Рішення від 29.01.2024 по справі 208/6803/23

справа № 208/6803/23

№ провадження 2/208/200/24

РІШЕННЯ

Іменем України

29 січня 2024 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі: головуючого, судді Ізотова В.М., за участю: секретаря судового засідання Любчевської Д.В., позивача (у режимі відеоконференції) ОСОБА_1 , представника відповідача (у режимі відеоконференції) Державної казначейської служби України Гулько М.С., представника третьої особи (у режимі відеоконференції) Дніпропетровської обласної прокуратури, Сорокіної А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у місті Кам`янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа Дніпропетровська обласна прокуратура, «про відшкодування моральної шкоди», -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Дніпродзержинськ з позовом до Державної казначейської служби, третя особа - Дніпропетровська обласна прокуратура про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1325036 (один мільйон триста двадцять п`ять тисяч тридцять шість) гривень.

На обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на таке.

Постановою слідчогоСВ ДніпровськогоРВ ДніпродзержинськогоГУ УМВДУкраїни вДніпропетровській областівід 20.04.2006року відноснонього порушенокримінальну справу№ 42041164за ч.4ст.296КК України. Постановою слідчого СВ Дніпровського РВ Дніпродзержинського ГУ УМВД України в Дніпропетровській області від 21.04.2006 року порушено кримінальну справу № 42041164-1 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК України.

Постановою Заводського районного суду м Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 жовтня 2022 р. по справі № 1-308/11 (провадження 1/208/2/22) прийнято відмову прокурора Кам`янської окружної прокуратури від пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 293, ч.4 ст. 296 КК України, у зв`язку з відсутністю складу злочинів в його діях.

У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що перебуваючи під слідством та судом 16 років, йому завдані моральні страждання, які зачепили важливі сторони його існування та призвели до глибоких психологічних переживань а саме: він перебував у постійному психологічному напруженні та хвилюванні, почував себе приниженим, постійно знаходився в стані психоемоційної напруги з реакцією роздратованості. До нього безпідставно застосовувався запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, що обмежував його свободу пересування. Вищевказані обставини викликали у нього сильні нервові стреси, сильні душевні переживання. Більше шістнадцяти років він повинен був доводити свою невинуватість.

Зважаючи, що закон містить мінімально визначений розмір моральної шкоди, який не може бути меншим за мінімальну заробітну плату за кожен місяць перебування під впливом незаконного рішення органу державної влади, тому цей позов містить вимогу у її мінімальному розмірі.

Таким чином, позивач заявляє вимогу про стягнення мінімального розміру моральної шкоди, визначеного прямою нормою закону, що станом на день подання позовної заяви складає 1325036 (один мільйон триста двадцять п`ять тисяч тридцять шість) гривень.

07 листопада 2023 року Державною казначейською службою України наданий Відзив на позов, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами і посилається на те, що він не є належним відповідачем у такому позові, оскільки фактично позивач пред`явив позов до неналежного відповідача - Державної казначейської служби України, яка неправомірних дій відносно позивача не вчиняла, тому й не є особою, відповідальною за заявленими вимогами. Так, державні органи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов`язаннями коштами, які є в їх розпорядженні. Держава не відповідає за зобов`язаннями державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають за зобов`язаннями держави. Казначейство фактично є лише розпорядником державного бюджету. У справах про відшкодування шкоди, завданої діями чи бездіяльністю державних органів, позивачами, як правило пред`являється одна вимога - до органу який завдав шкоду. До Казначейства не пред`являється жодних вимог. Відтак органи Казначейства повинні залучатись судами у справи щодо відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, тільки для гарантії подальшого виконання відповідного рішення і не можуть являтися відповідачами в даних категріях справ. Також у відзиві зазначено, що позивачем, не надано підтверджуючих документів чи інших доказів наявності завдання моральної шкоди, не надано доказів наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням. Так само як і не необґрунтовано розмір моральної шкоди. Дійсно, відповідно, до пункту 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Разом із тим, відповідно до пункту З розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності з 1 січня 2017 року) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі визначеному чинним законодавством України. Таким чином, зазначає, що вимога про стягнення з органів Державної казначейської служби України моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування на користь позивача є безпідставною та необґрунтованою, тому просить відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

10 листопада 2023 року позивач надав суду Відповідь на Відзив і вказав, що факт оспорювання відповідачем суті позовних вимог свідчить про фактичну його згоду з позовними вимогами саме до даного відповідача і обраним ним способом захисту своїх прав.

10 листопада 2023 року від третьої особи Дніпропетровської обласної прокуратури надійшли пояснення, в яких зазначено, що факти незаконності дій працівників правоохоронних органів, на які посилається позивач, ще не свідчить про безумовне заподіяння йому моральної шкоди. Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. 1167 ЦК України доказуванню підлягають такі обставини: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Самі по собі факти неправомірності певних дій чи бездіяльності за відсутності доведеного факту наявності вищезазначених втрат немайнового характеру, не є підставою для відшкодування моральної шкоди. Наявність такої шкоди відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу, підлягає доведенню особою, що порушує питання про її відшкодування. Позивач не скористався наданими йому правами, не обґрунтував позовні вимоги та доводи позовної заяви, не надав суду доказів на їх підтвердження, не зазначив, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. В зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

11 січня 2024 року позивачем була подана уточнена позовна заява, в якій він вказує, що моральна шкода за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності повинна бути розрахована, виходячи на день розгляду справи, з розміру мінімальної заробітної плати у розмірі 7100 грн на місяць за час знаходження під слідством і суд протягом 197 місяців і складає: 197 х 7100 грн + 23/30*7100 = 1404143 (один мільйон чотириста чотири тисячі сто сорок три) гривні.

В судовому засіданні Позивач ОСОБА_1 підтримав вимоги, викладені в позовній заяві, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на необґрунтованість позивачем наявності та розміру моральної шкоди, а також на те, що Державна казначейська служба України не є належним відповідачем у справі.

Представник третьої особи Сорокіна А.В. також заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на не доведення позивачем факту заподіяння йому моральної шкоди.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст. 55 Конституції України).

Статтею 56 Конституції України закріплено право особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Вимога ефективності судового захисту, закріплена в національному законодавстві, перегукується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішеннs порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

У практиці Європейського суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою слідчого СВ Дніпровського РВ Дніпродзержинського ГУ УМВД України в Дніпропетровській області від 20.04.2006 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу № 42041164 за ч. 4 ст. 296 КК України.

Постановою слідчого СВ Дніпровського РВ Дніпродзержинського ГУ УМВД України в Дніпропетровській області від 21.04.2006 року порушено кримінальну справу № 42041164-1 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК України.

Постановою Заводського районного суду м Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 жовтня 2022 р. по справі № 1-308/11 (провадження 1/208/2/22) прийнято відмову прокурора Кам`янської окружної прокуратури від пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 293, ч.4 ст. 296 КК України, у зв`язку з відсутністю складу злочинів в його діях.

Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційних та цивільно-правових нормах: стаття 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України; Закон України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Пропорядок відшкодуванняшкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» №266/94-ВР, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України №266/94-ВР, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): моральна шкода.

Згідно зі статтею 13 вищезазначеного Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, у Законі передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися та обґрунтовуватися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може визначити й більший розмір відшкодування.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, провадження № 14-538цс19.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, провадження № 14-298цс18, зроблено висновок, що законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.

Здійснення провадження у справі про притягнення до кримінальної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу злочину, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (відкриття кримінального провадження, застосування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд та інше). Такого висновку дійшов Верховний Суду, зокрема в постановах від 18 травня 2022 року у справі №158/272/21, від 31 серпня 2022 року у справі №289/865/21.

У справі, яка розглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи постановою Заводського районного суду м Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 жовтня 2022 р. по справі № 1-308/11 (провадження 1/208/2/22), прийнятою на підставі відмови прокурора Кам`янської окружної прокуратури від пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 293, ч.4 ст. 296 КК України, у зв`язку з відсутністю складу злочинів в його діях.

Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи через відсутність в його діях складу злочину свідчить про те, що позивача притягнуто до кримінальної відповідальності незаконно. Крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою матеріальні витрати.

Таку позицію також викладено в постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18).

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20 (провадження № 61-2647св21), від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21), від 26січня 2022року у справі № 953/6561/20(провадження № 61-922св21), від 16 лютого 2022 року у справі № 522/10241/19 (провадження № 61-18178св21).

Суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», та приходить висновку, що діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду, оскільки закриття судом справи у кримінальному провадженні через відсутність складу злочину свідчить про те, що ОСОБА_1 притягнуто до кримінальної відповідальності незаконно.

Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Тому суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що позивач зобов`язаний довести факт завдання йому моральної шкоди і конкретизувати у чому вона полягає. Із змісту закону № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та статті 1176 ЦКУ слідує, що мінімальний розмір суми відшкодування за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності настає лише тільки за фактом такого притягнення.

Право на відшкодування шкоди в повному обсязі гарантоване ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом національного права.

Відповідно до ст. 8 ЗУ Про державний бюджет на 2024 рік, з 1 січня 2024 року, мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 7100 гривень.

Період з 20.04.2006 року по 13 жовтня 2022 року складає 197 місяців 23 дні.

Відтак, суд при визначенні розміру моральної шкоди враховує обставини, які мають суттєве значення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, час та зусилля, які були необхідні, для відновлення порушених прав, вимоги розумності і справедливості, мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом визначає моральну шкоду в розмірі 1404143 (один мільйон чотириста чотири тисячі сто сорок три) гривні (197 х 7100 грн + 23/30*7100)

Суд також не приймає доводи відповідача в частині посилання на неналежність відповідача.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року в справі №910/23967/16).

Що стосується стягнення судових витрат,суд виходитьз наступного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Звертаючись до суду, позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу становить 15000 гривень. Проте, позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження сплати коштів, які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу.

Щодо судового збору

Пунктом 13 частини статті 3 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Судовий збіру ційсправі відповіднодо вимогп.13ч.2ст.3Закону України«Про судовийзбір» несправлявся, а тому судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.1173,1174,1176ЦК України, ст.ст.259,263-265,268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа Дніпропетровська обласна прокуратура, «про відшкодування моральної шкоди» - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1404143 (один мільйон чотириста чотири тисячі сто сорок три) гривні.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

- Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

- Відповідач Державна казначейська служба України, ЄДРПОУ 37567646, м. Київ, вул. Бастіонна, 6д.

- Третя особа Дніпропетровська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909938, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38.

Повне рішення складене 08.02.2024 року.

Суддя Ізотов В. М.