Постанова

від 17.09.2019 по справі 810/2039/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2039/17 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Парінова А.Б., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Такаджі Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року

у справі № 810/2039/17 (розглянуту у порядку письмового провадження)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Будкомплекс

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправними та касування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Будкомплекс (далі по тексту - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 березня 2017 р. № 0010191405 і №0010201405.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Наведені в акті перевірки висновки є помилковими, оскільки не вказано, які саме господарські операції податковий орган вважає непідтвердженими. Не відповідає дійсності твердження податкового органу про відсутність у позивача економічної мети за цими господарськими операціями та про відсутність у контрагента можливостей для їх здійснення. Позивач стверджував, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ Перший Бізнес-Центр є реально здійсненими господарськими операціями, спрямованими на настання реальних наслідків. Вважає, що правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами операцій з цим контрагентом. В обґрунтування позовних вимог послався на висновок судово-економічної експертизи, проведеній у кримінальній справі, згідно з яким наведені в акті перевірки висновки податкового органу документально не підтверджуються.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2018 р., позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 21 серпня 2018 р. касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2018 р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

При цьому Верховним Судом зазначено, що судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки доводам відповідача про те, що надані позивачем документи, а саме, видаткові накладні, акти прийняття робіт та рахунки-фактури видані від імені ТОВ "Перший Бізнес-Центр", докази перерахування товариством грошових коштів, не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарської угоди, оскільки за інформацією податкового органу ТОВ "Перший Бізнес-Центр" та з огляду на матеріали кримінальної справи щодо фіктивності діяльності цього товариства, ТОВ "Перший Бізнес-Центр" не виконувало та об`єктивно не мало можливості виконати поставку на адресу позивача обумовленого у господарському договорі товару - будівельних матеріалів.

У постанові Верховний Суд зауважив на те, що судами першої та апеляційної інстанцій зроблено передчасний та такий, що не ґрунтується на матеріалах справи висновок про те, що наданими позивачем доказами спростовуються висновки ДФС , так як за приписами статті 268 Господарського кодексу України та за умовами договору поставки, укладеному між позивачем та ТОВ "Перший Бізнес-Центр", також передбачено обов`язкове надання ТОВ "Перший Бізнес-Центр" сертифікатів та інших документів, що підтверджують якість та придатність до використання будівельних матеріалів.

Вказав, що судами не запропоновано сторонам надати належні докази фактичного здійснення перевезень автомобільним транспортом, зазначеним у товарно-транспортних накладних, від постачальника у м. Біла Церква до отримувача товару у м. Києві.

Звернув увагу на те, що на підтвердження використання отриманих від ТОВ "Перший Бізнес-Центр" будівельних матеріалів у своїй господарській діяльності, зокрема під час будівництва житлових будинків, Товариство послалось на наявність договорів підряду, за якими на замовлення ТОВ "БК "ЗЗБК № 1" та ТОВ "БМТ "Вектор" позивач виконував будівельні роботи. Попри це, позивачем не надано доказів отримання вказаних документів від постачальника, що унеможливлює використання будівельних матеріалів у господарській діяльності Товариства, зокрема у будівництві житлових будинків.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Будкомплекс задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 22 березня 2017 р. № 0010191405 в частині, яка залишена без змін рішенням Державної фіскальної служби України від 30 травня 2017 р. № 11698 1692-99-1101-02-25 "Про результати розгляду скарги" та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 22 березня 2017 р. № 0010201405.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

Позивачем відзив (заперечення) на апеляційну скаргу подано не було.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з`явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Частиною 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням державної фіскальної служби у Київській області у період з 2 по 8 лютого 2017 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ВФ Будкомплекс , з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ Перший Бізнес-Центр (код ЄДРПОУ - 39869609) за період з 1 січня 2015 р. по 31 липня 2016 р., за результатами якої складено акт від 15 лютого 2018 р. №50/10-36-14-05/24747554 (надалі - акт перевірки)

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства, а саме:

1) п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 436 252 грн. 00 коп., в тому числі по періодах: за 2015 р. на суму 436 252 грн. 00 коп.;

2) п. 185.1 ст. 185 , п. 188.1 ст. 188 , п. 198.2 , п. 198.3 , п. 198.6 ст. 198 , п. 200.1 , п. 200.2 , п. 200.3 ст. 200 ПК України , в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 484 724 грн. 00 коп., в тому числі: у вересні 2015 р. - 314 544 грн. 00 коп., у жовтні 2015 р. - 170 180 грн. 00 коп.

Як вбачається із змісту акту перевірки, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовано відсутністю реальних наслідків за правочинами укладеними між позивачем та ТОВ Перший Бізнес-Центр , відтак включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за виданими цим товариством первинними документами є протиправним через фіктивність господарських операцій. В обґрунтування цього висновку податковим органом взято до уваги таке: ТОВ Перший Бізнес-Центр останню звітність до податкового органу подав за вересень 2015 р.; має стан платника податку 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням ; з часу реєстрації до дати складання акта перевірки не закуповував товарів по номенклатурі, яка була в подальшому реалізована позивачу; дослідженням ланцюга постачання встановлено, що ТОВ Перший Бізнес-Центр формував податковий кредит від ПП Гольф , ТОВ Епоха стилю , ТОВ Агро-КС , ТОВ Торговий дім Італкераміка , ТОВ Снабтранс , у яких також відсутні товари по номенклатурі, яка була в подальшому реалізована позивачу; допитана як свідок у кримінальній справі директор ТОВ Перший Бізнес-Центр ОСОБА_6. повідомила, що це підприємство не реєструвала, керівника і головного бухгалтера не призначала, господарської діяльності не вела. Податковий орган також послався на матеріали кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача.

Головним управлінням державної фіскальної служби у Київській області 22 березня 2017 року, на підставі висновків акта перевірки винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0010201405, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 605 905 грн. 00 коп., з яких: за податковими зобов`язаннями - 484 724грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 121 181 грн. 00 коп.;

- № 0010191405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 436 252 грн. 00 коп., з яких за податковим зобов`язанням - 436 252 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 коп.

28 лютого 2017 р. позивачем подано до відповідача заперечення до акту перевірки.

17 березня 2017 р. листом відповідача повідомлено позивача, що висновки по акту перевірки від 15 лютого 2018 р. залишено без змін, а заперечення до акту перевірки - без задоволення.

31 травня 2017 р. позивачем подано скаргу на податкові повідомлення-рішення до ДФС України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 30 травня 2017 року № 11698/1692-99-1101-02-25 "Про результати розгляду скарги" повідомилено позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 2 березня 2017 р. № 0010191405 в частині донарахувань по операціях за період 2015 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати грошовими коштами скаржником на користь контрагента та не встановлено наявності дебіторської заборгованості за 2015 рік, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення № 0010201405 залишено без змін. Крім того, позивачу роз`яснено право і порядок подальшого оскарження спірного рішення.

Прийняття спірних податкових повідомлень-рішень ДФС обґрунтовує тим, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат сплачені на користь ТОВ "Перший Бізнес-Центр" кошти, оскільки відсутні докази реального виконання у вересні-жовтні 2015 року укладеної з цим підприємством господарської угоди.

Позивач не погоджується із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що укладений між позивачем та ТОВ Перший Бізнес-Центр правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанціїї, 14 вересня 2015 р. між позивачем (покупець) та ТОВ Перший Бізнес-Центр (постачальник) укладено договір постачання № 14/09-2015. Згідно з вимогами п. 1.1 договору № 14/09-2015 постачальник зобов`язувався поставити та передати у власність покупця будівельні матеріали, а також надати послуги з транспортування будівельних матеріалів на об`єкт покупця, а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити такий товар та послуги на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору № 14/09-2015 найменування, кількість, асортимент, ціна за одиницю, загальна вартість товару, ціна послуг та загальна вартість договору складається з кількості, вартості, будівельних матеріалів, та об`єму послуг вказаних у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, погоджених та підписаних сторонами. Якість товару, що відвантажується повинна підтверджуватися сертифікатом якості заводу-виробника (покупцю надається засвідчена печаткою постачальника копія) (п. 2.1 договору № 14/09-2015).

У п. 3.3 договору № 14/09-2015 визначено, що розрахунки за Договором здійснюються на підставі рахунків-фактур та специфікації, узгоджених та підписаних сторонами. Покупець зобов`язаний сплатити грошові кошти на банківський рахунок постачальника не пізніше ніж через 360 днів після отримання товару (п. 3.4 договору №14/09-2015).

Згідно з п. 4.1 договору № 14/09-2015 доставка товару здійснюється за адресою, узгодженою сторонами у специфікації. Пунктом 4.2 цього договору визначено, що покупець надсилає поштою та факсом постачальнику заяву на поставку товару, яка уточнюється і погоджується з покупцем протягом 2 робочих днів. В цей же термін на підставі погодженої заяви постачальник надає (направляє поштою) чи передається з поставкою товару належно оформлені і підписані ним Специфікації.

Відповідно до п. 4.6 договору № 14/09-2015, факт поставки товару постачальником засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін відповідних документів. На момент передачі товару покупець зобов`язаний надати постачальнику довіреність, а постачальник зобов`язаний надати покупцю відповідні документи на товар - оригінал видаткової накладної.

Позивачем на підтвердження реальності виконання договору № 14/09-2015 до суду надано копії наступних документів:

- рахунки на оплату, а саме: № 1509/123 від 15 вересня 2015 р. на суму 424 800 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ на суму 70 800 грн. 00 коп., № 1609/75 від 16 вересня 2015 р. на суму 320 280 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ на суму 53 380 грн. 00 коп., № 2109/189 від 21 вересня 2015 р. на суму 590 184 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ на суму 98 364 грн. 00 коп., № 2209/122 від 22 вересня 2015 р. на суму 276 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ на суму 46000 грн. 00 коп., № 2309/144 від 23 вересня 2015 р. на суму 276 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ на суму 46 000 грн. 00 коп., № 1610/31 від 16 жовтня 2015 р. на суму 276 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ на суму 46 грн. 00 коп., № 1210/49 від 12 жовтня 2015 р. на суму 424800 грн. 00 коп., № 1410/13 від 14 жовтня 2015 р. на суму 320 280 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ на суму 53 380 грн. 00 коп., № 1210/49 від 12 жовтня 2015 р. на суму 424 800 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ на суму 70 800 грн. 00 коп.;

- видаткові накладні, а саме: № 1509/123 від 15 вересня 2015 р., № 1609/75 від 16 вересня 2015 р., № 2109/189 від 21 вересня 2015 р., № 2209/122 від 22 вересня 2015 р., № 2309/144 від 23 вересня 2015 р., згідно з якими постачальником (ТОВ Перший Бізнес-Центр ) поставлено товар покупцю (ТОВ ВФ Будкомплекс );

- товарно-транспортні накладні, а саме: № 1509111 від 15 вересня 2015 р., № 1609117 від 16 вересня 2015 р., № 2109584 від 21 вересня 2015 р., № 2209586 від 22 вересня 2015 р., № 2309588 від 23 вересня 2015 р. № 1210333 від 12 жовтня 2015 р., № 1410333 від 14 жовтня 2015 р., № 1610334 від 16 листопада 2015 р. Згідно з ними постачальником (ТОВ Перший Бізнес-Центр ) здійснювалося перевезення товару на власних/орендованих автомобілях для покупця (ТОВ ВФ Будкомплекс );

- оборотно-сальдові відомості, згідно з якими позивачем здійснювалося оприбуткування товару за період з січня по грудень 2015 р. від контрагента ТОВ Перший Бізнес-Центр ;

- сертифікати якості, а саме: сертифікат якості № RU.MCC.046.283.26869, термін дії з 17 серпня 2013 р. по 17 серпня 2016 р. на прокат арматурний зварювальний періодичного профілю класу А500С діаметром 6-12 мм в бухтах,; сертифікат якості № RU.MCC.046.283.26870, термін дії з 17 серпня 2013 р. по 17 серпня 2016 р. на прокат арматурний зварювальний періодичного профілю класу А500С діаметром 8-25 мм; сертифікат якості № RU.MCC.046.283.26871, термін дії з 17 серпня 2013 р. по 17 серпня 2016 р. на прокат арматурний зварювальний періодичного профілю класу А500С діаметром 28-40 мм; сертифікат якості № POCC UA.СЛ87.Н01440, термін дії з 2 грудня 2013 р. по 2 грудня 2016 р. на прокат арматурний зварювальний періодичного профілю класу А500С діаметром 6-12 мм в бухтах; сертифікат відповідності за № UA1.170.0070952-15, термін дії з 10 вересня 2015 р. по 30 серпня 2020 р. на труби сталеві електрозварні: водогазопровідні; сертифікат якості № 800237, дата 9 вересня 2015 р. на швелери сталеві гарячекатані; сертифікат якості № 800337, дата 10 вересня 2015 р. на швелери сталеві гарячекатані. Як убачається з матеріалів справи, ці сертифікати були надані ТОВ Перший Бізнес-Центр позивачу і підтверджують якість поставленого товару;

- заявки позивача на будівельні матеріали на об`єкти, а саме: заява на будівельні матеріали по об`єкту: Житловий будинок № 5 в 20-му мікрорайоні Вигурівщина-Троєщина у м. Києві (вересень 2015 р.) від 28 серпня 2015 р.; заява на будівельні матеріали по об`єкту: Житловий будинок № 4 по вул. Трутенка, 3, м. Київ (вересень 2015 р.) від 29 серпня 2015 р.; заява на будівельні матеріали по об`єкту: Житловий будинок по вул. Соломії Крушельницької № 5 , м. Київ (вересень 2015 р.) від 28 серпня 2015 р.; заява на будівельні матеріали по об`єкту: Житловий будинок № 4 по вул. Трутенка, 3, м. Київ (жовтень 2015 р.); заява на будівельні матеріали по об`єкту: Житловий будинок по вул. Соломії Крушельницької № 5 , м. Київ (жовтень 2015 р.) від 27 вересня 2015 р.; заява на будівельні матеріали по об`єкту: Житловий будинок № 5 в 20-му мікрорайоні Вигурівщина-Троєщина у м. Києві (жовтень 2015 р.) від 28 вересня 2015 р.;

- специфікації до договору № 14/09-2015 від 14 вересня 2015 р., а саме: специфікація від 14 вересня 2015 р., специфікація № 1 від 15 вересня 2015 р., специфікація № 2 від 15 вересня 2015 р., специфікація № 3 від 15 вересня 2015 р., специфікація № 4 від 12 жовтня 2015 р., специфікація № 5 від 12 жовтня 2015 р., специфікація № 6 від 12 жовтня 2015 р., що підтверджує поставки і номенклатуру товару постачальником (ТОВ Перший Бізнес-Центр ) для покупця (ТОВ ВФ Будкомплекс ) на адреси будівництв;

- довіреності, які видані від імені позивача на виконробів для отримання товару від ТОВ Перший Бізнес-Центр , а саме: довіреність № 12/10-04 від 12 жовтня 2015 р. на виконроба ОСОБА_5, довіреність № 15/09-05 від 15 вересня 2015 р. на виконроба ОСОБА_5, довіреність № 12/10-05 від 12 жовтня 2015 р. на виконроба ОСОБА_6, довіреність № 15/09-06 від 15 вересня 2015 р. на виконроба ОСОБА_6, довіреність № 15/09-04 від 15 вересня 2015 р. на виконроба ОСОБА_7, довіреність № 12/10-03 від 12 жовтня 2015 р. на виконроба ОСОБА_1 ..

Згідно з банківською випискою відділення № 344 АТ Укрсиббанк" оплата позивачем за поставлений товар здійснена.

Також, відповідно до документів складського обліку матеріалів на об`єктах будівництва та картки рахунку 2054 по ТОВ Перший Бізнес-Центр , відображено надходження до позивача товару від вказаного контрагента та подальше його використання позивачем у господарській діяльності (копія книги обліку складського матеріалу на об`єкті будівництва: ж/б по вул. Соломії Крушельницької № 5, м. Київ (ТМЦ 1); копія книги обліку складського матеріалу на об`єкті будівництва: ж/б № 4 по вул. Трутенка , 3, м. Київ (ТМЦ 2) та копія книги обліку складського матеріалу на об`єкті будівництва: ж/б № 5 в 20 мікрорайоні Вигурівщина-Троєщина у м. Києві (ТМЦ 3).

На підтвердження наявності у позивача офісних приміщень до матеріалів справи також надано копії договору оренди нежитлового приміщення № 36/14 від 6 грудня 2014 р. та договору суборенди.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, договір № 14/09-2015 складено на виконання договорів виконання будівельно-монтажних робіт, зокрема: договору від 1 липня 2015 р. № 518, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю БК ЗЗБК № 1 ; договору від 1 липня 2015 р. № 01/07, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю БМТ Вектор .

Відповідно до наданого на звернення позивача повідомлення ТОВ БМТ Вектор у 2015 р. між позивачем та ТОВ БМТ Вектор укладено договір на виконання будівельно-монтажних робіт № 01/07 від 1 липня 2015 р. по об`єкту будівництва ж/б вул. Соломії Крушельницької, 5, м. Київ. На об`єкт будівництва для виконання робіт постачався металопрокат автотранспортом постачальника. Згідно із записами в журналі реєстрації транспортних засобів автотранспорт від ТОВ Перший Бізнес-Центр прибував на об`єкти будівництва в такі дати:

- 15 вересня 2015 р. ТТН № 1509111, автомобіль MAZ 6430И9, НОМЕР_1 , причіп МАЗ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , водій ОСОБА_2 ;

- 16 вересня 2015 р. ТТН № 1609117, автомобіль MAZ 6430И9, НОМЕР_4 , причіп МАЗ НОМЕР_2 , НОМЕР_5 , водій ОСОБА_3 ;

- 21 вересня 2015 р. ТТН № 2109584, автомобіль MAZ 6430И9, НОМЕР_1 , причіп МАЗ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , водій ОСОБА_3 ;

- 22 вересня 2015 р. ТТН № 2209586, автомобіль MAZ 6430И9, НОМЕР_1 , причіп МАЗ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , водій ОСОБА_2 ;

- 23 вересня 2015 р. ТТН № 2309588, автомобіль MAZ 6430И9, НОМЕР_1 , причіп МАЗ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , водій ОСОБА_3 ;

- 12 жовтня 2015 р. ТТН № 1210333, автомобіль MAZ 6430И9, НОМЕР_1 , причіп МАЗ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , водій ОСОБА_2 ;

- 23 вересня 2015 р. ТТН № 1410333, автомобіль MAZ 6430И9, НОМЕР_1 , причіп МАЗ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , водій ОСОБА_3 ;

- 16 жовтня 2015 р. ТТН № 1610334, автомобіль MAZ 6430И9, НОМЕР_1 , причіп МАЗ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , водій ОСОБА_2 .

На запит позивача інший контрагент - ТОВ БК ЗЗБК №1 - повідомило, що журнал реєстрації транспорту не є бухгалтерським документом та не зберігається як обов`язковий документ. Цей журнал використовується для внутрішнього користування і був знищений після завершення будівництва.

За наслідками виконаних договорів сторонами складено акти звірки взаємних розрахунків між позивачем та Будівельною компанією ЗЗБК №1 , БМТ Вектор , ТОВ Перший Бізнес-центр .

Відповідно до сертифікатів про введення об`єкта в експлуатацію будівельні об`єкти, на яких виконувалися будівельно-монтажні роботи з використанням металопрокату, придбаного позивачем у ТОВ Перший Бізнес-Центр , уведено в експлуатацію, зокрема: об`єкт в мікрорайоні Вигурівщина -Троєщина у м. Києві , житловий будинок № 4 по вул. Трутенка, 3 у м. Києві , житловий будинок по вул . Соломії Крушельницької в„– 5 у м. Києві .

Указані вище документи надано позивачем під час нового розгляду справи та досліджено судом.

Згідно з наявним у справі висновком судово-економічної експертизи № 87/07/18-17 від 18 липня 2017 р., який складений судовим експертом Шульгою Людмилою Дмитрівною (повноваження якої підтверджуються свідоцтвом № 1148 від 19 липня 2007 р., яке видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України), до судового експерта Шульги Л.Д. 4 липня 2017 р. надійшло клопотання від 4 липня 2017 р. про призначення судової економічної експертизи від обвинуваченого ОСОБА_4 - директора ТОВ Виробнича фірма Будкомплекс у кримінальному провадженні № 32017100050000027 від 30 липня 2017 р. за ч. 1 ст. 212 КК України .

На вирішення експерта-економіста при проведенні судової експертизи поставлено наступні питання:

1) Чи підтверджується нормативно та документально порушення зазначені Головним управлінням ДФС у Київській області в акті від 15 лютого 2017 р. № 50/10-36-14-05/24747554 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Виробнича фірма Будкомплекс з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ Перший Бізнес-Центр за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2016 р., а саме: п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 436 252 грн. 00 коп., в тому числі по періодах: за 2015 р. на суму 436 252 грн. 00 коп.

2) Чи підтверджується нормативно та документально порушення зазначені Головним управлінням ДФС у Київській області в акті від 15 лютого 2017 р. № 50/10-36-14-05/24747554 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Виробнича фірма Будкомплекс з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ Перший Бізнес-Центр за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2016 р., а саме: п. 185.1 ст. 185 , п. 188.1 ст. 188 , п. 198.2 , п. 198.3 , п. 198.6 ст. 198 , п. 200.1 , п. 200.2 , п. 200.3 ст. 200 ПК України , що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 484724 грн. 00 коп., в тому числі: у вересні 2015 р. - 314 544 грн. 00 коп., у жовтні 2015 р. - 170 180 грн. 00 коп.

Відповідно до висновку цієї судово-економічної експертизи, порушення, які зазначені Головним управлінням ДФС у Київській області в акті від 15 лютого 2017 р. № 50/10-36-14-05/24747554 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Виробнича фірма Будкомплекс з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ Перший Бізнес-Центр за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2016 р. нормативно та документально не підтверджуються.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України , Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов`язані з підтвердженням даних, визначених у податковій звітності, обчисленням податку на додану вартість, обчислення об`єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14 , 44 , 134 , 198 , 201 ПК України , в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з вимогами п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу .

Відповідно до вимог п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу .

Згідно з вимогами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з вимогами п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з вимогами п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу , а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як убачається з п. 198.6 ст. 198 ПК України , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

В силу п. 201.10 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. 3 Господарського кодексу України ).

Згідно з вимогами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

Із наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що підтверджують її здійснення. Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення № 88), встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з вимогами статтею 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов`язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від`ємне значення податкових зобов`язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов`язання до сплати в бюджет тощо;

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України (далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб`єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

Також, суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону № 996-XIV .

Так, ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV ).

Також, відповідно до вимог п. 2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що первині документи позивача містять всі обов`язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось, спірні податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом у зв`язку з господарськими операціями з ТОВ "Перший Бізнес-Центр ", які податковий орган вважає фіктивними. При цьому, висновок податкового органу про фіктивність правочинів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності факту виконання договорів та поставки товарів за господарськими операціями, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, факт поставки позивачу товарів від контрагента ТОВ Перший Бізнес-Центр , використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв`язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов`язує виникнення цивільної правоздатності.

При цьому, на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ Перший Бізнес-Центр є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка мала право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстрована платником податку на додану вартість і мала право виписувати податкові накладні. Більше того, ТОВ Перший Бізнес-Центр і через декілька років після здійснення цих господарських операцій станом на лютий 2019 року також є належним чином зареєстрованою юридичною особою.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов`язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ Перший Бізнес-Центр останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також було платником податку на додану вартість.

Відтак, судом першої інстанції вірно встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ "Перший Бізнес-Центр" було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та визначено податкові зобов`язання з ПДВ.

В акті перевірки відповідачем наведено податкові накладні, які було виписано ТОВ "Перший Бізнес-Центр" для позивача, їх копії наявні у матеріалах справи і досліджені судом. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ "Перший Бізнес-Центр", які засвідчують надання та отримання товару, з урахуванням інших бухгалтерських документів у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у відповідному періоді.

При цьому, податковим органом, як до суду першої інстанції так і при апеляційному оскарженні не надано доказів того, що на момент складання податкової накладної контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкову накладну на кожне повне або часткове надання товарів, робіт, послуг.

Податкова накладна, яка надавалась для проведення перевірки, є документом, що засвідчує факт придбання платником податків товару (робіт, послуг), з дати отримання якої, згідно із приписами статті 201 ПК України , у платника виникає право на податковий кредит та яка, підтверджує право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Фактичне здійснення господарської операції між позивачем і ТОВ "Перший Бізнес-Центр" підтверджується дослідженими доказами у справі: підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарської операції, установлено наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв`язок між фактом надання послуг і господарською діяльністю платника податку.

Твердження податкового органу про відсутність факту отримання товару на користь позивача було спростовано наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Отже, податковим органом всупереч вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено суду належними та достатніми доказами, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не доведено фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Перший Бізнес-Центр" та неправомірне віднесення коштів, сплачених за отримання товару, до податкового кредиту, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нереальність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Перший Бізнес-Центр", отже твердження відповідача про порушення позивачем зазначених в акті перевірки вимог ПК України є безпідставними.

Зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону , або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що під час нового розгляду справи на виконання постанови Верховного Суду у цій справі було витребувано та досліджено надані ТОВ "Перший Бізнес-Центр" сертифікати та інші документи, що підтверджують якість та придатність до використання будівельних матеріалів, досліджено обставини фактичного здійснення перевезень товару автомобільним транспортом, зазначеним у товарно-транспортних накладних, від постачальника у м. Біла Церква до отримувача товару у м. Києві, його отримання, обліку та використання на будівництві, зокрема, отримано відповідні довіреності посадовим особам позивача на отримання цих матеріальних цінностей від контрагента, заявки на отримання товару, встановлено перелік автомобілів вказаного контрагента, які прибували на будівельний майданчик тощо.

При цьому, колегія суддів враховує, що з часу здійснення цих господарських операцій до часу нового розгляду справи сплинув значний проміжок часу і певні документи вже втрачено. Разом з тим, наявні у справі документи і докази суд оцінює у сукупності та взаємному зв`язку між ними.

Надаючи оцінку висновку судової економічної експертизи від 18 липня 2017 р. з урахуванням висновків Верховного Суду у цій справі, суд враховує, що вказаний висновок було замовлено позивачем для використання у кримінальному провадженні. Разом з тим, суд бере до уваги, що податкову перевірку було призначено саме для потреб кримінального провадження, предметом якого були одні й ті ж господарські операції, які досліджуються і в цій адміністративній справ. Адміністративний суд враховує, що цей висновок судово-економічної експертизи було досліджено судом під час розгляду кримінальної справи щодо позивача, його взято до уваги у цій справі як доказ та покладено в основу виправдувального вироку. Оцінку цьому висновку було надано і під час апеляційного перегляду вказаного вироку. З огляду на наведене, суд визнає вказаний висновок належним і достатнім доказом у даній адміністративній справі.

Крім того, при розгляді даної справи колегією суддів враховується , що Обухівським районним судом Київської області розглянуто кримінальну справу №372/1933/17 (кримінальне провадження, яке внесене в Єдиний реєстр досудового розслідування за № 32017100050000027 від 30 березня 2017 р.) за обвинуваченням ОСОБА_4 .

Згідно з вироком Обухівського районного суду Київської області від 8 червня 2018 р. вказану особу у пред`явленому йому обвинуваченні - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України , визнано невинуватим та виправдано його у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення .

Як вбачається із змісту вироку, копія якого наявна в матеріалах справи, предметом дослідження у цій кримінальній справі були тіж самі господарські операції та взаємовідносини з ТОВ Перший Бізнес-Центр , які є предметом дослідження і в цій адміністративній справі. У вказаному вироку суду досліджено, взято до уваги як доказ та покладено в основу прийнятого виправдувального вироку наданий висновок судово-економічної експертизи від 18.07.2017, який наявний і в цій адміністративній справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 р. апеляційну скаргу прокурора Київської міської прокуратури № 5 Яковчука М.Ю. залишено без задоволення, а вирок Обухівського районного суду Київської області від 8 червня 2018 р. щодо ОСОБА_4 залишено без змін.

Суди у цьому кримінальному провадженні дійшли висновку, що твердження про вчинення директором ТОВ ВФ Будкомплекс інкримінованого кримінального правопорушення при здійсненні фіктивних господарських операцій між ТОВ ВФ Будкомплекс та ТОВ Перший Бізнес-Центр є безпідставними.

Надаючи оцінку виправдувальному вироку суду щодо позивача, суд зазначає, що обставини які в подальшому встановлені вироком у кримінальній справі № 372/1933/17 від 8 червня 2018 р., мають преюдиційне значення для вирішення даної справи. В силу приписів статті 78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обов`язковість вироку суду у кримінальній справі під час розгляду судом адміністративної справи поширюється виключно на питання чи мало місце певне діяння та чи вчинено воно особою, щодо якої постановлено судове рішення.

Водночас особливістю преюдиційних обставин, передбачених статтею 78 КАС України , є їх обов`язковість для суду, що розглядає справу. Диспозиція наведеної правової норми, прямо вказує на те, що обов`язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов`язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу. Така обов`язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Щодо посилання апелянта на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 29 серпня 2016 р. у справі № 756/10763/16-к, витяг з кримінального провадження №32016100050000055, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 р. у справі № 708/1946/16, ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 18 серпня 2017 р. у справі № 283/1395/17, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 р. у справі № 808/1946/16, як на доказ порушення позивачем норм податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що ці твердження є необґрунтованими, оскільки вищезазначені судові рішення не є вироком суду в розумінні статті 369 КПК України , яким встановлюються визнані судом доведеними фактичні обставин із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

З урахуванням наведеного колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності посилань відповідача на відсутність мети у TOB "Перший Бізнес-Центр" та позивача щодо відсутності реального настання правових наслідків та заниження об`єкту оподаткування, несплати податків.

Що стосується наявності мети у позивача на здійснення саме реальних правочинів, то про це, на думку суду, свідчить подальше використання отриманих від TOB "Перший Бізнес-Центр" товарів у будівництві об`єктів, які вже завершено та прийнято в експлуатацію.

Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з поставки товарів, адже у комерційній діяльності виконання поставок товарів не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо. Неузгодженість із номенклатурою поставок по ланцюгу постачання від інших контрагентів TOB "Перший Бізнес-Центр" також не свідчить про фіктивність операції, оскільки як встановлено судом фактично цей товар було поставлено і на позивача не може бути покладено відповідальність за діяльність усіх контрагентів по ланцюгу постачання.

Відтак, висновок відповідача в Акті перевірки про фіктивність укладених між позивачем та TOB "Перший Бізнес-Центр" правочинів є безпідставним та необґрунтованим.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що суд зазначає, що, податковим органом не доведено існування таких обставин.

На підтвердження реальності (товарності) спірних операцій позивачем надано до суду копії первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій останнього з ТОВ Перший Бізнес-Центр а також докази використання у власній господарській діяльності, за результатами дослідження яких підтверджено факти здійснення господарських операцій, що також не спростовано відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час розгляду даної справи.

Також, слід зазначити, що Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2018 р. у справі №813/8500/13-а зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Отже, суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємство яке є сумлінним платником податків і виконало усі вимоги, з якими закон пов`язує право на зменшення об`єкта оподаткування податком на додану вартість на суму податкового кредиту, не повинно нести відповідальність за своїх контрагентів.

Наведене, на переконання колегії суддів, свідчить про реальність укладення та виконання договору № 14/09-2015 між позивачем та ТОВ "Перший Бізнес-Центр". У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що позивачем на підставі належним чином оформлених первинних документів було сформовано витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та включено суми податку на додану вартість до податкового кредиту за період, що перевірявся.

Крім того, колегія суддів враховує, що зазначеним раніше рішенням Державної фіскальної служби України, прийнятим за результатом розгляду скарги позивача, в рамках адміністративного сокарження спірних податкових повідомлень-рішень, податкове повідомлення-рішення № 0010191405 скасовано в частині донарахувань по операціях за період 2015 року щодо яких підтверджено здійснення оплати грошовими коштами позивачем на користь контрагента та не встановлено наявності дебіторської заборгованості за 2015 р., а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Позивачем в цій справі № 810/2039/17 заявлено позовні вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення № 0010191405 протиправним та його скасування у повному обсязі, без урахування того, що його вже скасовано ДФС України в частині. При цьому в межах даної адміністративної справи рішення ДФС України № 11698/1692-99-1101-02-25 позивачем не оскаржено.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що предметом розгляду в цій адміністративній справі є податкове повідомлення-рішення № 0010191405 в частині, яка була залишена без змін рішенням ДФС України № 11698/1692-99-1101-02-25, та податкове повідомлення-рішення № 0010201405.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відтак відповідачем не надано жодних обґрунтованих підстав в підтвердження протиправності оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 242, 243, 246, 250, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення .

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: А.Б. Парінов

І.О. Лічевецький