Постанова

від 19.06.2024 по справі 810/2039/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 810/2039/17

касаційне провадження № К/9901/28727/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 (суддя - Журавель В.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 (головуючий суддя - Земляна Г.В, судді - Парінов А.Б., Лічевецький І.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Будкомплекс" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Будкомплекс" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.03.2017 №0010191405, №0010201405.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, укладеним з ТОВ «Перший Бізнес-Центр», що пов`язані із його господарською діяльністю.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 14.12.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду 19.03.2018, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення Управління: від 22.03.2017 №0010191405 в частині, яка залишена без змін рішенням ДФС України від 30.05.2017 №11698 1692-99-1101-02-25; від 22.03.2017 №0010201405.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із зазначеним вище контрагентом.

Верховний Суд постановою від 21.08.2018 скасував судові рішення попередніх інстанцій, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доводам відповідача про те, що подані позивачем документи, а саме, видаткові накладні, акти прийняття робіт та рахунки-фактури, видані від імені ТОВ «Перший Бізнес-Центр», докази перерахування Товариством грошових коштів, не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарської угоди, оскільки з огляду на інформацією податкового органу стосовно ТОВ «Перший Бізнес-Центр» та з урахуванням матеріалів кримінальної справи щодо фіктивності діяльності цього товариства, ТОВ «Перший Бізнес-Центр» не виконувало та об`єктивно не мало можливості виконати поставку на адресу позивача обумовленого у господарському договорі товару - будівельних матеріалів.

За наслідками нового розгляду справи, Київський окружний адміністративний суд рішенням від 25.06.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління: від 22.03.2017 №0010191405 в частині, яка залишена без змін рішенням ДФС України від 30.05.2017 №11698 1692-99-1101-02-25; від 22.03.2017 №0010201405.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із зазначеним вище контрагентом позивача, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, з урахуванням того, що вироком Обухівського районного суду Київської області від 08.06.2018 у кримінальній справі № 372/1933/17 директора Товариства виправдано за обвинуваченням у здійсненні ухилення від сплати податків (частина перша статті 212 Кримінального кодексу України) за наслідками здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ «Перший Бізнес-Центр», які також є предметом дослідження і в даній справі, а відтак зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права. Стверджує про не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентом з підстав наявності недоліків у первинних документах, відсутності документів в підтвердження здійснення таких операцій, невстановлення походження товару по ланцюгу постачання, наявності негативної інформації відносно контрагена позивача та порушення відносно посадових осіб контрагента позивача кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.01.2020 відкрив провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.06.2024 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 19.06.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ «Перший Бізнес-Центр» (код ЄДРПОУ - 39869609) за період з 01.01.2015 по 31.07.2016, за результатами якої складено акт від 15.02.2018 №50/10-36-14-05/24747554 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 436252,00 грн;

пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 484724,00 грн, в тому числі: у вересні 2015 року на суму 314544,00 грн, у жовтні 2015 року на суму 170180,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.03.2017:

№0010201405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 605905,00 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями в сумі 484724,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 121181,00 грн;

№0010191405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 436252,00 грн - за податковим зобов`язанням.

За наслідками адміністративного оскарження прийнятих рішень, рішенням до ДФС України від 30.05.2017 №11698/1692-99-1101-02-25 скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.03.2017 №0010191405 в частині донарахування по операціях за період 2015 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати грошовими коштами скаржником на користь контрагента та не встановлено наявності дебіторської заборгованості за 2015 рік, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення №0010201405 залишено без змін.

Фактичною підставою для висновків про зазначені порушення слугували висновки контролюючого органу про непідтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «Перший Бізнес-Центр» з підстав наявності недоліків у первинних документах, відсутності деяких первинних документів в підтвердження цих господарських операцій, наявності негативної інформації відносно контрагента позивача та порушення кримінального провадження стосовно посадових осіб ТОВ «Перший Бізнес-Центр» за фактом фіктивного підприємництва.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. . Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Таким чином, платник податку на прибуток підприємстві з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Частиною другою статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до пунктів 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, вирок щодо посадової особи контрагента, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правомірності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (покупець) та ТОВ «Перший Бізнес-Центр» (постачальник) укладено договір постачання від 14.09.2015 № 14/09-2015, предметом якого є постачання будівельних матеріалів, надання послуг з транспортування будівельних матеріалів на об`єкт покупця.

На підтвердження здійснення зазначених господарських операцій позивачем надано до суду рахунки на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдові відомості, сертифікати якості, заявки позивача на будівельні матеріали на об`єкти, специфікації до договору, довіреності, які видані від імені позивача на виконробів, для отримання товару від ТОВ «Перший Бізнес-Центр», банківські виписки відділення № 344 АТ «Укрсиббанк», які підтверджують здійснення позивачем оплати за поставлений товар, документи складського обліку матеріалів на об`єктах будівництва та картки рахунку 2054 по ТОВ «Перший Бізнес-Центр», де відображено надходження до позивача товару від вказаного контрагента та подальше його використання позивачем у господарській діяльності (копія книги обліку складського матеріалу на об`єкті будівництва: ж/б по вул. Соломії Крушельницької № 5, м. Київ (ТМЦ 1); копія книги обліку складського матеріалу на об`єкті будівництва: ж/б № 4 по вул. Трутенка, 3, м. Київ (ТМЦ 2) та копія книги обліку складського матеріалу на об`єкті будівництва: ж/б № 5 в 20 мікрорайоні Вигурівщина-Троєщина у м. Києві (ТМЦ 3).

На підтвердження наявності у позивача офісних приміщень до матеріалів справи також надано копії договору оренди нежитлового приміщення №36/14 від 06.12.2014 та договору суборенди.

Судами також установлено, що договір між позивачем і його контрагентом укладено на виконання договорів виконання будівельно-монтажних робіт, зокрема: договору від 01.07.2015 №518, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «ЗЗБК № 1»; договору від 01.07.2015 № 01/07, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «БМТ «Вектор».

Між позивачем та ТОВ «БМТ «Вектор» укладено договір на виконання будівельно-монтажних робіт від 01.07.2015 №01/07 по об`єкту будівництва ж/б вул. Соломії Крушельницької, 5, м. Київ. На об`єкт будівництва для виконання робіт постачався металопрокат автотранспортом постачальника, що підтверджується наявними у матеріалах справи записами в журналі реєстрації транспортних засобів, товарно-транспортними накладними.

За наслідками виконаних договорів сторонами складено акти звірки взаємних розрахунків між позивачем та Будівельною компанією «ЗЗБК №1», БМТ «Вектор», ТОВ «Перший Бізнес-центр».

Відповідно до сертифікатів про введення об`єкта в експлуатацію будівельні об`єкти, на яких виконувалися будівельно-монтажні роботи з використанням металопрокату, придбаного позивачем у ТОВ «Перший Бізнес-Центр», уведено в експлуатацію, зокрема: об`єкт в мікрорайоні Вигурівщина-Троєщина у м. Києві, житловий будинок № 4 по вул. Трутенка, 3 у м. Києві , житловий будинок по вул . Соломії Крушельницької № 5 у м. Києві.

Таким чином, придбані товарно-матеріальні цінності, роботи (послуги) були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Здійснення зазначених господарських операцій також підтверджується висновком судово-економічної експертизи від 18.07.2017 № 87/07/18-17, складеним судовим експертом Шульгою Людмилою Дмитрівною (повноваження якої підтверджуються свідоцтвом від 19.07.2007 №1148), за клопотанням від 04.07.2017 про призначення судової економічної експертизи від обвинуваченого Балановського Ф.В. - директора Товариства у кримінальному провадженні від 30.07.2017 №32017100050000027 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України.

Крім іншого, матеріали справи містять вирок Обухівського районного суду Київської області від 08.06.2018 у кримінальній справі № 372/1933/17, яким Балановського Ф.В. визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні, а саме - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України, та виправдано його у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Зокрема, в мотивувальній частині вироку вказано, що: стороною обвинувачення не надано суду доказів на підтвердження факту укладення між Товариством та ТОВ «Перший Бізнес-Центр» нікчемних правочинів або господарських зобов`язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; не надано суду будь-яких доказів наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб Товариства та ТОВ «Перший Бізнес-Центр»; фактичне виконання договору між даними особами підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, копії яких надані стороною обвинувачення.

Колегія суддів не може погодитися з твердженням відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами з підстав наявності негативної податкової інформації відносно контрагента позивача, оскільки такі доводи досліджено судами попередніх інстанцій і надано їм оцінку, та, як зазначалось раніше, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагент позивача або суб`єкти господарювання, з якими мав відносини контрагент позивача, в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру понесених витрат та свого податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на відсутність окремих первинних документів та наявності недоліки у наданих первинних документах, оскільки зазначене повинне оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), руху активів, колегія суддів не погоджується з посиланням скаржника про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і доводи податкового органу про не підтвердження господарських операцій досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.

Доводам скаржника про наявність кримінального провадження відносно посадових осіб ТОВ «Перший Бізнес-Центр» позивача судами надано правову оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Зокрема, суди попередніх інстанцій обгрунтовано виходили з того, що посилання відповідача на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 29.08.2016 у справі № 756/10763/16-к, витяг з кримінального провадження №32016100050000055, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 у справі № 708/1946/16, ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 18.08.2017 у справі № 283/1395/17, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.01.2017 у справі № 808/1946/16, є безпідставними, оскільки вищезазначені процесуальні рішення не є вироком суду в розумінні статті 369 КПК України, яким встановлюються визнані судом доведеними фактичні обставин із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач у доводах касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у податковому обліку податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеним вище контрагентом. Контролюючий орган у касаційній скарзі не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова