Рішення

від 17.06.2024 по справі 148/602/24

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/602/24

Провадження №2-а/148/17/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 червня 2024 року м. Тульчин

Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,

за участю секретаря Семенової М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тульчинський маслосирзавод» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРРАФУД», про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тульчинський маслосирзавод» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРРАФУД», про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позов мотивований тим, що позивачу від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшло дві постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України:

-постанова серіїАА №00016697 від 11.01.2024 (яку позивач не оскаржує, так як, пропущені строки на оскарження;

- постанова серії АА№ 00017403 від 23.02.2024, яка отримана позивачем 04.03.2024.

Позивач вважає, що постанова серії АА№ 00017403 від 23.02.2024 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки, притягнута до відповідальності особа є неналежною, оскільки не допускала рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України, як зазначено в постановах, а також перевищення навантаження на одинарну вісь транспортного засобу, про яке йдеться у вищезазначених постановах. Також, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Позивач є керівником ТОВ «Тульчинський маслосирзавод», транспортний засіб DAF 95.430XF, державний номерний знак НОМЕР_1 на час перевезення перебував у володінні та користуванні ТОВ «Террафуд» на підставі договору оренди транспортних засобів № 07-ТМСЗ від 01.12.2022. Строк оренди складає три роки. Передача транспортного засобу відбулась 01.12.2022, про що зазначено в рядку 26 таблички Акту приймання-передачі від 01.12.2022.

Посилаючись на викладене, позивач просив скасувати оскаржувану постанову та стягнути на його користь судові витрати.

В судове засідання сторони не викликалися, у зв`язку з чим у відповідності з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Представник відповідача Державної службиУкраїни збезпеки натранспортіподавдо судувідзив напозов (а.с.43-75),в якомуостанній вказав,що заперечує щодо позовних вимог позивача, просив в позові ОСОБА_1 відмовити та поновити (продовжити) строк для подання відзиву.

При вирішенні питання про продовження строку на подання відзиву, суд керується таким.

Приписами ч. 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до ст. 121 КАС України про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

За правилами ч. 5 ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк для подання відзиву, який дасть змогу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи отримати відзив до початку першого судового засідання у справі.

Тобто, встановлений судом п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву є мінімальним строком, визначеним законом. Разом із тим суд вважає, що за певних обставин такий строк дійсно може бути більш тривалішим, що є необхідним для належного забезпечення учасників процесу можливості реалізації їх процесуальних прав.

Враховуючи наведене, та беручи до уваги те, що відповідач подав відзив на позов 29.03.2024, з метою повного та всебічного з`ясування всіх обставини справи, суд вважає за необхідне продовжити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відзив мотивований тим, що відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії АА№ 00017403 від 23.02.2024, зафіксовано транспортний засіб DAF 95.430XF, державний номерний знак НОМЕР_1 , який допустив рух транспортного засобу з перевищенням зазначених п. 22.5 ПДР України нормативних параметрів: перевищення навантаження на одиночну вісь транспортного засобу на 6,278 % 0,722 т, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Вищевказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM55,055*003, - прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів, автомобільна дорога М-30, км 440+527, Вінницька область, яким здійснювалась фіксація правопорушення, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки:

- №35-02/1463,1464, 1465 від 01.11.2023 чинне до 29.10.2024, сертифікат перевірки типу UA TR.001 76-20 Rev.1- (підсистема вагового контролю);

- №23-21/000240, 241, 242 від 18.10.2023 чинні до 09.10.2024 сертифікати перевірки типу UA TR. 001 6-21 Rev.0 (підсистема габаритного контролю);

- №22-01/29020, 29021, 29022, від 04.10.2023 чинні до 04.10.2024, сертифікат перевірки типу UA TR. 001 101-20 Rev.0, UA TR. 001 101-20 Rev.1 (підсистема ідентифікації транспортних засобів).

За вказане правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500 грн.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174.

Так, згідно із пунктом 2 Порядку № 1174, система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (надалі - система) - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1174 фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах.

Положеннями пункту 12 Порядку № 1174 врегульовано, що автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/ або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); - первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи. Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих (пункт 14 Порядку фіксації адміністративних правопорушень).

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1174 метадані повинні містити дані про: засоби вимірювальної техніки назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; - дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 "Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку", повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); - фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/ або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).

Під час передачі інформаційних файлів та метаданих проводиться їх автоматизована перевірка в інформаційно-телекомунікаційній системі на цілісність та походження даних (пункт 10 Порядку № 1174).

Система автоматизовано формує проект постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, що забезпечує прозорість фіксації порушень, зменшення участі посадових осіб у вказаному процесі, і сприяє об`єктивній оцінці обставин та фактів вчинення правопорушення.

Відтак, вказані норми врегульовують окремі особливості притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Відповідно до пункту 17 Порядку № 1174, у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно- вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

При цьому, Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512 (надалі - Інструкція № 512) у чинній на час вчинення позивачем правопорушення затверджено лише Форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана Форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися у постанові в залежності від обставин вчинення правопорушення.

Постанову, яку оскаржує позивач серії АА № 00017403 від 23.02.2024, встановлено, що перевищення навантаження на одинарну вісь транспортного засобу DAF 95.430XF, державний номерний знак НОМЕР_1 на 6,278 % (0,722 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі на одиничну вісь 11,5 т.

Зафіксовані параметри транспортного засобу DAF 95.430XF, державний номерний знак НОМЕР_1 : загальна маса 36250 кг.

Відповідно до постанови серії АА № 00017403 від 23.02.2024:

Х факт. Транспортного засобу позивача 14550 кг, Х норм., щодо даного транспортного засобу 11,5 т, а регламентовано допустима похибка пристрою 16 %. З огляду на вказані дані, перевищення навантаження на одинарну вісь транспортного засобу у даному випадку становило 6,278 % (0,722 т). Отже, розрахунок відсоткового перевищення загальної маси виглядає так: (14550-11500-16%*14550)/11500)*100 = 6,278 % (0,722 т).

Відповідно до статті 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною 2 статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, Що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Позивач зазначає, що передав транспортний засіб в оренду. Однак, відомості про належного користувача не були внесені до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Згідно Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, здійснюється за допомогою заяви про внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, оформлена в територіальному органі з надання сервісних послуг МЕС. Тільки після нього, дані вважаються такими, які внесені до Єдиного державного реєстру ТЗ про належного користувача. Проте позивачем цього зроблено не було, тому належним користувачем є ОСОБА_1 .

Державною службою України з безпеки на транспорті направлено запит в Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України щодо надання інформації щодо належного користувача ТЗ DAF 95.430XF, державний номерний знак НОМЕР_1 , та 27.03.2024 отримано відповідь, де вказано, що дані ТЗ зареєстровані на праві власності за ТОВ «Тульчинський маслосирзавод», керівником якого є позивач, отже відповідач вважає, що вірно визначено особу, яка притягається до відповідальності.

Просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Позивачем ОСОБА_1 , третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ТОВ «Тульчинський маслосирзавод» та ТОВ «Террафуд» надано до суду відповіді на відзив. Дані відповіді на відзив є ідентичними та усі підписані ОСОБА_1 , де останній зазначає, що з поясненнями, міркуваннями та аргументами, що наведені відповідачем у відзиві не згоден та відхиляє їх повністю з тих самих, що у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши представлені сторонами докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Постановою серії АА №00017403 від 23.02.2024, складеної в автоматичному режимі, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 8500 грн, у зв`язку із тим, що 06.01.2024 о 12:19 год, за адресою М-30 км 440+527, Вінницька область, зафіксовано транспортний засіб DAF 95.430XF, державний номерний знак НОМЕР_1 , де відповідальна особа ОСОБА_1 допустила рух транспортного засобу із перевищенням зазначених пунктом 22.5 ПДР України, навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 6,278 % (0,722 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11,5 тон, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст.132-1 КУпАП (а.с. 10, 11, 51).

Зважування проведено технічним засобом - вимірювальним обладнанням автоматичного пункту WIM55, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/1463,1464, 1465 від 01.11.2023 чинне до 29.10.2024, №23-21/000240, 241, 242 від 18.10.2023 чинні до 09.10.2024, №22-01/29020, 29021, 29022, від 04.10.2023 чинні до 04.10.2024 (а.с. 52-66).

Згідно з частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабміну України №30 від 18.01.2001, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 18 т, строєні осі понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Стаття 132-1 КУпАП визначає відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

При цьому, приписами ч. 2 цієї статті визначено наступне порушення: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Дія частини другої цієї статті поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Згідно п. 17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 (Порядок №1174), у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги.

Відповідно до пунктів 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.

Доводи позивача про те, що він не погоджується з тим, що було перевищення навантаження на одинарну вісь транспортного засобу, про яке йдеться в зазначеній постанові серії АА №00017403 від 23.02.2024, оскільки це пов`язано з специфікою вантажу та правильністю його вимірювання, суд до уваги не бере, оскільки судом встановлено, що вимірювання проводились на різних ділянках дороги, і в різний час. Тому, різні параметри вимірювання можуть свідчити про зміну маси вантажу, про які, позивач не вказав в позовній заяві.

Заперечення позивача проте, що притягнута до відповідальності особа не є відповідальною особою щодо вказаного транспортного засобу не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до статті 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, Що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

З наведених норм можна дійти висновку, що відповідальною особою за правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, є фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, належний користувач транспортного засобу, відомості про якого внесені до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, або вантажовідправника.

Позивач є керівником ТОВ «Тульчинський маслосирзавод» і транспортний засіб DAF95.430XF,державний номернийзнак НОМЕР_1 ,передав в оренду ТОВ «Террафуд» за договором оренди транспортних засобів № 07-ТМСЗ від 01.12.2022 строком на 3 роки.

Транспортний засіб на час перевезення перебував у володінні та користуванні ТОВ «Террафуд» і саме її посадові особи приймали рішення щодо руху транспортного засобу та перевезення сировини.

Згідно Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. здійснюється за допомогою заяви про внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, оформлена в територіальному органі з надання сервісних послуг МЕС. Тільки після цього, дані вважаються такими, які внесені до Єдиного державного реєстру ТЗ про належного користувача.

Згідно листа від 21.03.2024 Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України щодо надання інформації щодо належного користувача ТЗ DAF 95.430XF, державний номерний знак НОМЕР_1 вказано, що даний ТЗ зареєстрований на праві власності за ТОВ «Тульчинський МСЗ». До ЄДРТЗ не вносилась інформація про належного користувача (а.с. 67).

Проте, слід зауважити, що позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів які б підтверджували наявність відомостей про належного користувача транспортних засобів в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів на момент розгляду справи, що унеможливлює в такому випадку визначити іншу відповідальну особуналежного користувача транспортного засобу.

При цьому, тягар відповідальності у разі невнесення належного користувача у реєстр покладається на власника такого транспортного засобу.

Отже, відсутні підстави вважати, що суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, є інша особа, а не позивач, як керівник юридичної особи.

За вказаних обставин, суд вважає доводи позивача про те, що він не є особою, яка має нести відповідальність за вказане правопорушення, безпідставними.

З досліджених доказів, суд доходить висновку про те, що посадовими особами відповідача дотримані вимоги при розгляді справ про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Позивач ОСОБА_1 ,як керівникпідприємства,має нестивідповідальність завчинення вказаногоправопорушення,яке відбулося06.01.2024, перевірено обставин того, що саме він був відповідальною особою на той час, що станом на дати вчинення даних правопорушень керівником юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, був саме ОСОБА_1 .

В силу ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки.

Статтею 7 КУпАП передбачено, зокрема, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ч. 2ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказах, висновків експертів, показів свідків.

Виходячи із норм викладених в ч. 1 ст. 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у Постанові від 11.10.2016 у справі № 816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Згідноч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно ст.286 ч.3 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За вказаних обставин, суд вважає доводи позивача про те, що він не є особою, яка має нести відповідальність за вказане правопорушення, безпідставними, оскаржувана постанова винесена уповноваженою на те посадовою особою з дотриманням чинного законодавства, а тому, з підстав, заявлених позивачем, позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 77, 90, 139, 242-246, 286 КАС України, статтями 247, 268, 279 , 280, 293 КУпАП, суд, -

У Х В АЛ И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ТОВ "Тульчинський маслосирзавод", ТОВ "Террафуд" до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: