Постанова

від 19.06.2024 по справі 320/11949/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/11949/23 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Ключкович В.Ю.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «CЕГМЕНТ ТРЕЙДІНГ» до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,, -

У С Т А Н О В И В:

ТОВ «CЕГМЕНТ ТРЕЙДІНГ» звернулося з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 13.01.2023 року №000412660704.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби України у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято у відповідності з вимогами чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17 квітня 2024 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року витребувано у Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві додаткові пояснення по справі №320/11949/23. Зважаючи на вищезазначене, у судовому засіданні оголошено перерву у розгляді даної справи.

17 квітня 2024 року повісткою-повідомленням Шостого апеляційного адміністративного суду призначено до розгляду апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у відкритому судовому засіданні 22 травня 2024 року.

21 травня 2024 року на виконання вимог протокольної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року Головним управлінням Державної податкової служби України у м. Києві надіслано на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду додаткові пояснення по справі №320/11949/23.

У судове засідання учасники судового процесу не з`явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.

З огляду на зазначене та керуючись приписами ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, передумовою призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки стало те, що на підставі наказу відповідача від 15.09.2022 № 3753-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сегмент Трейдінг», направлень на проведення перевірки від 22.09.2022 № 11062/26-15-07-04-04, № 11065/26-15-07-04-04 були відряджені службові особи відповідача до м. Львова (наказ про відрядження від 21.09.2022 № 13-к) (Т.4., с.218-219, с.222-223).

За результатами відрядження складено акт про неможливість проведення перевірки ТОВ «Сегмент Трейдінг» у зв`язку з відсутністю посадових осіб або законних (уповноважених) представників за податковою адресою позивача (т.4, с.221).

На підставі доповідної записки Управління спеціального аудиту (т.4, с. 224) видано наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 28.09.2022 №4096-п (Т.4, с.224).

29.09.2022 відповідачем скеровано до позивача запит про надання документів з копією наказу у зв`язку з проведенням документальної невиїзної перевірки.

З наданої суду копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що 08.10.2022 надісланий запит отримала особа «ОСОБА_1» (т.3, с.242).

11.11.2022 відповідачем складено акт № 5487/26-15-07-04-04 про ненадання документів в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сегмент Трейдінг» (т.3, с. 209).

Позивачем до матеріалів справи долучено штатний розпис та Додаток 5 (Д5) Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби відповідно до яких, особа з прізвищем « ОСОБА_1 » на підприємстві не працює (т.4, с. 225).

Так, за результатами перевірки складено акт від 18.11.2022 №38830/26-15-07-04-04/44251786 (далі-акт перевірки), відповідно до висновків якого встановлено порушення вимог пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44 та пункту 85.2 статті 85, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, абзацу «г» пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2022 у розмірі 25 594 231 гривень.

На підставі акта перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2023 №000412660704, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пункту 198.1 пункту 198.2 пункту 198.3 пункту 198.5 пункту 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника в банку в розмірі 25 594 231 грн. та застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 6 398 557,75 грн.

Вважаючи спірне рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення позовних вимог виходив із того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «СЕГМЕНТ ТРЕЙДІНГ» включено до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2022 року суми від`ємного значення за грудень 2021, січень 2022 року, які сформовано за рахунок імпорту взуття з Китаю.

Разом з тим, відповідно до даних наявних в інформаційних системах ДПС протягом листопада, грудня 2021, січня 2022 року ТОВ «СЕГМЕНТ ТРЕЙДІНГ» імпортовано взуття (перелік вантажно-митних декларацій наведено в додатку 2 до акта перевірки).

Також, відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних та податковій декларацій з ПДВ поданих до контролюючого органу за період з грудня 2021 по дату підписання акту ТОВ «СЕГМЕНТ ТРЕЙДІНГ» відсутня витратна частина на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв`язку, оплату послуг за користування в мережі Інтернет, оплату послуг зберігання (взуття), прибирання та інші витрати, необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Крім того, колегією суддів встановлено, що на адресу ГУ ДПС у м. Києві надійшов лист Львівської обласної прокуратури від 26.10.2022 № 10/1-166-22 (вх. від 01.11.2022 № 55203/5) відповідно до якого: «З матеріалів досудового розслідування вбачається, що службові особи ряду підприємств вчиняють дії, спрямовані на незаконне відшкодування ПДВ з державного бюджету. Зокрема, службовими особами ТОВ «СЕГМЕНТ ТРЕЙДІНГ» впродовж 2022 подано до ГУ ДПС у м. Києві розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість, на підставі якого було заявлено до відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість в сумі 25 594 231 грн.».

На виконання доручення обласної прокуратури оперативними працівниками Управління стратегічних розслідувань у Львівській області Департаменту стратегічних розслідувань НП України проведено відпрацювання фінансово-господарської діяльності ТОВ «СЕГМЕНТ ТРЕЙДІНГ», яким встановлено, що дане підприємство має ознаки «фіктивності».

Окрім того встановлено, що засновником та керівником вказаного підприємства є ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Фактичне місце його проживання на даний час встановлюється. Офісне приміщення ТОВ «СЕГМЕНТ ТРЕЙДІНГ» зареєстроване за адресою м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7. Однак, згідно інформації УСР у Львівській області службові особи ТОВ «СЕГМЕНТ ТРЕЙДІНГ» не знаходяться і не використовують приміщення за вказаною адресою.»

Тобто, враховуючи відсутність витратної частини на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг та інформацію одержану від Львівської обласної прокуратури податковим органом встановлено, неможливість зберігання ТОВ «СЕГМЕНТ ТРЕЙДІНГ» (взуття), з чого слідує висновок, що такий товар (взуття) було реалізовано ТОВ «СЕГМЕНТ ТРЕЙДІНГ» без відповідного відображення в бухгалтерському та податковому обліку, та як наслідок - не нараховано податкові зобов`язання за вказаними операціями в порушення пункту 198.5 статті 198 ПК України та не зареєстровано не зареєстрованої податкових накладних на загальну суму ПДВ 25 594 231 гривень в порушення п. 201.1, п. 201.10 ст.201 ПК України.

Так, відповідно до вимог пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Враховуючи викладене, колегія суддів зауважує, що обов`язок щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до підпункту г) пункту 198.5 статті 198 ПК України виникає у платника податку у разі, якщо придбані товари/послуги та/або необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є об`єктом оподаткування (за винятком перерахованих у пункті 198.5 статті 198 ПК України) незалежно від місця їх постачання.

При цьому, слід звернути увагу на те, якщо під час придбання такої продукції суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту, то підприємство відповідно до підпункту г пункту 198.5 статті 198 ПК України пункту 198.5 статті 198 ПК України повинно не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається її нестача, здійснити нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за основною ставкою виходячи із вартості придбання такої продукції.

Згідно пункту 189.1 статті 189 у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього ПК України база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пунктом п. 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Отже, у даному контексті слід зазначити, що ТОВ «СЕГМЕНТ ТРЕЙДІНГ» на порушення п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п.189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за період січень 2022 року на суму 25 594 231 гривні.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, в результаті порушень викладених в п. 3.1. акта, в частині не нарахування ТОВ «СЕГМЕНТ ТРЕЙДІНГ» податкових зобов`язань згідно з п. 198.5 ст. 198 ПК України, податковим органом правильно встановлено, що в порушення п. 201.1, п. 201.10 ст.201 ПК України не здійснено реєстрацію податкових накладних на загальну суму ПДВ 25 594 231 гривень за січень 2022 року.

Також, колегія суддів звертає увагу, що на виконання протокольної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 320/11949/23 Головним управлінням ДПС у м. Києві надано детальний розрахунок суми завищення бюджетного відшкодування, визначеної оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 13.01.2023 №000412660704.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що предметом оскарження в межах даної справи є податкове повідомлення-рішення, яке винесене за результатом документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СЕГМЕНТ ТРЕЙДІНГ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 у декларації з податку на додану вартість від 21.02.2022 № 9037616175 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 29.04.2022 № 9049297840, сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку.

Наразі, колегією суддів встановлено, що в межах даної справи ТОВ «СЕГМЕНТ ТРЕЙДІНГ», оскаржуючи податкове повідомлення-рішення від 13.01.2023 №000412660704 зазначає про правомірність заявленої до бюджетного відшкодування суми від`ємного значення в декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року.

Колегія суддів звертає увагу, що ТОВ «СЕГМЕНТ ТРЕЙДІНГ» вже після проведення перевірки та після складання акту перевірки від 18.11.2022 №38830/26-15-07-04-04/44251786 було подано 28.12.2022 уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому вже не заявляло до бюджетного відшкодування суму від`ємного значення за січень 2022 у розмірі 25 594 231 грн., натомість вказану суму від`ємного значення включено до рядка 20.3 декларації (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду).

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що фактично ТОВ «СЕГМЕНТ ТРЕЙДІНГ» визнало порушення податкового законодавства та самостійно відкоригувало показники податкової декларації за січень 2022 та відмовилось від бюджетного відшкодування вказаної суми, що очевидно суперечить позиції ТОВ «СЕГМЕНТ ТРЕЙДІНГ» в межах адміністративної справи №320/11949/23.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегією суддів враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно з пунктом другим ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст.242, 271-272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «CЕГМЕНТ ТРЕЙДІНГ» відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

(повний текст постанови складено 19.06.2024р.)