Ухвала

від 12.06.2024 по справі 215/6651/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1119/24 Справа № 215/6651/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5

адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора Криворізької північної окружної прокуратури на ухвалу слідчого судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 травня 2024 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна у кримінального провадження № 142023042070000108, -

В С Т А Н О В И В:

Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.

Ухвалою слідчого судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 травня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна у кримінального провадження № 142023042070000108.

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя послався на те, що у даному випадку майно належить третій особі, однак слідчому судді не надано доказів того, що ОСОБА_7 набув земельну ділянку (кадастровий номер 1211000000:07:021:0097) площею 0,0100 га, безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знав, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України. При цьому, враховується тяжкість кримінального правопорушення і те, що підозра про вчинення кримінального правопорушення жодній особі не повідомлена, а також відсутні докази про розмір завданого правопорушенням збитку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі прокурор просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що прокурор та слідчий не були присутні в залі судового засідання, копію ухвали отримано лише 15.05.2024 року.

Зазначає, що земельна ділянка є предметом злочину за ознаками ст. 366 КК України, оскільки саме з метою незаконного заволодіння даною земельною ділянкою особи підробляють офіційні документи та вносять до них завідомо неправдиві відомості.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Адвокат ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Ухвала слідчого судді про відмову в накладенні арешту на майно відповідає вимогам ст. 370 КПК України, є законною, вмотивованою та обґрунтованою.

З матеріалів судового провадження вбачається, що 14.09.2023 року було внесено відомості до ЄРДР за №42023042070000108, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а саме: внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

15.03.2024 слідчим проведено огляд земельної ділянки (кадастровий номер 1211000000:07:021:0097) площею 0,0100 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , жодних будівель, або слідів перебування будівель на вказаній земельній ділянці не встановлено.

Постановою слідчого СВ ВП № 5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого ОСОБА_8 від 15.03.2024 року земельна ділянка (кадастровий номер 1211000000:07:021:0097) площею 0,0100 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визнана речовим доказом.

29 квітня 2024 року слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт земельної ділянки (кадастровий номер 1211000000:07:021:0097) площею 0,0100 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом позбавлення права на її відчуження, розпорядження та користування, а також проведення на вказаній земельній ділянці будь яких будівельних робіт.

Ухвалою слідчого судді Тернівського районного суду м. Криовго Рогу Дніпропетровської області від 09 травня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна у кримінального провадження № 142023042070000108 у звязку з тим, що у даному випадку майно належить третій особі, однак слідчому судді не надано доказів того, що ОСОБА_7 набув земельну ділянку (кадастровий номер 1211000000:07:021:0097) площею 0,0100 га, безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знав, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України. При цьому, враховується тяжкість кримінального правопорушення і те, що підозра про вчинення кримінального правопорушення жодній особі не повідомлена, а також відсутні докази про розмір завданого правопорушенням збитку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, та вважає, що підстави необхідності для накладення арешту на майно не доведено прокурором.

Так відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При цьому, частина 2 зазначеної статті 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

В свою чергу, п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України встановлює, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170, ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 цього Кодексу, а саме: можливості приховування майна, його пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

На думку апеляційного суду, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про те, що у даномувипадку майноналежить третійособі тане наданодоказів того,що ОСОБА_7 набув земельну ділянку (кадастровий номер 1211000000:07:021:0097) площею 0,0100 га, безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знав, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Підозра провчинення кримінальногоправопорушення жоднійособі неповідомлена,а такожвідсутні доказипро розмірзавданого правопорушеннямзбитку.

Слід також зазначити, що накладення арешту на майно у даному випадку може призвести до незаконного позбавлення власника права володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що є неприпустимим.

Окрім того, згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ встановлює, що таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування повинно бути ретельним, що означає обов`язок органів влади завжди добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки та зобов`язання вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події («Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).

Указане в свою чергу слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення, процесуального примусу, або втручання у її права і свободи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя при вирішенні даного клопотання об`єктивно перевірив всі обставини справи, наявність та обґрунтованість підстав для накладення арешту на майно і прийшов до правильного висновку про відмову у його задоволенні.

Доводи апеляційної скарги прокурора не свідчать про існування підстав для накладення арешту на майно, оскільки це явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, які гарантовані законом і завданням цього кримінального провадження.

Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та спростовуються вищевикладеним.

Указані в апеляційній скарзі обставини не є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та не слугують в даному випадку підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Керуючись ст. ст. 170, 172, 173, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргупрокурора Криворізькоїпівнічної окружноїпрокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 травня 2024 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4