Ухвала

від 18.06.2024 по справі 990/24/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 червня 2024 року

м. Київ

справа №990/24/24

адміністративне провадження №П/990/24/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Коваленко Н.В, Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про закриття провадження у справі № П/990/24/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

24 січня 2024 року на адресу Верховного Суду, як суду першої інстанції, надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач або ВККС України), з зазначенням третьої особи - Київський міський окружний адміністративний суд, у якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо нерозгляду у спосіб та строк відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 93, частини першої статті 98, частини першої статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на пленарному засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України заяви судді від 27 листопада 2023 року про прийняття рішення щодо призначення до розгляду по суті питання щодо надання рекомендації про переведення судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 без конкурсу до новоутвореного суду - Київського міського окружного адміністративного суду на вакантну посаду судді для здійснення правосуддя та прийняти рішення про надання рекомендації про переведення судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 без конкурсу до новоутвореного суду - Київського міського окружного адміністративного суду на вакантну посаду судді для здійснення правосуддя;

зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України розглянути заяву від 27 листопада 2023 року про надання рекомендації про переведення судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 без конкурсу до новоутвореного суду - Київського міського окружного адміністративного суду на вакантну посаду судді для здійснення правосуддя та прийняти рішення про надання рекомендації про переведення судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 без застосування конкурсних процедур на підставі статті 52, статті 53, частини третьої статті 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України № 1402- VIII «Про судоустрій і статус суддів», яка діяла на час бездіяльності 29.12.2023) до новоутвореного суду - Київського міського окружного адміністративного суду на вакантну посаду судді для здійснення правосуддя і ухвалити по заяві рішення відповідно до пункту 4 частини першої статті 93, частини першої статті 98, частини першої статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», яка діяла на час бездіяльності 29.12.2023), з метою відновлення порушеного права щодо переведення без конкурсу на час протиправної бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями (протокол від 24.01.2024) для розгляду цієї справи визначено такий склад колегії суддів: суддя-доповідач Чиркін С.М., судді: Єзеров А.А., Кравчук В.М., Коваленко Н.В., Стародуб О.П.

26 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження у справі № 990/24/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

13 березня 2024 року до Верховного Суду через систему «Електронний Суд» надійшла заява відповідача про закриття провадження у справі.

В заяві про закриття провадження у справі відповідач зазначив, що рішенням Комісії від 26 лютого 2024 року № 8/пс-24 відмовлено у внесенні до Вищої ради правосуддя рекомендації про переведення судді ОСОБА_1 на посаду судді Київського міського окружного адміністративного суду.

Наголосив, що вказане рішення обґрунтовано тим, що умовою реалізації Комісією своїх повноважень щодо внесення до Вищої ради правосуддя рекомендацій про переведення судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є підтвердження суддею відповідності займаній посаді.

З огляду на те, що процедуру підтвердження відповідності судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 займаній посаді на момент розгляду заяви про переведення ще не завершено, відсутні підстави для внесення до Вищої ради правосуддя рекомендації про переведення позивача до Київського міського окружного адміністративного суду.

Із покликанням на пункт 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідач зазначив, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

За твердженням відповідача, рішенням Комісії від 26 лютого 2024 року № 8/пс-24 в межах повноважень, передбачених пунктом 4 частини першої статті 93 та частиною першою статті 82-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», розглянуто питання про внесення рекомендації до Вищої ради правосуддя про переведення позивача до Київського міського окружного адміністративного суду.

Відтак, на думку відповідача, визнання протиправною бездіяльності Комісії щодо нерозгляду вказаного питання не впливатиме на відновлення порушених, на думку позивача, прав у зв`язку з відсутністю у Законі України «Про судоустрій і статус судів» визначеного порядку та строку розгляду заяв суддів про переведення без конкурсу у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

01 квітня 2024 року до Верховного Суду через систему «Електронний Суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у зв`язку із надходженням клопотання відповідача про закриття провадження, у яких зазначив таке.

15 березня 2024 року за № 36-1605/24 він отримав лист із копією рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 8/пс-24 від 26 лютого 2024 року, відповідно до якого його заява від 27 листопада 2023 року (вхідний номер ВККСУ 01ел-3597/23 від 29 листопада 2023 року) про призначення до розгляду питання щодо надання рекомендації про переведення судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 без конкурсу до Київського міського окружного адміністративного суду у зв`язку із ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва була врахована Комісією під час ухвалення рішення .

Наголосив, що у листі від 15 березня 2024 року за № 36-1605/24 Комісія також зазначила, що інших відповідей йому не надавала.

На думку позивача, відповідач визнав свою очевидну протиправну бездіяльність щодо розгляду його заяви від 27 листопада 2023 року (вхідний номер ВККСУ 01ел-3597/23 від 29.11.2023) про призначення до розгляду питання щодо надання рекомендації про переведення судді ОСОБА_1 без конкурсу до Київського міського окружного адміністративного суду у зв`язку із ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва.

Позивач зауважує, що держава законом уповноважила Комісію надавати оцінку кваліфікації суддів усіх рівнів, проте остання лише через чотири місяці надала відповідь на заяву від 27 листопада 2023 року із зазначенням, що заява була врахована Комісією під час ухвалення рішення 26 лютого 2024 року.

Стверджує, що його заява від 27 листопада 2023 року не розглянута під час ухвалення рішення 26 лютого 2024 року, а лише врахована.

Також зазначає, що відповідач з 2018 року не може провести оцінювання суддів, у тому числі і його, та вказує що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10 травня 2024 року від відповідача через систему «Електронний Суд» надійшли додаткові пояснення, в яких зазначає, що розгляд питання про переведення позивача до іншого суду без конкурсу на засіданні Комісії у пленарному складі відбувся та за результатом вказаного засідання ухвалено відповідне рішення Комісії від 26 лютого 2024 року № 8/пс-24. Розгляд вказаного питання відбувся в межах процедури, передбаченої статтею 82-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка не передбачає подачі суддями заяв про переведення до іншого суду без конкурсу, та відповідно до визначеного Комісією порядку роботи, що виключає наявність протиправної бездіяльності, про яку вказує позивач. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його у межах справи № 990/87/24.

Вважає, що вказане свідчить про відсутність станом на сьогодні предмету спору у справі № 990/24/24, а зазначені обставини є підставою для закриття провадження у справі.

Водночас наголошує, що за змістом судових рішень Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, якими було задоволено аналогічні клопотання про закриття провадження у справі, подані суб`єктами владних повноважень, відсутні будь-які згадки щодо обов`язкового визнання заявниками позовних вимог (ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.11.2023 у справа № 990/90/23, від 25.09.2023 у справі № 990/38/23, від 08.08.2023 у справі № 9901/353/21, від 06.06.2023 у справі № 9901/80/21).

Також відповідач звертає увагу, що аналогічні вимоги щодо закриття провадження у справі № 990/227/23 за позовом ОСОБА_1 до Комісії про скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії Комісією не заявлялись з огляду на наявність у вказаній справі позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комісії, викладеного в листі від 15 вересня 2023 року № 21-1760/23, а жодних дій Комісією щодо вказаного документа в період розгляду справи № 990/227/23 не вчинялось.

В судовому засіданні 22 травня 2024 року, з урахуванням клопотань позивача про розгляд справи без його участі, думки представника відповідача, ухвалою Суду, занесеною до журналу судового засідання, вирішено продовжити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вирішуючи заявлене відповідачем клопотання про закриття провадження у цій справі, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 статті шостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень.

Також адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З огляду на доводи та обґрунтування позовної заяви, Суд вважає, що такі потребують перевірки в межах розгляду справи по суті з метою встановлення наявності/відсутності у позивача будь-якого порушеного права.

Відтак, в межах спірних правовідносин суд дійшов висновку, що для з`ясування обставин існування у позивача права або законного інтересу, чи має місце їх порушення, справа має бути розглянута по суті позовних вимог.

Отже, у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 241, 243, 248 КАС України, Суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про закриття провадження у справі № 990/24/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та не оскаржується.

Заперечення на таку ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий суддя: С.М. Чиркін

Судді: А.А. Єзеров

Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук

О.П. Стародуб