Постанова

від 19.06.2024 по справі 818/1872/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 818/1872/18

касаційне провадження № К/9901/673/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Сумської митниці ДФС на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018 (головуючий суддя - Калитка О.М., судді - Кононенко З.О., Калиновський В.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запчасть" до Сумської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запчасть" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду із позовом до Сумської митниці ДФС України (далі - відповідач, Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.05.2018 №UA805150/2018/000041/2.

В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на протиправність дій Митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ним за першим методом митної оцінки, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, протиправність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості, оскільки ним під час митного оформлення товару разом з поданням митної декларації були подані відповідні обов`язкові документи для визначення митної вартості імпортованих товарів, які відповідають вимогам статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є належними і допустимими, підтверджують числове значення митної вартості товару за ціною контракту, не мають розбіжностей, тому відповідач не мав законних підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів.

Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 23.07.2018 в задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що митна вартість імпортованого товару була правомірно встановлена Митницею з використанням другорядного методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо подібних товарів, оскільки документи, подані позивачем разом з митною декларацією, містили розбіжності в датах, суперечності в датах щодо складення специфікації та інвойсу, порядку розрахунків тощо.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 05.11.2018 скасував рішення суду першої інстанції, прийняв нове рішення, яким позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 02.05.2018 №UA805150/2018/000041/2.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що надані відповідачу при митному оформленні товару документи містили усі відомості про визначення митної вартості товару, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддаються обчисленню, з урахуванням того, що Митницею не вказано, яким чином дати складання документів можуть вплинути на числові значення щодо визначення митної вартості товарів, а відтак, є протиправним та підлягає скасуванню рішення про коригування митної вартості товару.

Митниця, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги контролюючий орган посилається на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, які, на думку контролюючого органу, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору, з огляду на ненадання позивачем всіх документів щодо вартості придбаних товарів, в тому числі і додатково витребуваних, які підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті та такі товари, а надані документи містять недоліки, суперечності щодо дат їх складання та неповну інформацію щодо відомостей, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.01.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.06.2024 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 19.06.2024.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 03.06.2016 між Товариством (покупець) та "Shijiazhuang Blat Industrial Trading Co., Ltd", Китайська Народна Республіка, провінція Хебей (продавець), укладено Контракт №03/06/16/1 (далі - Контракт), предметом якого є постачання товару народного вжитку в кількості, асортименті і за цінами відповідно до інвойсів, специфікацій до Контракту на умовах FOB /Xingang/.

Відповідно до пункту 2.1 Контракту ціна на товар встановлюється в доларах США та включає в себе вартість тари, упаковки та маркування.

Згідно з пунктом 3.2 Контракту за згодою сторін умови поставки, умови оплати, асортимент, кількість і ціна можуть змінюватися, що узгоджується у специфікаціях та додаткових угодах до Контракту, оформлених належним чином, які будуть являтися невід`ємною частиною цього Контракту.

Пунктом 3.4 Контракту передбачено, що продавець зобов`язується здійснити відвантаження товару не пізніше 30 календарних днів від дати отримання 30% передоплати від покупця.

26.04.2018 на підставі Контракту, специфікації від 12.04.2018 №11u, інвойсу від 08.01.2018 OC19087А та коносаменту №SZOE18010023 Товариством було ввезено на митну територію України товар.

27.04.2018 позивачем було подано до митного оформлення митну декларацію, в якій митну вартість товару було визначено за основним методом визначення митної вартості.

27.04.2018 митницею було прийнято картку відмови у митному оформленні №UA805150/2018/00006, а також рішення про визначення коду товару №КТ-UA805150-0002-2018.

Не погоджуючись з вказаним рішенням митного органу, з метою прискорення митного оформлення товару та уникнення його простою Товариством було оформлено нову митну декларацію від 27.04.2018 №UA805150/2018/001035 з відповідним пакетом документів, який необхідний для митного оформлення товару за допомогою електронного програмного забезпечення місця декларанта та направлено її до ВМО "Конотоп" МП "Конотоп" Сумської митниці ДФС.

02.05.2018 митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA805150/2018/000041/2 (яке є предметом оскарження), згідно з яким митну вартість, визначену декларантом, було скориговано за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів.

Підставою для такого рішення відповідачем зазначено те, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих для підтвердження митної вартості товарів Митницею встановлено, що в поданих позивачем документах містяться розбіжності, суперечності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

За правилами частини шостої статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини другої статті 55 Митного Кодексу України).

Зазначені положення зобов`язують митний орган у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як установлено судами попередніх інстанцій, митне оформлення товару Товариство здійснювало за основним методом, за ціною Контракту.

Сумською митницею в процесі перевірки заявленої декларантом у вантажній митій декларації від 27.04.2018 №UA805150/2018/001035 митної вартості товару, були встановлені невідповідності між відомостями, що містилися в наданих для митного оформлення товару документах, а саме: на момент декларування товару є розбіжності в датах завантаження товару, оскільки до наданого коносаменту №SZOE18010023 завантаження на борт відбулося 14.01.2018 на адресу Товариства. Тобто на момент відвантаження товар вже був предметом купівлі-продажу між "Shijiazhuang Blat Industrial Trading Co., Ltd" та Товариства. Це відповідає даті підписання рахунку-фактури №ОС19087А від 08.01.2018. При цьому в інвойсі від 08.01.2018 міститься посилання, що продаж здійснено за специфікацією від 12.04.2018, передоплата зроблена згідно платіжного доручення від 13.04.2018 №4, хоча на момент оплати був чинний пункт 3.4 контракту, яким визначено, що продавець здійснює 30% передплату за 30 днів до відвантаження, тобто до 14.01.2018.

Суд апеляційної інстанції, дійшовши до висновку про протиправність прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення, не врахував доводи відповідача щодо наявності розбіжностей щодо ціни товару у наданих позивачем документах в підтвердження митної вартості товару.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що надані позивачем під час здійснення митного оформлення імпортованого товару та на запит митного органу документи в підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару містять розбіжності щодо вартості товару та дат оформлення документів, які підтверджують таку вартість, з огляду на умови Контракту.

Так, суд першої інстанції установив, що відомості, зазначені у митній декларації не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально. Відповідно до наданого коносаменту №SZOC18010023 завантаження на борг відбулося 14.01.2018, що узгоджується з датою підписання рахунку-фактури від 08.01.2018 №ОС19087А (після подання митної декларації 27.04.2018 декларант надав лист продавця від 26.04.2018 №83 щодо помилки в рахунку-фактурі яким дата його підписання не виправляється, а залишилась 08.01.2018).

Разом з тим, специфікація на поставку 11 u підписана набагато пізніше 12.04.2018. Передоплата зроблена пізніше - платіжне доручення №4 від 13.04.2018. Згодом також підписана додаткова угода б/н від 19.04.2018 щодо нових умов оплати товару, проте на дату поставки діяли умови оплати, визначені у Контракті.

Пунктом 3.4. контракту визначено, що покупець здійснює 30% передплату до відвантаження товару. Пунктами 2.1. і 3.2. контракту (зі змінами внесеними додатковою угодою №1 від 16.11.2016) асортимент, якість, ціна товару обумовлюється специфікацією, яка є невід`ємною частиною контракту. Отже до відвантаження товару 14.01.2018 згідно умов контракту та додатків до нього мали бути підписані специфікація та здійснена 30% передплата за товари.

Використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально й виявлено невідповідність (розбіжність) відомостей, які містилися в поданих для підтвердження митної вартості документах, а саме: на момент декларування товару є розбіжності в датах завантаження товару, оскільки до наданого коносаменту №SZOE18010023 завантаження на борт відбулося 14.01.2018 на адресу ТОВ "Запчасть". Тобто на момент відвантаження товар вже був предметом купівлі-продажу між "Shijiazhuang Blat Industrial Trading Co., Ltd" та ТОВ "Запчасть". Це відповідає даті підписання рахунку-фактури №ОС19087А від 08.01.2018. При цьому в інвойсі від 08.01.2018 міститься посилання, що продаж здійснено за специфікацією від 12.04.2018, передоплата зроблена згідно платіжного №4 від 13.04.2018, хоча на момент оплати був чинний пункт 3.4 контракту, яким визначено, що продавець здійснює 30% передплату за 30 днів до відвантаження, тобто до 14.01.2018.

На вимогу митного органу позивач відмовився надати додаткові документи, необхідні для підтвердження правильності обчислення заявленої митної вартості товарів

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною контракту відповідно до положень частин 2 та 21 статті 58 Митного кодексу України.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість доводів позивача, що відповідач не мав законних підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність оспорюваного рішення.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин. Рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 КАС України).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сумської митниці ДФС задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018 скасувати, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.П. Юрченко Р.Ф. Ханова