Рішення

від 11.06.2024 по справі 193/548/21

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/548/21

Провадження 2/193/49/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 червня 2024 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Кравченко Н.О.,

за участю секретаря Ратушної В.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Серьогіної С.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел.Софіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який представляє інтереси позивача ОСОБА_3 , до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 , який представляє інтереси ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, 454000,00 грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує на те, що 01 вересня 2006 року о 20 годині 21 хвилин на перегоні ст. Камьяне Поле - блок пост 46 км на 42 км пикет 6 на непарній колії внаслідок наїзду локомотива BЛ-8 №1272 загинув син позивачки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Посилається на те, що обставини смерті ОСОБА_4 встановлені постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 09 вересня 2006 року, винесеною В.о. Криворізького транспортного прокурора молодшим радником юстиції Михайленком В.О . Внаслідок смерті сина позивачці завдано моральної шкоди. Смерть єдиного сина, спричинила та буде спричиняти їй протягом усього життя душевні страждання, зазначені обставини істотно змінюють життя позивача, тягнуть за собою зараз та потягнуть у подальшому з віком додаткові зусилля з її боку на організацію свого життя та матеріальне забезпечення. Відновити становище, яке існувало до смерті сина не можливо. Позивач як особа похилого віку, яка залишилася самотньою після смерті її чоловіка, позбавлена матеріальної та моральної підтримки з боку померлого сина у житті в майбутньому. Позивач вважає, що обов`язок з відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю її сина, має бути покладений на відповідача, оскільки шкоду завдано джерелом підвищеної небезпеки. Зважаючи на глибину та тривалість моральних страждань позивачки, суттєвих незворотних негативних змін, які відбулись у її особистому житті, позивачка вважає, що розмір завданої моральної шкоди, якій підлягає стягненню з відповідача на її користь становить 454000,00 гривень, що дорівнюється 200 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (2 270,00 грн. х 200 = 454 000,00 грн.)

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача АТ "Українська залізниця" в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, виклавши заперечення у відзиву. В судовому засіданні пояснила, що позивачкою не доведено належними доказами причинно-наслідковий зв`язок між смертю ОСОБА_4 та діями працівника АТ «Українська залізниця». Прохала у позові відмовити.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали цивільної справи та докази , якими сторони обґрунтовують свою думку, суд приходить до наступного.

Рух справи.

Заочним рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2022 року задоволено позов ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - АТ "Укрзалізниця") про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, 03150) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, 454000,00 грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, 03150) на користь держави судовий збір в розмірі 4540 гривень 00 коп.

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2022 року заочне рішення від 21 лютого 2022 року (справа 193/548/21, провадження № 2/193/75/22), за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - скасовано. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного судового провадження.

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2023 року позов ОСОБА_3 до АТ "Укрзалізниця" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки залишено без розгляду.

У зв`язку із залишенням позову без розгляду, АТ "Укрзалізниця" звернулося до суду із заявою про поворот виконання рішення. Одночасно представником відповідача було подано клопотання про накладення арешту на майно позивачки в забезпечення виконання рішення суду.

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2023 року заяву представника відповідача АТ "Українська залізниця" про забезпечення заяви про поворот виконання рішення суду шляхом накладення арешту задоволено частково. Накладено арешт на земельні ділянки під кадастровим № 122586600:03:004:0204; № 1225286600:03:004:0203, № 1225286600:03:004:0289, що розташовані с/рада Ордо- Василівка, Софіївський район, Дніпропетровської області, №122586600:03:004:0204 що розташована с/рада Ордо-Василівка, Софіївський район, Дніпропетровської області; на підставі державного акту на право власності сер. ДП № 014596 від 07.09.2004 земельної ділянки під кадастровим № 1225286600:03:004:0203, що, розташована с/рада Ордо- Василівка, Софіївський район, Дніпропетровської області; на підставі державного акту на право власності сер. ЯЛ № 034678 від 23.07.2010 земельної ділянки під кадастровим № 1225286600:03:004:0289, що розташована с/рада Ордо-Василівка, Софіївський район, Дніпропетровської області.

Ухвалою Софіївського районного суду від 18 травня 2023 року провадження по справі було зупинено до вирішення питання по справі № 193/548/21 (провадження №2/193/87/23) за позовом ОСОБА_1 , який представляє інтереси позивачки ОСОБА_3 , до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки за апеляційною скаргою на ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області 06.03.2023 року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2023 року ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2023 року про залишення без розгляду позову ОСОБА_3 до АТ "Укрзалізниця" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки скасовано.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до АТ «Укрзалізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки направлено до Софіївського районного суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду, відповідно до вимог ЦПК України.

10.07.2023 року представник позивачки ОСОБА_3 - адвокат Бутко Олександр Олександрович надав суду заяву про закриття провадження по справі про поворот виконання, яка мотивована тим, що розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, триває, що є підставою для закриття провадження у справі за заявою Акціонерного товариства "Українська залізниця" про поворот виконання заочного рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2022 року та скасування арешту.

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2023 року провадження у справі за заявою Акціонерного товариства "Українська залізниця" про поворот виконання судового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , який представляє інтереси позивачки ОСОБА_3 , до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, - відновлено та закрито.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20.12.2023 ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

Згідно автоматизованого розподілу від 19.02.2024 року справу передано на розгляд судді Софіївського районного суду Кравченко Н.О.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (а.с.5).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, про що зроблено актовий запис № 58 виконкомом Ордо-Василівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області (а.с.6)

Згідно постанови від 09 вересня 2006 року, винесеною В.о. Криворізького транспортного прокурора молодшим радником юстиції Михайленком В.О. відмовлено у відкритті кримінального провадження у зв`язку з відсутністю у діях машиніста потягу ОСОБА_7 та його помічника складу злочину. При судово-медичній експертизі трупа при дослідженні крові трупу громадянина ОСОБА_4 виявлений етиловий спирт в кількості 2,2%, що у живих осіб відповідає алкогольному сп`янінні сильного ступеня. (а.с.7-8).

Згідно копії лікарського свідоцтва про смерть № 2194 від 04 вересня 2006 року гр.. ОСОБА_4 помер внаслідок шоку від сполученої травми голови, верхніх та нижніх кінцівок (а.с.9-10)

Згідно Наказу № 319 ДП «Придніпровська залізниця» від 01.09.2006 року створено комісію щодо розслідування нещасного випадку на виробництві (а.с.79)

Згідно протоколу наради від 04.09.2006 року та доданого акту нещасний випадок стався внаслідок порушення постраждалим ОСОБА_4 правил безпеки громадян на жд транспорті України р.2 затвердженого Міністерством транспорту України № 54 від 19.02.1998 року. Подія відбулася у неробочий час (а.с.80-91)

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо моральна шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода, відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю (частина друга статті 1168 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім' єю.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Виходячи із положень частини другої статті 1187 та частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.

У пункті 5 частини третьої постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року зазначено, що відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого розуміють, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.

Згідно із статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або і позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної j шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 268 ЦК України на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, позовна давність на поширюється.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що право кожного на життя охороняється законом.

Підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України. Безпека руху поїздів - це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв (частини 1-2 статті 11 Закону України «Про залізничний транспорт»).

Пунктом 100 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457, передбачено, що залізниці повинні забезпечувати потреби населення у пасажирських перевезеннях, безпеку користування залізничним транспортом, необхідні зручності, якісне обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, своєчасне перевезення і збереження багажу і вантажобагажу.

У той же час Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54, пішоходам дозволено переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо); перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо); при наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід (пункти, 2.1 - 2.3). Пішоходам заборонено ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів; переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м. (пункти, 2.5, 2.6); знаходитись на об`єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп`яніння (пункти, 2.16, 2.19, 2.20).

Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї.

За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Крім того слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України застосовуються тоді, коли шкоду завдано джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.

Таким чином, головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від наявності його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Згідно з частиною 5 статті 1187 ЦК України при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини 1 статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид, умисний злочин).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина 2 статті 1193 ЦК України).

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються у випадках завдання шкоди майну, а також ушкодженням здоров`я фізичній особі. Підставою для цього може бути груба необережність потерпілого, наприклад перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина 2 статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дій, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Встановивши, що причиною загибелі ОСОБА_4 стали травми, завдані внаслідок наїзду на нього вантажного потягу, які були спричинені джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку зі здійсненням експлуатації останнього та грубим порушенням потерпілим правил безпеки на залізничному транспорті (за недоведеності умислу потерпілого або існування обставин непереборної сили), суд приходить до висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої матері загиблого ОСОБА_4 .

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що виключно грубе порушення постраждалим ОСОБА_4 «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України» стало причиною загибелі останнього. З матеріалів справи вбачається, що постраждалий перебував на залізничній колії, в районі 46 кілометр залізничної колії, перегону Камяне Поле - БП 46 км с. Сергіївка, Софіївського району Дніпропетровської області на 42 км, де не передбачено обладнаних пішохідних переходів або зупинки приміського залізничного транспорту. Сторонній предмет був помічений машиністом вантажного потягу, яким були вжиті усі можливі заходи для уникнення наїзду, проте ОСОБА_4 не реагував на попереджувальні звукові сигнали підвищеної гучності, та наближення потягу.

Матеріали справи не містять даних щодо фізичного стану постраждалого, причин та підстав його можливого різкого погіршення.

Проте аналіз ситуації, що склалась у цій транспортній пригоді, свідчить про професійні та своєчасні дії машиніста потягу, який побачив людину, що перебуває на колії, та намагався відвернути наїзд на неї.

Суд ваажає наявні підстави для відшкодування завданої позивачці моральної шкоди, яка пов`язана з її емоційними переживаннями та моральними стражданнями через передчасну смерть сина, порушення укладу її життя. Факт загибелі її сина - ОСОБА_4 , є безумовним свідченням спричинення позивачці глибоких моральних страждань, та оскільки відповідач, будучи власником джерела підвищеної небезпеки, зобов`язаний відшкодувати позивачу моральну шкоду, завдану смертю її сина, незалежно від вини.

При цьому, суд приходить до висновку про те, що оскільки ДТП сталася внаслідок грубої необережності потерпілого, а відповідачем Правил дорожнього руху порушено не було, розмір відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди смертю потерпілого заявлений позивачем у сумі 454000,00 грн. не відповідає засадам розумності та справедливості, та відповідно до ст. 1193 ЦК України підлягає зменшенню.

Суд зауважує, що гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Суд вважає, що мати (позивач) втратила близьку для неї людину і має право на відшкодування моральної шкоди через душевні страждання, заподіяні смертю сина. Проте з урахуванням відсутності доказів порушення працівниками залізниці правил безпеки руху або експлуатації транспорту, водночас за наявності особистої грубої необережності самого потерпілого, глибини та тривалості моральних страждань позивачки, які нею особисто не пояснені в судовому засіданні та на клопотання представника відповідача відмовлено у цьому, а також принципів розумності, пропорційності та справедливості, суд дійшов висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 80 000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, згідно ч. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідача, згідно ст.141 ЦПК України на користь держави, підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, 17,6 %, що становить 799 (сімсот дев`яносто дев`ять) грн. 95 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 16, 23, 1167, 1187 ЦК України, ст.3.15, 184, 274, 276,279 ЦПК України

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , який представляє інтереси позивача ОСОБА_3 , до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, 03150) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 80 000,00 (вісімдесят тисяч) грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця»(код ЄДРПОУ 40075815, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, 03150) на користь держави судовий збір в розмірі 799 (сімсот дев`яносто дев`ять) грн. 95 коп.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.06.2024 року.

Суддя Н.О.Кравченко