Постанова

від 19.06.2024 по справі 753/20678/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/20678/23 Головуючий у 1 інстанції: Каліушко Ф.А.

Провадження №22-ц/824/7457/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «ХІМІК-19» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 грудня 2023 року в справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «ХІМІК-19» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст обставин справи

У листопаді 2023 року Житлово-будівельний кооператив «ХІМІК-19» (далі - ЖБК «ХІМІК-19») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 13 740,80 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач є балансоутримувачем будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі є користувачами квартири АДРЕСА_2 , а тому є споживачами наданих позивачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Зазначив, що у період з лютого 2022 року до вересня 2023 року відповідачі не вносили плату за отримані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, у зв`язку із чим, станом на 01 жовтня 2023 року за ними утворилася заборгованість у розмірі 13 740,80 грн.

Враховуючи те, що відповідачі в добровільному порядку заборгованість не сплачують, позивач був змушений звернутись з цим позовом до суду за захистом своїх прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 грудня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 грудня 2023 року, ЖБК «ХІМІК-19» подав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідачі впродовж певного періоду споживають послуги без укладення з позивачем договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території та не звільняються від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідачі з лютого 2022 року належним чином не оплачують надані їм житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим згідно з розрахунком станом на 01 жовтня 2023 року у них утворилася заборгованість у розмірі 13 740,80 грн.

Позивач вважає встановленим факт наявності заборгованості у відповідачів.

Також позивач зазначає, що ним отримано послуги правової допомоги за складання позовної заяви у розмірі 4 000,00 грн, представництво інтересів в судовому засіданні у розмірі 4 000,00 грн та складання процесуальних документів у розмірі 1 000,00 грн.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, позивач не скористався своїм правом для подачу відзиву.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом першої інстанції встановлено, що ЖБК «ХІМІК 19» є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 .

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , а тому є споживачами наданих позивачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідач ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідачі впродовж певного періоду споживали та споживають послуги без укладеного з позивачем договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, при цьому, не сплачують за надані їм житлово-комунальні послуги, у зв`язку із чим, згідно з розрахунком у них утворилася заборгованість, яка станом на 01 жовтня 2023 року становить 13 740,80 грн.

На підтвердження свої доводів позивач до позовної заяви долучив: копію сторожової картки (а.с. 5); копію по квартирної картки (а.с. 6-7); копію карточки прописки осіб, що мають судимість (а.с. 8-10); копію статуту ЖБК «Хімік-19» (а.с. 11-26); копію витягу з протоколу № 1 Загальних зборів власників та співвласників квартир ЖБК «Хімік-19» (а.с. 27-29); копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги (а.с. 30); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 31); копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 18 жовтня 2023 року (а.с. 33); копію акта прийому-передачі наданих послуг (а.с. 34); копію квитанції про оплату наданих адвокатом послуг (а.с. 35).

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог, відсутності в матеріалах справи розрахунку заборгованості, що в свою чергу виключає можливість суду перевірити та встановити чи дійсно у відповідачів наявна заборгованість за надані позивачем послуги з утримання будинку та прибудинкової території за заявлений період та заявленою сумою боргу.

При цьому, від позивача будь-яких процесуальних документів, зокрема, таких як клопотання/заява про долучення додаткових доказів на адресу суду не надходило, що в свою чергу свідчить про те, що позивач позовні вимоги, викладені у позовній заяві, підтримав в повному обсязі.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Правовідносини зі споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і далі в редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-IV, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1875-IV) визначено, що балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом, а споживачем є фізична та юридична особи, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

В залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Статтею 32 Закону № 1875-IV визначено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону № 1875-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб?єктом господарювання, є договором приєднання.

Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними.

За нормою ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ст. 19 Закону № 1875-IV учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об?єктів усіх форм власності є суб?єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Законом № 1875-IV врегульовані права та обов?язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, якими є власник, споживач, виконавець та виробник, серед яких обов?язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за недотримання умов його виконання, згідно з типовим договором.

Правом споживачів є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а його обов?язком - оплатити житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Суд першої інстанції встановив, що ЖБК «ХІМІК 19» є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 , а відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_3 , а тому є споживачами наданих позивачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Проте, згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Позивач на підтвердження своїх вимог про наявність заборгованості за сплати житлово-комунальних послуг не надав суду належного розрахунку такої заборгованості із зазначенням сум, періодів.

Не вказавши періоди, за який позивач просить стягнути заборгованість, та не надаючи розрахунку такої заборгованості по щомісячним платежам, позивач тим самим не довів розмір заборгованості, яка дійсно виникла перед надавачем послуг.

Обов`язок же доведення цих обставин лежить на позивачеві.

Відповідачі через відсутність будь-якого розрахунку заборгованості були позбавлена можливості перевірити такий розрахунок та висунути свої заперечення щодо нього чи надати свій контррозрахунок.

Суд також позбавлений можливості перевірити розрахунок заборгованості та визначити суму боргу.

Недоведеність позовних вимог в цій частині є підставою для відмови у позові.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок заборгованості наведений у позовній заяві є неприйнятними, оскільки у позові зазначено лише про те, що відповідачі не оплачують послуги з лютого 2022 року і станом на 01 жовтня 2023 року утворилася заборгованість у сумі 13 740,80 грн, тобто без розрахунку такої заборгованості по щомісячним платежам.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до Закону № 1875-IV індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.

З урахуванням викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об`єктивний склад, права та обов`язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, в тому числі і правової допомоги немає.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «ХІМІК-19» залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді В.І. Олійник

Л.П. Сушко