Постанова від 18.06.2024 по справі 208/6803/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4195/24 Справа № 208/6803/23 Суддя у 1-й інстанції - Ізотов В.М. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого судді: Новікової Г.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Драгомерецької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу представника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа Дніпропетровська обласна прокуратура, «про відшкодування моральної шкоди», -

В С Т А Н О В И В:

20 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що постановою слідчого СВ Дніпровського РВ Дніпродзержинського ГУ УМВД України в Дніпропетровській області від 20.04.2006 року відносно нього порушено кримінальну справу № 42041164 за ч. 4 ст. 296 КК України. Постановою слідчого СВ Дніпровського РВ Дніпродзержинського ГУ УМВД України в Дніпропетровській області від 21.04.2006 року порушено відносно нього кримінальну справу № 42041164-1 за ч. 1 ст. 263 КК України.

Постановою Заводського районного суду м Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 жовтня 2022 року по справі № 1-308/11 (провадження 1/208/2/22) прийнято відмову прокурора Кам`янської окружної прокуратури від пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 293, ч.4 ст. 296 КК України, у зв`язку з відсутністю складу злочинів в його діях.

Перебуваючи під слідством та судом 16 років йому завдані моральні страждання, які зачепили важливі сторони його існування та призвели до глибоких психологічних переживань а саме: він перебував у постійному психологічному напруженні та хвилюванні, почував себе приниженим, постійно знаходився в стані психоемоційної напруги з реакцією роздратованості. До нього безпідставно застосовувався запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, що обмежував його свободу пересування. Вищевказані обставини викликали у нього сильні нервові стреси, сильні душевні переживання. Більше шістнадцяти років він повинен був доводити свою невинуватість.

Зважаючи, що закон містить мінімально визначений розмір моральної шкоди, який не може бути меншим за мінімальну заробітну плату за кожен місяць перебування під впливом незаконного рішення органу державної влади, тому цей позов містить вимогу у її мінімальному розмірі.

Просив стягнути моральну шкоду в сумі 1 325 036 гривень.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 404 143 гривні.

В апеляційній скарзі представник Дніпропетровської обласної прокуратури просить змінити рішення суду першої істанції,зменшивши її розмір у відповідності до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Вважає, що фактично позивач як на підставу своєї позовної вимоги посилається на факти незаконності дій працівників правоохоронних органів,що не свідчить про безумовне заподіяння йому моральної шкоди.

Позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди.Визначений рішенням суду розмір моральної шкоди є таким,що не ґрунтується на вимогах закону,при його визначенні безпідставно завищено суму стягнення у порівнянні із розміром,визначеним у ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та не відповідає засадам розумності та справедливості.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обгрунтоване, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судове засідання з`явилися представник Дніпропетровської обласної прокуратури -Сорокіна А.В. та представник Державної казначейської служби України.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою слідчого СВ Дніпровського РВ Дніпродзержинського ГУ УМВД України в Дніпропетровській області від 20.04.2006 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу № 42041164 за ч. 4 ст. 296 КК України.

Постановою слідчого СВ Дніпровського РВ Дніпродзержинського ГУ УМВД України в Дніпропетровській області від 21.04.2006 року порушено кримінальну справу № 42041164-1 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК України.

Постановою Заводського районного суду м Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 жовтня 2022 року по справі № 1-308/11 (провадження 1/208/2/22) прийнято відмову прокурора Кам`янської окружної прокуратури від пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 293, ч.4 ст. 296 КК України, у зв`язку з відсутністю складу злочинів в його діях.Кримінальну справу закрито.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу завдано моральної шкоди внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 жовтня 2022 року кримінальну справу закрито у зв`язку з відсутністю складу злочинів в діях ОСОБА_1 ..

Висновки суду узгоджуються з положеннями статті 1176 ЦК України,якою передбачено спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Тобто, здійснення провадження у кримінальній справі, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу злочинів, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Закриття кримінального провадження щодо фізичної особи з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконних дій органів досудового розслідування, які в судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати.

Згідно зі статтею 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

При визначенні розміру моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню, суд першої інстанції правильно керувався положеннями ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», якою визначено мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом відшкодування за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності та настає лише тільки за фактом такого притягнення і мінімальний розмір якої визначено Законом.

Судом першої інстанції правильно визначено розмір моральної шкоди,яка підлягає стягненню, виходячи із мінімальної заробітної плати в 7100 гривень за період з 20.04.2006 року по 13 жовтня 2022 року- 197 місяців 23 дні.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував значний строк перебування позивача під слідством та судом, який становив 197 місяців 23 дні, ступінь, глибину та характер душевних страждань позивача, істотність вимушених змін у його житті, принципи поміркованості, розумності і справедливості.

Доводи про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях Закону. Здійснення провадження у кримінальній справі, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу злочинів, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження відносно позивача, моральна шкода відшкодовується за фактом такого притягнення.

Стаття 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначає, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Відповідно до зазначених положень судом першої інстанції і визначено мінімальний розмір моральної шкоди,який підлягає відшкодуванню позивачеві.

Тому посилання на необхідність зменшення її розмір у відповідності до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є незаконним.

Суд першої інстанції підставно визначив і встановив правильний період перебування позивача під слідством і судом, за який він має право на відшкодування моральної шкоди, визначив розмір відшкодування такої шкоди та стягнув компенсацію у розмірі 1404143 грн, який не може бути меншим відповідно до норм закону та періоду перебування позивача під слідством і судом та праивльно виходив з доведеності факту завдання позивачу моральної шкоди у зв`язку з незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності, оскільки сам факт притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочин (кримінальне правопорушення), вчинення якого не було доведено, є підставою для відшкодування такій особі моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни судового рішення немає.

Керуючись ст. ст.368, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: