Постанова

від 05.11.2018 по справі 818/1872/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1872/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії :

головуючого судді: Калитки О. М.

суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Запчасть" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2018, суддя І інстанції С.В. Воловик, місце складання м. Суми, повний текст складено 02.08.18 по справі № 818/1872/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запчасть"

до Сумської митниці Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Запчасть", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA805150/2018/000041/2 від 02.05.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 03.06.2016 між ТОВ "Запчасть" та "Shijiazhuang Blat Industrial Ц Trading Co., Ltd", Китайська Народна Республіка, провінція Хебей, укладено Контракт № 03/06/16/1, відповідно до умов якого ТОВ "Запчасть" є покупцем, а "Shijiazhuang Blat Industrial Ц Trading Co., Ltd" є продавцем на умовах FOB /Xingang/ товарів народного вжитку в кількості, асортименті і за цінами відповідно до інвойсів і Специфікацій зазначеного контракту. 26.04.2018 на підставі Контракту № 03/03/16/1 від 03.06.2016 р., специфікації № 11u від 12.04.2018 р., інвойсу OC19087А від 08.01.2018 р. та коносаменту (bill of lading) SZOE18010023 ТОВ "Запчасть" було ввезено на митну територію України обумовлений вищезазначеним інвойсом та специфікацією товар. 27.04.2018 ТОВ "Запчасть" звернулося до Відділу митного оформлення "Конотоп" митного посту "Конотоп" Сумської митниці ДФС шляхом подання електронної митної декларації та відповідного пакету документів, необхідного для митного оформлення товару за допомогою електронного програмного забезпечення місця декларанта. На підтвердження митної вартості товару митному органу були надані документи, передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України. Митна вартість товару була визначена позивачем виходячи з ціни Контракту № 03/03/16/1 від 03.06.2016 р., тобто за основним методом. 27.04.2018 митницею було прийняте картку відмови у митному оформленні № UA805150/2018/00006, а також рішення про визначення коду товару №КТ-UA805150-0002-2018.

Не погоджуючись з вказаним рішенням митного органу, з метою прискорення митного оформлення товару та уникнення його простою ТОВ "Запчасть" було оформлено нову митну декларацію від 27.04.2018 №UA805150/2018/001035 з відповідним пакетом документів, який необхідний для митного оформлення товару за допомогою електронного програмного забезпечення місця декларанта та направлено її до ВМО "Конотоп" МП "Конотоп" Сумської митниці ДФС.

02.05.2018 митницею було прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів № UA805150/2018/000041/2, згідно з яким митну вартість, визначену декларантом, було скориговано за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів.

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень став той факт, що нібито використані ТОВ "Запчасть" відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально, умови поставки FOB CN Xingang. Відповідно до наданого коносаменту № SZOC18010023 завантаження на борг відбулося 14.01.2018р. Це узгоджується з датою підписання рахунку-фактури № ОС19087А від 08.01.2018р. (після подання МД 27.04.2018р. декларант надав лист продавця від 26.04.2018р. № 83 щодо помилки в рахунку-фактурі яким дата його підписання не виправляється, а залишилась 08.01.2018р.). При цьому специфікація на поставку 11 u підписана набагато пізніше 12.04.2018р. Передоплата зроблена пізніше - платіжне доручення № 4 від 13.04.2018р. Згодом також підписана додаткова угода б/н від 19.04.2018р. щодо оплати товару. Пунктом 3.4. контракту визначено, що покупець здійснює 30% передплату до відвантаження товару. Пунктами 2.1. і 3.2. контракту (зі змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 16.11.2016р.) асортимент, якість, ціна товару обумовлюється специфікацією, яка є невід'ємною частиною контракту. Отже до відвантаження товару 14.01.2018р. згідно умов контракту та додатків до нього мали бути підписані специфікація та здійснена 30% передплата за товари. Позивач вважає, що такий висновок митного органу не ґрунтується на законі, вважає рішення протиправними, прийнятими з порушенням норм Митного кодексу України та просить їх скасувати.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 року у справі № 818/1872/18 відмовлено в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Запчасть" до Сумської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

Позивач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, 03.06.2016 між ТОВ "Запчасть", м. Конотоп, та "Shijiazhuang Blat Industrial Ц Trading Co., Ltd", Китайська Народна Республіка, провінція Хебей, укладено Контракт № 03/06/16/1, відповідно до умов якого ТОВ "Запчасть" є покупцем, а "Shijiazhuang Blat Industrial Ц Trading Co., Ltd" є продавцем на умовах FOB /Xingang/ товарів народного вжитку в кількості, асортименті і за цінами відповідно до інвойсів і Специфікацій зазначеного контракту. Відповідно до п. 2.1 Контракту ціна на товар встановлюється в доларах США та включає в себе вартість тари, упаковки та маркування (а.с.17-20).

26.04.2018 на підставі Контракту № 03/03/16/1 від 03.06.2016 р., специфікації № 11u від 12.04.2018 р., інвойсу OC19087А від 08.01.2018 р. та коносаменту №SZOE18010023 ТОВ "Запчасть" було ввезено на митну територію України обумовлений вищезазначеним інвойсом та специфікацією товар. 27.04.2018 позивачем було подано до митного оформлення митну декларацію, в якій митну вартість товару було визначено за основним методом визначення митної вартості. 27.04.2018 митницею було прийняте картку відмови у митному оформленні № UA805150/2018/00006, а також рішення про визначення коду товару №КТ-UA805150-0002-2018.

Не погоджуючись з вказаним рішенням митного органу, з метою прискорення митного оформлення товару та уникнення його простою ТОВ "Запчасть" було оформлено нову митну декларацію від 27.04.2018 №UA805150/2018/001035 з відповідним пакетом документів, який необхідний для митного оформлення товару за допомогою електронного програмного забезпечення місця декларанта та направлено її до ВМО "Конотоп" МП "Конотоп" Сумської митниці ДФС.

02.05.2018 митницею було прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів № UA805150/2018/000041/2, згідно з яким митну вартість, визначену декларантом, було скориговано за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що митна вартість імпортованого товару була правомірно встановлена Сумською митницею з використанням другорядного методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо подібних товарів.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Так, митне оформлення товару ТОВ "Запчасть" здійснювало за основним методом - ціною контракту від 03.06.2016 № 03/03/16/1.

Сумською митницею в процесі перевірки заявленої декларантом у вантажній митій декларації від 27.04.2018 № UA805150/2018/001035 митної вартості товару, були встановлені невідповідності між відомостями, що містилися в наданих для митного оформлення товару документах, а саме: на момент декларування товару є розбіжності в датах завантаження товару, оскільки до наданого коносаменту №SZOE18010023 завантаження на борт відбулося 14.01.2018 на адресу ТОВ "Запчасть". Тобто на момент відвантаження товар вже був предметом купівлі-продажу між "Shijiazhuang Blat Industrial Ц Trading Co., Ltd" та ТОВ "Запчасть". Це відповідає даті підписання рахунку-фактури №ОС19087А від 08.01.2018. При цьому в інвойсі від 08.01.2018 міститься посилання, що продаж здійснено за специфікацією від 12.04.2018, передоплата зроблена згідно платіжного № 4 від 13.04.2018р., хоча на момент оплати був чинний пункт 3.4 контракту, яким визначено, що продавець здійснює 30% передплату за 30 днів до відвантаження, тобто до 14.01.2018.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки шляхом надання письмової вимоги митного органу та у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому, у рішенні про коригування митної вартості митний орган зазначив, що виявлені розбіжності можуть вплинути на числове значення митної вартості, однак не зазначено, як саме дати складання документів можуть вплинути на числові значення щодо визначення митної вартості товарів та які саме обґрунтовані сумніви викликали необхідність витребування додаткових документів.

Згідно ч. 1, 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Отже, суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Крім того, факт неподання декларантом додаткових документів, витребуваних митницею у зв'язку із заявленням товару за нижчою ціною, ніж рівень цін за подібні (аналогічні) товари, що є в ЄАІС, не є достатньою підставою для відмови в оформленні товару за основним методом визначення митної вартості.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог щодо скасування рішення та картки відмови, зокрема, у зв'язку з необґрунтованістю застосування митним органом резервного методу, оскільки відповідач не мотивував неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товару.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів, приходить до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого ним рішення про коригування митної вартості товарів, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.08.2018 року у справі № 1840/2591/18 не відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 1762,00 грн та за подання апеляційної скарги - 2643,00 грн.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запчасть" задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 по справі №818/1872/18 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Запчасть" до Сумської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA805150/2018/000041/2 від 02.05.2018.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запчасть" (вул. Шевченка, 19а, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код ЄДРПОУ 30355337) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці Державної фіскальної служби України (вул. Юрія Вєтрова, буд. 24 м. Суми, Сумська область, 40020, ЄДРПОУ 39420037) суму судового збору в розмірі 4405,00 (чотири тисячі чотириста п'ять) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст постанови складено 05.11.2018.