Рішення

від 19.06.2024 по справі 240/7056/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м. Житомир справа № 240/7056/24

категорія 111030600

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши в електронній формі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь Груп Енердж» до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

установив:

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сталь Груп Енердж» (далі позивач, ТОВ «Сталь Груп Енердж») звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Житомирській області) про відмову в реєстрації податкової накладної, а також рішення Державної податкової служби України (далі відповідач-2, ДПС України) про залишення скарги беззадоволення та зобов`язання ДПС України її зареєструвати, а також здійснити розподіл судових витрат.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем надано до контролюючого органу всі необхідні документи, які підтверджують реальність здійснення господарської операції та правомірність складення податкової накладної.

Ухвалою суду від 19 квітня 2024 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у електронній формі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, визначено відповідачу строк для подання.

09 травня 2024 року на адресу суду надійшли відзиви на позовну заяву, у яких відповідачі просять у задоволенні позову відмовити. Зазначають, що платником податку надано не повний пакет відповідних документів для реєстрації податкової накладної, який не є достатнім для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, що стало підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації такої. Крім того, відповідачі вважають, що позовна вимога в частині зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Реєстр, ЄРПН) в обхід формальної перевірки ГУ ДПС у Житомирській області документів для такої реєстрації є порушенням дискреційних повноважень ГУ ДПС у Житомирській області в частині подання висновку щодо реєстрації податкової накладної.

ГУ ДПС у Житомирській області також звертає увагу, що пакет документів, наданий позивачем до суду не може слугувати підставою для скасування рішення комісії про відмову в реєстрації податкової накладної, оскільки такий пакет був відсутній у контролюючого органу на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Також ГУ ДПС у Житомирській області подало заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, яку ухвалою від 13 травня 2024 року повернуто без розгляду.

08 травня 2024 року до суду надійшли відповідь на відзив, у якій позивач наголошує на необхідності задоволення позовних вимог з огляду на те, що вказані причини відмови у оскаржуваному рішенні не містять конкретної інформації щодо необхідних документів, що тим часом не може свідчити про нереальність господарської операції, а також клопотання, у якому просить стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16250 грн.

14 травня 2024 року до суду надійшли заперечення відповідача 1 на клопотання позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Суд установив, що ТОВ «Сталь Груп Енердж» уклало Договір поставки спирту на внутрішній ринок № 7 від 09 вересня 2022 року (далі Договір) з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛЛІ-СЕРВІС».

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити спирт етиловий ректифікований сорту «Вища очистка», сорту «Люкс» в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі.

Згідно пунктом 11.1 Договір є укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до « 31» грудня 2022 року включно. Договір продовжується на кожний наступний календарний рік автоматично, якщо Сторони письмово не попередять один одного про небажання його продовжувати. Сторони домовилися, що з моменту припинення строку дії даного Договору нових зобов`язань у Сторін не виникає, але Сторони повинні виконати ті зобов`язання, які виникли до моменту припинення строку дії даного Договору.

Факт поставки спирту підтверджується розпорядженням № 5 від 23 лютого 2024 року, ТТН №05022024 від 23 лютого 2024 року, Актом про відвантаження та прийняття спирту № 5 від 23 лютого 2024 року, Інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 2557 від 16 лютого 2024 року та банківською випискою.

За фактом першої події, 16 лютого 2024 року позивачем складено податкову накладну №7.

Згідно квитанції від 15 березня 2024 року реєстрацію названої податкової накладної зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (зі змінами), реєстрація податкової накладної від 16 лютого 2024 року №7 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН складена та подана платником податку, який відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток 1 Порядку). Додатково повідомлено: показник «D»=19.5396%, «Р поточ»=0 та запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

26 березня 2024 року ТОВ «Сталь Груп Енердж» направило на адресу ГУ ДПС у Житомирській області пояснення до розблокування податкової накладної №7 від 16 лютого 2024 року та первинні та інші документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Комісією ГУ ДПС у Житомирській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, 22 березня 2024 року прийнято повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10769715/42689569, згідно якого у зв`язку з необхідністю надання додаткових пояснень та/або документів для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних запропоновано подати такі додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній:

копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування:

первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфікації, накладних: актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності та інших документів, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У розділі додаткова інформація зазначено, що відсутній акт звірки.

25 квітня 2024 року позивачем було надано додатковий пакет документів до податкової накладної №7 від 16 лютого 2024 року.

28 березня 2024 року Комісією ГУ ДПС у Житомирській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення № 1799709/42689569 про відмову в реєстрації податкової накладної №7 від 16 лютого 2024 року у зв`язку з ненаданням/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.

Не погоджуючись з таким рішенням 03 квітня 2024 року позивач подала скаргу до ДПС України, додавши до неї всі документи, які були подані разом із поясненнями, а також іншими документами, що підтверджують правомірність складення податкової накладної та наявність підстав для її реєстрації.

За результатами її розгляду 10 квітня 2024 року прийнято рішення № 22304/42689569/2 про залишення її без задоволення.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про відмову у реєстрації податкової накладної, а також рішенням, прийнятим за результатами розгляду скарги, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Аналізуючи правомірність прийняття оскаржуваних рішень, що є змістом правовідносин у цій справі, відповідно до приписів наведеної правової норми, суд виходить із такого.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі ПК України).

Відповідно до пунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

У свою чергу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 цієї правової норми передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку продавець товарів / послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2021 року № 378) (далі Порядок № 1246).

Відповідно до пункту 12 цього Порядку, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Пунктами 13, 15 Порядку №1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі квитанція).

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію наведеної бланкетної норми Кабінетом Міністрів України 11 грудня 2019 року прийнято постанову №1165 (набрала чинності 01 лютого 2020 року), якою серед іншого затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок № 1165).

Відповідно до пункту 4 цього Порядку, у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

За приписами пункту 5 Порядку №1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Пунктом 7 Порядку №1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, підставою для зупинення реєстрації податкових накладних слугувало те, що позивач відповідає вимогам пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, які є Додатком 1 до Порядку № 1156, визначено такий критерій у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно рішення про відповідність платника критеріям ризиковості № 90 від 13 березня 2024 року позивач включений до відповідного переліку, оскільки здійснював постачання товарів (послуг) платнику (ам) податку, щодо якого (их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку.

Однак, суд зауважує, що прийняття такого рішення контролюючим органом є підставою виключно для прийняття рішення про зупинення реєстрації податкових накладних і не позбавляє платника права на підтвердження правомірності їх складення та проведення реєстрації.

Відповідно до пункту 10 Порядку №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку № 1165).

Відповідно до пункту 25 Порядку №1165, комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначено наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 із змінами, внесеними наказом від 12 січня 2023 року №19, який набрав чинності 08 березня 2023 року, яким затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок № 520).

Пунктом 2 цього Порядку визначено, що прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Реєстр), реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 520, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II ПК України.

Разом із тим, пунктом 5 Порядку № 520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

При цьому, письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.

Письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законів України «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року № 557, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2017 року за № 959/30827 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01 червня 2020 року № 261) (пункти 6, 7 Порядку № 520).

Згідно з вимогами пункту 9 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку:

або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II ПК України, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

або направляє повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі Повідомлення), за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування;

або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II ПК України, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.

Підставами для прийняття комісією регіонального рівня рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

За результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту.

Відповідно до пункту 10 Порядку №520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Як убачається зі змісту спірного рішення, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної, підставою для його прийняття зазначено, що платником податку не надано/частково надано додаткові письмові пояснення та копії документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.

Надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу, суд зауважує на таке.

Як зазначено вище, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

При цьому, відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

З огляду на викладене, саме на виконання вимог ПК України позивач склав податкову накладну датою складання акта прийому-передачі наданих послуг.

За результатами дослідження документів, наданих позивачем контролюючого органу разом з поясненнями, суд приходить до висновку, що такі підтверджують проведення господарської операції між позивачем та його контрагентом, а також інформацію, наведену у податковій накладній, в реєстрації якої відмовлено оспорюваним рішенням.

Додатково суд зауважує, що зазначені у повідомленні комісії документи, а саме відсутність акта звірки, жодним чином не впливають на правомірність складення платником податків податкової накладної, реєстрація якої була зупинена, оскільки не підтверджує та не спростовують першої події, з існуванням якої приписи Податкового кодексу України пов`язують виникнення у платника обов`язку скласти та зареєструвати податкову накладну, а саме зарахування коштів на рахунок платника.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення у частині визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області №10506453/3472214708 про відмову в реєстрації податкової накладної №7 від 16 лютого 2024 року.

Окрім того, суд відхиляє аргументи ГУ ДПС у Житомирській області, що ті документи, які не було надано позивачем під час подання податкової накладної до контролюючого органу для її реєстрації на підтвердження здійснення господарської операції, не повинні враховуватись судом під час судового розгляду справи, оскільки контролюючим органом не було чітко зазначено, які саме документи необхідно надати платнику податків.

При цьому, суд ураховує наявність у платника податку права довести саме у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його доводи. Останнє не є обмеженим поданням виключно тих доказів, що надавались ним з податковою накладною контролюючому органу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

У постанові Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №1940/1950/18 висловлена правова позиція, відповідно до якої зупинення реєстрації податкової накладної без чіткого визначення переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, не дало позивачу можливості надати достатній обсяг підтверджуючих документів, а тому, враховуючи норми статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач скористався наданим йому правом довести належними і допустимими доказами заявлені ним позовні вимоги у суді.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну датою її фактичного подання, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних є іншим.

Згідно з пунктом 19 Порядку №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення суду); 3) неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу 10), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних / розрахунку коригування, реєстрацію яких попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України.

Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, наданих позивачем документів достатньо для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкової накладної №7 від 16 лютого 2024 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та дотримання гарантій, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд уважає за необхідне зобов`язати Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну №7 від 16 лютого 2024 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання.

При цьому, доводи відповідачів про те, що повноваження ГУ ДПС України у Житомирській області щодо підготовки висновку про реєстрацію податкової накладної є дискреційними повноваженнями, суд уважає безпідставними, з огляду на таке.

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №71-1465а15 Верховний Суд України зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Згідно з Рекомендацією №К (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Як зазначено вище, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджували правомірність складення податкової накладної, а тому ГУ ДПС у Житомирській області мало скласти висновок про її реєстрацію на підставі якого ДПС України мало провести таку реєстрацію. Отже такі повноваження відповідачів не є дискреційними.

Суд ураховує, що пунктом 19 Порядку № 1246 передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється, зокрема, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, застосування у цій справі способу захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання ДПС України зареєструвати подану позивачем податкову накладну в ЄРПН не є втручанням в дискреційні повноваження та відповідає завданням адміністративного судочинства, регламентованим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічний підхід щодо обрання способу захисту порушеного права застосовано Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 825/849/17, від 06 березня 2018 року у справі № 826/4475/16 та від 27 жовтня 2022 року у справі №7260/3253/20.

При цьому, не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення за результатами розгляду скарги на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 22304/42689569/2 від 10 квітня 2024 року, прийняте комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Державної податкової служби України, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору (абзаци другий, третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України).

Порядок та особливості оскарження рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлені в пункті 56.23 цієї статті.

Так, відповідно до положень підпунктів 56.23.1 та 56.23.2 пункту 56.23 статті 56 ПК України, скарга на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за участі уповноваженої особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Суд зазначає, що рішення Комісії ДПС України прийняте за результатами розгляду скарги на рішення Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не є таким, що прийняте у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень, а є актом вирішення спору в досудовому порядку, не створює юридичного наслідку для позивача, а визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права.

Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо скасування рішення ДПС України, прийнятого за результатами розгляду скарги на рішення комісії про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі №810/1710/16 та від 21 серпня 2020 року у справі №500/449/19.

Розглядаючи питання про розподіл судових витрат, суд уважає за необхідне зазначити таке.

Згідно із частинами 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 5 цієї правової норми суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судовими витратами на правчину допомогу є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5067-VI з наступними змінами та доповненнями на момент розгляду справи судом (далі Закон України №5067-VI) та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 4, 13, 14, 15 такого Закону.

Відповідно до статті 26 Закону України №5067-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України №5067-VI, згідно з якою договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини 3 статті 27 Закону України №5067-VI до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Суд зазначає, що у клопотанні про стягнення витрат на правову допомогу позивач указує про долучення договору на юридичне обслуговування № 08/04/2-24-АС від 08 квітня 2024 року; Акта здачі-приймання наданих послуг за Договором № 08/04/2-24-АС на юридичне обслуговування від 08 квітня 2024 року; Рахунку-фактури №10 від 08 квітня 2024 року; Акта № 25 від 08 квітня 2024 року; Акта здачі-приймання наданих послуг за Договором № 08/04/2-24-АС на юридичне обслуговування від 08 квітня 2024 року від 08 травня 2024 року; Акта надання послуг № 31 від 08 травня 2024 року; Рахунку-фактури №16 від 08 травня 2024 року; Ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1441129 від 08 квітня 2024 року.

Однак, у додатках до указаного клопотання містяться лише квитанції про підтвердження його надсилання сторонам.

У питанні надання доказів суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у справі № 922/2604/20, яким зауважено, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Наведене свідчить про відсутність у суду об`єктивної можливості перевірити факт надання правової допомоги.

Ураховуючи те, що витрати на правову допомогу у справі не підтверджено належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача понесених витрат на оплату правничої допомоги.

Як убачається з матеріалів справи позивач сплатив судовий збір у розмірі 9084,00 грн.

Відповідно до положень підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин, за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру юридична особа сплачує судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Однак, під час подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір на 3028,00 грн. більше, ніж визначено наведеною правовою нормою.

Положеннями статті 7 названого Закону передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору може бути вирішено судом після подання позивачем клопотання про його повернення.

При цьому, відповідно до частини 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов містить декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16 червня 2020 року у справі №620/1116/20.

При цьому, 3028,00 грн судового збору підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 194, 242-246, 255, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь Груп Енердж» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області №1799709/42689569 від 28 березня 2024 року про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Сталь Груп Енердж» в реєстрації податкової накладної №7 від 16 лютого 2024 року.

Зобов`язати Державну податкову служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь Груп Енердж» №7 від 16 лютого 2024 року, датою фактичного подання.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь Груп Енердж» судовий збір у розмірі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь Груп Енердж» судовий збір у розмірі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис