.02.2022 виконано сторонами.

Судом встановлено, що відповідач відповідно до умов Договору виконав, а позивач прийняв роботи на загальну суму 618198,43 грн, яка не перевищує погоджену сторонами ціну договору та сплачена позивачем у повному обсязі.

Доказів того, що виконані відповідачем за Договором роботи не були прийняті позивачем, або прийняті із зауваженнями до суду не надано.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що взяті на себе за Договором зобов`язання сторонами було виконано належним чином, а відтак такі зобов`язання є припиненими.

Таким чином, доводи позивача про завдання йому збитків суд визнає необґрунтованими.

Сама лише Довідка участі у державному фінансовому аудиті діяльності Гнідинцівського ГПЗ ПАТ «Укрнафта» за період з 01.01.2017 по 31.12.2022, яка складена Управлінням Північного офісу Держаудитслужби України в Чернігівській області 30.06.2023 не є підставою для стягнення з відповідача визначених у ньому сум та не звільняє сторону від процесуального обов`язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами.

Зважаючи на те, що підставою для притягнення особи до господарсько-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків є наявність складу господарського правопорушення, елементи якого в діях відповідача відсутні, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 21995,61 грн визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

5. Висновки за наслідками розгляду справи

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

6. Розподіл судових витрат.

Пунктом 2 частини 1, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, сплачений судовий збір залишити за позивачем у зв`язку із відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О. Гурин

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.