Ухвала

від 19.06.2024 по справі 922/2182/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/2182/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Бакуліної С.В., Губенко Н.М.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зооманія"

на рішення Господарського суду Харківської області

(суддя - Калантай М.В.)

від 09.11.2023

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Гетьман Р.А., судді - Склярук О.І., Слободін М.М.)

від 23.05.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зооманія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "SITM GmbH AG"

тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Український Молочний Альянс"

про стягнення 374 601,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зооманія" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "SITM GmbH AG" (надалі - відповідач) про стягнення 374 601,02 грн, з яких: 276 142,57 грн основного боргу, 17 339,12 грн відсотків за користування грошовими коштами, 81 119,33 грн інфляційних втрат.

2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати товару, отриманого за договором № 29062020/001 від 29.06.2020.

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.11.2023, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Суд першої інстанції під час винесення оскаржуваного судового рішення, врахувавши наявність у справі заяви свідка ОСОБА_1 (представник позивача в період спірних правовідносин) про те, що підписи від його імені у наданих позивачем накладних виконано не ним, а невідомою особою; відсутність в бухгалтерському обліку відповідача заборгованості перед позивачем у період серпень-жовтень 2020 року за спірними накладними; існування в бухгалтерському обліку позивача заборгованості з посиланням на умови договору № 29062020/001 від 29.06.2020, який позивач суду не надав; недоведеність позивачем фактичної доставки товару на адресу складу відповідача (м. Харків, вул. Беркоса, 86); відсутність між сторонами будь-якого листування щодо спірних поставок товару, як щодо узгодження їх умов, так і щодо врегулювання питань щодо наявності заборгованості (протягом майже 2-х років до моменту направлення вимоги від 08.07.2022), дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням стандарту доказування "балансу вірогідностей", щодо не доведення позивачем факту укладення сторонами договору поставки у спрощений спосіб шляхом підписання накладних, факту здійснення позивачем поставки відповідачу товару за вказаними у позові видатковими та товарно-транспортними накладними у розумінні приписів статті 181 ГК України та статей 663, 712 ЦК України, та відповідно, наявності у відповідача обов`язку здійснювати оплату даного товару.

5. 17.06.2024 позивач подав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

6. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

8. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

9. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

10. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

11. Позов у цій справі подано у 2022 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2 481, 00 грн.

12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

13. Предметом позову у цій справі є стягнення 374 601,02 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 481,00 грн = 1 240 500, 00 грн) станом на час звернення з позовною заявою.

14. Скаржник у касаційній скарзі визначає підставою касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права (без конкретизації, яких саме норм) без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, зокрема:

- від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 та від 22.06.2023 у справі № 914/1661/22, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару;

- від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 23.07.2019 у справі № 918/780/18 (стосовно можливості ідентифікації товариства відповідача, як особи, що брала участь у здійсненні відповідних правовідносин за наявності відтиску печатки підприємства на правочині (видатковій накладній), яка сама по собі створює для нього обумовлені таким правочином юридичні наслідки;

- від 24.02.2021 у справі № 926/2308/19, від 05.12.2018 у справі № 915/878/16 та від 22.06.2023 у справі № 914/1661/22, у контексті того, що встановивши наявність відбитку печатки відповідача на видаткових накладних заперечення відповідача щодо неможливості ідентифікації осіб, які прийняли товар не можуть бути взяті судом до уваги, за відсутності доказів її незаконного вибуття або незаконного використання її іншою особою. Саме відповідач має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах;

- від 03.06.2022 у справі №922/2115/19, від 22.06.2023 у справі № 914/1661/22, від 17.08.2022 у справі № 924/233/18, що податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст;

- від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17 про те, що податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків;

- від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 31.01.2023 у справі № 922/4702/21, від 22.06.2023 у справі № 914/1661/22, щодо добросовісності дій сторони та заборони суперечливої поведінки.

15. Скаржник також зазначає, що додатковою підставою касаційного оскарження судових рішень є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права (не зазначає якої саме норми) у подібних правовідносинах, зокрема в разі, коли відповідачем після подання позову та під час розгляду справи в суді першої інстанції здійснено коригування податкової звітності щодо виключення сум ПДВ з податкового кредиту по операціям з контрагентом, стягнення заборгованості по яким є предметом спору та які він раніше відносив до податкового кредиту (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

16. Натомість, Суд звертає увагу, що норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки, за умови доведення скаржником їх наявності, посиланням на відповідні обставини, судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути предметом касаційного оскарження.

17. Скаржник у касаційній скарзі не зазначає жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

18. Верховний Суд вивчив та проаналізував зміст оскаржуваних судових рішень, а також матеріали поданої касаційної скарги, не вбачає підстав для прийняття до розгляду касаційної скарги, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК, тому дійшов висновку, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 374 601,02 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

19. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

20. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

21. Зважаючи на те, що скаржник не зазначив підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 922/2182/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зооманія" на рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча І. Кондратова

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко